Кредитні гроші

Міністерство  Освіти і Науки України

Тернопільський  Національний Економічний Університет

Факультет Банківського Бізнесу 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІНДЗ

на тему:

«Кредитні гроші» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тернопіль 2010

     Вступ 
 

     До  виникнення грошей люди безпосередньо  обмінювали товари на товари, що нині називається  бартером. Пізніше з¢явились гроші, які значно полегшили товарний обмін.

     Гроші ¾ це історична категорія. Вони існують так же давно, як і сама людська цивілізація. На протязі століття постійно змінювались форма і зміст грошей і сьогоднішній їх стан не є завершальною фазою.

     В обороті гроші функціонують реально, як наявна цінність і тому повинні  виступати в певній формі, яка  забезпечувала б їм довіру з боку суб¢єктів ринку та створювала достатні зручності останнім. У міру розвитку ринкових відносин ускладнювалися вимоги до грошової форми з боку суб¢єктів ринку. У відповідь на це гроші змінювали свою форму, постійно вдосконалюючи її. У своїй еволюції гроші виступали у формі товарних (металевих), символічних (паперових), кредитних і нового виду кредитних-електронних. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Кредитні  гроші 

     Зараз епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній  основі. Це водночас і епоха банківських  грошей, які функціонують значною  мірою на безготівковій основі і, які поступово трансформуються  в електронні гроші.

     Кредитні  гроші ¾ це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони, як і інші форми грошей, виникли стихійно внаслідок подальшого розвитку товарно-грошових відносин, коли кредит став їх іманентною складовою частиною.

     Кредитні  гроші історично пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні  та електронні гроші. 
 

Вексель.  

     Перші векселі виникли ще в середині XII століття в Італії, а вексельне  законодавство в європейських країнах  було сформовано в XVII столітті. В міру розвитку товарно-грошових відносин та удосконалення банківської справи вексель із звичайної боргової розписки перетворився в універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ. (2)

     Вексель ¾ цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов¢язання векселедавця сплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя. Інакше кажучи, вексель ¾ письмове боргове зобов¢язання що дає його власнику незаперечне право вимагати від особи, яка вдала вексель (або його поручителя), здійснити платіж у визначений термін.(3)

     Вексель має ряд специфічних ознак, які  відріняють його від інших боргових зобов¢язань: строго встановлена форма, абстрактність і безспірність, конкретність строку платежу.

     Строго  встановлена форма робить вексель  універсальним, легко зрозумілим і  доступним для використання широким  колом суб¢єктів грошових відносин.

     Абстрактність векселя означає, що в ньому не пояснюються конкретні причини  виникнення боргу, а вказується лише сума платежу.

     Безспірність  векселя означає, що суб¢єкт, який його виписав чи акцептував, не має ніякого права відмовитися від сплати боргу. Безспірність передбачається законами країни і плата за векселем забезпечується примусово через судові органи.

     Конкретність  строку платежу вносить конкретність у взаємовідносини між позичальником  і боржником, робить вексель зручним  для використання в економічних  розрахунках на перспективу.

     Завдяки цим ознакам вексель набуває  важливої властивості оборотності, що проявляється у використанні його як засобу обігу і платежу, а також  як об¢єкта застави чи дисконту в банках.

     Векселі бувають двох видів ¾ простий (4) і переказний (тратта)(5). Простий вексель (6) виписується боржником на ім¢я кредитора із зобов¢язанням виплатити йому в зазначений строк вказану суму. Зустрічається він рідко і тільки у внутрішній торгівлі. Такий вексель виписує та підписує боржник.

     Векселедавець переказного векселя (7) (трасант) і платник, який приймає цей вексель (трасат) окремі дві юридичні особи. Переказний вексель (тратту) виписує і підписує кредитор (трасант). Він є наказом боржнику (трасату) про сплату у визначений термін певної суми грошей третій особі. Щоб наказ кредитора-трасанта мав платіжну силу, боржник-трасат повинен підтвердити свою згоду здійснити платіж у визначений термін. Така згода у письмовій формі на титульній стороні векселя називається акцептом.

     Векселедержатель  може запропонувати вексель своїм  кредиторам для оплати їм боргів чи купівлі товарів. Ймовірність прийняття  векселя тим вища, чим більше довіри до економічного становища боржника по векселю. Передача векселя іншій  особі оформляється передаточним надписом, що називається індосаментом. Кількість  передаточних надписів на векселі виражає  кількість його оборотів, тобто ту “роботу”, яку він виконав в обігу як гроші, та характеризує рівень його ліквідності.

     Кредитор  по векселю може використати його також для одержання позички  в банку, якщо йому потрібні гроші  для платежів, по яких він не може розрахуватися векселем, а також  для одержання від боржника грошей по векселю у зазначений у ньому  строк.

