Лізинг як метод фінансування підприємства

Додаткові послуги  лізингодавця лізингоотримувачу можуть бути непостійними й оплачуватися нерівномірно. Це залежить від утримування, обсягу і періодичності (тривалості) послуг і умов укладеного договору лізингу. Вартість послуг може бути обчислена і додана до основної суми лізингового платежу. До додаткових послуг відносяться:

" інформаційні, консалтингові, юридичні;

" технічні;

" по навчанню  персоналу;

" рекламні (витрати  на рекламу лізингодавця);

" оплата відряджень  лізингоотримувача;

" інші послуги  лізингодавця.

Розмір премії за ризик залежить від рівня і видів ризику лізингодавця при реалізації лізингової угоди. Премія за ризик лізингодавця може бути врахована в ставці його комісійної винагороди, а через неї - у ставці лізингового відсотка, що поєднує ставки по кредитах і комісійній винагороді. Чим більше ризик, тим вище ставка.

Проблема сплати мита виникає по договорах міжнародного лізингу, а її розмір визначається відповідно до вимог діючого законодавства.

Загальна сума лізингових платежів на аграрному підприємстві не є постійною величиною. Вона залежить від швидкості відшкодування вартості об'єкта лізингу: чим швидше окупається вартість лізингового майна, тим менші відсотки нараховуються на ще не погашену вартість цього майна. І навпаки, перенесення сплати перших лізингових платежів на більш пізній термін приводить до росту нарахованих відсотків на вартість лізингового майна і загальної суми платежів.

У договорі лізингу  може бути передбачена зміна загальної  суми, графіка і розміру окремих  виплат лізингових платежів за домовленістю сторін у випадку виникнення нових обставин, що можуть призвести до втрат сторін. До таких обставин можна віднести ріст темпів інфляції вище визначеного сторонами рівня, істотна зміна рівня відсотків за кредит і ін.

Навряд чи не найважливішим є вибір методу нарахування лізингових платежів. З практики і науково-методичної літератури відомі наступні основні методи:

" з регулярним  періодичним відшкодуванням вартості  майна рівними чи нерівними  частками;

" з відстрочкою  платежів;

" з авансовим  платежем;

" з авансуванням  викупу об'єкта лізингу по залишковій вартості;

" по обраній  сторонами договору підставі.

Відомі також  платежі зі зростаючою ставкою лізингового  відсотка, платежі при переоцінці вартості лізингового майна й  ін.

Окрему групу  складають розрахунки, що базуються на теорії фінансових рент без застосування норм амортизації, згідно яким усі поточні платежі (крім авансового) є рівними, але мають різну структуру.

 

Лізингодавець передає  обладнання підприємству-лізингоотримувачу  терміном на 5р.на умовах фінансового  лізингу. Вартість обладнання становить 100 000грн. Для фінансування угоди лізингодавець залучає банківський кредит на 5р. у сумі 100 000грн. під 30% річних із щорічним погашенням відсотків та основної суми боргу ( при цьому відмотки нараховуються на непогашену суму боргу ). Лізингові платежі згідно з чинним законодавством України не оподатковуються ПДВ. Річна норма амортизації – 20 %, розмір щорічної маржі лізингодавеця  - 3%, щорічного страхового платежу – 2%. Періодичність сплати лізингових платежів – щорічна.

На основі цих вихідних даних лізингодавець для підприємства-лізингоотримувача  складає графік 

                          Розрахунок лізингових платежів

№ п/п	Платежі	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік	Разом за 5 років
1	Відшкодування вартості обладнання	20 000	20 000	20 000	20 000	20 000	100 000
2	Структура лізингового  платежу у т.ч.
2.1	Плата за кредит	30 000	24 000	18 000	12 000	6 000	90 000
2.2	Лізингова маржа	3 000	3 000	3 000	3 000	3 000	15 000
2.3	Страховий платіж	2 000	2 000	2 000	2 000	2 000	10 000
3	Лізинговий платіж, усього	55 000	49 000	43 000	37 000	31 000	215 000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ. Проблеми лізингових відносин і майбутній розвиток лізингу.

 

    В міжнародній практиці в правовому відношенні лізинг отримав оформлення 10 років тому в Оттаві. В ній прийняли участь 44 держави включаючи Росію та Україну. Прогнозуючи, що до кінця століття,доля лізингу в обсязі світового експорту-імпорту тільки в машинотехнічній продукції досягає 20%. Так, наприклад ,в Японії щорічний приріст обсягу лізингових платежів складає 25-40%,а річний обсяг лізингових договорів Китаю перевищує 1млрд.дол. До 25% загального обсягу інвестицій в США,Японії та інших країн фінансується на умовах лізингу ; в розвиваючих ся країнах темпи росту операцій по лізингу досягають 50% і більше.

