Місцеві бюджети як основа місцевих фінансів

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ НАУКИ ТА УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад 

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 

Кафедра фінансів 
 
 
 
 
 

Реферат 

з дисципліни: «Фінанси» 

Тема: «Місцеві бюджети як основа місцевих фінансів» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  – 2010 

План

     1. Структура механізм функціонування  місцевих бюджетів. Європейська  хартія місцевого самоврядування.

     2. Джерела і склад доходів місцевих  бюджетів.

     3. Видатки місцевих бюджетів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.

     Через місцеві бюджети складаються  певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету. В бюджетній системі кожної країни найбільш чисельною ланкою є місцеві бюджети. В даний час в нашій державі їх нараховується майже дванадцять тисяч. Згідно Конституції України, до них належать: міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети. За допомогою місцевих бюджетів щорічно перерозподіляється близько 15% валового внутрішнього продукту, в них зосереджується майже 35% бюджетних ресурсів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1. Структура місцевих  бюджетів

     Законом України "Про бюджетну систему  України" (1995 р.) визначено трьохланкову побудову бюджетної системи, яка  включає:

1. державний бюджет України;
2. республіканський Автономної Республіки Крим;
3. місцеві бюджети.

     До  місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області відповідно до Закону "Про бюджетну систему України" об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування. Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.Законом також визначено, що селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні міські ради визначають доходи відповідних селищних та сільських бюджетів.

     Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй  території. У статті 43 Конституції  України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

     Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає відокремленість органів місцевого самоврядування від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених на нього функцій у межах своєї компетенції. Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад 30 країн, у 1996 році — Україна. Основними положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування, які мають безпосереднє відношення до функціонування бюджетів самоврядування, є положення про те, що:

• місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;
• обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;
• місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами;
• частина фінансових ресурсів повинна формуватися за рахунок місцевих податків і зборів;
• розміри місцевих податків і зборів місцева влада уповноважена встановлювати в межах закону;
• порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зростанню вартості виконання завдань місцевої влади;
• захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);
• перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.

     2. Джерела і склад  доходів місцевих  бюджетів.

     Як  окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов’язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів регіонального рівня, використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону. Доходи місцевих бюджетів мають певну законодавчу базу - Конституція України, Закони України "Про бюджетну систему України", "Про податкову систему України.", "Про місцеве самоврядування в Україні та інші нормативні акти. Але незважаючи на наявність відповідно нормативної бази, до цього часу не напрацьовано чіткого механізму перерозподілу бюджетних надходжень як у Державний, так і всередині місцевих бюджетів.

     В законі "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. У доходній частині місцевого бюджету, починаючи з 1998 р., повинні оФкремо виділятись доходи, необхідні для виконання власних повноважень, для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

      Місцевий  бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Головна мета створення бюджету розвитку - фінансування програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних з розширеним відтворенням. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

• кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
• надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
• кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;
• кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;
• запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;
• субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

     Доходи  бюджету розвитку формуються за рахунок  частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних  субсидій з інших бюджетів. Кошти  Державного бюджету, що передаються  у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

     Місцеві доходи можна розділити на такі складові:

• власні та закріплені - це ті види доходів, які направляються до конкретного рівня місцевих бюджетів в залежності від відомчої підпорядкованості господарюючого суб’єкта і з врахуванням територіальної ознаки надходження коштів. Сюди належать місцеві податки та збори, податок на промисел, плата за воду, плата за землю тощо;
• регулюючі доходи - ті доходи, які закріпляються за відповідними рівнями місцевих бюджетів згідно законодавства, рішень відповідних загальнодержавних та місцевих органів влади і перерозподіляються між місцевими бюджетами із загальнодержавних податків та місцевих податків. До них належать податок на додану вартість, податок на прибуток, прибутковий податок громадян.

   Згідно  бюджетної класифікації склад доходів  місцевих бюджетів можна поділити так::

1. податкові надходження - податки на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості, податки на власність, збори за спеціальне використання природних ресурсів, внутрішні податки на товари та послуги, податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, інші податки;
2. неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження;
3. доходи від операцій з капіталом - надходження від продажу основного капіталу, державних запасів товарів і нематеріальних активів, податки на фінансові операції та операції з капіталом;
4. державні цільові фонди - перелік фондів та їх включення до бюджетів визначається чинним законодавством;
5. офіційні трансферти - від органів державного управління інших рівнів, із-за кордону, з недержавних джерел.

     Наприклад, доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів Законом України "Про бюджетну систему України" визначено так:

• податок на прибуток підприємств та організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня, та 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;
• прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня;
• плата за землю до районних бюджетів у розмірах, визначених радою народних депутатів вищого рівня, та 60% — до міських бюджетів (міст обласного підпорядкування);
• податок на нерухоме майно громадян;
• місцеві податки та збори, крім винятків, передбачених законодавством України;
• частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою народних депутатів вищого рівня;
• надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;
• відрахування, дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;
• інші надходження.

      Для покриття тимчасових касових розривів місцеві бюджети  можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється. 

     3.Видатки  місцевих бюджетів.

   Місцеві видатки — це частина фінансових відносин, обумовлена використанням  централізованих і децентралізованих  доходів місцевих бюджетів. Види видатків поділяються на такі групи:

     1) перша група – видатки на  фінансування бюджетних установ  та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів - здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

     2) друга група – видатки на  фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України - здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів;