Міжнародні фінанси та їх роль в економіці України

ЗМІСТ 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Міжнародні фінанси та їх роль в економіці України 

          Загальновідомим фактом є те, що економічного розвитку досягають  країни, здатні у зростаючих масштабах  акумулювати й використовувати внутрішні й міжнародні інвестиційні ресурси зі збалансованим співвідношенням іноземного й вітчизняного інвестування. Національна економіка, яка має однобічну інвестиційну орієнтацію на іноземні джерела без зростаючої мотивації місцевих інвесторів, у стратегічному контексті втрачає конкурентоспроможність і умови безпечного розвитку.

          Базуючись на ажіотажній експансії глобального капіталу, фінансова глобалізація істотно  трансформує склад і структуру  суб'єктів, здатних реально впливати на світове господарство, висуваючи на провідні позиції транснаціональні корпорації  й банки, та поступово усуваючи зі світової арени національні держави як найважливіших дотепер її акторів.

          Враховуючи високий  динамізм фінансової глобалізації, це проявляється у втраті державою багатьох своїх традиційних регуляторних функцій, в істотному звуженні можливостей країн щодо проведення самостійної грошово-кредитної політики, підтримання рівноважного стану економіки засобами валютно-курсової політики та регулювання національних фінансових ринків, а також у реальній загрозі втрати ними економічного суверенітету з причин боргової залежності й фінансового підпорядкування провідним країнам світу^.

          Міжнародні фінансові  організації набувають дедалі більшої  вагомості у міжнародних економічних відносинах, оскільки через мережу цих організацій проходить значна частка світових інвестицій, відбуваються купівля та продаж валюти для фінансування експорту й імпорту. Особливо важлива діяльність цих організацій для країн, які здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як управлінський досвід МФО, так і власні можливості.

          Домінування розвинутих країн у світовій економіці та значна залежність від них країн, що розвиваються, безпосередньо впливають  на характер поширення циклічних коливань у світовій економіці. По-перше, саме розвинуті країни генерують глобальні потрясіння (у вигляді коливань економічної активності, фінансових потоків, товарних цін і валютних курсів), до яких країни, що розвиваються, повинні пристосовуватися й певним чином реагувати. По-друге, розвинуті країни є творцями економічної політики, а решта світу виступає її "одержувачем". Головним макроекономічним фактором, що створює таку ситуацію, є міжнародний статус національних валют провідних розвинутих країн [2].

          Можливість вступу України до міжнародних організацій  і структур їх члени пов'язують з  багатьма чинниками. Одним із вирішальних  серед них є визначеність нашої  держави щодо таких аспектів її внутрішньої  і зовнішньої політики, як національні  інтереси, реальні і потенційні загрози, основні напрями і сформованість системи національної безпеки в цілому, зокрема економічної безпеки.

          Нинішня ситуація в  Україні підтверджує: якщо назріла  потреба в загальних змінах, то часткові перетворення нічого не дають  або призводять до негативних результатів. Говорячи про іноземні інвестиції, треба враховувати світовий досвід, який показує, що найбільших успіхів у залученні іноземних інвестицій досягають країни, які, по-перше, ставлять таку мету за пріоритетну у своїй економіці, по-друге, використовують при цьому, можливо, більший набір заходів. Головним у цьому разі є:

    - створення привабливого інвестиційного  клімату;

    - створення міжнародного іміджу  країни;

          Серед зовнішніх  фінансових джерел найбільший потенціал  мають міжнародні фінансові інституції - Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Порівняно низька вартість запозичень, які вони надають, значущість їхніх оцінок та дій для інших потенційних кредиторів та інвесторів спонукають на даному етапі до тісної співпраці України з цими установами на загальноприйнятих принципах міжнародного права.

          Слід наголосити, що співпраця з міжнародними фінансовими  інституціями — веління часу, адже є важливим показником для іноземних інвесторів. Нині Україна опрацьовує документи щодо започаткування програми "стенд-бай", узгоджує тексти Меморандуму про економічну та фінансову політику, Технічного меморандуму про взаєморозуміння. Отже, співпраця України з МВФ на різних етапах загалом сприяла розв'язанню проблем платіжного балансу, державного боргу, стимулювала системне проведення податкової реформи, структуризацію паливно-енергетичного комплексу, привертала увагу до соціальних проблем. За останні два роки загальний зовнішній борг України збільшувався щорічно на 45 % і досяг 100 млрд. дол. США. Зовнішній борг приватного сектору виріс до 85 млрд. дол. із яких 29 млрд. становить короткостроковий борг (класифікований за первинним терміном погашення) [4].

          Безумовно, отримання  коштів МВФ дає змогу частково стабілізувати фінансову ситуацію. Водночас цей крок можна розглядати лише як необхідну, але абсолютно недостатню умову для виходу з кризи. По-перше, виділяючи кошти на цілі стабілізації, МВФ піклується не про підтримку економічної ситуації в Україні, а насамперед про іноземні банки, які тут працюють. По-друге, усі рецепти від МВФ щодо подолання кризи є проявом монетаризму — вони стосуються лише стабілізації на грошовому й валютному ринках і не містять порад щодо усунення кризових явищ у реальному секторі. У таких умовах стратегічним напрямом діяльності українського уряду має бути стимулювання припливу інвестицій у реальний сектор національної економіки [1].

