Методи нарахування винагороди за факторинг

1. Методи нарахування винагороди за факторинг.

 

З економічного погляду факторинг розглядають як операцію, що має кредитний характер. За користування факторингом постачальник платить фактору винагороду.

Нарахування винагороди за факторинг може здійснюватися двома методами:

1) шляхом встановлення диференційованого розміру комісії у відсотках від номінальної вартості права вимоги.

Чим більше кредиторів обслуговує факторингова компанія чи банк і чим менший термін відстрочки платежу, тим нижчим буде розмір комісії у відсотках від номінальної вартості права вимоги (табл. 4.3);

2) шляхом дисконтування.

Ставка дисконту диференційована за термінами авансування і залежить від розміру фінансування та рівня ризику, який бере на себе банк.

Зазвичай факторингова компанія або банк, що надають такі послуги, сплачує лише частину вартості перепоступлених боргових вимог (рахунків-фактур), що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту, та одержує право отримання платежу за ними. Залишок за мінусом плати за послугу та процентів за користування кредитними коштами виплачується постачальнику після стягнення заборгованості з покупця.

Плата за факторинг  також залежить від виду факторингу. Якщо банк надає факторинг без регресу, то, звичайно, дисконт буде вищий. Наприклад, ПАТ КБ "Приватбанк" надає факторинг без регресу, а "Укрсоцбанк" не відкидає право зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, за відмови або неспроможності сплати її покупцем.

При нарахуванні суми винагороди за факторинг банки та факторингові установи використовують комбінований механізм сплати винагороди, схожий зі сплатою звичайних відсотків за кредит, які утримуються за фактичну суму заборгованості та за фактичний строк існування цієї заборгованості, а послуги адміністрування дебіторської заборгованості сплачуються окремими платежами у вигляді комісії. Розмір комісії встановлюється у вигляді фіксованої ставки від вартості накладної.

Винагорода фактора у вигляді дисконту розраховується:

— як певний відсоток від номінальної суми накладної, яку викуповує банк;

— від суми авансового платежу (як правило, майже 80 % вартості накладної), яку банк сплачує клієнту при її викупленні.

Дохідність цих двох методів сплати винагороди для банку однакова, проте при нарахуванні відсотків на суму платежу клієнт може самостійно розраховувати та планувати свої витрати, тоді як при нарахуванні відсотків на номінальну суму накладної клієнту доводиться визначати "прихований" рівень сплачених відсотків, оскільки фактично він отримує фінансування лише в розмірі 80 % від суми накладної, тоді як відсотки сплачує від всієї суми накладної, тобто на 20 % більше.

Факторингові операції, як аналог кредитування, можуть бути вигідними, насамперед, коли плата за використання факторингу менша, ніж плата за використання кредиту. В протилежному випадку факторинг не може бути альтернативою банківському кредитуванню. Крім того, факторингові компанії та банки мають забезпечити комплексне обслуговування клієнтів і позичальників з наданням широкого спектра фінансових, бухгалтерських і юридичних послуг, які забезпечують надійне та стабільне співробітництво всіх суб'єктів ринку факторингових послуг. 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність та особливості електронних фінансових послуг.

Використання сучасних фінансових технологій та інновацій істотно впливає на діяльність фінансових посередників, що відображається на запровадженні ними нових фінансових інструментів і продуктів на ринку фінансових послуг, удосконаленні наявних та появі нових технологій збору, передачі, обробки й захисту інформації. Це, насамперед, зумовлено можливостями використання електронних комунікаційних систем. Крім того, як свідчить міжнародний досвід, упровадження сучасних електронних технологій, засобів комунікацій та інформатизації визначає перспективи розвитку національних і міжнародних фінансових ринків. Ринок електронних торгів набуває ознак провідного ринку. Торгівля в режимі реального часу (он-лайн) забезпечує суттєву економію на трансакцій-них витратах, розширює клієнтську базу, швидко поширюється на спектр валютних операцій, сприяє появі нових комбінованих та гібридних продуктів. Саме тому надання електронних банківських послуг поступово перетворюється на один із пріоритетних напрямів діяльності банків розвинутих країн. Аналогічна тенденція спостерігається й серед українських банків.

Концепції "електронного бізнесу" та "електронної комерції" виникли у США у 80 роках XX ст. За чверть століття ця сфера бізнесу поширилася по всьому світу і на сьогодні охоплює майже 85 % усіх он-лайн-користувачів. Важливою передумовою реалізації такої ідеї е безпосереднє використання інформаційних технологій у процесі функціонування установ і організацій на основі створення внутрішньо фірмових і корпоративних інформаційних мереж.

