Роль золота як валютного металу в міжнародних валютно-кредитних відносинах

Торгівля металом на ринку здійснюється тільки в регламентованій стандартній формі. Постачальники відправляють видобутий метал у формі неочищених від домішок злитків до афінажних заводів (підприємства, що спеціалізуються на переробці промислових продуктів, з метою витягання дорогоцінних металів), де їх доводять до «лондонського стандарту». Потім він надходить на ринок через посередників, які виконують накази-замовлення клієнтів із купівлі-продажу металу. В залежності від того, як це питання вирішено національним законодавством, постачальники продають метал у неочищених злитках афінажеру або (частіше) просто передають його для збагачення і він залишається власністю замовника, за винятком періоду його переплавки, коли воно знаходиться у рідкому стані і вважається власністю афінажера.

Метал, який купують  споживачі у стандартній формі, виготовляється або у формі злитків  чи монет, або в іншій формі, в  яку злитковий метал переробляється на їх замовлення афінажними заводами. Останні можуть розглядатися і як постачальники, які викуповують метал у добувачів, а потім поставляють його на ринок, і як споживачі, коли купують метал у посередників щоб переробляти його в іншу форму для подальшого постачання промисловим підприємствам [8].

Джерелом пропозиції золота на ринку служить: новий видобуток золота (основне джерело (до 80 %) пропозиції золота на ринку (до 2500 т на рік)); державні резерви золота; приватні резерви золота; продаж золота інвесторів; продаж золота тезавраторов; продаж золота спекулянтами; контрабанда. Джерелом попиту на золото з економічної точки зору є: промислово-побутове споживання; ювелірна промисловість; радіоелектроніка; атомно-ракетна техніка; зубопротезна область; приватна тезаврація; інвестиції; спекулятивні угоди; купівля золота центральними банками для поповнення своїх золотовалютних запасів.

Після Другої світової війни виник вільний ринок  золота. У1961 р. було організовано Золотий  пул, до якого ввійшли США та провідні країни Західної Європи. Мета пулу —  підтримувати ціну золота на вільному ринку на офіційному рівні. Проіснував він до 1968 р.На зміну Золотому пулу в 70-ті роки прийшли золоті аукціони — продаж золота з публічних торгів. Такі аукціони періодично проводились МВФ, урядами США, Індії, Португалії та ін. Так, відповідно до Ямайської угоди, МВФ з 1976 по 1980 р. провів 45 аукціонів і реалізував 777,6 т золота, США у 1978—1979 рр. на 19 щомісячних аукціонах реалізували 491 т золота на суму 4,1 млрд. дол. Індія в 1978 р. провела 7 аукціонів, продавши б т золота з офіційних резервів із метою боротьби з нелегальним ввозом золота з-за кордону. Наприкінці 90-х років намітилась тенденція продажу золота центральними банками низці країн і МВФ з метою поновлення своїх валютних резервів. Лише в 1997 р. 14 центральних банків продали 825 т золота. Так, частковий продаж своїх золотих запасів (від 1/3 до 2/3) здійснили Нідерланди, Бельгія, Австрія, Канада, Австралія. Аргентина реалізувала весь свій золотий запас — 125 т золота [5].

Слід зазначити, що на діяльність світових ринків золота впливає подвійний статус цього металу, який, будучи цінним стратегічним сировинним товаром, одночасно є реальним резервним і фінансовим активом (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 – Роль золота в сучасній економіці

На світові  ринки золото потрапляє через  посередників — дилерів. "Золоті" дилери — це особливі фірми (фінансова аристократія), яких налічується не більше 20.

У вузькому значенні власне "золотими" дилерами є лише п'ять фірм, що традиційно утворюють Лондонський ринок. Найстаріша з них виникла ще у XVІІ ст., а "наймолодшій" — близько 150 років. Список лондонських дилерів очолює заснований у 1804 р. банківський дім Ротшильдів (офіційна назва — "N.M. Rotchild and suns, Ltd"). Інша фірма — "Mocata and Goldsmid". Сюди належать також члени "великої трійки" швейцарських банків із головними конторами в Цюриху, який як міжнародний ринок золота не поступається Лондону [5].

