Кредитні гроші

     Пластикові  банкноти.

     За  свідченням англійського журналу “Економіст”, у світі зараз циркулює приблизно 50 млрд. фальшивих банкнот. Щоб захистити національну валюту від фальшивок. Резервний банк Австралії випускає пластикові гроші. Вони непрозорі, мають невеличке віконце і складні оптичні пристрої, які значною мірою перешкоджають їхню підробку. Австралійці вперше запровадили пластикові банкноти у 1988 р. Поступово всі банкноти країни стануть пластиковими. Ще одна перевага пластикових грошових знаків ¾ їх довговічність (у 8 разів вища у порівнянні з паперовими, близько 90 відсотків яких замінюється щороку) і можливість наступної утилізації для випуску виробів з пластмаси.

     Цим нововведенням зацікавилися у багатьох країнах. Сьогодні Резервний  банк Австралії одержує  додатковий прибуток, постачаючи банкноти великих номіналів  до Кувейту, Сінгапуру  та інших країн. 

Чек

     Чек ¾ документ, який містить безумовний наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату вказаної в ньому суми грошей певній особі або пред¢явнику (чекодержателеві).

     Чек виник, як і банкнота із депозиту , коли власник депозиту дає письмовий  наказ  про виплату бенефіціору певної суми грошей. Власник рахунку, що підписав чек іменується трасантом, а банк ¾ трасат. Чек виписується на пред¢явника або згідно наказу на поіменованого бенефіціара.

     Чек може бути:

     Іменним (13) ¾ виписаний певній особі без права передачі;

     ордерним ¾ виписаний на певну особу з обов¢язковим застереженням про наказ оплатити;

     пред¢явницьким ¾ в якому не зазначене найменування одержувача, а зазначена сума виплачується пред¢явителю чека.

     У внутрішньому господарському обороті  чеки використовують юридичні та фізичні  особи для безготівкових розрахунків (розрахункові чеки), а також при  одержанні готівки з рахунків, відкритих у банках (грошовий чек). Акцептований ¾ чек, який має акцепт банку, що гарантує зарахування коштів на рахунок одержувача. Основне призначення чека полягає в тому, що він слугує засобом одержання готівки в банку,виступає засобом обігу і платежу. І як форма безготівкових розрахунків.

     Незважаючи  на спільність походження, чек має  багато істотних відмінностей від банкноти як за формою, так і за роллю в  обігу. Він виписується не банком, а його клієнтом і, отже, не повністю гарантує те, що чекодавець, дійсно, має  вклад у банку і що банк обов¢язково виконає його наказ про видачу грошей. Тому чек не став загальним засобом платежу, і участь його в грошовому обігу виявилась обмеженою.

     Чек може бути використаний кількома способами:

• сам чекодавець може одержати по ньому в банку гроші готівкою;
• чекодавець може передати чек другій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів, і ця друга особа (чекодержатель) подає чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування його суми на її рахунок;
• чекодержатель передає чек третій особі в оплату товарів чи послуг або погашення своїх боргів їй, а ця особа пред¢являє чек у банк для одержання грошей готівкою чи зарахування грошей на її рахунок, або ж передає чек четвертій особі з тих же причин, із яких вона сама його одержала.

     Такі  передачі чека істотно відрізняються  між собою за їх роллю і місцем у грошовому обігу. В першій і  другій операціях чек є лише технічним  засобом, за допомогою якого приводяться  в рух готівкові чи безготівкові гроші як засіб обігу або платежу. Сам чек цих функцій грошей не виконує і не збільшуєїх маси в обігу. Тільки в третій операції чек безпосередньо включається в обіг, виконує функції засобу обігу чи платежу і збільшує масу грошей в обігу.

     Отже, далеко не всі чекові операції означають  участь чеків у грошовому обігу. Зокрема, у колишньому СРСР законодавство  забороняло держателю чека передавати його третій особі та зобов¢язувало здавати в банк для зарахування суми чека на його рахунок, тобто він взагалі не брав участь у грошовому обігу і використовувався як технічний засіб безготівкових розрахунків. 
 

