Автор работы: Пользователь скрыл имя, 06 Апреля 2012 в 16:18, контрольная работа
фінансові критерії прийняття рішень та вирішення задач
16
1. Фінансові критерії прийняття проектних рішень: поняття види, принципи прийняття проектних рішень на їх основі.
Визначення цінності проекту порівняно з іншими проектами, а також аналіз фінансової привабливості проекту за умов обмеженості ресурсів вимагає додержання загальних правил їх оцінки та порівняння. У проектному аналізі ці правила називаються критеріями рішень, використання яких дозволяє аналітику прийняти єдине вірне рішення: ухвалити, відхилити чи переорієнтувати проект. Вибір конкретного критерію для прийняття рішення про фінансову чи економічну доцільність проекту залежить від різних факторів: ринкова перспектива, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливання чистих потоків фінансових коштів, можливість одержання пільг при придбанні певних ресурсів. Незважаючи на поширеність і популярність деяких критеріїв для аналітика надзвичайно важливо бути обізнаним з усією багатогранністю правил, щоб обрати таку комбінацію критеріїв, яка є найбільш прийнятною для певного проекту.
При розгляді конкретних критеріїв необхідно обов’язково брати до уваги узгодженість розрахунків у часі, оскільки потоки грошових коштів у різні часові періоди мають різну цінність. Тому для подальшого узгодження оцінки грошових потоків слід чітко обумовити початковий рік здійснення проекту як нульовий або перший. Наприклад, у проектах, пов’язаних зі значними капітальними витратами, в початковому році часто користуються системою з нульовим роком, щоб підкреслити високі первісні витрати.
Вибір моменту часу для дисконтування потоків грошових коштів (вигід чи витрат) повинен бути погоджений відносно початку чи кінця року для всіх річних платежів і надходжень. Якщо в аналізі передбачається, що щорічні потоки грошових коштів розраховуються на кінець року, то це припущення означає, що темпи інфляції включаються в потоки грошових коштів (виробничі чи експлуатаційні) на кінець першого року, а всі капітальні чи виробничо-експлуатаційні витрати першого року дисконтуються.
Теорія аналізу проектних рішень передбачає використання системи аналітичних показників, які дозволяють визначити прийнятність капітальних вкладень.
Практика оцінки ефективності проектних рішень має в своїй основі такі принципи:
оцінка можливості інвестування базується на зіставленні грошового потоку, що формується в результаті реалізації проекту, і вкладень, необхідних для його здійснення;
приведення інвестиційного капіталу і грошового потоку до єдиного розрахункового року (що, як правило, передує початку проекту);
дисконтування грошових потоків здійснюється за ставками дисконту, що відображають альтернативну вартість капіталу.
Інвестиційні вкладення визначаються доцільними, якщо додатковий грошовий потік від реалізації проекту достатній для повернення початкової суми капітальних вкладень та забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.
Найбільш поширеними і надзвичайно популярними є інтегральні показники, основані на концепції дисконтування. До них передусім належать:
ü чисті дисконтова ні грошові потоки;
ü чиста теперішня вартість;
ü коефіцієнт вигоди – затрати;
ü внутрішня норма дохідності;
ü період окупності.
Метод розрахунку чистого приведеного ефекту.
Цей метод заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, генеруємих нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r , встановлюваного аналітиком самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він чи хоче може мати на інвестуємий їм капітал. Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі Р1, Р2,...,Рn. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) і чистий приведений ефект
Формула має вид:
NPV = Σ ------- - IC = PV- IC
Якщо проект передбачає не разову інвестицію, а послідовне інвестування протягом m років, то:
NPV = Σ ---------- - Σ-------- = PV- IC
NPV > 0, то проект варто прийняти; NPV < 0, то проект варто відкинути; NPV = 0, то проект не прибутковий і не збитковий
Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник аддитивен у часі, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій з інших і що дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.
Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій.
Цей метод є, по суті, продовженням попереднього. Індекс рентабельності (PI) розраховується по формулі:
На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.
Метод розрахунку норми рентабельності інвестиції.
Під нормою рентабельності інвестиції (IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:
IRR = r, при якому NPV = f (r) = 0.
Зміст цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект фінансується цілком за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якого робить проект збитковим.
Метод визначення строку окупності інвестицій.
Цей метод - один з найпростіших і широко розповсюджений у світовій практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (РР) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника РР має вид:
РР = n , при якому Рк > IC.
Показник строку окупності інвестицій дуже простий у розрахунках, разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі. В- перших, він не враховує вплив доходів останніх періодів. В- других, оскільки цей метод заснований на не дисконтуваних оцінках, він не робить розходження між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом їхній по роках. Існує ряд ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку строку окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбовано рішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому, чим коротше строк окупності, тим менш ризикованим є проект.
