Управління прибутком

 

ТЕМА 5. УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ

План

5.1. Зміст і завдання управління прибутком підприємства. Системний підхід до управління прибутком. Фактори, що впливають на формування прибутку. Інформаційна база управління прибутком.

5.2. Етапи формування прибутку підприємства. Управління прибутком від операційної діяльності. Управління формуванням прибутку від іншої операційної діяльності. Формування прибутку від фінансових операцій.

5.3. Управління операційними затратами. Показники беззбитковості і зони безпеки підприємства. Маржинальний доход, запас фінансової міцності, операційний важіль. Операційний аналіз. Взаємодія операційного та фінансового важелів.

5.4. Розробка цінової політики та її оптимізація на підприємстві

5.5. Управління розподілом та використанням прибутку

 

5.1. Зміст і завдання управління прибутком

Прибуток - найбільш проста й одночасно складна категорія  ринкової економіки. Її простота визначається тим, що він є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в економіці. У той же час її складність визначається різноманіттям сутнісних сторін, які він відображає, а також різноманіттям облич, у яких він виступає.

Прибуток відображає:

• результат фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання та нагороду за підприємницький ризик;
• ефективність управління операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю суб'єкта господарювання;
• є найбільш дешевим джерелом фінансування потреби підприємства в капіталі та займає основне місце в так званій ієрархії фінансування.

Прибуток є одним з основних об'єктів управління фінансового менеджменту, зважаючи на ту роль, яку він відіграє в діяльності підприємства (рис. 5.1.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.1. Роль прибутку в діяльності підприємства

Управління  прибутком являє собою систему принципів і методів розробки й реалізації управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу й використання на підприємстві. Система управління прибутком включає мету, завдання, функції, принципи та елементи механізму управління прибутком (рис. 5.2.).

Отже, управління прибутком представляє собою складну багаторівневу систему трансакцій, яка включає як мінімум три підсистеми: формування, розподіл, використання. Для кожної з цих підсистем притаманні свої конкретні цілі, завдання, інструментарій їх досягнення.

Системний підхід до управління прибутком передбачає дослідження способів організації підсистем у єдине ціле й вплив процесів функціонування системи в цілому на окремі її ланки. Спрощена схема системного підходу до управління прибутком представлена на рис. 5.3.

 

 

Рис. 5.2. Склад системи управління прибутком

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фактори, які необхідно  враховувати при управлінні прибутку діляться на внутрішні та зовнішні (рис. 5.4.).

Зовнішні фактори, як правило, не залежать від підприємницької діяльності. Фінансовий менеджер повинен їх враховувати при обґрунтуванні управлінських рішень. До них належать фактори, пов'язані із загальною економічною ситуацією, з рівнем інфляції, специфікою окремих товарних ринків, з впливом природних, географічних, транспортних і технічних умов на виробництво і реалізацію продукції.

Внутрішні фактори є безпосереднім об'єктом впливу з боку управлінської системи підприємства та джерелом збільшення прибутку за рахунок їх втілення в систему конкретних заходів і практичної реалізації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.4. Фактори, що впливають на розмір прибутку

 

5.2. Етапи формування прибутку підприємства

Графічна інтерпретація процесу  формування прибутку, представлена на рис. 5.5, показує, що прибуток формується по видах діяльності: операційної, інвестиційної й фінансової.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Процес розрахунку чистого прибутку (збитку) може бути представлений такими кроками:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).
2. Розрахунок валового прибутку (збитку).
3. Визначення фінансового результату - прибутку (збитку) - від операційної діяльності.
4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподатковування.
5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.
6. Визначення прибутку (збитку) звітного періоду.

Графічна інтерпретація  формування прибутку підприємства від реалізації продукції представлена на рис. 5.6.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.3. Управління операційними витратами

Управління витратами полягає в контролі процесу формування та розподілу витрат підприємства в результаті фінансово-господарської діяльності.

Ефективність управління витратами передбачає реалізацію таких взаємозалежних фінансово-управлінських операцій:

• групування витрат підприємства відповідно до певної сукупності критеріїв;
• контроль за формуванням витрат і оптимізація їхньої абсолютної величини;
• виявлення відхилень від планових показників і ідентифікація причин таких відхилень, їхня нейтралізація або облік (шляхом коректування планових показників);
• виявлення та оцінка резервів зменшення витрат суб'єктами господарювання, визначення й обґрунтування механізмів їх мобілізації.

Класифікація витрат, тобто розподіл витрат по групах за певними ознаками, наведена на рис. 5.7.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Показники беззбитковості та зони безпеки підприємства є основними при:

• розробці бізнес-плану;
• обґрунтуванні управлінських рішень;
• оцінці та прогнозуванні ефективності діяльності підприємства.

Під час планування прибутку від операційної діяльності необхідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції.

Точка  беззбитковості - обсяг продажів, необхідний для урівноваження сукупних доходів і сукупних витрат; може бути виражений у штуках або грошових одиницях.

Основні показники, необхідні для визначення точки беззбитковості:

1) Прибуток = Виручка від реалізації – Сумарні витрати;

2) Сумарні витрати = Постійні витрати + Змінні витрати;

3) Точка беззбитковості в грошових одиницях = Змінні витрати + Постійні витрати, при умові прибуток=0.

