Роль золота як валютного металу в міжнародних валютно-кредитних відносинах

 

Севастопольський  інститут банківської справи

 Української академії банківської справи

 Національного банку України

 

 

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Міжнародні фінанси»

на тему:

РОЛЬ ЗОЛОТА ЯК ВАЛЮТНОГО МЕТАЛУ В МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИНАХ

 

 

 

 

Виконала: студентка IIІ курсу

групи МЕ-02

Бугрова А.А.

 

Перевірила: к.е.н, ст. викл.

Ребрик Ю.С.

 

 

 

 

 

Севастополь – 2013

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………..		3
1.	Значення і  роль золота у міжнародній валютній системі……	4
2.	Ринки золота: сутність та основні принципи функціонування………………………………………………….	8
3.	Види та характеристика операцій із золотом ………………..	12
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….		16
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА……………………………………………...		18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Практично до початку  ХІХ ст. у міжнародних розрахунках  платіжним засобом було золото. Це пояснюється тим, що в часи золотого стандарту внутрішні національні  валюти країн не визнавались державами-експортерами і функція світових грошей закріплювалася за золотом.

Визначення  ролі золота як валютного металу актуалізується у зв’язку зі змінами в міжнародній  організації праці, концентрації та спеціалізації товарного виробництва. Масштаби зовнішньоторговельних зв’язків привели до того, що розрахунки золотом  стали дуже незручними. У ролі золота як міжнародного засобу платежу почали відбуватися суттєві зміни. З розвитком кредитних відносин кредитні гроші — банкноти, векселі та чеки — поступово витіснили золото спочатку з внутрішнього грошового обігу, а потім і з міжнародних валютних відносин.

Об'єктом дослідження  є процес зміни ролі золота як валютного  металу в системі міжнародних  валютно-кредитних відносин, а предметом  – золото як благородний та валютний метал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Значення і роль золота у міжнародній валютній системі

 

Золото належить до групи дорогоцінних металів, що характеризуються високою хімічною стійкістю, тугоплавкістю, ковкістю і гарним зовнішнім виглядом. Даний метал є одним з найбільш цінних благородних металів, що в  умовах товарного виробництва виконували функцію загального еквівалента.

Роль золота у міжнародній  валютній системі відображається в  її еволюційному розвитку, поступовій зміні функції золота як резервного активу, за допомогою якого досягалася рівновага платіжного балансу (у  різні періоди це були золото, долар, який обертався в золото за фіксованим курсом, інша валюта, яка виконувала роль міжнародного платіжного засобу) [1].

За Паризької  світової валютної системи золото визнавалося  єдиною формою світових грошей, золотомонетний (золотий) стандарт виступав основою валютної системи. Відповідно до золотого вмісту валют установлювались їхні золоті паритети (співвідношення грошових одиниць різних країн за їхнім золотим вмістом). Золотомонетний стандарт ґрунтувався на безпосередньому зв'язку із золотом.

За Генуезької світової валютної системи в основу було покладено  золотодевізний стандарт, що ґрунтувався  на золоті та провідних валютах, які  конвертувалися в золото. За цієї системи  конверсія валют у золото почала здійснюватися не лише безпосередньо, а й опосередковано, через іноземні валюти.

За Бреттон-Вудської валютної системи деякі валюти в міжнародних  розрахунках розглядалися як еквіваленти  золота і могли функціонувати  як резерви. Крім того, встановлювалися  фіксовані паритети, погоджені у  рамках МВФ, на основі яких порівнювались і обмінювались валюти. Кожна країна могла гарантувати конвертованість своєї валюти в золото за офіційним паритетом (цей варіант обрали США, встановивши в 1945 р. такий паритет: 35 дол. за 1 унцію золота). За Бреттон-Вудської валютної системи золото фактично перетворилося з основної в резервну валюту.

Ямайська валютна система  передбачала скасування золота як офіційного міжнародного розрахункового засобу та міри вартості. Була скасована офіційна ціна золота й почалась його демонетизація. Золото могло бути національним резервним засобом, але всі розрахунки між МВФ і національними валютними установами здійснювалися лише в СПЗ. За Ямайської валютної системи золото перетворилося в особливий інвестиційний товар [1].

