Фінансовий ринок

    Тема 11. Фінансовий ринок 

1. Суть та структура фінансового ринку.

2. Призначення, суб’єкти та об’єкти ринку грошей і кредитних ресурсів.

3. Особливості, суб’єкти та об’єкти ринку цінних паперів. 

1.Суть  та структура фінансового  ринку 

    Фінансовий  ринок є складовим елементом фінансової системи держави. Об’єктивною умовою його функціонування є незбігання потреби у фінансових ресурсах з їх джерелами. Кошти можуть бути в одних власників, а інвестиційні потреби виникають в інших.

    Відповідно, фінансовий ринок виступає посередником руху коштів від їх власників до користувачів і за своїм призначенням має забезпечити підприємствам, державі та фізичним особам належні умови для залучення необхідних коштів та продажу тимчасово вільних ресурсів.

    Таким чином за економічною сутністю фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів та купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.

Об’єктами відносин на фінансовому ринку є:

1. грошово-кредитні ресурси
2. цінні папери
3. фінансові послуги.

 

    Суб’єктами  є:

                                1.   держава

                                2.  юридичні особи

                                3.  фізичні особи. 

    В організаційному плані фінансовий ринок  - це сукупність ринкових фінансових інституцій, які супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до їх позичальників.

До  них належать:

1. банки
2. фондові і валютні біржі
3. інвестиційні фонди і компанії
4. лізингові організації
5. НБУ
6. позабіржові торгові системи
7. депозитарії
8. реєстратори
9. інвестиційні керуючі та інші фінансові інституції, які згідно чинного законодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку.

    Торгівля  фінансовими ресурсами може здійснюватися  у різних формах і різними методами, що визначає розгалуженість і різноманітність фінансового ринку.

    Структуризація  фінансового ринку проводиться  за двома основними ознаками:

    1. за формою ресурсів:

• ринок грошей;
• ринок капіталів (ринок кредитних ресурсів і цінних паперів).

 

    Ринок грошей має справу з короткотерміновими фінансовими активами, які є високоліквідні та малоризикові (готівка та інші платіжні засоби , короткострокові комерційні векселі і кредити).

    Ринок капіталів складається з ринку  фінансових інструментів, які відображають права власності та довгострокові  боргові зобов’язання.

    Ціною ресурсів на ринку капіталів є  дивіденди та курсові різниці, а  також процент за довгостроковими  позиками.

    2. за способом організації  торгівлі:

• кредитний ринок;
• ринок цінних паперів.

 

    Кредитний ринок відображає ту  частину  фінансового ринку, яка функціонує на основі укладених кредитних угод.

    Ринок цінних паперів являє собою ту форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередкована випуском та обігом цінних паперів.

          Особливе місце  у структурі фінансового ринку  посідає ринок  фінансових послуг, які надаються юридичним і фізичним особам відповідно до чинного законодавства.

    Усі складові фінансового ринку перебувають  у тісному взаємозв’язку. Наприклад  збільшення обсягу вільних коштів у  населення і підприємств веде до розширення ринку кредитів і цінних паперів.

    У свою чергу зростання випуску  цінних паперів знижує потребу у  фінансуванні економіки за рахунок  кредитів. 
 
 
 

2. Призначення, суб’єкти та об’єкти  ринку грошей

і кредитних ресурсів 

    Основним  призначенням ринку грошей є забезпечення оптимальної структури грошової маси та її кругообігу. Обсяг цього ринку визначається кількістю грошей в обігу, а його структура співвідношенням різних грошових агрегатів.

    Оскільки  грошовий ринок охоплює всі аспекти  використання грошей у тому числі  як засобу нагромадження і платежу, то саме у цьому сегменті він пересікається із фінансовим ринком.

    Особливою складовою грошового ринку є  національний валютний ринок, на якому  предметом торгівлі є іноземна валюта.

    Об’єктом  валютного ринку є валютні  операції з продажу і обміну національної та іноземної валюти.

    Суб’єктом ринку є продавці валюти, її покупці  і посередники (банки, валютні біржі, брокерські фірми, підприємницькі структури, міжнародні фінансові кредитні організації).

    Обов’язковим  суб’єктом валютного ринку є  держава, яка своїм законодавством встановлює правила функціонування валютного ринку.

    Функції валютного ринку:

1. своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;
2. страхування валютних ризиків;
3. регулювання валютних курсів;
4. регулювання економічних і соціальних процесів держави.

