Формування та функціонування Пенсійного фонду України

Англосаксонська модель (відома як модель Вільяма Беверіджа) базується на таких принципах:

– принцип  всезагальності (універсальності) системи пенсійного забезпечення – поширення її на всіх громадян, які потребують соціальної допомоги;

– принцип  одноманітності й уніфікації соціальних послуг і виплат, що виражається в стандартизованості способів розрахунку розміру та умов надання пенсій;

– принцип  розподільної справедливості – основний у даній моделі, оскільки мова йде не про професійну (як у бісмарківській моделі), а про національну солідарність.

Фінансування  таких систем здійснюється як за рахунок страхових внесків, так і за рахунок державного бюджету. На відміну від континентальної, ця модель передбачає досить низькі соціальні виплати по пенсійному страхуванню, при домінуючій ролі соціальної допомоги в системі пенсійного забезпечення. Відмінною рисою скандинавської моделі є широке охоплення різних страхових ризиків і життєвих ситуацій, які вимагають підтримки суспільства.

У Франції система пенсійного забезпечення передбачає загальний режим для більшості найманих робітників приватного сектора (15 млн. платників внесків, або дві третини активного населення, а також 9 млн. пенсіонерів). Система пенсійного забезпечення у старості базується на солідарності  околінь і функціонує за рахунок внесків, які виплачуються найманими  обітниками й роботодавцями. Ці внески забезпечують виплату пенсій як в основному, так і у додатковому режимі. Накопичувальні пенсійні фонди, що існують для різних категорій працівників, є добровільними й істотної ролі не грають. Універсальна солідарна система – це система пенсійного страхування у Швеції (PАYG), із встановленими виплатами, яка є обов'язковою з однаковими правилами страхування для всіх шведських громадян і осіб, що працюють у Швеції. Вона складається з універсальної народної пенсії і пов'язаної з заробітком додаткової пенсії (трудова пенсія). Повна пенсія призначається в 65 років. Народна і трудова пенсії будуть замінені новою солідарною системою (PАYG- системою) з умовно накопичувальними рахунками при поточній витраті коштів. Ця система доповнюється чисто накопичувальною системою з індивідуальними рахунками, керованими недержавними структурами. Мінімальний вік виходу на пенсію для обох систем – 61 рік. Можливий вибір різних комбінацій пенсійних виплат після досягнення цього віку. Трудові пенсії підкріплені гарантією відповідного мінімуму, величина якого визначається матеріальним становищем родини. Ця гарантія встановлена особам, які досягли 65 років. Поступовий перехід на нову систему починається з осіб, які народилися у 1938 році, і закінчується особами, народженими у 1953 році. Особи, які народилися у 1954 році і пізніше, – цілком охоплюються новою системою. Очевидно, що у світі існують різні схеми сплати внесків. Однак, неможливо однозначно відповісти, яка з них найкраща. Це повністю залежить від конкретної ситуації у країні. Реформування пенсійної системи в країнах Центральної Європи розпочалося в кінці 90-х років. Угорщина (1998 рік), Польща (1999 рік) та Словаччина (2000 рік) провели основні реформи, що пе-

редбачають роздержавлення національних пенсійних систем. Вони були частково замінені системами фінансування особистих заощаджувальних рахунків, якими управляють комерційні структури. В Угорщині пенсійна реформа залишила державну солідарну систему майже без змін – із надлишковим перерозподілом грошей і відсутністю обліку особистих внесків.

У Польщі запроваджено систему умовних рахунків, де пенсійні виплати  ідображатимуть особисті внески майже в лінійний спосіб. У Словаччині обрано схожий підхід, хоч і без запровадження умовних рахунків. У цій країні також застосовано комбіновану систему, але порівняно з деякими іншими посткомуністичними країнами певною мірою прогресивнішу. Натомість у Чехії та Словенії було вирішено реформувати теперішні державні солідарні системи без приватизації. Водночас здійснювалося заохочення громадян для виходу на пенсію заощаджувати гроші на добровільній основі у недержавних пенсійних фондах.