Запровадження інформаційних технологій вплинуло на організацію зовнішніх відносин між компаніями та їх партнерами, а також внутрішню структуру власне компаній; виникнення нових форм організації та ведення бізнесу. Найактивніше ці процеси почали розвиватися з появою Інтернету, оскільки було:

— створено підґрунтя для розширення клієнтської бази;

— розширено сферу безготівкового обігу на основі використання сучасних фінансових інструментів (платіжних карток, систем масових електронних платежів тощо);

— створено нові ринки, функціонування яких пов'язано з використанням мережевих систем і телекомунікаційних технологій (наприклад, ринки похідних фінансових інструментів).

Термін "Інтернет" було визначено 24 жовтня 1995 р. у резолюції Федеральної мережевої ради США. Відповідно до цього визначення Інтернет — це глобальна інформаційна система, яка є єдністю і взаємодією трьох складових:

1) мережі мереж, що ґрунтується на спеціальному стандарті (протокол ТСР/ІР);

2) необмеженої чисельності користувачів та розробників інтернет-сайтів;

3) всього обсягу ресурсів, доступних користувачам Інтернету.

На сьогодні електронний бізнес (е-бізнес) розглядають як інтеграцію систем, процесів, організацій, ланцюгів, що створюють вартість, а також ринків, які використовують Інтернет і пов'язані з ним технології та концепції.

У свою чергу, електронна комерція (е-комерція) — лише частина електронного бізнесу, обмежена, власне, маркетингом і процесами продажу 9 де купівля та продаж інформації, продукції та послуг через комп'ютерні мережі.

Відмінності е-бізнесу від е-комерції такі:

— системи е-бізнесу набагато складніші за рівнем взаємодії з навколишнім середовищем та охоплюють всі внутрішні процеси компанії (виробництво, управління, науково-технічні дослідження тощо), її вертикальні та горизонтальні взаємовідносини з іншими підприємствами, установами, державою, громадськими організаціями;

— системи е-бізнесу, на відміну від е-комерції, можуть не мати явної комерційної складової (створення державних Інтернет-систем для надання громадянам інформаційних послуг з правових, медичних, навчальних питань тощо).

До основних конкурентних переваг, які одержують компанії завдяки участі в системах e-комерції, належать:

— широкий доступ до комерційної інформації;

— скорочення термінів підготовки та реалізації угод на основі онлайнового переговорного процесу та систем захищеного документообігу;

— розширення "географії" товарних ринків;

— розширення можливостей вільного входу та виходу на ринок;

— інтенсифікація товарообігу та збільшення його обсягів;

— оптимізація використання оборотних коштів учасників електронної комерції;

— підвищення рівня обслуговування на основі персоніфікованого сервісу;

— зменшення операційних витрат.

Для споживачів важливою перевагою використання систем e-комерції є комплексність надання фінансових послуг, яка досягається в процесі здійснення повного циклу торгово-фінансових і маркетингових операцій (обмін документами, передача прав власності, здійснення платежів, гарантійне забезпечення тощо). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Практична частина

Задача 2. Протягом року були отримані наступні результати економічної діяльності:

 

Визначити оборот ринків:

 

млрд. грн.

 

Рішення: 

             1) РФП = ФО – ДБ = 216,3 – 23,1 = 193,2 (млрд. грн.);

    2) РЦП = РФП – РФП 1 = 193,2 – 51,45 = 141,75 (млрд. грн.);

   3) РЦП 2 = РЦП – ЦПІ = 141,75 – 16,8 = 124,95 (млрд. грн.);

     4) РФІ = РЦП – ЦПТ = 141,75 – 8,4 = 133,35 (млрд. грн.);

   5) ФР = РФІ – ЦПК = 133,35 – 36,75 = 96,6 (млрд. грн.);

6) БР = ФР  – ЦПП = 96,6 – 26,25 = 70,35 (млрд. грн.). 

Отже, результуюча  таблиця виглядає наступним чином (млрд. грн.):

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Задача 5.

Визначити ціну звичайної акції з різними  приростами дивідендів за окремі роки, якщо в минулому році компанія виплатила 9,45 грошових од. дивідендів на акцію.

Розрахунками  визначено, що протягом наступних чотирьох років дивіденди будуть зростати на 14,7%, а потім стабілізуються і щорічний їх приріст буде складати 9,98 %. Коефіцієнт дисконтування складає 17,85%.