Функція світових грошей

                                               _{Перевірив ______________} 

_{Кіровоград  2005} 

Вступ 

1 Функція міри вартості грошей.

2. Функція засобу  обігу.

3. Функція засобу нагромадження.

4. Функція засобу платежу:

   - кредитні гроші

            - вексель

            - банкнота.

5. Функція світових  грошей:

            - як загальний  купівельний засіб.

            - як загальне втілення  суспільного багатства.

6. Типи загального еквівалента. 

Висновок

Література. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     На  ранніх етапах розвитку людського суспільства відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли у первісних людей внаслідок щасливого збігу обставин з'являлись деякі надлишки продуктів, якими можна було обмінятись. Так з'явилась проста, випадкова форма вартості. В умовах догрошового обігу обмін, як правило, ґрунтувався на одночасному використанні кількох еквівалентів, які становили фіксовану систему. З розвитком рабовласництва складовим елементом такої системи стало використання рабів. Врешті-решт, у процесі історичної революції товарного виробництва і товарного обміну відбувається перехід від загального товарообміну до грошової форми обміну і відповідно – від загальної форми вартості до грошової. Протягом багатьох століть функцію загального еквівалента відігравало срібло, яке поступилося місцем золоту. Потім вже саме золото стало виконувати роль грошей. Це пояснюється тим, що завдяки своїм природним властивостям (однорідність, подільність, компактність, транспортабельність, добре зберігається) воно придатніше для виконання суспільної функції загального еквівалента. Золото – товар, але як гроші – незвичайний. Монопольне виконання золотом ролі загального еквівалента означає, що його споживна вартість є безпосереднім втіленням вартості всіх товарів; затрачена на його виробництво конкретна праця є безпосереднім втіленням абстрактної загальнолюдської праці, а затрачена на його виробництво приватна праця – безпосереднім втіленням суспільної праці. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1 Функція міри вартості  грошей. 

     З розвитком виробництва і обсягу товарів, ринкового господарства в цілому відбувалися як кількісні, так і якісні зміни у функціонуванні грошей, що привело нині до демонетизації золота. Щоб осягнути сутність сучасних грошових систем, зміни у грошовому обсягу і в самих грошах при демонетизації золота, слід розкрити підвалини цього процесу через розгляд функцій грошей як загального еквівалента.

     У розвинутому товарному господарстві гроші у вигляді золота як загальний  еквівалент виконували п'ять функцій: міри вартості, засобу обігу, засобу нагромадження, засобу платежу і світових грошей. 
 

      Функція мір вартості пролягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарі. Не гроші роблять товари сумірними, а втілена в них абстрактна, суспільно необхідна праця. Тому їх вартість може вимірюватись особливим товаром – грошима, що, як конкретна форма втілення абстрактної праці, самі мають вартість і можуть бути мірою вартості.

      Ціна  – це грошове вираження вартості товарів. Щоб  визначити вартість товарів у грошах, треба певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю. Вона  називається масштабом цін. У різних країнах за грошову одиницю були прийняті різні вагові кількості грошового металу. Наприклад у Росії після реформи 1897 р. грошовою одиницею став рубль, який містив 0,774234 г чистого золота. У США масштабом цін є долар, який втілював після реформи 1973 р. і до скасування його золотого паритету (вмісту) 0,736739 г чистого золота.

      У багатьох країнах фіксована вага металу визначала назву грошових одиниць. Проте з часом вони перестали відповідати одна одній. Це було пов'язано, по перше, з введенням  іноземних грошей, які за своєю назвою нічого спільного не мали   з ваговими одиниці даної країни; по-друге, зі зміною одного металу як загального еквівалента на інший (наприклад, в Англії, коли фунт стерлінгів почав прирівнюватися до золота, це вже не був фунт, а 1/15 або 1/16 фунта); по третє, з фальсифікацією монети, коли держава навмисне зменшувала ваговий вміст грошової одиниці.

      Масштаб цін встановлює держава в законодавчому порядку, тоді як функцію міри вартості гроші виконують об'єктивно. Масштаб цін  не залежить від зміни вартості грошового металу, бо він є фіксованою ваговою кількістю металу.

      Процес товарного обігу, опосередкованого грошима, можна зобразити формулою   Т-Г-Т, де  Т – товар, Г – гроші. Цей процес включає два протилежних акти – продаж товару за гроші (Т- Г) і купівлю товару  на гроші (Г – Т), в яких гроші відіграють  роль посередника і виконують функцію засобу обігу.

      Перехід від безпосереднього товарообміну (за  формулою Т-Т) до товарного обігу за допомогою грошей (Т -  Г – Т)  дає змогу успішно подолати  межі (індивідуальні, часові, просторові), пов'язані  з безпосереднім обміном товару на товар. Індивідуальні межі долаються тому, що стає непотрібним одночасний збіг попиту і пропозиції, а також інтересів власників товарів, які ними обмінюються. Продавши товар за гроші, можна придбати на них будь-який  інший товар. Збіг у часі просторі  актів продажу-купівлі також стає непотрібним. На одержані за проданий товар гроші можна купити інший товар у будь-який час і в будь-якому місці. Все це сприяє розширенню масштабів товарообміну і прискоренню руху товарів та грошей. 
 

2. Функція засобу  обігу. 

      Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні та неповноцінні гроші. Оскільки реальні гроші як засіб обігу весь час переходять з рук в руки, виступаючи посередником при обміні товарами, то можуть використовуватись неповноцінні гроші. Після тривалого перебування в обігу монети  втрачають частину  своєї ваги. Незважаючи на це, вони продовжують бездоганно функціонувати як засіб обігу, немовби повноцінні. Враховуючи це, в багатьох країнах почали випускати  неповноцінні гроші, замінюючи золото на срібло, мідь, „псувати” монети, тобто зменшувати їх металевий зміст. Потім з'явилися паперові гроші.       