2. Експертний аналіз ризиків: зміст, цілі та етапи здійснення.
Сьогодні зустрічаються різні підходи до кількісного аналізу ризику. У загальному випадку такі методи поділяються на об’єктивні і суб’єктивні. Об’єктивні – ті, що використовують характеристики випадкових процесів, отримані на основі даних, що не залежать від думки конкретної особи. Суб’єктивні методи ґрунтуються на експертних оцінках ризику.
Метод експертних оцінок
Даний метод передбачає аналіз групою експертів двох груп факторів – кількісних і якісних. Для кожного виду проекту розробляється перелік факторів, які впливають на його результативність і оціночна шкала для кожного фактора.
Часто аналіз підібраних факторів здійснюється з двох сторін: замовника і підрядчика; інвестора і виробника; продавця і покупця.
Експертні оцінки - це логічний виклад і висновки спеціалістів, відносно того чи іншого економічного процесу чи явища.
Експертні оцінки проводяться, як правило, перед будівництвом великих економічних об’єктів, на предмет їх впливу на навколишнє середовище і соціальне життя населення.
Ефективність застосування і достовірність аналізу ризику за методом експертних оцінок великою мірою залежить від компетентності і кількості підібраних експертів, якості факторів (критеріїв) точності і однозначності формулювань. Ці обставини часто обмежує широке застосування даного методу.
В практичній діяльності використовуються як індивідуальні так і групові (колективні) експертні оцінки.
Основними цілями використання індивідуальних експертних оцінок є:
- прогнозування розвитку подій і явищ в майбутньому, а також їх оцінка сьогодні (визначення джерел і причин ризику, прогнозування дій конкурентів, встановлення всіх можливих ризиків, оцінка імовірності появи ризикових ситуацій, ранжування ризиків, виявлення шляхів зниження ризику тощо);
- аналіз і узагальнення результатів, поданих іншими експертами;
- розробка сценаріїв дій;
- видача висновків на роботу інших спеціалістів і організацій (рецензії, відгуки, експертизи).
Перевагою індивідуальної експертизи є оперативність одержання інформації для прийняття рішення і відносно невеликі витрати.
Недоліком можна виділити високий рівень суб’єктивності і як наслідок зниження достовірності одержаних оцінок.
Групові експертизи, як правило, менш суб’єктивні і рішення. Прийнятті на їх основі, є біль імовірні для здійснення. Передбачається, що при вирішенні проблеми за умов невизначеності думка групи експертів надійніша, чим окремого експерта.
Можна виділити наступні типи групових експертних процедур:
- відкрите обговорення поставлених питань з наступним відкритим або закритим голосуванням;
- відкрита подача власної думки без обговорення і голосування;
- закрите обговорення з наступним закритим голосуванням або заповненням анкет експертного опитування.
Одним із напрямків застосування експертних оцінок є метод “Дельфи”. При цьому експертне опитування проводиться в декілька турів. На протязі кожного тура експерти повідомляють свою думку і дають оцінку ситуації. При обробці інформації, одержаної від експертів, всі оцінки розміщуються в порядку їх спадання, визначається медіана і квартилі, які розбивають всі оцінки на чотири інтервали. Експертів, оцінки яких попадають до крайніх інтервалів, просять обґрунтувати свою думку. З їх обґрунтованими висновками знайомлять інших експертів, не вказуючи від кого вони були одержані.
Така процедура дозволяє спеціалістам змінити за необхідності свою оцінку, беручи до уваги обставини, які вони випадково могли пропустити або якими знехтували в першому турі опитування.
Після одержання оцінок другого туру визначається медіана і квартилі. Даний процес продовжується до того часу, поки рух в напрямку підвищення спів падання думок не стає незначним.
3. Оцінка впливу внутрішній факторів на проект у рамках здійснення інституційного аналізу.
Метою проведення інституційного аналізу проекту є визначення ступеня впливу зовнішніх (політичних, економічних, соціокультурних, правових тощо) і внутрішніх (рівня кваліфікації персоналу, залученого до проведення проекту, менеджменту організації, яка здійснює проект, та ін.) факторів на можливість успішної реалізації проекту.
Як основні завдання інституційного аналізу можна виокремити такі:
· аналіз політичної орієнтації та макроекономічної політики уряду;
· ідентифікація цілей проекту та напрямів розвитку, визначених урядом як пріоритетних;
· оцінка рівня менеджменту проекту та визначення параметрів його успішної реалізації;
· характеристика кадрового потенціалу організації та оцінка його здатності успішно виконати поставлені завдання;