 

    Основним призначенням ринку кредитних ресурсів є залучення вільних фінансових ресурсів юридичних осіб і фізичних осіб та надання їх у тимчасове користування іншим економічним суб’єктам, які потребують додаткових коштів. В такий спосіб забезпечується міжгалузевий і міжрегіональний перерозподіл грошового капіталу. 

    Суб’єктами  кредитного ринку є:

• кредитори;
• позичальники;
• держава, в особі центрального банку, який контролює виконання  чинного законодавства учасниками кредитного ринку і регулює ринок за допомогою відповідних документів.

 

    Об’єктом  ринку кредитних ресурсів є різні  види кредитних послуг. Ціною кредиту  на ринку є відсотки, як плата  за користування фінансовими ресурсами. Ціна кредиту залежить від багатьох факторів і, насамперед, від рівня ризиковості та строку повернення позики.

    У визначенні рівня процентних ставок важливу роль відіграє облікова ставка НБУ.

    Процентна ставка, за якою центральний банк надає  кредити під заставу державних  цінних паперів, називається ломбардною ставкою.

    Особливим фактором кредитного ринку є ринок небанківських кредитних установ (квазібанки).

    До  них належать:

• кредитні спілки і товариства
• лізингові та інвестиційні компанії
• страхові компанії
• пенсійні фонди
• ломбарди.

 

    Вони  здійснюють кредитування обмеженої  кількості юридичних і фізичних осіб відповідно до законодавства чи своїх статутів. 

3.Особливості,  суб’єкти і об’єкти  ринку цінних паперів 

    Функціонування  ринку цінних паперів забезпечується його суб’єктами, до яких належать:

1. емітенти;
2. інвестори;
3. посередники;
4. фондова біржа.

 

Емітенти – це юридичні особи або уповноважені державою органи, що здійснюють випуск цінних паперів в обіг. 

    Залежно від емітента розрізняють:

• корпоративні цінні папери;
• державні цінні папери.

 

Інвестори – це юридичні і фізичні особи, а в окремих випадках держава, яка купуючи цінні папери певного емітента вкладає (інвестує) кошти у його діяльність. 

    Посередники відіграють роль сполучної ланки  між емітентом та інвестором.

    Їх  поділяють на дві основні групи:

• фінансові посередники;
• обслуговуючі посередники.

    До  фінансових посередників належать:

• інституційні інвестори;
• фінансові організації, які надають посередницькі послуги.

 

Інституційні  інвестори – це колективні інвестори  на ринку цінних паперів, які централізують  фінансові ресурси.

    Видами  таких посередників є:

1. інвестиційні фонди;
2. трасти;
3. інвестиційні компанії.

    Вони  мобілізують кошти шляхом випуску  власних цінних паперів (інвестиційних  сертифікатів).

    Інвестиційні  фонди і трасти здійснюють тільки мобілізацію коштів, а розміщують кошти інвестиційні керуючі та інвестиційні компанії.

    Інвестиційні  фонди укладають з інвестиційними керуючими угоди на здійснення інвестиційної  діяльності.

    Інвестиційні  фонди діють тривалий період; трасти як правило створюються на певний термін і проводять тільки один випуск сертифікатів. Після їх погашення вони закриваються.

    Інвестиційні  компанії на відміну від фондів і  трастів здійснюють розміщення мобілізованих  коштів самостійно і їх інвестиційні сертифікати можуть виставлятись на продаж на фондових біржах.

    Існують три види фінансових посередницьких послуг на ринку цінних паперів:

• брокерські послуги;
• дилерські послуги;
• послуги щодо здійснення підписки.

    Відповідно  виділяють три види посередників:

• брокери;
• дилери;
• антеррайдери.

    Брокерські  послуги передбачають регулярну  діяльність головним змістом якої є здійснення операцій з цінними паперами за рахунок коштів клієнтів.

    Після придбання цінних паперів брокером право власності переходить не до нього, а до клієнта за дорученням і за кошти якого брокер здійснював операції.

    Дилерські функції передбачають регулярну підприємницьку діяльність, основним змістом якої є купівля – продаж цінних паперів за свій власний рахунок.

    Послуги з проведення підписки використовуються на ринку цінних паперів для позначення посередницької діяльності, основним змістом якої є розміщення цінних паперів серед інвесторів.

    Антеррайдером може бути юридична або фізична особа, котра гарантує емітентові цінних паперів їх розміщення на ринку на узгоджених умовах за відповідну винагороду.

    Обслуговуючі  посередники на ринку цінних паперів не беруть участі у мобілізації і розміщенні фінансових ресурсів, але сприяють цим процесам.