Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Мая 2011 в 13:31, контрольная работа
Фінансова наука як соціальне явище досить молода. Вона виникла у середині XV століття, тобто тоді, коли досягли повного розвитку товарно-грошові відносини й уможливилося створення фондів грошових засобів насамперед для задоволення різноманітних потреб держави.
Комісійні
сплачуються за управління, за підтвердження
— два рази на рік з невиплаченої
частини кредиту; за використання —
часто сплачуються лише починаючи з
визначеного процента від суми кредиту.
Інструмент ринку — кредитні програми підтримки емісії євронот. Євроноти дуже схожі за своїми характеристиками з комерційними паперами. [10]Відмінність лише в тому, що вони гарантуються інвестиційним банком або ж групою банків, які самі їх викуповують чи подовжують кредитну лінію позичальнику. Існує ціла низка видів євронотних програм: НИФ (NOTE ISSUANCE FACILITY, NIF), РУФ (REVOLVING UNDERWRITING FACILITY, RUF), СНИФ (SHORT—TERM NIF, SNIF) тощо.
Список використаних джерел
1. Фінанси підприємств.- К.: ЦУЛ, 2002.- 268с.
2. Міжнародні фінанси.- К.: Либідь, 2003.- 784с.
3. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. № 1057-ГУ
4. Вісник Пенсійного фонду України http://www.vpf.spov.com.ua/
5. Городецька Л.О. Мухіна Л.Ф. Реформування пенсійної системи в Україні: сутність, основні напрямки. - К., 2008.
6. Шалов А.О. Проблеми та перспективи діяльності недердавних пенсійних фондів в Україні. // Фінанси України. – 2009. №6
7. Щесов П.П., Вільчук А.В. Зарубіжний досвід функціонування недержавних пенсійних фондів. // Економіка України. – 2007. №5
8. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело, 1998. — С. 287—304.
9. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / Под ред. Л. Н. Красавиной. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Финансы и статистика, 2000. — С. 375—416.
10. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с франц. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресс: Универс, 1994. — С. 301—369.
11. Саркисянц
А. Г. Система международных долгов. —
М.: ДеКА, 1999. — С. 308—385.