Методы анализа валютного рынка

     ЗМІСТ 

     ВСТУП………………………………………………………………………3

     1. Валютний ринок, його сутність, класифікація та функції…………….4

     2. Методи та моделі аналізу і прогнозування стану валютного ринку....9

     3. Основні показники технічного методу аналізу валютного ринку…..14

           3.1 Розрахунок простої середньої ціни………………...…………14

           3.2 Визначення межі  зміни ціни…………………………………..15

           3.3 Розрахунок трендового  індикатора РТР……………………...15

           3.4 Розрахунок осциляторів……………………………………….16

     ВИСНОВКИ……………………………………………………………….18

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………….…19 
 
 

 

      ВСТУП 

     Світовий  валютний ринок - це специфічно оформлений механізм, що обслуговує та регулює  міжнародну систему валютних операцій на основі попиту та пропозиції. Торгівля валютою стала на сьогодні одним  із найпопулярніших видів діяльності: щоденно оборот світового валютного ринку сягає 2 трлн доларів США. Приблизно 80% всіх операцій складають спекулятивні операції, тобто ті, що мають за мету отримання спекулятивного прибутку.

     Отже  актуальність даної теми в тому, що для забезпечення свободи діяльності будь-якого ринку необхідно його аналізувати. Правильне розуміння ситуації на ринку, здатність прогнозування поведінки ринку, аналіз його настрою приводить до обґрунтованого прийняття рішення.

     Проблематику  світового ринку та його аналіз досліджено в роботах багатьох як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Причиною такої уваги з боку науковців є надзвичайна актуальність проблеми, а також стрімкий розвиток валютно-кредитних відносин, що потребує детального дослідження ринку. 

 

      1. Валютний ринок, його сутність, класифікація та функції. 

     Однією  із найважливіших складових частин ринкової економіки будь-якої країни є валютний ринок. Валютний ринок  – це економічна категорія, яка віддзеркалює певну сукупність відносин зі здійснення операцій з купівлі-продажу іноземних валют, інших валютних цінностей, цінних паперів в іноземній валюті, руху іноземних капіталів тощо.

     Об'єктом  валютного ринку є комплекс суспільних відносин (в основному у сфері  економіки та її регулювання державами) з приводу обслуговування міжнародного обороту товарів, послуг, робіт; своєчасного здійснення міжнародних розрахунків; стихійного визначення валютних курсів шляхом балансування попиту і пропозиції різних валют; надання механізмів захисту від валютних ризиків; диверсифікації валютних резервів банків, підприємств і держав; проведення валютних інтервенцій; використовування ринку державами для цілей їх грошово-кредитної і економічної політики; отримання прибутку у вигляді різниці курсів валют і процентних ставок.

     Предметом, яким оперують суб'єкти міжнародного валютного ринку в процесі реалізації суспільних відносин, що також є об'єктом - є валюти різних країн, цінні папери, виражені в іноземних валютах, а також валютні цінності. На світових валютних ринках операції проводяться, як правило, з валютами, що найбільш широко використовуються в світовому платіжному обороті. Так, на чотири валюти - долар США, ієну, фунт стерлінгів, євро доводиться до 90% всього міжнародного обороту. [1]

     Головними функціями валютного ринку є:

     - реалізація валютної політики держави;

     - розвиток національної економіки  та розширення зовнішньо-економічних  зв’язків;

     - сприяння поглибленню міжнародного  поділу праці та міжнародної  торгівлі;

     - регулювання попиту та пропозиції  на іноземні валюти;

     - своєчасне здійснення міжнародних розрахунків;

     - регулювання валютних курсів;

     - хеджування валютних ризиків;

     - диверсифікація валютних резервів;

     - одержання прибутку від операцій  з валютою і валютними цінностями.[2]

     Міжнародні  валютні ринки можна класифікувати  по цілому ряду ознак: по сфері розповсюдження, по відношенню до валютних обмежень, по видах валютних ресурсів, по ступеню організованості. [3]

     За  сферою розповсюдження, тобто по широті охоплення, можна виділити міжнародний (міжнародні фінансові центри) і внутрішній валютні ринки. Так міжнародні (світові) валютні ринки зосереджені в основних фінансових центрах Західної Європи, США, Близького Сходу, Східної Азії. Найбільші центри розташовані в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху, Токіо, Сінгапурі та ін. За деякими оцінками на Лондонський ринок доводиться від однієї третини до половини річного обороту. Його поступово наздоганяє Нью-йоркський ринок. У свою чергу, як міжнародний, так і внутрішній ринки складаються з ряду регіональних ринків, які утворюються фінансовими центрами в окремих регіонах світу або даної країни.

     По  відношенню до валютних обмежень можна  виділити вільний і скований валютні  ринки (це відноситься до регіональних і національних валютних ринків) залежно  від відсутності або наявності  на ньому валютних обмежень.[4]

     Регулювання валютних операцій в зарубіжних країнах  здійснюється, як правило, на двох рівнях. Це державне регулювання, що проводиться  в рамках валютної політики держави, і обмеження, що вводяться безпосередньо  банками для страхування своєї діяльності від можливих збитків. Валютна політика будь-якої держави є, перш за все, елементом економічної стратегії уряду, що перебуває при владі. [5]

     У найзагальнішому плані валютна  політика розвинених держав є цілеспрямованим  використанням владою певних механізмів для досягнення цілей економічної політики -- стимулювання темпів економічного зростання, зайнятості населення і боротьби з інфляційними тенденціями. В цілому валютна політика покликана регулювати зовнішню конкурентоспроможність держави, забезпечувати захист економіки від негативної дії валютної нестійкості та негативних дій будь-яких зовнішніх чинників. [6]

     Валютні обмеження -- це система державних заходів (адміністративних, законодавчих, економічних, організаційних) по встановленню порядку проведення операцій з предметом операції (іноземною валютою, цінними паперами, вираженими в ній, валютними цінностями) в окремих країнах, поставлених національним законодавством. Валютні обмеження включають заходи по цільовому регулюванню платежів і переказів національної та іноземної валюти за межу, а також встановлення порядку розрахунків у валюті на внутрішньому ринку.

