Непрямі податки та їх роль у розвитку економіки держави

Міністерство  освіти і науки України

Львівського національного університету імені  Івана Франка 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

Непрямі податки та їх роль у розвитку економіки держави 
 

                                                                                           
 
 

                                                                                         

                                                                                            Виконала

                                                                                            студентка групи Екр-31с

                                                                                            Химка Ольга 
 
 
 
 

Львів 2009

Зміст

Вступ

1. Податок на додану вартість у податковій системі України

      1.1 Суть, суб’єкт і об’єкт ПДВ згідно Проекту Податкового кодексу

            України. Частка надходжень від ПДВ у загальних надходженнях до

            бюджету.

    1.2 Пільги з ПДВ на прикладі  Чернівецької області

    1.3 Напрями реформування ПДВ

2. Економічний зміст і складові митної системи держави

3. Акцизне оподаткування  в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

             Вступ 

   Податки – дуже складна й надзвичайно  впливова на всі економічні явища  та процеси фінансова категорія. Податки є невід'ємною частиною господарства держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Це найважливіше джерело формування доходів держави, які, в свою чергу, використовуються на вирішення економічних, соціальних, оборонних завдань, на розвиток освіти, науки, культури. Держава не може існувати за рахунок лише добровільних, благодійних надходжень. Вона повинна мати бюджет із стабільним джерелом надходжень, роль яких виконують, в першу чергу, податки.

   Отже, можна без перебільшення сказати, що з одного боку, податки – це фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі.

   Із другого боку, податки – це знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі. Їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп, між якими точиться жорстока боротьба за форми й методи розподілу та перерозподілу, які в історії цивілізації спричиняли соціальні потрясіння і війни. На сьогодні податки – це найефективніший інструмент впливу держави на суспільне виробництво, його динаміку і структуру, на розвиток науки і техніки, масштаби соціальних гарантій населенню.

   Податки – це обов'язковий елемент економічної  системи держави незалежно від того, яку модель економічного розвитку вона вибирає, які політичні сили перебувають при владі. Відсутність податків паралізує фінансову систему держави в цілому, робить її недієздатною і в кінцевому підсумку – позбавленою будь-якого сенсу.

   Об'єктивною реальністю є те, що за наявних економічних  умов підприємницькі структури та громадяни  повинні віддавати частку своїх  доходів на загальнодержавні суспільні  потреби, а натомість одержувати від держави безплатні блага  та послуги.

   Досконалість  форм і методів передачі цих коштів свідчить про рівень розвитку держави, її економічних і правових інститутів. Створення податкової системи – це не тільки практична, а й велика наукова проблема. Вона потребує глибокого аналізу господарського життя в державі, доходів населення і підприємницьких структур, бюджету сім'ї. Лише за такими матеріалами можна дійти висновку щодо доцільності введення того чи іншого податку, спрогнозувати його вплив на економічні та соціальні процеси.

     Входження України в ринкову  економіку зумовило необхідність створення власної податкової системи, яка не повинна бути простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови нашої країни: рівень розвитку економіки, соціальної сфери, зовнішньої і внутрішньої політики, традицій народу, географічне положення і безліч інших чинників. У зв’язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися. Але існує ряд основних податків, які дістали загально світове визнання, хоча механізм їх справляння може суттєво відрізнятися в різних країнах. До них належать: основні прямі податки – прибутковий податок із доходів юридичних осіб і фізичних осіб, а також такі форми непрямого оподаткування, як специфічні акцизи представником яких є акцизний збір, універсальні акцизи, до яких належить податок на додану вартість, третьою формою непрямого оподаткування є мито. Універсальні акцизи містяться в цінах на всі товари. Податок на додану вартість являється найпоширенішою формою універсальних акцизів. Роль їх у формуванні доходної частини бюджету на відміну від специфічних акцизів зростає. Найбільш поширеним інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ввізне (імпортне) мито.

   Саме  непрямі податки, їх характерні риси, переваги і недоліки та їх роль в економіці і розглядається в даній роботі. 
 
 

   1. Податок на додану  вартість у податковій  системі України

   1.1 Суть, суб’єкт і об’єкт ПДВ згідно Проекту Податкового кодексу

         України.  Частка  надходжень від  ПДВ у загальних  надходженнях 

         до бюджету.

   В Україні існує ряд основних податків, до них належать прямі і не прямі  податки, та інші збори й обов'язкові платежі. З точки зору вирішення  фіскальних завдань непрямі податки завжди ефективніші за прямі. Одним із основних видів непрямих податків є ПДВ. 

   Податок на додану вартість – це частина  новоствореної вартості на кожному  етапі виробництва продукції (виконання  робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ – це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.