Золото сьогодні залишається досить надійним високоліквідним резервним активом центральних банків провідних країн миру, хоча 90-наприкінці х років ХХ ст. намітилася тенденція продажу золота центральними банками ряду країн і МВФ із метою поновлення своїх валютних резервів. У першу п'ятірку країн з видобутку золота входять ПАРА, США, Австралія, Канада, Росія. Новий видобуток золота зростає меншими темпами, чим споживання. У структурі світового видобутку золота поступово скорочується частка провідних країн і збільшується частка країн, які розвиваються. Сьогодні у світі активно розвідують цілі незасвоєні регіони, які раніше були закриті для іноземних інвесторів. Зацікавлені в економічному розвитку й створенні робочих місць уряду забезпечують сприятливий режим для інвестицій. Зростають видатки на розвідування родовищ золота в Африці, Латинській Америці, Азії. Дешева робоча сила, зручний податковий режим у цих країнах сприяють зниженню собівартості добування золота [7].

Отже, золото сьогодні залишається досить надійним високоліквідним  резервним активом центральних банків провідних країн світу. Паралельно не зменшуються масштаби приватної тезаврації (нагромадження приватними особами золота як скарбу).

3. Види та характеристика операцій із золотом

Міжнародні  валютні відносини передбачають наявність операцій, в яких важливе значення має золото. Адже воно в багатьох ситуаціях є гарантією повернення міжнародних кредитів, є певним вимірником добробуту країни. А в якості винятку виступає і засобом розрахунку у відносинах різних держав.

Популярність золотих запасів зростає в період кризи економіки, особливо світового масштабу . Коли курс валют міняється досить різко, а прогнози відрізняються від дійсності, виникає питання про те, як організувати міжнародні валютні відносини так, щоб було вигідно кожній стороні. Більшість держав активно поповнює золотий запас, адже надійніше, ніж дана надзвичайна світова валюта, не існує [6].

Останнім часом  центральні банки деяких країн розпочали  активний збут своїх золотих активів. Це пояснюється тим, що з часом  ключова роль у забезпеченні гарантій стабільності національних валют все більше належить не золоту, а стабільності й силі власних економік та економік країн — емітентів і постачальників резервних валют. Простежується тенденція, коли провідні світові країни, особливо емітенти резервних валют, поки що не наважуються реалізувати свої золоті запаси, а деякі країни, що розвиваються, користуючись тимчасовим зниженням цін на світових ринках, активно закуповують благородний метал [5].

Таким чином, можна  сказати, що дорогоцінні метали приймають пасивну позицію в русі капіталу будь-якої країни, але в теж час є резервним фондом, що страхує від непередбачених ситуацій [6].

Залежно від  мети інвестора відрізняють наступні види операцій із золотом:

• придбання реального золота для страхування ризику інфляційного знецінення грошей;
• купівля акцій золотовидобувних компаній з метою отримання високих дивідендів, прибутку й одночасного страхування інфляційного ризику;
• строкові (форвардні і ф'ючерсні) угоди терміном 1, 3,6 місяців із золотом для здійснення ризикованих (венчурних) інвестицій.

На міжнародних  ринках золота здійснюється:

• первісна пропозиція золота найбільшими добувачами для найбільших споживачів та постачальників металу на місцеві/регіональні ринки;
• встановлення базової ціни металів для операцій на місцевих/регіональних ринках;
• інтервенція центральних банків для підтримки ціни металу.

На ринку  існують наступні види угод із золотом:

• хеджування (відкриття операцій на одному ринку для компенсації дії цінових ризиків рівної, але протилежної позиції на іншому ринку) з метою страхування ризику зміни ціни;
• спекулятивні строкові угоди – купівля-продаж золота з метою отримання прибутку;
• арбітражні операції із золотом з метою отримання прибутку у просторовому та часовому розриві:
• угода «своп» із золотом - поєднання готівкової та строкової контру-годи, тобто дилер купує 2 000 унцій золота на умовах готівкової угоди (за ціною 368 дол.) і одночасно продає 10 контрактів по 200 унцій на строк (за ціною 379 дол. за унцію);
• «своп» угоди із золотом з метою придбання іноземної валюти для підкріплення офіційних валютних резервів.