Жорстка економічна криза,в  якій перебуває Україна , посилення  фіскальної функції податків, призводить до зменшення фінансових ресурсів підприємств і зниження палатоспроможності населення. У свою чергу це не тільки не допомагає розвитку власного виробництва, навпаки –ще більше руйнує його.

Без реальних інвестицій у новітні технології наші вітчизняні підприємства не зможуть вийти з економічної скрути. Пошук інвестиційних джерел за кордоном поки що не дає бажаного результату. Невпевненність у стабільності політики держави,висока корумпованність усіх рівнів влади,та інші чинники стоять на заваді припливу реальних коштів в Україну.

Але якщо сподіватися  тільки на іноземні інвестиції,то проблеми оновлення виробничого апарату і виходу з кризи ніколи не буде розв¢язано Відомо,що інвестиційні потреби України оцінюються в 50 міль¢ярдів доларів. Необхідно шукати і внутрішні джерела. Ця проблема може бути розв¢язана внедрінням нової форми фінансових відносин – лізингу. Справді,основні фонди на наших підприємствах спрацьовані,на них практично неможливо виготовляти якісну і конкурентноздатну продукцію. Так, по групі великих машинобудівних підприємств спрацювання основних фондів становить 40-55%,а по найважливішій для виробництва третій групі –робочі й силові  машини та обладнання –ще більше:64-87%. Ці підприємства збиткові та малорентабельні і через це вони не можуть оновити основні виробничі фонди.

Спрацювання основних засобів  обумовлено нехваткою засобів і  мізерно малими розмірами отриманих підприємствами прибутів. Аналіз показує,що останній етап сучасного оновлення основних засобів підприємств міського господарства був здійснений 10 років тому. В результаті на початок 2007 року знос його основних засобів складає близько 80%.

Так,спрацювання основних засобів на підприємствах є реальною причиною того,що підприємства позбавлені можливостей нарощування своїх виробничих потужностей, тобто для вирішення цієї проблеми необхідно переходити на систему лізингових відносин.

Про необхідність активізації процесу відтворення основних фондів свідчать статистичні дані. На підприємствах галузей народного господарства України від 60-80% обладнання фізично зношене чи морально устаріле, 40% основних засобів функціонує більше 20 років, ще 40%-від 10-20 років. Для модернізації неефективних виробництв,за різними оцінками,потрібно від 170-300 млрд.доларів.

   Таким чином,враховуючи нестабільність у визначенні строків амортизації, не можна брати строки за основу для визначення виду договорів фінансового чи оперативного лізингу. Тому пропонується обрати більш стабільну та економічно обгрунтовану ознаку і виходити з того,яка сторона договору несе ризики втрати  об′єкта лізингу протягом дії договору. Така практика поширена в розвинутих країнах і визначається Конвенцією про міжнародний фінансовий лізинг. Також необхідно надати лізингоотримувачу право вирішувати,чи бажає він придбати об′єкт фінансового лізингу по залишковій вартості після закінчення дії угоди.

Інша проблема,яка  не дає підняти економіку,так  це, дуже низька роль банків у сфері лізингового бізнесу. [л.18,с.159-170]

    Процес становлення лізингового бізнесу в Україні можна умовно поділити на два періоди.

Перший припадає на 1996 - 2000 рр.,коли такі операції здійснювали лише комерційні банки.

У другому –з 2000 року й по сьогодні –у цій сфері працюють також спеціалізовані лізингові компанії створені як за участі банківського капіталу так і без нього. [л.8,с.256-259]

Розвиток лізингу в  Україні стримується через багато причин загального характеру.

Насамперед даються взнаки відсутність державної програми розвитку

лізингу,низька кваліфікація спеціалістів,які обслуговують ринок цих послуг. Лізингові компанії фінансово слабкі,оскільки цілковито залежать від засновників, їм нерідко бракує коштів для придбання саме того обладнення, яке зацікавить виробників як потенційних лізингоотримувачей. Для більшості вітчизняних бізнесменів,які працюють у даній галузі,це астрономічні ціни.

  Механізм реєстрації  та вилучення об¢єктів лізингу недосконалий, встановлено надто низькі норми амортизації майна,не сформовано вторинний ринок обладнання(а це гальмує розвиток оперативного лізингу), не налагоджено облік статистичних форм лізингових операцій. До цього слід додати,що не спрямовані на підтримку цієї справи податкове,митне та валютне законодавство.