          Державна політика співпраці з міжнародними фінансовими  інституціями на сучасному етапі має бути орієнтована не так на мінімізацію запозичень, як на найефективніше використання переваг і можливостей, що надають членство у цих організаціях чи досягнуті домовленості. Також потрібно застосовувати системний підхід щодо максимального використання порівняльних переваг із урахуванням доцільності співпраці з тією чи іншою міжнародною організацією. Особливу увагу слід приділити запобіганню неефективного використовування позик, а позикові ресурси сконцентрувати на реалізації інвестиційно-інноваційних проектів державного значення.

          Більша прозорість щодо регулювання умов інвестування впливає на ринок фінансового  капіталу, оскільки виникає потреба  у внесенні змін до режиму регулювання  інвестиційної діяльності й застосуванні сучасного рівня менеджменту. Передбачуваність і прозорість економічної політики створюють потенційні можливості для залучення іноземних інвестицій. Вітчизняний ринок фінансового капіталу в умовах збільшення обсягів кредитування й інвестування має не лише підвищити рівень обслуговування, розширити спектр фінансових послуг, а й удосконалити технології їх надання та відповідного правового захисту.

          Останні дослідження  фахівців Світового банку та МВФ  доводять, що у світі відбувається концентрація іноземного капіталу, причому  не на користь країн, що розвиваються, особливо якщо врахувати, що вони самі стають потужними експортерами інвестицій [3].

          Важливу роль у залученні  іноземного інвестиційного капіталу відіграють чинники інвестиційної привабливості, на основі яких формується суверенний рейтинг країни. Саме завдяки міжнародним рейтинговим агентствам (найвідоміші — Moody's, Standard & Poor's, Fitch), які їх складають, формується інвестиційний портрет, що дає змогу оцінювати ризики й переваги кожного об'єкта вкладення капіталу. Водночас для залучення дійсно великих обсягів інвестиційного капіталу (переважно у формі портфельних інвестицій, міжнародних кредитів банків) потрібно мати високий рейтинг.

          Досить вагомою  є допомога Україні з боку Європейського  Союзу (ЄС), яка надходить у рамках програми TAC1S (це програма ЄС для надання технічної допомоги новим незалежним державам, що утворилися після розпаду СРСР).

          Поряд із наданням фінансової допомоги основним напрямом фінансово-кредитних  відносин України з ЄС на міждержавному  рівні є співробітництво у сфері отримання кредитів. Частка України в загальному портфелі проектів Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) становить приблизно 7 %. Cаме збільшення прямих проектів ЄБРР у приватному секторі економіки нашої країни може стати гарантією і своєрідним сигналом для приватних та інституціональних іноземних інвесторів, щодо привабливості й стабільності інвестиційних умов в Україні.

          Перспективним напрямом фінансово-кредитних відносин України  з ЄС на ринку капіталів на рівні  підприємств є залучення ресурсів з допомогою випуску європейських депозитарних розписок і випуску єврооблігацій. Для забезпечення успішного розвитку співпраці між Україною та ЄС у фінансовій сфері має бути розширено спектр цієї співпраці. Складовими елементами позиції України щодо подальшого поглиблення співробітництва з ЄС у валютно-фінансовій сфері можуть стати:

    - розвиток співпраці з Європейським  Інвестиційним Банком (ЄІБ);

    - становлення й розвиток взаємовідносин  між Національним банком України  та Європейським Центральним Банком з метою обміну інформацією, організації стажування тощо;

    - включення України до загальноприйнятих  систем європейських розрахунків;

    - поступове зближення валютно-фінансової  та кредитної політики України  з політикою держав Єврозони.

          Поява України на світовому ринку інвестицій одразу ж змушує її вести конкурентну боротьбу з індустріально розвинутими країнами, проте вона тут виступає досить слабким конкурентом. Спеціальні заходи щодо регулювання припливу іноземних інвестицій із країн ЄС мають передбачати:

    - зниження рівня оподаткування  прибутку підприємств із іноземними  інвестиціями за перевищення  певного розміру інвестицій;

    - розвиток практики надання гарантій  під іноземні кредити і страхування  ризиків комерційними банками; 

    - розробку дієвих механізмів публічного контролю результатів іноземних інвестицій, зроблених на пільгових умовах, дотримання інвестиційних зобов'язань;

    - запровадження обов'язкового контролю  походження інвестиції, вивчення  надійності інвестора; 

    - докладання постійних зусиль  для зміцнення міжнародного іміджу країни, поширення інформації про її виробничий, технологічний, ресурсний потенціал та інвестиційні перспективи;

    - рішучу декриміналізацію економіки,  забезпечення особистої безпеки  підприємців та їхнього майна.

          Отримання значних зовнішніх запозичень зумовлює для економіки країни проблему надмірної зовнішньої заборгованості. Обслуговування зовнішнього боргу - у випадках неефективного використання - починає систематично перевищувати нові надходження зовнішніх фінансових ресурсів у країну.

          Україна є занадто  великою державою за масштабами, а  отже, на даний час, завдання вступу в сьогоднішній чи навіть завтрашній ЄС є поки що нездійсненне, адже він  просто не здатен сьогодні абсорбувати  країну таких масштабів. Крім цього, вона є занадто важливим геополітичним фактором для всіх центрів світової політики (США, Росія, ЄС) і має надто велике стратегічне значення, щоб просто "увійти" до якогось із них — цьому протидіятимуть інші світові центри. Перебуваючи в такій ситуації, маючи дефіцит фінансових ресурсів, обмежені міжнародні зв'язки, ускладнений доступ на міжнародні ринки, Україна має передусім брати до уваги новітні тенденції світового економічного розвитку.