Фінансовий стан підприємства

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження  полягає в тому, що в умовах фінансової кризи, що не оминула й України, з’являється потреба в удосконаленні методики визнання, розподілу, документування, відображення в системі бухгалтерського обліку і оцінки зобов’язань, а також їх аналізу та аудиту. Адже це зможе значно прискорити погашення фінансових зобов’язань і тим самим врегулювати проведення розрахунків між суб’єктами господарської діяльності, що позитивно впливає на їх фінансовий стан.

Ці обставини обумовили  актуальність проблеми, її теоретичну та практичну значимість, а також  визначити вибір теми цієї роботи, її цілі та основні напрямки. Ефективна фінансова діяльність підприємства не можлива без постійного залучення позичкових коштів. Використання позичкового капіталу дозволяє суттєво розширити об'єм господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в кінцевому рахунку — підвищити ринкову вартість підприємства.           Будь-яке підприємство, незалежно від виду його діяльності, не дивлячись на кількість працюючих на ньому людей і на чистий прибуток, має зобов’язання перед постачальниками та підрядниками, своїми працівниками, перед банком за короткострокові та довгострокові кредити. Це нормальне явище, яке свідчить про те, що підприємство функціонує і яке відображається в бухгалтерському обліку.  Зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.    Фінансові зобов’язання обліковуються розпорядниками коштів бюджету як кредиторська заборгованість чи реєструються у відповідних регістрах бухгалтерського обліку як попередня й авансова оплата, тобто ведеться аналітичний облік кредиторсько-дебіторської заборгованості.

Значна частина зобов'язань підприємства виникає під час нарахування витрат. Підприємство нараховує витрати і у відповідних сумах одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень – все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Предметом даної наукової роботи є теоретичні, практичні та методологічні аспекти аналізу фінансових зобов’язань підприємства.

Метою написання цієї наукової роботи є аналіз фінансових зобов’язань підприємства.

Об’єктом дослідження є ТОВ «РегВін-Агроресурс».    Предметом, що досліджується в даній науковій роботі, виступають фінансові зобов’язання підприємства.       Основним завданням є:          -    огляд основних фінансових зобов’язань підприємств;    -    аналіз фінансових зобов’язань на прикладі підприємства;

Інформаційною базою для  написання цієї роботи виступає звітність  ТОВ «РегВін-Агроресурс» за 2007 – 2009 р., періодичні видання і підручники, нормативно-правові акти, що регулюють господарські відносини підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ      ПІДПРИЄМСТВА

 

1. Сутність, види та облік зобов’язань  в підприємницькій діяльності

 

Зобов’язання – це обов’язок  чи відповідальність діяти певним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив  отримано, або коли підприємство укладає  невідмовну угоду придбати актив.        Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди [4, c. 234].     Зобов’язання можуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображають суму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні – зобов’язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості та якості.       Зобов'язання підприємства поділяються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання.       До довгострокових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові фінансові зобов'язання;
• відстрочені податкові зобов'язання;
• інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

• короткострокові кредити банків;
• поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
• короткострокові векселі видані;
• кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
• поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
• інші поточні зобов'язання.

Зобов’язання підприємств  можуть виникати через такі форми кредиту:

банківський, консорціумний, лізинговий, іпотечний, бланковий, комерційний.

Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити  та існує ймовірність зменшення  економічних вигод у майбутньому  внаслідок його погашення.

Погашення зобов'язання можна  здійснювати шляхом: сплати кредиторові  грошових коштів; відвантаження готової  продукції, товарів або надання  послуг у рахунок отриманого авансу від покупця або в порядку  заліку заборгованості; переведення  зобов'язань у корпоративні права, які належать кредитору (елементи капіталу) тощо.

У кожному разі погашення  зобов'язання пов'язано з вибуттям активів, а отже, зі зменшенням майбутніх  економічних вигод у результаті вибуття ресурсів підприємства.

Іноді погашення одного зобов'язання призводить до виникнення іншого. Наприклад: постачальникові, перед яким виникла кредиторська заборгованість, виписують вексель. У цьому разі одне зобов'язання (кредиторська заборгованість) замінюється іншим (зобов'язанням за виданим векселем). Однак остаточне погашення зобов'язання пов'язано з вибуттям у майбутньому ресурсів (активів) підприємств, тобто зі зменшенням майбутніх економічних вигод.

Значна частина зобов'язань  підприємства виникає під час  нарахування витрат. Підприємство нараховує  витрати і у відповідних сумах  одночасно повинно визнати зобов'язання. Зобов'язання за рахунками зі сплати податків, обов'язкових платежів, заробітної плати, створення забезпечень –  все це є типові приклади визнання зобов'язань разом із нарахуванням витрат. У разі нарахування фінансових витрат, що належать до звітного періоду та підлягають сплаті у наступних періодах, виникає зобов'язання щодо нарахованих відсотків.

Відсутність на дату складання  фінансової звітності достатніх  умов для визнання тих зобов'язань, які обліковувалися раніше на балансі  підприємства, означає необхідність їх списання з одночасним визнанням  доходів звітного періоду (тобто  зобов'язання не підлягає погашенню) [8, c.25-27].