В ролі золота відбулися істотні зміни під впливом демонетизації. Демонетизація золота - процес поступової втрати їм грошових функцій. Цей процес тривалий, як і демонетизація срібла, яка продовжувалася декілька сторіч до кінця XIX в.

Демонетизація золота обумовлена об'єктивними і суб'єктивними причинами:

1. Золоті гроші не відповідають потребам сучасного товарного виробництва, коли подолана економічна відособленість товаровиробників у зв'язку з тенденцією до усуспільнення і планомірності навіть при приватній власності.
2. З розвитком кредитних відносин кредитні гроші – банкноти, векселі, чеки – поступово витіснили золото спочатку з внутрішнього грошового обороту, а потім з міжнародних валютних відносин.
3. Суб'єктивні чинники – валютна політика США, державне регулювання операцій із золотом – прискорюють його демонетизацію.

Розрізняються два аспекти демонетизації золота: юридичний і фактичний. Ямайська валютна реформа зафіксувала  юридичне завершення демонетизації. У  зміненому Статуті МВФ виключене  будь-яке посилання на золото при  визначенні паритетів і курсів валют, відмінені золоті паритети і офіційна ціна золота. Проте в Статуті МВФ немає прямого заперечення золота як міжнародного резервного активу. Фактично демонетизація золота не завершена. Питання про роль золота розв'язується не законодавчими актами і вольовими рішеннями, а реальними умовами товарного виробництва, світового господарства і валютних відносин.

Тривалість  і суперечність процесу демонетизації  золота породжують різнобій в оцінках  його ступеня. Одні економісти вважають, що демонетизації не відбувається і золото продовжує виконувати класичні функції грошей. Інші стверджують, що золото повністю демонетизоване і є лише цінним сировинним товаром. Треті вважають, що демонетизація золота відбувається активно, але не завершена [2].

Незважаючи  на юридичну демонетизацію золота, воно продовжує відігравати важливу  роль у міжнародних валютно-кредитних  відносинах.

 Держави  намагаються на певному рівні  на випадок економічних, політичних, військових ускладнень підтримувати  золоті резерви з урахуванням їх значення. З 1970-середини х років більшість країн періодично переоцінюють золоті резерви за ціною, орієнтованої на ринковий рівень. Центральні банки бережуть свої запаси, а деякі купують їх на золотих аукціонах для поповнення (це переважно країни, які мають позитивне сальдо платіжного балансу). Центральні банки використовують свої золоті резерви для угод «своп», забезпечення міжнародних кредитів (прикладом є такі країни, як Італія, Португалія, Уругвай в 1970-середині х років, і країни, які розвиваються, в 1980-х роках). З метою покриття дефіциту платіжного балансу й проплати зовнішніх боргів вони періодично продають частину золота для поповнення валютних резервів (наприклад, Банк Англії, МВФ). У Європейському валютному союзі 20 % офіційних золотих запасів країн-членів служили частковим забезпеченням емісії екю. Золото збережене в активах ( 10-15 %) Європейського центрального банку, що здійснює емісію євро з 1999 г. На противагу політиці демонетизації, що була закріплена Ямайською валютною системою, ЕВС заснована на частковому використанні золота в операціях між центральними банками й ЕФВС, з 1994 г. - Європейським валютним інститутом, з 1998 г. – Європейським центральним банком, 20  % офіційних золотих запасів країн – членів ЕВС служить частковим забезпеченням емісії екю, а з 1999 г. - євро.

Сьогодні золотий  запас існує в трьох формах:

1. централізовані запаси в казначейських і державних банках;
2. приватні нагромадження фізичних і юридичних осіб (фірм, банків);
3. метал використовується в галузях економіки, наприклад у ювелірній і зубопротезній справі [4].

Юридична власність  на національні золоті запаси в більшості  країн належить центральним банкам, казначействам або спеціальним  державним установам (фондам). Франція, наприклад, зберігає золоті запаси в Центральному банку, в Італії вони розділені між Банком Італії та валютним бюро Міністерства фінансів.

Найбільшими власниками золота є США, ФРН, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди. На промислово розвинуті країни припадає близько 83 % світових централізованих запасів золота. Великим власником золота є Міжнародний валютний фонд.