Операції типу "своп" – купівля-продаж металу з одночасним здійсненням контругоди. Стандартна угода за даними операціями включає 32 тис. унцій (1 тонна). На практиці відокремлюють три типи операцій "своп" з золотом:

1. Фінансовий своп – являє собою поєднання готівкової та строкової контругод купівлі (продажу) однієї й тієї ж кількості металу на умовах "спот" та продажу (покупки) на умовах "форвард". Дата виконання більш близької угоди зветься датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за строками угоди - датою закінчення свопу. Найбільш прийнятні строки операцій "своп" з золотом – 1, 3, 6 місяців та один рік. Суть операції полягає у можливості конвертації золота у валюту із збереженням права викупу золота по закінченню свопа. Переваги фінансового свопу для банку: вигідне залучення коштів через нижчі процентні ставки за золотими депозитами, ніж за доларовими; використання золота для управління залишками за металевими рахунками. Перевага фінансового свопу для центрального банку: конвертація золотих запасів через даний вид операцій не вплине на ринок золота, оскільки прямий продаж замінений переміщенням між контрагентами.
2. «Своп по якості металу» – передбачає одночасну купівлю (продаж) однієї якості металу проти продажу (купівлі) золота іншої якості. При цьому сторона, що продає золото більш високої якості, отримує премію, що залежить від розміру угоди та розміру ризику, пов'язаного з заміною одного виду золота на інше.
3. «Своп за місцем знаходження» – передбачає купівлю (продаж) золота в одному місці проти продажу (купівлі) його в іншому місці. За рахунок різниці у ціні одна із сторін отримує премію.

Депозитні операції. Золото є фінансовим активом, що може приносити дохід власнику, якщо стає об'єктом позики. Стандартні депозитні строки – 1, 2, 3, 6 и 12 місяців. Перевага депозитних операцій з золотом для банку: використання металу для проведення арбітражних операцій. Перевага депозитних операцій з золотом для клієнта: звільнення від витрат на зберігання фізичного металу. Операції "форвард" - передбачають реальну поставку металу на строк, що перевищує другий робочий день. Мета проведення даної операції для покупця золота - страхування покупця від збільшення ціни металу на ринку "спот". Мета проведення операції для продавця – страхування від зниження ціни в майбутньому.

На сьогодні продаж золота здебільшого зводиться  до надання права на його отримання  з банку, тобто до передавання  квитанції на золото, що зберігається. Угоди з купівлі-продажу золота здійснюються миттєво із застосуванням найсучаснішої техніки зв'язку та банківських розрахунків.

Із золотом, як і з валютою на ринку, проводяться  арбітражні операції (безперервна купівля  на одних ринках і продаж на інших), завдяки чому ціни на вільних ринках, де немає обмежень і податків, вирівнюються і утворюють єдину світову ціну. Якщо золото продається не за долари, а за якусь іншу валюту, то у формуванні ціни бере участь курс валюти щодо долара. Якщо золото продається/купується на позикові кошти, то важливе значення має процентна ставка за позикою, яку необхідно сплачувати [8].

Отже, на ринках золота, як і на сучасних фінансових і товарних ринках, спостерігається  постійний ріст віртуальної частини (похідні інструменти) - ф'ючерси, опціони  й т.п. – для підвищення ліквідності базового товару й хеджування ризиків, що сприяє одержанню значних прибутків.

ВИСНОВКИ

Відомо, що функцію  світових грошей історично виконували золото й срібло, а Паризька валютна  система закріпила цю функцію  тільки за золотом. Після Другої світової війни США у зв'язку з ростом свого валютно-економічного потенціалу розгорнули боротьбу за панування долара під гаслом «долар краще за золото». 15 серпня 1971 г. США наклали «золоте ембарго» на розмін доларів для іноземних центральних банків і тим самим поклали початок процесу демонетизації золота, що був офіційно закріплений в угоді країн у Кінгстоні в січні 1976 г. і ратифікований необхідною більшістю країн у квітні 1978 м. Золото вийшло із грошового й валютного обігу й осіло в скарбах, а операції із цим благородним металом відбуваються сьогодні на особливих ринках. Але питання щодо ролі грошей у розвитку й функціонуванні валютній системі залишається суперечливим.