Методы анализа валютного рынка

     Визначення  валютних курсів називають котируванням. Котирування валют буває прямим та зворотним. Пряме котирування означає, що певна кількість національної валюти завжди прирівнюється до одиниці іноземної. Зворотне котирування означає, що одиниця національної валюти прирівнюється до певної кількості іноземної валюти.

     Валютний  курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин. На основі валютного курсу здійснюється зіставлення умов і результатів виробничої діяльності різних країн: продуктивності праці, темпів економічного зростання, торговельного та платіжного балансів. 
За допомогою валютних курсів зіставляються національні та світові ціни. На його основі витрати національної економіки прирівнюються до єдиного вартісного еквівалента - суспільно необхідних світових витрат. Механізм валютного курсоутворення здійснює перерозподіл національного продукту між країнами - членами зовнішньоекономічних зв'язків.

     В основі визначення валютних курсів лежить співвідношення купівельної спроможності різних національних валют. Купівельна спроможність валют - це вартість товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову одиницю. Співвідношення купівельної спроможності валют називається паритетом купівельної спроможності (РРР). Для певного набору товарів паритет може бути частковим, а для всього ВВП - загальним. Існує кілька методик обчислення РРР.

     Існує кілька методик обчислення паритету купівельної спроможності:

     1. На основі зіставлення рівня  цін стандартного набору товарів  і послуг (споживчого кошика):

     РРР =

,

     де  - індекс цін національної економіки порівняно з базисним періодом;

      - індекс цін іноземної економіки порівняно з базисним періодом.

     Цей показник називають абсолютним паритетом. Слід зазначити, що його обчислення досить складне, тому що використання різних цін і різних наборів товарів по країнах дає різні результати. Отже, необхідним є обґрунтування «товарного кошика».

     2. На основі співвідношення витрат виробництва. Це неціновий метод, тобто він дає можливість абстрагуватися від цінових коливань. 
На основі зіставлення ефективних виробничих витрат у країнах. Для визначення РРР використовується формула:

     

,

     де  W - заробітна плата;

     LP – продуктивність праці.

     Такий паритет називається відносним. Паритет купівельної спроможності характеризує товарне наповнення грошових одиниць різних країн. Але в дійсності в поточному періоді валютний курс, як правило, суттєво відхиляється від паритету і збігається з ним лише за умови функціонування золотого стандарту.

     Валютний  курс формується безпосередньо під впливом попиту й пропозиції на валютному ринку. Оскільки головними суб'єктами валютного ринку виступають світові транснаціональні банки, то валютні курси формуються, як правило, у процесі здійснення міжбанківських операцій. На валютний курс впливають також чинники: темпи зростання ВВП; продуктивність праці; діяльність фірм, організацій, фізичних осіб, які зайняті в різних зовнішньоекономічних сферах; діяльність комерційних банків, які здійснюють валютне забезпечення зовнішніх зв'язків; діяльність Національних банків та казначейств; стан платіжного балансу країни; рівень відсоткових ставок; динаміка цін на національному ринку та інфляційні очікування; економічна і політична стабільність; валютні інтервенції.

     Основними методами аналізу стану валютного ринку є:

• фундаментальний;
• технічний;

 

• інтуїтивний.

     Фундаментальний метод аналізу стану валютного  ринку базується на теорії ефективних валютних ринків, тобто на моделі рівноваги ринків в умовах досконалої конкуренції з урахуванням теорії раціональних очікувань. Вважається, що на світовому валютному ринку:

• присутні безліч покупців і продавців;
• вхід на цей ринок є відносно вільним і доступним;
• курси валют гнучко реагують на зміни попиту і пропозиції на ці валюти;
• учасники ринку правильно аналізують та оцінюють наявну інформації;
• тощо.

      Суть  фундаментального методу базується  на твердженні, що валютний ринок найкращим  чином визначає значення та динаміку валютних курсів. Він прогнозує майбутні зміни у вигляді прогнозного (строкового) курсу, і цей прогноз базується на всій наявній інформації та віддзеркалює передбачення і очікування найбільш інформованих учасників валютного ринку про можливі зміни валютного курсу.

      Проте фактичні результати показують, що прогнозний курс, в цілому вірно визначаючи тенденції зміни курсу валюти, на практиці може мати певні відхилення від реального курсу (особливо в короткостроковому періоді). Це може викликати для суб’єктів ринку негативні наслідки у вигляді втрати частини прибутку, перерозподілу доходів тощо. У зв’язку з цим фундаментальний метод аналізу валютного ринку застосовується переважно для прогнозування курсів валют в довгостроковому періоді. Тому фундаментальним аналізом займаються переважно стратегічні інвестори, які визначають тенденції в динаміці цін на товари, валюту, цінні папери тощо.

      Фундаментальний метод аналізу стану валютного  ринку дає змогу визначити  головний ринковий тренд, однак для  визначення конкретного валютного  курсу в той чи інший період часу цього може бути недостатньо.

      На  дане питання відповідь дає технічний аналіз валютного ринку. Даний метод аналізу базується на проведенні аналізу основних економічних показників, які характеризують стан грошового обороту в країні. Даними показниками є темпи зростання грошової маси, реальних доходів населення, процентних ставок, цін на товари і послуги тощо. В цьому випадку прогнозний курс є похідним від правильно визначених інших показників:

• кількості грошей в обігу;
• величини валового внутрішнього продукту ВВП;
• вартості кредиту;
• темпів зростання інфляції;
• доходів населення;
• тощо.

     А оскільки прогнозування цих показників також є проблематичним, то і похідний від них прогноз валютного  курсу також неминуче буде мати певні  похибки.

     Технічний аналіз базується на припущенні, що ринкові ціни є відображенням  бажань і дій всіх учасників валютного ринку. В результаті і ціни валют, і обсяг їх купівлі-продажу віддзеркалюють реальні тенденції зміни валютних курсів. Технічний аналіз оперує дрібними коливаннями тренда, викликаними спекулятивними діями і настроями суб’єктів валютного ринку. [7]

     Інтуїтивний (суб’єктивний) аналіз валютного ринку  базується на висновках спеціалістів та експертів, зроблені ними на основі власного досвіду та спостережень за поведінкою суб’єктів валютного  ринку. Інтуїтивний метод аналізу  валютного ринку має незначну кількість прихильників, оскільки ґрунтується переважно на інтуїції експертів, ніж на ретельному спостереженні за станом валютного ринку. Як правило, успіх, якщо й приходить, не є стабільним та довговічним. Даний метод аналізу є найбільш придатним для короткострокового, оперативного прогнозування валютних курсів.

     Отже, при короткостроковому прогнозуванні  курсу національної валюти найбільш придатними та прийнятними є саме технічний та інтуїтивний методи аналізу. 

     3. Основні показники технічного  методу аналізу валютного ринку  

     3.1 Розрахунок простої середньої  ціни.

     Технічний метод аналізу стану валютного  ринку є найбільш доцільним при  короткостроковому прогнозуванні  курсу національної валюти. До його основних показників належать проста середня ціна, межі зміни ціни, трендові індикатори, осцилятори тощо. [8]

     Найпростішим  інструментом технічного аналізу є  розрахунок простої середньої ціни (курсу валюти). При розрахунку простої  середньої ціни виникає проблема вибору так званого порядку, тобто  кількості послідовних значень цін, які необхідно взяти для розрахунку середньої ціни. Потрібно пам’ятати, що неправильний вибір порядку може привести до помилки в розрахунку середньої ціни. Серед простих середніх виділяють три основні види:

• прості ковзні середні;
• зважені ковзні середні;
• експонентні ковзні середні. [7]

     Проста  ковзна середня ціна відома кожній людині і дає найбільш наближену  до реальності інформацію про курс валюти. При розрахунку зваженої ковзної  середньої ціни кожній з цін, які  фіксуються протягом визначеного проміжку часу, надається певна «вага», яка збільшується при наближенні до поточного моменту часу. Але найчастіше технічний аналіз передбачає розрахунок експонентної ковзної середньої ціни. При розрахунку даної ціни відбувається присвоєння ваг різним цінам, причому найбільша вага присвоюється останнім значенням ціни.

     Розрахунок  експонентної ковзної середньої  ціни за своєю суттю є статичним, тому що він проводиться на основі останньої ціни і не враховує точну  динаміку цін.

     3.2 Визначення межі зміни ціни.

     Визначення  межі зміни ціни (або так званого  каналу цін) базується на чутливості ціни (або курсу відповідної валюти). Чутливість ціни – це величина, що характеризує певне відхилення ціни (курсу валюти) від визначеного рівня. Чутливість можна розрахувати по-різному: як найбільший розмах коливань курсу валюти, як середні відхилення або як середньоквадратичні відхилення ціни від її визначеного рівня. Конкретний спосіб розрахунку чутливості ціни визначається суб’єктами валютного ринку.

     Для побудови каналу цін розраховують просту ковзну середню ціну МА та будують навколо неї смугу. Розрахунок верхньої та нижньої межі смуги здійснюють за формулами:

     

     

,

     де  U –верхня межа смуги каналу цін;

     L – нижня межа смуги каналу цін;

     d –установлений суб’єктами валютного ринку процент відхилення верхньої межі смуги ціни від простої ковзної середньої ціни;

     u – установлений суб’єктами валютного ринку процент відхилення нижньої межі смуги ціни від простої ковзної середньої ціни;

     MA (P,n) – проста ковзна середня ціна. [9]

     3.3 Розрахунок трендового індикатора  РТР.

     Індикатором, який найчастіше використовується для  аналізу валютного ринку, є індикатор  РТР. Даний індикатор являє собою  лінію, що знаходиться вище або нижче  лінії середньої ціни і сигналізує про те, що тренд ціни (курсу валюти) змінює своє спрямування. Головне завдання даного індикатора – визначити саме після якого значення ціни настає момент закриття відкритих раніше позицій купівлі-продажу валют на валютних ринках. Ціна закриття відкритих раніше позицій купівлі-продажу валюти розраховується за формулою:

     S

= S + AF ,

     де  S - поточна ціна закриття;

     EP – екстремальний рівень цін торгів за поточний день: при відкритій позиції з купівлі валюти – це верхня ціна з моменту купівлі валюти; при відкритій позиції з продажу валюти – це найменша ціна з моменту продажу валюти;

     AF – чинник усереднення, який визначає швидкість, з якою варто рухатись в напрямку відкритої позиції ціни закриття. В перший день чинник AF, як правило, приймається 0,02. збільшення чи зменшення стартової величини AF свідчить про підвищення або про зменшення чутливості індикатора РТР.[9]

     3.4 Розрахунок осциляторів.

     Осцилятори – це особливі типи індикаторів, які мають властивість обов’язково повертатись до своїх середніх значень, тобто повертатись до свого нормального стану. [10]

     Існує декілька видів осциляторів, що застосовується для валютного ринку:

     1) Індикатор Momentum. Обчислюється як різниця між курсами валюти, зафіксованими у певні моменти часу. Від’ємні та додатні значення зображують на графіку відносно опорної нульової лінії. Формула для розрахунку індикатора має вигляд:

М = Р1 – Р0,

де  Р – ціна закриття відкритих раніше позицій купівлі-продажу валюти;

«1» - поточний день;

«0» - кількість днів від певної дати до дати, що визначає поточний день.

     2) Індикатор RSI (індекс відносної сили) є одним з найпопулярніших осциляторів. Формула для розрахунку має вигляд:

     RSI = 100 - 100 / (1 + RS),

     RS = AU(x) / AD(x)

     де  х – індекс, який визначає кількість  днів у періоді, за який здійснюється аналіз;