Фінансово-економічна криза в Україні: особливості, наслідки та фактори стабілізації

        Чорноморський Державний Університет ім. Петра Могили

          Кафедра фінансів,

 обліку  та аудиту 
 
 

Аналітична  робота з дисципліни фінанси на тему: 
 

«Фінансово-економічна криза в Україні: особливості, наслідки та фактори

стабілізації » 
 

Виконала:

 студентка ІІ курсу 

213 групи 

             Моторна Ірина Ігорівна

     Перевірив:

     Викладач

     Полєтаев Олексій  Олександрович

       

                                                 

Миколаїв

2010

План 

ВСТУП

1. Передумови  виникнення кризи 2008-2009 рр.
2. Криза в Україні – наслідок світової кризи чи проблема економічної політики.
3. Шляхи виходу з кризи для України.

ВИСНОВОК

Використана література

 

ВСТУП

Хтось вважає, що криза позаду і Україна  міцно стала на шлях швидкого відновлення, а хтось - що нові хвилі занепаду чекають нас в недалекому майбутньому. Ймовірніший сценарій розвитку знаходиться посередині: ніби то пік кризи вже минув, але Україна ще не вийшла з тяжкого кризового сну і ще чимало часу потрібно, аби вивести її з цього важкого стану.

Не можна  не погодитися, що Українська економіка пережила важкий період. Сильний спад економіки відбувся наприкінці 2008 року, та у першому кварталі 2009 року українська економіка сягнула найглибшої точки падіння.

Що ж  стало причиною  кризи та які шляхи виходу з неї є найбільш ефективними на теренах України? На це питання я й намагалася знайти відповідь.  
1. Передумови виникнення кризи 2008-2009 рр.

Аналіз  причин виникнення економічних криз, які наводяться економістами різних напрямків, дає підставу виділити як найбільш теоретично обґрунтовану концепцію К.Маркса, згідно з якою головною причиною циклічного розвитку економіки вважаються порушення найважливіших макроекономічних пропорцій внаслідок існування антагоністичних суперечностей, властивих суспільному виробництву, основаному на приватній власності на засоби виробництва.

Підтвердженням  цього висновку є виникнення економічної  кризи в Україні, а також у  всіх країнах, що утворились на теренах  колишнього Радянського Союзу. Сімдесят років економіка України поступово  зростала, не знаючи кризових потрясінь, пов'язаних із циклічним розвитком. І це відбувалося завдяки тому, що необхідні макроекономічні пропорції відтворення формувалися свідомо через систему загальнодержавного планування. Вихід України з СРСР супроводжувався не лише проголошенням самостійності, але й проголошенням курсу на реставрацію капіталізму. Першим кроком в реалізації цього курсу стало роздержавлення й приватизація власності, а першим соціально-економічним наслідком - відродження циклічного характеру розвитку економіки.

А що стало першим кроком в останній фінансово-економічній кризі? Перші дзвоники початку спаду прозвучали в жовтні – листопаді 2008. А точніше, 14 листопада, Держкомстат повідомив про падіння ВВП в жовтні на 2,1%. Внаслідок цього темпи зростання економіки за один місяць сповільнилися одразу на 1,1% - з 6,9% за підсумками січня-вересня до 5,8%, впавши до рівня лютого. В подальшому криза проявилася в значному зростанні цін.

Дані Держкомстату свідчать, що за 2008 рік рівень інфляції становив 22,3%.

Проте, і інфляція має свої конкретні причини. Найвагомішою причиною є „інфляція росту”. Не секрет, що в Україні відбувається економічне зростання. У таких умовах значно зростає попит на метал, деревину, цемент, енергоресурси, землю, врешті, і на гроші (тому й високі ставки за кредитами). Зростання цін на „ресурси зростання” є часто не у відсотках, а кількаразовим.

До того ж зростання доходів населення  у 2007 році і поступове пожвавлення  споживчого попиту. Третьою причиною стало значне пожвавлення споживчого кредитування у попередні роки, яке привело до „розігрівання” платоспроможного попиту. По суті, банки підштовхнули споживчі настрої населення. Зрештою, ніхто не говорить про запаси овочів, фруктів. А вони, на жаль, суттєво менші, ніж у до кризовий рік. Відтак наступною причиною є імпорт і відповідні на ці товари ціни. Посилена боротьба з контрабандою теж додала свій відсоток інфляції. Зменшення контрабандних постачань в Україну як не парадоксально, але завжди дає приріст інфляції на кілька відсотків.