   Згідно  до Проекту Податкового кодексу  України платником податку є:                                                                                                                                  а) будь-яка особа, що веде або планує вести господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку;                      б) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;  в) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України,  а також:                                                                особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог;                                                                                            особа, на яку покладається виконання умов, за яких надається звільнення в оподаткуванні при ввезенні товарів на митну територію України (щодо цільового використання товарів), у разі порушення таких умов;                            г) особа,  яка купує чи придбаває у володіння, та/або  у користування, та/або  у розпорядження транспортний засіб, що був ввезений на митну територію України із звільненням від оподаткування відповідно до пункту 19.2 статті 19  розділу про «Податок на додану вартість», у разі, коли така особа не має права на звільнення в оподаткуванні. [1, Розділ 4]

   Згідно  до Проекту Податкового кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване  на митній території України, відповідно до статті 8 розділу про «Податок на додану вартість», в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване  на митній території України, відповідно до  статті 8 розділу про «Податок на додану вартість»;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну  територію України;

г)  вивезення  товарів (супутніх послуг) у митному  режимі експорту або реекспорту; [1, Розділ 4]

   На  сьогодні в Україні однією з основних економічних проблем є удосконалення  податкової системи загалом і  системи оподаткування зокрема.

   Розроблення напрямів удосконалення податку  на додану вартість (ПДВ) як складової  системи оподаткування є важливим науковим і практичним завданням та однією з актуальних загальноекономічних проблем, що потребує розв'язання. Питання удосконалення механізму адмініструваня ПДВ, підвищення рівня його прозорості, погашення заборгованості з відшкодування і запобігання її виникненню у майбутньому – пріоритетні у розробках науковців і в практичній діяльності органів державної податкової служби (ДПС) України.

   Однак, незважаючи на наявність значної  кількості наукових праць, що досліджують  ці теми, питання ефективності податку  на додану вартість залишається недослідженим.

   Спробуймо проаналізувати стан надходжень податку  на додану вартість до Державного бюджету  України протягом 2000-2009 років.

   Як  будь-який податок ПДВ виконує  кілька властивих йому функцій.

   Фіскальна функція ПДВ полягає в мобілізації  надходжень від нього до дохідної частини бюджету. Реалізація цієї функції  дає змогу державі надавати державні послуги (у сфері національної оборони та правоохоронної діяльності, соціальні послуги тощо).

   У структурі бюджетів різних країн  частка ПДВ досить велика: у Франції  він забезпечує  41% усіх податкових надходжень; у структурі бюджету  Данії ПДВ посідає друге місце  після прибуткового податку з фізичних осіб і забезпечує 19% від загальної суми податкових надходжень; у Німеччині з податків на юридичних осіб найвищі доходи приносить державі саме ПДВ – його питома вага в доходах бюджету становить близько 28% - це друге місце після прибуткового податку. У Великобританії серед непрямих податків основним також є ПДВ – формує 17% бюджету країни.

   В Україні у формуванні дохідної частини  державного бюджету ПДВ також  відіграє не останню роль. Протягом 2000-2009 років податковими органами України до державного бюджету було мобілізовано відповідно за роками: 6,5 млрд грн, 6,6 млрд грн, 6,7 млрд грн, 3,2 млрд грн, 4,7 млрд грн, [3, ст.83] 4,9 млрд грн, 4,7 млрд грн, 6,1 млрд грн, 6,3 млрд грн.[2, ст. 4]

   Таке  зростання надходжень від ПДВ пояснюється насамперед скасуванням переважної більшості пільг, встановленням пріоритету добровільної сплати податку, налагодженням партнерських відносин між працівниками податкової служби та суб’єктами підприємницької діяльності. Хоча, як ми бачимо, в період кризи це зростання трішки сповільнилось.

   Найбільші суми надходжень з ПДВ до бюджету  забезпечують платники Запорізької, Донецької, Одеської областей та м. Києва.

   На  схемі 1.1 Додаток А ми можемо побачити структуру надходжень бюджету за 2007-2009 роки станом на січень місяць. І ми ще раз переконаємось, що надходження від ПДВ до державного бюджету відграють досить вагому роль, майже половину загальних податкових надходжень: 2007 рік – 48,9%, 2008 – 44,3%, 2009 – 47,1%.

   Не  можна й заперечувати регулюючого впливу ПДВ на економіку, адже його застосування впливає на ціноутворення та інфляцію.

   Через багатократне обкладення ПДВ усіх стадій виробництва продукції, робіт і  послуг досягається рівність усіх учасників  ринку, а держава здійснює контроль й оперативне управління фінансово-господарською діяльністю суб’єктів господарювання.

   За  допомогою застосування пільг на окремі види продукції або конкретні  операції, а також пільг, що надаються  тим чи тим платникам податків, держава має можливість стимулювати  розвиток і здійснювати підтримку соціально значущих видів діяльності (освіти, охорони здоров’я, науки, культури тощо), стимулювати експорт вітчизняних товарів через механізм відшкодування ПДВ.

   Повнота та своєчасність відшкодування податку  на додану вартість є важливою не лише для відновлення обігових коштів підприємства, а й для піднесення міжнародного авторитету держави.

   За  даними ДПС України, найбільші обсяги заявляють до відшкодування підприємства оптової та роздрібної торгівлі (31,5%), тоді як, наприклад, частка заявок на відшкодування ПДВ підприємствами металургії становить 22,3%.

   Розподільна функція ПДВ полягає в тому, що шляхом оподаткування через встановлення ставок і пільг з ПДВ до бюджету  може вилучатися частина доходів  від високорентабельних видів діяльності і спрямовуватися у збиткові, але важливі для життя сфери.