 

 

3.2 Основні напрями удосконалення  функціонування Пенсійного фонду  України

 

 

Організація фінансування пенсійних  витрат домогосподарств різних верств населення має важливе значення в структурі державних фінансів. Система пенсійного обслуговування є складною і включає різні форми фінансування. Крім державних установ у наданні послуг з мобілізації фінансових ресурсів і організації виплати пенсій беруть участь і недержавні юридичні особи. Практика розвитку пенсійного забезпечення виявила також доцільність використання обов'язкового і добровільного формування пенсійних фондів. В умовах недостатності фінансових ресурсів держава повинна забезпечити виплату громадянам мінімальні доходи з виходом на пенсію.

В Україні система пенсійного обслуговування знаходиться в стадії трансформації. Перехід до ринкової економіки виявив неспроможність забезпечити достатні і надійні виплати пенсіонерам використовуючи однорівневу модель державного пенсійного страхування. Організація пенсійного забезпечення, яке відповідає вимогам ринкової економіки - мабуть одна з найбільш важливих завдань, яке необхідно вирішити в соціальній сфері.

Зараз в промислово-розвинених країнах використовується багаторівневе  пенсійне обслуговування, яке включає  солідарну систему, обов'язкове накопичення  та добровільне формування пенсійних  коштів.

Реформування пенсійного забезпечення в Україні проводиться  у двох напрямках:

- Удосконалення державного  пенсійного забезпечення шляхом  наближення середньої пенсії  до рівня середньої заробітної  плати та її прямої залежності  від рівня заробітної плати;

- Розвиток недержавного добровільного пенсійного забезпечення.

Створюється трирівнева пенсійна система, на першому рівні якої за солідарності поколінь і обов'язкового соціального страхування встановлюється пряма залежність майбутнього розміру пенсій від страхового стажу та розміру сплачених внесків; на другому - накопичення пенсійних внесків на особистих рахунках громадян; на третьому - добровільне недержавне пенсійне страхування.

Таким чином, система пенсійного забезпечення має стати системою соціального страхування, самодостатньою і фінансово-стабільною.

З урахуванням вищевикладеного, автором пропонуються наступні рекомендації щодо вдосконалення механізму формування та використання фінансових ресурсів Пенсійного фонду України:

- Передача функцій платника  від роботодавця до працівника, при одночасному поширенні індивідуального  обліку сплачуваних платежів  для обчислення пенсій на всю  суму вироблених внесків, що  має місце тільки по платежах  на страхову й накопичувальну  частини трудової пенсії;

- Забезпечення координації  функцій зі збору даних і  засобів між податковим відомством  і Пенсійним фондом, а також  встановлення порядку приведення  у відповідність даних і потоків  коштів у двох відомствах;

- Забезпечення еквівалентності  пенсійних зобов'язань та накопичених  пенсійних прав шляхом зміни  методики розрахунку пенсій;

- Забезпечення надійного  інвестування, управління та збереження  пенсійних активів з урахуванням  захисту прав майбутніх пенсіонерів;

-Посилення державного  контролю та нагляду за діяльністю  фінансових інститутів, що працюють  з коштами населення.

На закінчення слід зазначити  те, що повна автономність бюджету  Пенсійного фонду повинна базуватися, в першу чергу, на стабільній правовій основі.

Разом з тим, питання пенсійних  перетворень виражає, перш за все, не форму, а методологію руху відповідної  частки національного продукту. При  цьому основою розширення можливостей  використання пенсійних накопичень населення, як джерела інвестування, є зростання добробуту населення  і збільшення його резервних фінансових ресурсів. У свою чергу, зростання  добробуту громадян - це не лише умова  для розширення інвестицій, але й  одна з найважливіших умов розвитку економіки в цілому.

Протягом найближчого  часу необхідно вжити таких заходів:

- Поступово розширити  період і сукупний дохід, які  використовуються як база для  розрахунку пенсії;

- Ввести більш жорсткі  нормативні положення, спрямовані  проти зловживань у пенсійній  системі, скасувати всі інші  соціальні пільги, які до неї  прив'язані, та положення щодо  виняткових привілеїв;

- У платіжних відомостях  зазначати суми відрахувань працівників  і роботодавців до пенсійних  фондів, щоб підвищити свідомість  щодо витрат на пенсійне забезпечення;

- Зменшити суми пенсійних  відрахувань із метою зниження  фінансового тиску на платників;

- Поступово, за рахунок  зменшення тіньового сектору  економіки України збільшувати  кількість платників пенсійних  внесків.

Держава зобов'язана законодавчо  регулювати роботу окремих приватних  пенсійних фондів, які вже діють, унеможливити їхнє банкрутство чи будь шахрайства з коштами їх вкладників.