Зважаючи на те,що об¢єктами міжнародного лізингу є виробниче обладнання ,автотранспорт, доводиться сплачувати значні суми. Відтак міжнародний лізинг на території України не скоро набуде бажаного розвитку.

Лізинг розвивається в Україні якось однобоко. Так,договори оперативного лізингу майже не укладаються,оскільки партнерські стосунки суб¢єктів лізингової діяльності в Україні не назвеш міцними,до того ж цей вид лізингу приносить низькі прибутки. Потребує вирішення проблемна ситуація,за якої суб¢єктом лізингової угоди в Україні не може бути фізична особа. У країнах Європи та в США такі договори,укладені компаніями з фізичними особами,особливо поширені на ринках нерухомості та легкових автомобілів. [л.17,с.123-130]

 

Зважаючи на зазначені фактори,українські банки надають перевагу опосередкованій участі в лізинговому бізнесі – створюють лізингові компанії. Тобто йдеться про непряму участь банківського капіталу у лізинговому бізнесі. Але,навіть обравши такий шлях,банк наштовхується на досить відчутну перепону –сума,яку він має право інвестувати, не повинна перевищувати 25% від його власного капіталу. Відтак невеликі та низьколіквідні комерційні банки не в змозі брати участь у лізингової діяльності.

У перспективі,після внесення відповідних змін до законодавчо-нормативної бази України, доцільно поширити практику прямої участі банків у лізинговому бізнесі. Здійснюючи лізингові операції,банк відкриває для себе джерело нових доходів у вигляді компенсійних витрат. Позитивним моментом є також те,що заставою слугує майно,яке надається у лізинг.

    На сьогоднішній час,враховуючи відсутність у підприємств власних засобів і їх тяжке фінансове становище,розвиток лізингу являється практично єдиною можливістю придбання необхідного обладнення машин і інших основних засобів.Важливо,що сфера лізингового законодавства активізує розширення збуту продукції,а не напівфабрикатів або сировини.

До приняття закону лізингова  діяльність у вітчизняній економіці  час-тково регулювалася Цивільним  кодексом ,Законом ¢¢Про оренду¢¢, пос-тановами Кабінету Міністрів України від 18.09.97р.№3031 ¢¢Про ство-рення державного лізингового фонду¢¢.Але навіть за відсутності закону ¢¢Про лізинг¢¢ в Україні все таки функціонував ряд лізингових ком-паній,об¢єднаних у Всеукраїнську асоціацію лізингу ¢¢Укрлізинг¢¢.

Найготовніше завдання на теперишньому етапі і в майбутньому для суб¢єктів лізингової діяльності- це створити потребу в лізингових послугах,тобто сформувати кон¢юктуру лізингу.

Україні потрібно також  організувати тісне співробітництво з європейською асоціацією лізингових компаній та вжити на урядовому рівні заходів до приєднання до Оттавської конвенції

     Лізинг потрібен Україні з багатьох міркуваннь:

● можливість одержати додаткові  інвестиції від іноземних партнерів;

● лізингові операції залучають великі кошти банків,АТ,тощо; 

● привабливий для  споживача- через оренду основних засобів  госпо- дарських товариств.

Орендні платежі,сплачувані орендарем входять до собівартості продукції,а після повної сплати вартості орендованого обладнення підприємство,як правило стає його власником.У даному випадку кошти що витрачені як орендні платежі,так і на викуп орендованого устаткування,формується з прибутку підприємства до його оподат-кування.

Лізинг вигідний не тільки лізингоотримувачу,а й орендодавачу, бо передбачає 100% покриття всіх капітальних витрат,а при укладенні контрактів лізингу в міжнародному маштабі- можна отримати додатко-ву економію коштів компаній-орендавців,зарахунок різниці між подат-ковими ставками,які діють у різних країнах.

     Лізинг вигідний і державі,бо борг підприємств іноземним лізингода-вачам не зараховується до загальної фінансової заборгованності країн-імпортерів.

Отже,лізинг можна розглядати як один з методів фінансування, здатний значно пожвавити процес оновлення виробництва та входження України в структуру світового ринку.

Лізинг може сприяти  просуванню вітчизняних машин і  устаткування на внутришній та зовнішній  ринок.Велику роль у розвитку цієї форми підприємницької діяльності може відіграти створення іноземними банками і фірмами сумісних лізингових компаній.Це дозволе не тільки використовувати в народному господарстві передову техніку але й засвоїти значний досвід іноземних компаній у сфері лізингових операцій.