      Появу прообразу паперових грошей можна віднести до I тис. до н.е.

У цей  час У Китаї з'явилися гроші, виготовлені з шкір білих оленів. Усі білі олені були у власності імператора. В XIII ст. Відомий мандрівник Марко Поло побачив У Китаї гроші, виготовлені із перетвореної в драглі внутрішньої частини деревної кори (паперу). Вони мали Фому чотирикутних пластинок з особливими знаками та печатками, різну купівельну спроможність і були обов'язковими до приймання. Виникнення паперових грошей пов'язане з іменем хана Хубілая – онука Чингізхана.

      Широкого  розповсюдження паперові гроші набули лише в кінці XVII – на початку XVIII ст.. На заході вони вперше були випущені в британських колоніях Північної Америки в 1690 р. (штат Массачусетс). Спочатку кількість паперових грошей була обмеженою, і тому вони мали високу представницьку вартість. Однак під час війни колоній з метрополією випуск їх різко збільшився, внаслідок цього відбулося різке знецінення паперових грошей (в 10 разів). У Західній Європі паперові гроші увійшли в обіг у Франції в 1716-1721 рр. Багато випускалось так званих асигнатів під час французької революції та в перші роки після неї (1789-1797 рр.).

      Паперові  гроші функціонували у вигляді  „континентальних” грошей у США  з 1775 по 1780 роки, так званих грінбеків  – у 1861–1879 рр., не розмінюваних на золото банкнот в Англії – в 1797-1815 рр. В Австрії паперові гроші розповсюджуються з 1765 р., в Росії – з 1769, в Італії – з 1866, в Прусії – з 1806 р.

      Паперові  гроші не мають власної вартості (за винятком вартості паперу і обробки) , а тому, як і неповноцінні монети, вони є символом вартості. Держава, випускаючи паперові гроші, надає їм примусовий курс у законодавчому порядку і використовує їх як замінник повноцінних грошей. 
 
 
 
 
 
 

      Оскільки  гроші – це такий особливий  товар, на який можна купити будь-який інший, то вони стають втіленням суспільного  багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромаджувати. 

3. Функція засобу  нагромадження. 

     Функцію засобу нагромадження гроші виконують, якщо за обміном товару на гроші не настане обмін грошей на товар і гроші залишать сферу обігу і утворять скарб, виступаючи в своїй золотій або срібній „плоті”. Специфіка грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що це гроші, по-перше, реальні і по-друге, повноцінні, тобто такі, які мають власну вартість.

     Процес  виробництва зумовлює необхідність нагромадження грошей і тимчасового  вилучення їх зі сфери обігу, адже кожний товаровиробник для придбання  засобів і предметів праці  має накопичити достатню суму грошей, а тому тією чи іншою мірою він  виступає збирачем скарбів. При цьому можуть нагромаджуватися не тільки золото чи срібло, а й металеві та паперові знаки грошей. Періоди суспільних потрясінь і знецінення грошових знаків щодо благородних металів наочно демонструють фіктивність скарбів у формі неповноцінних грошей.

     Гроші є загальним виразником багатства, Їх можна безпосередньо перетворити  на будь який товар. Тому якісно вони не мають меж, проте кожна реальна  грошова сума кількісно обмежена і на неї можна придбати лише певну  кількість благ. Тому існує суперечність між кількісною межею і якісною безмежністю грошей як загального виразника речового багатства.

     Поряд з безпосереднім нагромадженням скарбів у монетній формі відбувається їх нагромадження у вигляді предметів  розкоші з золота та срібла. Це приводить  до того, що з одного боку, все більш розширюється ринок для золота та срібла незалежно від виконуваної   ними функції, а з другого – створюється приховане джерело пропозиції грошей, яке є особливо дійовим у періоди суспільних потрясінь.

     В умовах обігу металевих грошей останні як скарб стихійно регулювали грошовий обік. У зв'язку з постійними коливаннями товарного виробництва і товарного обігу, його швидкості, цін циркулююча маса грошей то зменшувалась, то збільшувалась. Це відповідало випаданню грошей у скарб або вилученню з нього. Отже, скарб був відвідним і привідним каналами для циркулюючої грошової маси, завдяки якому вона не знала ні надлишку, на нестачі. 
 

4. Функція засобу платежу:

     Функція засобу платежу тісно пов'язана з функцією грошей як засобу обігу. В товарообороті, опосередкованому грошима (продаж заради купівлі), гроші виступали як швидкоплинний посередник і виконували функцію засобу обігу. Коли гроші здійснюють самостійний рух, переходячи від одного власника до іншого, то вони виконують функцію засобу платежу. Цю функцію вони здійснюють як у сфері товарного обігу (продаж товарів у кредит), так і поза ним (наприклад, сплата заробітної плати, податків, орендної плати, квартирної плати, комунальних послуг тощо). 
 

      Кредитні  гроші виникають з функції грошей як засобу платежу. Коли власник товару продає його в кредит, він не обмежується усним зобов'язанням покупця сплатити його, а вимагає боргову розписку, в якій, як правило, зазначаються товар, його ціна і строк погашення боргу. Така боргова розписка є попередником векселя, так само як останній є безпосереднім попередником кредитних грошей. 
 
 

      Вексель – це боргове зобов'язання, складене за певними правилами. Вперше векселі з'явилися в Італії в середні віки. Спочатку їх використовували для пересилання грошей, потім вони почали проникати в  сферу товарного обігу, виконуючи функцію засобу платежу і загального грошового зобов'язання.