Існують й інші причини, які  наполегливо потребують вирішення  проблеми пенсійного забезпечення. Система пенсійного забезпечення має стати, нарешті, системою соціального страхування, фінансово стабільною системою, яка задовольнятиме право всіх її учасників на належне пенсійне забезпечення із досягненням ними пенсійного віку.

 

 

Висновки до розділу 3

 

 

Вивчивши структуру пенсійної системи, та, ознайомившись з особливостями нарахування, та обліку надходжень до Пенсійного фонду України можна обґрунтувати своє ставлення до пенсійної системи взагалі, а також вказати на особливості податкового контролю до Пенсійного фонду України.

Організаційно пенсійна система України містить в собі такі структурні елементи:

·Міністерство праці й соціальної політики, яке нараховує пенсії й готує

платіжні відомості, а також веде облік справ і платіжних документів;

·Пенсійний фонд збирає страхові внески через мережу районних відділів, акумулює їх на розрахункових рахунках в спеціалізованому поштово-пенсійному банку.

· Міністерство зв’язку здійснює виплату пенсій через місцеві поштові

відділення.

В свою чергу, структурування пенсійного забезпечення в Україні є свідченням її вдосконалення.

Першою умовою для призначення пенсії є наявність трудового стажу, що дорівнює періоду сплати внесків до фонду пенсійного страхування. Другою умовою призначення пенсії є досягнення пенсійного віку: 60 років для чоловіків та 55 років для жінок.

У класичному виді пенсії за віком мають в своїй основі довгостроковий контракт між активним населенням і тими , хто в силу свого похилого віку не може більше працювати , але в минулому через виплату страхових внесків матеріально підтримував людей похилого віку. Системи, побудовані за класичним принципом страхування, передбачають відрахування внесків до  пенсійного фонду на протязі всього трудового віку.

Страхування в пенсійній  системі − необхідна умова існування системи взагалі. Тому визначення суб’єктів, об’єктів страхування, а також прав та і обов’язків між страхувальниками і застрахованими особами є дуже важливим кроком до вивчення пенсійної системи України.

Вивчення порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов’язкове державне пенсійне страхування дало змогу прослідкувати за тим, як установлюється механізм здійснення органами Пенсійного фонду даного контролю.

Порядок обчислення страхового стажу і порядок визначення заробітної плати дуже важливий етап, так як для визначення пенсій враховують дані обчислення.

В Україні понад 14 млн. пенсіонерів. Згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України отримують такі види пенсій: трудові, за віком, у разі втрати годувальника, за вислугу років, соціальні пенсії. Соціальні пенсії призначаються непрацюючим громадянам, крім інвалідів з дитинства, за відсутністю права на трудову пенсію[20].

Отже, слід зазначити, що нове пенсійне законодавство України визначає повний спектр питань щодо впровадження та функціонування в державі теоретично ефективної трирівневої системи пенсійного страхування, яка дозволить розподілити ризики, пов’язані зі змінами демографічної ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці і на ринку капіталів (що більшою мірою впливає на накопичувальну систему), між трьома її складовими. Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему фінансово більш збалансованою та стійкою, що застрахує ацівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них. Аналіз не буде повним, якщо не звернутися до прикладу країни, в якої економіка багато років була єдиною з Україною, до пенсійної системи Росії, яка складається з базової пенсії для всіх громадян, а також додаткових пенсійних виплат, що формуються за рахунок номінального і реального інвестування внесків. Функціонування ПФУ характеризується виконанням планових показників щодо надходження коштів до бюджету ПФУ, своєчасним та стабільним фінансуванням виплати пенсій і грошової допомоги з урахуванням їх підвищеного розміру відповідно до постанов уряду.

Фінансова криза призвела до скорочення фонду оплати праці на підприємствах як бази нарахування пенсійних внесків, що стало причиною зменшення надходжень коштів до ПФУ.

Необхідна складова політики економічного зростання - посилення  соціальної орієнтації системи державного регулювання економічного розвитку, пару соціальних гарантій та фінансових можливостей. У політиці доходів  належить шляхом посилення державного впливу на розподільні процеси встановити оптимальне співвідношення у розподілі  новоствореної вартості по факторам виробництва, підвищити частку оплати праці у ВВП і витратах виробництва.