В свою чергу зі значним рівнем інфляції зменшилися доходи населення.

Що було вже власне кризою. В грудні 2008 року ріст середньої заробітної плати  відновився виключно за рахунок традиційної  виплати річних премій і бонусів; в кінці року її середній розмір виріс на 178 гривень (+9,7 %) і досяг 2001 грн. Але це вже не допомогло. Крім того, державний борг по заробітній платні весь час збільшувався. Тобто, не дивлячись на те, що номінальна зарплатня зменшується її ще й частково перестають виплачувати. Найгірше, що рівень заборгованості зростає в Україні паралельно із збільшенням рівня безробіття. За даними Держкомстату рівень зареєстрованого безробіття в Україні до кінця грудня 2008 року склав 3% населення працездатного віку. У листопаді цей показник становив 2,3%, в жовтні 1,9%. Раніше, три місяці поспіль, рівень безробіття становив 1,8%. [2] На цьому тлі знижуються відрахування в бюджет і соціальні фонди. Фактично, рух по колу – Україна сама заганяє себе в ще глибшу кризу, яка ризикує перейти в депресію.

2.Криза  в Україні –  наслідок світової кризи чи проблема економічної політики.

Не варто вважати, що українська криза була спричинена світовою кризою. Навіть опосередкований аналіз свідчить, що світова економічна криза стала лише каталізатором кризи української [2]. Причини другої знаходяться в іншому. До кінця 2008 року економіка України розвивалася однобоко, її ВВП наприкінці 2007 року склав лише 72,2% від рівня 1990 року. Лобіювання інтересів імпортерів іноземних компаній, відсутність стимулу внутрішніх товаровиробників до випуску якісних і дешевих товарів привело до появи значного негативного сальдо в зовнішній торгівлі, а згодом і платіжного балансу. Негативну тенденцію принесло різке подорожчання поставок російського природного газу.

Останні п'ять років Україна стрімко  нарощувала валовий зовнішній борг. На початку 2004 року він становив $23 811 мил., а на початок жовтня 2008 року - $105 429 мил. При цьому основна частка прямих іноземних інвестицій йшла у фінансовий сектор, торгівлю й посередництво. Для прикладу, іноземні інвестиції в основні фонди, які забезпечують розвиток економіки, склали: в 2005 році 5%, 2006 - 3,7%, в 2007- 3,5%, 2008- 5,2%.

За даними Держкомстату негативне сальдо в  зовнішній торгівлі за передкризові 7 місяців 2008 року склали $11 051,3 мил., при  цьому гарантований державний борг склав $28,683 мілрд - а прямій державний борг $24 121млн. Ґрунтуючись на цьому можна стверджувати, що Україна в кризу вступила з розбалансованою економікою. Кризові явища в банківській сфері почали проявлятися вже в другій половині 2008 року. Це з'явилося наслідком того, що українські банки, особливо контрольовані іноземним капіталом мали можливість легко одержувати дешеві і, як правило, короткочасні кредити в іноземних банках і за рахунок їх надавати більш дорогі й більш довгочасні кредити на Україні.

Після початку іпотечної кризи в  США, оскільки західні банки змушені  були підвищувати ставки по своїх  кредитах, Українські банки втратили дешеві гроші. Більш того, багато іноземних  банків зажадали повернення коштів. Це привело до різкого подорожчання кредитів в Українських банках. Скоротилося, а багатьма банками повністю було припинене кредитування будівництва й закрита іпотека.

Криза будівельної індустрії виявилася  спусковим механізмом для кризи  всієї економіки, спад будівництва  далі прийняв обвальний характер і зробив неминуче поглиблення кризи в металургії. Паралельно намітився значний спад споживання металу за кордоном, це ще більше ускладнило протікання кризи, до цього часу ціни на українську металургійну продукцію почали програвати конкуренцію Китаю.