Цікаве:

• подарунковий чек (14)

• чек за Аляску (15). Чек, який уряд Північноамериканських Штатів виписав Олександру Другому, заплатив тим самим за купівлю Російської Америки – Аляски. На чеку добре видно дату – серпень 1868р. і суму -$7 200 000 . Домовленість між сторонами була заключна ще в 1867році. Головною причиною продажу землі було її далеке розташування від центральних російських регіонів і як наслідок неможливість забезпечити належний захист території від ворожого втручання. До продажу Російська Америка входила в Сибірське генерал-губернаторство.

Депозитні гроші.  

     Депозитні гроші ¾ це також неповноцінні знаки вартості, але на відміну від готівкових не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитів на рахунках у банках ¾ “абстрактні гроші”. На основі чеків виникла система безготівкових розрахунків, які проводяться без участі грошей готівкою, тобто шляхом переказу або списання банком певної суми з рахунку платника на рахунок одержувача, або заліком взаємних вимог суб¢єктів господарської діяльності.

     Така  форма грошей стала можливою лише за високого рівня розвитку банківської  справи, коли кожний суб¢єкт грошового обігу може вільно вкласти гроші в банк (депозит), взяти звідти гроші готівкою, або переказати в будь-який пункт ринку і йому гарантується повне їх збереження.

     Потреба в такій формі грошей об¢єктивно зумовлена посиленням вимог щодо економічності та зручності грошового обігу за умов, коли його обсяги і суми окремих платежів досягли величезних розмірів. Здійснення таких платежів з допомогою готівки призвело б до істотного збільшення готівкової маси в обігу, до зростання витрат на її друкування, створило б значні незручності для учасників платіжних операцій, погіршило керованість грошового обороту тощо. Всіх цих недоліків позбавлені депозитні гроші.

     Разом з вказаними перевагами депозитних грошей з¢явилися й певні недоліки цієї форми грошей. Зокрема, вона несе в собі певні незручності при здійсненні платежів. Для виконання кожного платежу потрібно оформляти цілий пакет документів і пред¢являти кожний раз їх в банк, щоб відобразити відповідні операції в бухгалтерських книгах банку. Особливо гостро ці недоліки проявляються в сфері роздрібного обороту, куди доступ традиційних депозитних грошей виявився закритим. Тому життя спричинило появу нової форми грошей ¾ електронної. 

Електронні  гроші 

     Електронні  гроші ¾ абстрактна (умовна) назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. За змістом ¾ це кредитні гроші, які обертаються завдяки запровадженню в сфері безготівкових розрахунків найновіших комп¢ютерів і сучасних систем зв¢язку.

     За  формою електронні гроші необхідно  розглядати як різновид депозитних грошей. Основними компонентами системи функціонування електронних грошей є електронні перекази, кредитні картки, дебетові картки, банківські автомати-касири тощо. Всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, що знаходяться на банківських рахунках; власно забезпечують обіг, але не заміняють їх наперекір таким виразам як “платівкові гроші” або “електронні гроші”. Дійсно з допомогою електронних грошей здійснюється платіж, але такі гроші завжди функціонують у вигляді певних записів на рахунках у банках, тобто вважаються депозитними грошима.

     Електронні  гроші широко застосовуються у всіх розвинутих країнах. Банки України  теж багато уваги приділяють впровадженню нових банківських технологій, у  тому числі введенню в обіг “електронних грошей”, магнітних карток для безготівкових розрахунків клієнтів за придбані ними товари та надані послуги. Банківське обслуговування платіжного обороту на електронній основі значно розширило сферу функціонування депозитних грошей, прискорило їх обіг, створило зручності для платників.

     Таким чином, розглядаючи еволюцію розвитку грошей ми можемо прийти до висновку, що в перспективі гроші будуть існувати без матеріальної субтанції (“невидимі”), але термін “економіка без грошей” у принципі є невірним.  
 

     Література 

1. Гальчинський А. С. Теорія грошей. — К.: Основи. — 2001.
2. Гроші та кредит / За ред. Б. С. Івасіва. — К., 1999.
3. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998.
4. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Загальна  теорія зайнятості, процента та грошей. — К., 1999.
5. Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України // Фінанси України. — 1997. — № 2.