Контрольная работа по "Финансам"

Також слід приділити увагу пенсійній  реформі, що відбулась в 2002 році в Російські Федерації. У Російській Федерації (РФ) з 2002 р. набрав чинності Закон “Про трудові пенсії”, який ввів у дію обов'язкову накопичувальну пенсійну систему. В РФ налічується 37 млн. пенсіонерів.  

Трудова пенсія в РФ тепер складається з трьох частин: 

-       базової частини трудової пенсії  — мінімальна пенсійна виплата  за рахунок коштів федерального  бюджету, гарантована кожному  громадянину; 

-       страхової частини трудової пенсії  — пенсійна виплата із солідарної  системи, що залежатиме від трудового внеску кожного працівника; 

-       накопичувальної частини трудової  пенсії — пенсійна виплата  з обов'язкової накопичувальної  системи через недержавні пенсійні  фонди (тариф відрахувань —  2 — 6% від фонду оплати праці) [5]. 

Всі складові трудової пенсії забезпечуватимуть її виплату на рівні 32% від заробітку працівника. Крім трудових пенсій, громадяни РФ матимуть можливості отримувати пенсійні виплати від підприємств (роботодавців) у розмірі до 20% від заробітку та формувати власні пенсійні накопичення, які орієнтовно становитимуть до 20% від заробітку працівника. 

Говорячи  про можливість запровадження іноземного досвіду функціонування недержавних  пенсійних фондів в Україні, слід відзначити, що це можливо лише за ретельного відбору таких особливостей, які б гармонійно поєднувалися з незначними, проте, вже існуючими вітчизняними напрацюваннями. Щоб створити ефективну систему функціонування недержавних пенсійних фондів, необхідно якнайбільш ефективно стимулювати розвиток різних пенсійних фондів (хоча основу повинні скласти корпоративні пенсійні фонди). Такого поєднання можна досягти шляхом впровадження роботодавцями для своїх працівників пенсійних програм зі встановленими розмірами внесків до корпоративних пенсійних фондів, що будуть розподілятися приблизно рівномірно між роботодавцем та працівником. Наймані працівники, в свою чергу, матимуть можливість бути учасниками відкритих пенсійних фондів, таким чином формуючи для себе додаткові пенсії. Окрім того, не слід нівелювати роль страхового та банківського сектору в недержавному пенсійному забезпеченні. Як показує світовий досвід, ефективне поєднання діяльності у сфері НПЗ недержавних пенсійних фондів, страховиків, що займаються страхуванням життя, та банківських установ дає можливість особі найбільш оптимально у контексті своїх потреб та цілей сформулювати індивідуальний план додаткового пенсійного забезпечення[3]. 

Слід  відзначити, що впровадження НПЗ в  Україні пізніше, ніж у більшості  інших держав дає певну перевагу вітчизняній економіці, так як ми маємо можливість переймати вже напрацьовані новації в цій сфері у інших країн, та відбирати лише ті напрацювання, які добре показали себе на практиці [4].  

Отже, можна  зробити висновок, що стан розвитку недержавного пенсійного забезпечення є індикатором розвитку економіки в цілому. Україна, використовуючи досвід інших країн в створенні недержавних пенсійних фондів, має високі шанси побудувати свою власну, ефективну систему недержавного пенсійного забезпечення. 
 
 
 
 
 

Характеристика  боргових ринків Європи. 

Таблиця 1 Характеристика боргових ринків Європи [11, с. 331]

 
 

Базові  характеристики європейських боргових ринків у цілому подібні. Облігації  на цих ринка випускаються місцевими  чи муніципальними органами влади, національними  корпораціями, а також нерезидентами. 
 