У жовтні на Україні було оголошено про  початок серйозної кризи в  чорній металургії. Було зупинено 17 з 36 доменних печей, і виникла загроза  повної зупинки металургійної галузі. Ці явища не могли відбитися на внутрішньому фінансовому ринку. У вересні 2008 року почалося різке падіння курсу гривні стосовно долара, яке в жовтні переросло в паніку на валютному ринку. У листопаді - грудні багато комерційних банків в однобічному порядку підняли процентні ставки по раніше виданих кредитах, у середньому в 1,5 рази. А з листопада кредитування населення банками було практично повністю припинене. Протягом 2008 року українська гривня стосовно долара девальвувала на 38%.

У листопаді 2008 року Україна одержала перший транш кредиту в розмірі $4,5млн. До кінця 2008 року настав пік україно-російського протистояння в газовій сфері й 1 січня 2010 року Росія в однобічному порядку припинила поставки газу на Україну. Економічна криза, на жаль, протягом усього року збільшувався наростаючим протистоянням політичних сил. Тільки 15% негативного впливу на економічну ситуацію в країні належить світовим тенденціям, решта наслідок внутрішньої політичної кризи.

Економічна  криза продовжувала розвиток і протягом 2009 року особливо в його першій половині. ВВП у першому півріччі 2009 року впав до рівня 2004 року. Надходження інвестицій у світовий капітал різко знизилося, а реальний експорт упав на 15,9%. У той же час зменшення внутрішнього попиту й підвищення обмінного курсу обумовили різке скорочення імпорту. Це зіграло позитивну тенденцію в зменшенні негативного сальдо у зовнішній торгівлі. Інфляція в січні-- травні склала 7,4%, а в липні навіть була зафіксована дефляція на рівні 0,1%. Дефіцит держбюджету в першому півріччі 2009 року склав 10,62 млрд гривень, державний борг $28,9 млрд, у тому числі зовнішній $20,5 млрд.[3].

Іншими  словами, економічна криза на Україні  почала поступово згасати. В 3-тьому кварталі 2009 року Держкомстат зафіксував дворазове прискорення відтоку прямих інвестицій з України. Не дивлячись на загальне падіння промислового виробництва за підсумками першого півріччя в цілому, уже в травні почався його невеликий приріст відносно до попереднього місяця, який продовжився в червні й у липні. Так, в липні 2009 року металургійні підприємства в Україні збільшили випуск сталі на 16%.

У фінансовому  секторі в січні - травні збільшився приплив іноземних інвестицій в  основному виді за рахунок підтримки європейськими материнськими банками своїх "дочок" на Україні. Уже у квітні населення стало більше довіряти банківській системі України й намітилася тенденція повернення депозитів. У липні 2009 року були ліквідовані УкрПромБанк, Банк Одеса, в серпні "Європейський" і "Національний стандарт".

Отже, варто  зазначити, що криза української економіки назрівала окремо від світової, і друга лише прискорила і зробила, і так неминучу кризу в Україні, ще глибшою. 

3.Шляхи  виходу з кризи  для України.

Існує чимало думок та ініціатив щодо покращення життя в Україні в цей кризовий та важкий час, та, на мою думку, найприорітетнішими є такі:

1. ГТС має бути державною: монополія по видобутку газу та нафти.

Українська  економіка надзвичайно сильно залежить від вартості цін на основні енергоносії  – нафту та газ. Державна власність  дасть змогу державі контролювати та регулювати ціни на енергоносії, особливо в кризові та нестабільні часи, коли ціни на вищезазначений продукт постійно коливаються.

Також це дасть змогу розвивати нові родовища і, як наслідок, збільшити  кількість видобутку нафти та газу, оскільки території, на яких є родовища зараз знаходяться у власності приватних структур, які не дають можливості використовувати орендовані території на повну потужність. Збільшити видобуток нафти та газу можливо шляхом створення нових свердловин на певних ділянках, але така діяльність потребує чималих затрат, тому орендарі таких родючих ділянок цілком задовільняються вже існуючою кількістю свердловин.

В радянські  часи Україна з західного регіону  постачала газ до Росії. За рахунок  нових родовищ і реформи енергетичного сектору Україна може сама себе забезпечити енергоресурсами, а розробка Чорноморського Шельфу дасть можливість Україні добувати газ для експорту.