     Валютний  ринок з валютними обмеженнями  називається скованим ринком, а за відсутності їх -- вільним валютним ринком.

     По  видах вживаних валютних курсів валютний ринок може бути з одним режимом і з подвійним режимом.

     Ринок з одним режимом -- це валютний ринок  з вільними валютними курсами, тобто  з плаваючими курсами валют, котирування  яких встановлюється на біржових торгах.

     Валютний  ринок з подвійним режимом -- це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і плаваючого курсу валюти.[4]

     По  видах валютних ресурсів:

     При класифікації валютних ринків слід, також, виділити ринки євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також  «чорний» і «сірий» ринки.

     Ринок євровалют -- це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринку євровалют зв'язане з використанням валют в безготівкових депозитно-позикових операціях за межами країн-емітентів даних валют.

     Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини за борговими зобов'язаннями при довгострокових позиках в євровалюті, що оформляються у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядку отримання відсотків відповідно до купонів (купон -- частина облігаційного сертифікату, яка при відділенні від нього дає власнику право на отримання відсотка).

     Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини по формуванню внесків у валюті в комерційних банках іноземних держав за рахунок засобів, що обертаються на ринку євровалют.

     Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв'язки і фінансові відносини за поданням міжнародних позик в євровалюті комерційними банками іноземних держав.

     Термінова торгівля останніми роками є найважливішим  сегментом розвитку фінансових ринків. Швидкому розвитку термінових ринків сприяє існуюча непостійність і  швидка мінливість цін товарів і  фінансових інструментів.

     При характеристиці термінових ринків можна виділити:

     - ринок форвардних контрактів;

     - ринок ф'ючерсів;

     - ринок опціонів.

     Форвардні операції, або термінові операції за готівковий розрахунок, відповідно до яких покупець і продавець погоджуються на поставку товару або валюти на певну  дату в майбутньому, є альтернативою ф'ючерсам, що практикуються на біржі, і опціонам, а також однієї з перших форм термінового контракту, які виникли як реакція на значну зміну цін.

     Ринок ф'ючерсів. Одним з найуспішніших  і в той же самий час найбільш суперечливих нововведень на світових фінансових ринках в останні десятиліття став початок торгівлі фінансовими ф'ючерсами, тобто такими ф'ючерсними контрактами, в основі яких лежать фінансові інструменти з фіксованою відсотковою ставкою і валютні курси.

     Ф'ючерсний контракт -- це юридично обґрунтована угода між двома сторонами про поставку або отримання того або іншого товару певного об'єму і якості за наперед узгодженою ціною в певний момент або певний ряд моментів в майбутньому.

     Фінансовий  ф'ючерс -- це угода про покупку або продаж того або іншого фінансового інструменту за наперед узгодженою ціною протягом певного місяця в майбутньому (у певний день місяця).

     Ринок ф'ючерсних контрактів служить для  двох основних цілей:

     1. Він дозволяє інвесторам страхувати  себе від несприятливої зміни цін на ринку спот в майбутньому (операції хеджерів).

     2. Він дозволяє спекулянтам відкривати  позиції на великі суми під  незначне забезпечення.

     Ринок опціонів. Одним з видів термінових операцій є опціони. Опціон -- це двосторонній договір про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити або продати певний фінансовий актив по фіксованому курсу в наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду часу.

     Ринок валютних опціонів одержав широкий  розвиток у середині 70-х рр. XX ст., після введення в більшості країн замість фіксованих валютних курсів - плаваючих (з березня 1973 р.).

     Валютний  опціон -- це контракт, що дає право (але  не зобов'язання) одному з учасників  операції купити або продати певну  кількість іноземної валюти за фіксованою ціною (ціна виконання опціону) протягом деякого періоду часу, тоді як інший учасник за грошову премію зобов'язується при необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати або купити іноземну валюту за встановленою договірною ціною.[5]

     Отож, можна зробити висновок, що валютний ринок - це механізм, за допомогою якого  встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами  та продавцями валют. Це являється його основною функціональною характеристикою. В організаційному плані валютний ринок - це множина великих комерційних банків та інших фінансових закладів, зв'язаних складною мережею сучасних засобів зв'язку, за допомогою яких здійснюється торгівля валютою. 

     2. Методи та моделі аналізу і прогнозування стану валютного ринку. 

     Валютний  ринок є сферою економічних відносин з купівлі-продажу іноземної валюти і цінних паперів в іноземній  валюті, а також операцій щодо інвестування капіталу. Об’єктом аналізу валютного  ринку є:

     - валютні цінності – іноземна  валюта;

     - цінні папери – фондові цінності в іноземній валюті (акції, облігації, чеки, векселі, акредитиви);

     - дорогоцінні метали (за винятком  ювелірних виробів) – золото, срібло, платина;

     - природні дорогоцінні каміння.

     В основі організації валютного ринку  будь-якої країни є вибір режиму встановлення валютного курсу національної валюти. Валютний курс – це ціна, за якою грошова одиниця однієї країни може бути куплена, продана або обмінена на грошову одиницю іншої іноземної країни. Валютний курс є своєрідною формою ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти і визначається, насамперед, співвідношенням купівельної спроможності національної та іноземної валют.