Аналіз беззбитковості - метод дослідження співвідношення між постійними витратами, змінними витратами, прибутком і обсягом продажів.

Аналіз беззбитковості ґрунтується на дослідженні взаємозв'язку, що одержав назву «взаємозв'язок витрат, обсягу реалізації та прибутку» з метою визначення:

• обсягу продажів, що забезпечує покриття всіх витрат і одержання бажаного прибутку;
• величини прибутку при певному обсязі реалізації;
• впливу зміни величини витрат, обсягу й ціни реалізації на прибуток підприємства;
• оптимальної структури витрат.

Точку беззбитковості можна  знайти з допомогою:

• графічного методу;
• методу рівняння;
• маржинального методу.

Графік беззбитковості – графічне подання співвідношення між сукупними доходами й сукупними витратами для різних рівнів виробництва й продажів, що демонструє області одержання прибутку та збитків.

Графічна інтерпретація "точки беззбитковості" (або "поріг рентабельності") операційної діяльності підприємства в короткостроковому періоді, протягом якого не змінюються рівень цін на продукцію, рівень змінних витрат і сума постійних витрат, представлена на рис. 5.8.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При нульовому обсязі виробництва змінні витрати дорівнюють нулю, і тому сумарні витрати дорівнюють постійним витратам. У міру збільшення обсягу діяльності збільшуються сумарні витрати, що обумовлено винятково зростанням змінних витрат. Звідси логічно, що сумарні витрати при нульовій активності дорівнюють сумі постійних витрат.

В точці  беззбитковості (і ні в якій іншій точці):

Сумарний дохід = Сумарні витрати

тобто

Сумарний дохід = Постійні витрати + Сума змінних витрат

Розрахунок беззбиткового  обсягу продажів для одного виду продукції в натуральному вираженні можна представити в такий спосіб:

Точка беззбитковості   Постійні витрати

у натуральних   =              

одиницях          Ціна за одиницю – Змінні витрати на одиницю

 

або

 

Точка беззбитковості   Постійні витрати

у натуральних   =            

одиницях            Маржинальний дохід на одиницю

 

 

Критичний обсяг продажів у відсотках до максимального  обсягу, що приймається за 100%, визначається за формулою:

Критичний обсяг  реалізації = Постійні витрати / Маржинальний дохід * 100%

Розрахунок точки беззбитковості дозволяє порівнювати запланований або очікуваний обсяг діяльності із точкою беззбитковості, що дозволить сформувати судження відносно ризику. Обсяг діяльності, незначно перевищуючий рівень діяльності, необхідний для досягнення беззбитковості, указує на ризикованість починання, оскільки навіть невелике падіння рівня діяльності в порівнянні із запланованим може привести до збитків.

Маржинальним доходом (маржинальним прибутком, валовою маржею, внеском на покриття) називається нижня частина формули беззбитковості:

Маржинальний  дохід  = Дохід від продажів - Змінні витрати

Змінні витрати на одиницю, як правило, дорівнюють маржинальним витратам, тобто додатковим витратам на виробництво ще однієї одиниці продукції. Якщо виробництво ще однієї одиниці продукції викличе східчасте збільшення постійних витрат, маржинальні витрати є не просто змінними витратами, але й містять у собі приріст постійних витрат, або їх «східчасту зміну».

Прибуток досягає максимуму  в точці, де

Маржинальний дохід від продажів = Маржинальні витрати на виробництво,

 

тобто

Збільшення в сумарному    Збільшенню в сумарних

доході від продажів при = витратах у результаті продажу

продажу ще однієї одиниці  ще однієї одиниці

 

В точці  беззбитковості маржинальний дохід дорівнює постійним витратам:

Маржинальний дохід = Постійні витрати

Тmin - Ззмін = Зпост

або

Тmin - С х Тmin = Зпост,

де С - частка змінних витрат в ціні одиниці продукції.

Тmin = Зпост / (1- С).

Величина (1 - С) називається коефіцієнтом внеску на покриття та показує, яка частка в обсязі продажів може бути використана для покриття постійних витрат і формування прибутку.

Розрахунки беззбиткового  обсягу продажу, наведені вище, можливі для кожного конкретного виробу окремо. Якщо ж необхідно здійснити розрахунки в цілому для підприємства, то беззбитковий обсяг продажу визначається за допомогою валової маржі.

Валова маржа  або маржинальний прибуток розраховується як різниця між обсягами реалізованої продукції й обсягами змінних витрат за формулою:

ВМ = РП - Ззм,

де ВМ - валова маржа, РП - реалізована продукція, Ззм - змінні затрати.

Послідовність розрахунків  можна представити в такий  спосіб:

1. Визначення коефіцієнта внеску на покриття або коефіцієнту маржинального доходу (відсотку валової маржі (маржинального доходу) в обсязі реалізованої продукції):

КМД = Маржинальний дохід / Обсяг продажів

Важливо підкреслити  необхідність використання цього показника  при аналізі, обумовлену тим, що він  відображає не тільки виробничий аспект (виробнича рентабельність), але  й ринковий (внесок на покриття).

2. Визначення порогу рентабельності, тобто такого обсягу реалізованої продукції, при якому всі витрати покриваються, збитків немає, але й немає й прибутку.