У бюджетних установах  специфічними об’єктами обліку є  зобов’язання та фінансові зобов’язання. Порядок обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету регламентується Порядком обліку зобов’язань розпорядників коштів бюджету в органах Державного казначейства, затвердженим Наказом Державного казначейства України від 19.10.2000 № 103 з подальшими змінами (Наказ Державного казначейства України від 12.10.2001 № 180).

Відповідно до цих нормативних  документів фінансові зобов’язання — це зобов’язання розпорядника коштів бюджету сплатити кошти за надані товари (послуги) чи інші ідентичні операції, що виникають як наслідок виконання договорів (угод, замовлень) або відповідно до первинних фінансових документів.

Бюджетні установи — розпорядники коштів мають право брати зобов’язання:

• у разі виконання кошторису за загальним фондом — у межах кошторисних призначень з огляду на необхідність забезпечити виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року з урахуванням погашення заборгованості минулих років;
• у разі виконання кошторису за спеціальним фондом — у межах кошторисних призначень.

Облік зобов’язань є, по суті, методом попереднього й поточного  контролю за виконанням кошторису та ведеться розпорядниками коштів і органами Державного казначейства.

Останні ведуть облік зобов’язань  і фінансових зобов’язань розпорядників  коштів на рахунках позабалансового  обліку Плану рахунків бухгалтерського  обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

Бюджетні установи ведуть облік зобов’язань у книзі  обліку асигнувань та прийнятих зобов’язань. Книга є регістром оперативного обліку та призначена для реєстрації угод, укладених бюджетними установами в будь-якій формі, і контролю за відповідністю прийнятих зобов’язань  бюджетним асигнуванням. Книга відкривається  на рік на підставі затвердженого  кошторису доходів і видатків установи згідно з КЕКВ. Для кожного  коду функціональної класифікації відводяться  окремі сторінки. Книга ведеться окремо за загальним і спеціальним фондом. У книзі реєструється кожна укладена угода, за наслідками виконання якої бюджетна установа повинна буде сплатити кошти за отримані послуги чи матеріальні  цінності. Після кожної зареєстрованої угоди у книзі виводиться залишок  кошторисних призначень за кодами функціональної та економічної класифікації, у межах  яких установа надалі може приймати зобов’язання. Якщо за якимись угодами прийняті в поточному році зобов’язання не були повністю оплачені, вони переносяться до книги на наступний рік.

Фінансові зобов’язання обліковуються  розпорядниками коштів бюджету як кредиторська заборгованість чи реєструються у відповідних  регістрах бухгалтерського обліку як попередня й авансова оплата, тобто ведеться аналітичний облік  кредиторсько-дебіторської заборгованості.

З метою реєстрації зобов’язань  в органах Державного казначейства, які виникають у процесі виконання  кошторису доходів і видатків, розпорядники коштів складають на паперових (електронних) носіях Реєстр зобов’язань розпорядників коштів бюджету і Реєстр фінансових зобов’язань розпорядників коштів бюджету. До зазначених реєстрів додаються первинні документи або їх копії (засвідчені в установленому порядку) про взяття зобов’язання чи фінансового зобов’язання. Окремі фінансові зобов’язання, наприклад заробітна плата, нарахування на заробітну плату, видатки за відрядженнями, стипендії, різні види допомоги чи попередня проплата оформляються Довідкою про суми фінансових зобов’язань. Органи Державного казначейства звіряють подані розпорядником реєстри зобов’язань та підтверджувальні документи на предмет відповідності даних, включених до реєстрів, та перевіряють наявність залишків невикористаних асигнувань за відповідними кодами функціональної та економічної класифікації видатків [18, с.45-48].

 

 

2. Методи оцінки та аналіз фінансових зобов’язань підприємства

 

Оцінка зобов'язань відіграє значну роль при формуванні облікової  політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів  оцінки, які повинні запобігати заниженню  сум визнаних зобов'язань, є важливим при оцінці зобов'язань. Завдяки  дії принципу безперервності оцінка зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

Для визначення балансової вартості зобов'язань використовуються наступні види оцінок (див. рис. 1.1):

Сума, погашення		Недисконтована сума грошових коштів або еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена, для погашення зобов'язань  в. процесі звичайної діяльності підприємства		Поточні зобов'язання
Теперішня вартість		Дисконтована сума майбутніх  платежів (за вирахуванням суми очікуваного  відшкодування), яка, як очікуйся, буде необхідна для погашення зобов'язання в процесі звичайної діяльності підприємства		Довгострокові зобов'язання, на які нараховується відсоток

 

Рис. 1.1. Види оцінок балансової вартості зобов’язань [16, c.32].

За П(С)БО 11 "Зобов'язання" в Балансі (ф. № 1) всі поточні зобов'язання відображаються за сумою погашення, тобто у фінансовій звітності  в розділі поточних зобов'язань  відображається сума, яка буде фактично сплачена при погашенні такого зобов'язання.         Визначення теперішньої вартості залежить від умов і виду зобов'язання. За теперішньою вартістю відображаються довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки: суми довгострокових кредитів облігаційних позик довгострокових відсоткових векселів; платежів за довгостроковою орендою; позики небанківських фінансово-кредитних установ підлягають дисконтуванню.

У П(С)БО 11 "Зобов'язання" щодо оцінки зазначено наступне. Довгострокові  зобов'язання, на які нараховуються  відсотки, відображаються в балансі  за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від  умов та виду зобов'язання. Поточні  зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення [7, c.45].

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу.