Грошовий ринок

Другий напрямок емісійної діяльності центрального банку є рефінансування комерційних банків (надання їх певної суми платіжних інструментів) наступними методами:

1. надання  кредитів комерційним банкам  під заставу ОВДП;

2. надання  кредитів комерційним банкам  під заставу інших цінних паперів (ломбардне кредитування);

3. проведення  кредитних аукціонів.

Третій напрямок емісійної діяльності центральних  банків – закупівля за національні гроші іноземної валюти, яка спрямовується в офіційні валютні резерви.

Таким чином, виділяють три напрямки емісійної  діяльності центральних банків:

1. фінансування  дефіциту державного бюджету через операції на відкритому ринку державних цінних паперів;

2. рефінансування  комерційних банків;

3. купівля  іноземної валюти.

Комерційні  банки також є суб’єктами творення пропозиції банківських грошей. Коли розглядають механізм утворення  грошей лише у функції обігу, а й у функції нагромадження, не лише готівки, а й безготівкових платежів, тоді поряд з центральним банком – емітентом грошові маси розглядаються комерційні банки та позичково-ощадні установи.

Випуск грошей комерційними банками – це банківська операція, пов’язана з перетворенням боргових зобов’язань у платіжні засоби. Цей процес називається монетизацією боргових зобов’язань.

Комерційні  банки утворюють депозитні гроші, надаючи своїм клієнтам кредити. Банки надають кредити – пропозиція грошей збільшується, клієнти банків повертають кредити – пропозиція зменшується.

Здатність комерційного банку утворювати банківські гроші  залежить від розміру ненормативної  суми його резерву. Надаючи кредити, банки перетворюють пасивні гроші  в активну грошову масу.

5. Рівновага на грошовому ринку дуже вразлива щодо дії зовнішніх чинників. Це обумовлено тим, що один з вирішальних моментів її забезпечення, а саме пропозиція грошей, є екзогенною, а вона, у свою чергу, залежить від дії цілої низки чинників. Це ступінь незалежності головного емісійного центру країни (центрального банку), рівень наукової обґрунтованості кредитно-грошової політики держави, стан платіжного балансу, наявність дефіциту державного бюджету і правові обмеження щодо джерел його покриття, політичні чинники і багато інших факторів. І якщо аксіоматичним для визначення розмірів і динаміки збільшення пропозиції грошей є приріст доданої вартості в сукупному ВВП, то реальні розміри цієї пропозиції можуть досить суттєво відрізнятись від тих розмірів, що обумовлені першопричиною зростання грошової пропозиції. Це може бути обумовлено саме дією тих чинників, що вже названі і які є, по суті, зовнішніми до процесу збільшення пропозиції грошей на грошовому ринку.

У короткостроковому періоді, в умовах, коли діючі автоматично  стабілізатори не можуть забезпечити  рівновагу на грошовому ринку, центральний банк може вжити певних заходів з метою нормалізації ситуації на грошовому ринку. В його арсеналі досить широкий спектр дій. Це може бути регулювання за допомогою зміни облікової ставки, операції на відкритому ринку, певна політика щодо норми банківського відсотка та ін. Більш детально дії центрального банку в реалізації кредитно-грошової політики і забезпеченні рівноваги на грошовому ринку розглядатимуться в розділі 8.

Таким чином, неодмінною умовою сталого розвитку суспільного виробництва  є досягнення рівноваги між попитом на гроші і їх пропозицією. Ця рівновага певною мірою є умовною, бо вона формується як наслідок постійного її порушення. Реакція на ці порушення і цільові дії центрального банку в напрямку досягнення оптимального співвідношення між попитом на гроші і їх пропозицією стають головним способом реалізації політики монетаризму, а відтак, і забезпечення ефективного функціонування суспільного виробництва і досягнення економічного зростання.