Таблиця 2 Традиційна структура комісій [11, с. 334]

 
 

Таблиця 3 Єврооблігаційні позики у 1998 р. [11, с. 293]

 
 
 
 

Єврооблігації в «євро» 

З 1999 р. почалось проведення валютних операцій у євро та випуск єврооблігацій з  номіналом у новій валюті. У  зв’язку з цим ризик обміну валюти значно скоротився та далі зменшуватиметься з розширенням зони євро та входженням до її складу нових країн. Необхідність проведення єдиної економічної політики європейських урядів, пов’язана з бажанням стабілізувати курс євро, приведе до зменшення інфляційного ризику та ризику зміни економічних і правових умов гри на ринку. Одночасно зі зниженням ризиків розпочнеться й постійне зниження процентної ставки за єврооблігаціями.[9] 

Ціна  євронот, що випускаються переважно  країнами з високорозвиненою ринковою економікою, визначається на базі рейтингу позичальника, що присвоюється міжнародними рейтинговими агенціями. Зі створенням Європейського валютного союзу рейтингові агенції переглянуть систему рейтингів європейських країн у напрямі до їхнього зближення. Отже, прибутковість за їхніми єврооблігаціями буде також приблизно на одному рівні. Це приведе до пошуку інвесторами нових високоприбуткових інструментів, хоча ринок євроборгу буде ще довго приваблювати емітентів своєю стабільністю. 

1998 рік  уже можна назвати роком облігацій,  деномінованих у європейській  валютній одиниці.[10] 
 
 
 
 
 

Таблиця 4 Єврооблігації в «євро» [7, с. 295]

 

Зміни на фінансових ринках вплинуть у першу  чергу на організаційну інфраструктуру та учасників ринку. Серйозні перестановки пройдуть серед європейських бірж. Буде створено нові ринки, а діючі  втягнуться в новий виток гострої  конкуренції. 

Створення ЄВС підвищить конкуренцію серед  банків та небанківських установ. За прогнозами західних експертів, у певних країнах дозвіл створювати фонди, які  інвестують свої кошти в інструменти  фондового ринку, порушить банківську монополію операцій на грошових ринках. У будь-якому разі банки втратять прибутки від операцій на ринку Forex. 

Зі створенням ЄВС кожна емісія державних облігацій  країн-учасниць буде здійснюватись  у євро. Разом з тим європейські  фінансові ринки збережуть деякі  специфічні риси, пов’язані з різницею їхніх податкових систем, а також відсутністю єдиного позичальника (яким у США є Міністерство фінансів). Різниця в прибутковості буде відображати, як ринок оцінює ризик невиконання зобов’язань. Зросте значимість європейських валют у міжнародних портфелях цінних паперів: їхня частка за останні 15 років майже подвоїлась і досягла 40 %.[8] Зростання попиту на євроактиви буде супроводжуватися збільшенням їхньої пропозиції. 

Ринок єврокомерційних паперів (ЕСР) 

Це ринок  номінованих у доларах США комерційних паперів, випущених за межами США через європейську дистриб’юторську мережу. Інституціональна структура така ж, як і в євро-

 облігаційного  ринку: інвесторами є великі  корпорації, банки, інвестиційні  компанії. 

Основні риси ринку ЕСР: 

Строки  погашення від 2 до 365 днів, звичайно 180 днів, що значно більше, ніж на американському ринку (30—90 днів). 

Проценти  з ЕСР розраховуються на базі 30/360 (у США за основу береться реальна  кількість днів у місяці). 

ЕСР торгується на базі спот; розрахунки проводяться через Euroclear чи Cedel на другий робочий день після дати операції. 

ЕСР торгується більш активно порівняно з  американським ринком, де комерційні папери, внаслідок їхніх коротких строків, звичайно тримаються інвесторами  до закінчення цих строків. 
 
 

Ринок євронот 

Євроноти  випускаються позичальником за спеціально складеним графіком. Банки та брокерські компанії створюють об’єднання розміщення для реалізації нот серед різних інвесторів за встановленою ставкою. Розміщення проходить через систему банківських торгів. Величина процентної ставки залежить від того, наскільки легко євроноти можуть бути розміщені.