     Векселі також поділяються на комерційні та фінансові. Комерційні векселі виникають на основі реальної торгової операції по продажу товарів у кредит. Такий вексель є знаком реальної вартості, що надійшла в обіг і забезпечує йому певну мінову вартість, з якою він сам здійснює обіг. Фінансові векселі виникають без реальних торгових операцій. Їх призначення ¾ залучити в оборот додаткові грошові кошти шляхом одержання позички. Якщо фінансові векселі виписуються на підставі взаємної домовленості двох осіб про обмін фінансовими векселями, вони називаються приятельськими. Казначейські векселі, які виписує держава (казначейство) для покриття своїх витрат за рахунок продажу їх центральному банку.

     Випуск  фінансових векселів не пов¢язаний з реальними товарними операціями, тому надмірне зростання його веде до виникнення в обігу зайвих грошей в інших формах, зокрема банкнот чи депозитних грошей, що підриває сталість їх вартості.

     Вексель, що виник в умовах обігу повноцінних  грошей, не міг скільки-небудь відчутно замінити їх в обігу. Цьому заважала сама специфіка векселя як приватного боргового знака. Його виникнення, номінал, емітент тощо мали стохастичний і обмежений характер і не відповідали потребам обігу в загальновизнаних засобах обігу і платежу.  

Банкнота 

     З розвитком ринку дедалі гостріше відчувалася потреба в універсальному кредитному засобі обігу, у відповідь  на яку винила банкнота (8). Банки на основі кредитних операцій стали випускати замість векселів свої зобов¢язання ¾ банкноти, які поступово перетворилися в універсальний платіжний і купівельний засіб і стали основною формою кредитних грошей.

     Банкнота ¾ в самому широкому розумінні є простим векселем емісійного банку. Особливо чітко спорідненість банкноти з векселем виявилася на першому етапі розвитку, коли вона мала форму так званої “класичної” банкноти.

     Історично “класична” банкнота виникла з розписки середньовічних банкірів про взяття на збереження від купців золота та про зобов¢язання повернути його за першою вимогою. У міру зростання багатств банків їхні розписки (банкноти) стали користуватися такою довірою, що почали прийматись у платежі нарівні із золотою монетою. Поступово такі розписки набули строго встановленої форми й абстрактності і стали подовгу затримуватися в обігу, не повертаючись у банки для виплати по них золота. Ця обставина дозволила банкірам видавати свої банкноти купцям на суму, що перевищувала вартість  золота, прийнятого на збереження, тобто перейти від повного до часткового покриття банкнот. Не покриті золотом банкноти стали видаватися підприємцям взамін комерційних векселів. З цього часу (кінець XVII ст.) починається власне історія “класичної” банкноти.

     Характерними  ознаками “класичної” банкноти є:

     1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

     2) обов¢язковий обмін на золото за першою вимогою власників;

     3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що знаходяться в портфелі банку).

     Завдяки цим ознакам банкнота істотно  відрізняється від комерційного векселя. Якщо останній має приватну гарантію, що забезпечується капіталом  одного чи групи підприємств, то банкнота ¾ суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкнота на відміну від векселя є безстроковим зобов¢язанням, не пов¢язаним з конкретною торговою операцією. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і знаходитися в обігу будь-який строк, що дає можливість розрахуватися ними по всіх можливих платежах. Це зняло ті обмеження, які стримувало розвиток обігу векселів. Вказані переваги надали банкноті особливої якості ¾ загальної оборотності, якої не має вексель.

     Період  “класичної” банкноти закінчився з повним припиненням розміну її на золото, що настало після світової економічної кризи 1929-1933 рр. У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і свою кінцеву гарантію сталості вартості ¾ розмін на золото. Це значно змінило суть сучасної банкноти.

     Разом з тим така банкнота повністю не втрачає своїх специфічних ознак  кредитних грошей, зберігає в обігу  певні переваги порівняно із суто паперовими грошима і є найпоширенішою формою готівкових грошей у країнах  з розвинутою ринковою економікою.

     Отже, сучасні банкноти мають лише товарне  забезпечення, ефективність якого низька, оскільки кредитний механізм не забезпечує своєчасного повернення банкнотів  в каси банку. Це пояснюється тим, що часто позичальники порушують  умови і принципи банківського кредитування, а головне, що ресурси банків здебільшого  втягуються для покриття державних  витрат непродуктивного характеру. Тому послаблюється зв¢язок емісії сучасних банкнот з реальними потребами грошового обігу, що призводить до знецінення банкнот, що наочно проявилось за останні роки в Україні. Таким чином сучасні банкноти перетворились у неповноцінні паперові гроші, а їхній надлишок у каналах обігу посилює інфляцію і валютний хаос.

Цікаво: 

• Найбільша по купівельній спроможності купюра, що є діючою зараз – десять тисяч доларів  США. Випускаються з 1880-го року, останній випуск в 1944. Зараз в обігу (разом  з повністю знищеними) знаходиться 130 штук. (9)
• Найбільший номінал банкноти, 1946 рік, Будапешт. Банкнота номіналом 1 мільярд. (10)
• Найбільша по розміру і купівельній спроможності банкнота Російської імперії – «ПЕТЕНЬКА», 500 рублів. Забезпечувалася 430 гр. золота. Розміри купюри 1912 року: 275х126 мм.(11)
• Фальшиві 200 доларів за морозиво. (12)