Загальна кількість  золота, яким користується сьогодні людство  і яке знаходиться в банках, у приватних осіб у вигляді  монет, зливків, прикрас, накопичувалася тисячоліттями. 31493 по 1993 р., тобто за 500 років, було взято на облік 110 тис. т видобутого золота, а за всю історію його видобутку, яка налічує близько 6 тис. років, — понад 125 тис. т. [5].

Скасуванням золотого стандарту і припиненням розміну  кредитних грошей на жовтий метал відпала необхідність оплати золотом міжнародних зобов’язань. Водночас у світовій торгівлі золото використовується як надзвичайні світові гроші при форс-мажорних обставинах (війни, економічні потрясіння та ін.) або коли інші можливості вичерпані. Наприклад, під час Другої світової війни левова частка міжнародних платежів відбувалася стандартними золотими зливками. Після війни сальдо за багатостороннім клірингом (за період створення і функціонування Європейського платіжного союзу 1950—1958 рр.) погашалося золотом (спочатку на 40%, а з 1955 р. — на 75%) [3, С.8].

Таким чином, золото в процесі еволюційного розвитку світової валютної системи відігравало  важливу роль, перш за все, в структурі  міжнародних резервів. Поступово  відбувався процес згасання функцій золота як грошового матеріалу й міжнародного ліквідного засобу, з характерним прискоренням процесу демонетизації у 90-х рр. XX ст. і на початку XXI ст. Дана тенденція призвела до зростання ролі золота лише у сфері приватного споживання і накопичення. До початку XXI ст. золото витіснялося зі світового грошово-валютного механізму іншими ліквідними засобами і фінансовими активами [1].

У сучасних умовах країни у разі надзвичайних ситуацій удаються до продажу частини офіційних  золотих запасів за ті валюти, в яких виражені їхні міжнародні зобов’язання за зовнішньоторговельними контрактами і кредитними угодами [3, С.9]. Отже, і зараз золото використовується в міжнародних розрахунках опосередковано через операції на ринках золота.

 

 

2. Ринки золота: сутність та основні принципи функціонування

 

 

Як відомо, в  даний час більшість країн  відмовилися від золотовалютного  стандарту. Якщо раніше в якості розрахункового засобу за міжнародними угодами могли  виступати і дорогоцінні метали, то сучасний світовий ринок визнає тільки тверді валюти. В даний час до них відноситься долар США, японська ієна і євро. Економісти вважають, що в найближче десятиліття долар може поступитися лідируючу позицію, адже остання криза значно підірвав довіру населення інших країн.

Незважаючи на те, що золото більше не можна безпосередньо обміняти на товар, а ціни в даному еквіваленті не встановлюються урядом, повністю з обігу його не витіснили. Звичайно, вважати дорогоцінні метали повноцінними грошима неможливо, так як функція засобу платежу не виконується. Але існує ринок золота, де можна провести його обмін на конвертовану валюту [6].

Ринки золота – це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його регулярна купівля-продаж за ринковими цінами з метою промислово-побутового споживання; приватної тезаврації; інвестицій; страхування ризику; спекуляції; придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків. Якщо розглянути ринок золота організаційно, то це консорціум з декількох банків, які вповноважені здійснювати угоди із золотом. Вони здійснюють посередницькі операції між покупцями й продавцями й концентрують у себе їхньої заяви, порівнюють їх і за взаємною домовленістю фіксують середній ринковий рівень ціни. Існують також певні фірми, які здійснюють очищення й збереження золота, виготовлення злитків [7].

Сьогодні функціонує понад 50 ринків золота: 11 — у Західній Європі (Цюрих, Париж, Лондон, Женева та ін.); 14 — в Америці, вт. ч. 5—у США; 19 — в Азії; 8 — в Африці тощо. Провідне місце належить ринкам золота в Лондоні та Цюриху [5].

Золоті ринки розрізняються:

• за типом організації (біржовий і не біржовий ринки);
• за формами товару, що обертається на них (вершки різної ваги й проб, монети різних випусків) [7].

Залежно від  режиму, який надає держава, ринки  золота поділяються на:

• світові ринки (Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін.);
• внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро);
• місцеві контрольовані (Афіни, Каїр);
• чорні (Бомбей та ін.) [5].