Визначення функцій фінансів

- бюджетні субсидії, що надходять у порядку перерозподілу (субвенції і т.п.).

      Фінанси суб'єкта господарювання виконують три  функції:

- формування, підтримка оптимальний структури і нарощування виробничого потенціалу підприємства;

- забезпечення поточної фінансово-господарської діяльності;юбд6є.

- забезпечення участі СПД у здійсненні соціальної політики. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Функції фінансів

      Сутність  фінансів найповніше проявляється у  їх функціях. Функціїї конкретизують  сутність фінансів, розкривають їх економічний зміст. Вони являють  собою об’єктивно притаманні фінансам властивості, але їх прояв можливий лише в процесі діяльності людини. Отже, функції фінансів необхідно розглядати , як їх внутрішню, потенційну властивість прояву у певній сфері суспільних відносин за обов’язкової участі людини.

      Функції фінансів:

• розподільна;
• контрольна.

2.1.Розподільна функція фінансів

      Розподільна функція фінансів. Основне завдання фінансів полягає у здійсненні розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. Саме у сфері розподілу проявляються властиві фінансам риси, і в першу чергу, їх розподільний характер. Об'єктом розподілу, що здійснюється з допомогою фінансів, служить валовий внутрішній продукт, а суб'єктами розподілу виступає держава, господарські суб'єкти і фізичні особи.

      Розподільна функція фінансів виявляється в  різних сферах економічних відносин, які виникають між державою з одного боку та господарськими суб'єктами і фізичними особами - з іншого. Такі економічні відносини носять двосторонній характер. Це означає, що, по-перше, господарські суб'єкти і фізичні особи вносять до бюджету держави певні платежі у формі податків, обов'язкових платежів та відрахувань до позабюджетних фондів, а, по-друге, вони отримують від суб'єктів фінансової системи певний обсяг грошових коштів у формі цільового фінансування, субсидій, допомоги тощо.

      Розподіл  і перерозподіл ВВП може мати різноманітний характер, зокрема міжрегіональний. Він відбувається за допомогою державного бюджету, тобто формування бюджетів усіх адміністративних територіальних одиниць здійснюється із застосуванням розподільної функції фінансів.

      Міжгалузевий  розподіл також відбувається за допомогою державного бюджету, тобто через бюджетний механізм (надання пільг, фінансової підтримки тощо). Із одних галузей держави фінансові ресурси вилучаються, а в інші спрямовуються. На цій основі виникає фінансове регулювання галузей і народного господарства. Таким шляхом здійснюється цілеспрямований вплив з метою дотримання необхідних пропорцій розвитку всіх галузей народного господарства.

      Внутрішньогосподарський розподіл охоплює складний процес розподілу  виручки і чистого прибутку за відповідними фондами (потоками) грошових коштів цільового призначення. Тут розподільні відносини виникають між підрозділами господарського суб'єкта як окремими колективами і різними групами підприємства. Утворення і використання фондів у сфері внутрішньогосподарського розподілу відбувається без зміни власника.

      Необхідною  умовою здійснення розподільного процесу  є отримання грошової форми вартості ВВП. Фінансові відносини охоплюють  лише вартісну форму і не пов'язані  з розподілом у натуральній формі  вартості.

      Використання  фондів грошових коштів часто носить характер продовження розподільного процесу у формі подрібнення або збільшення фондів грошових коштів. У результаті відбувається формування фондів вужчого або ширшого призначення. Інколи з використанням фондів не відбувається формування нових фондів, але в дійсності всередині фонду продовжується розподільний процес. В цьому випадку відбувається розмежування фінансових ресурсів за цільовим призначенням. Наприклад, фонд соціальних потреб не ділиться на будь-які фонди, але частина його використовується на утримання об'єктів культури, спорту, охорони здоров'я людей тощо, а частина - на фінансування житлового господарства.

      Важлива особливість розподільної функції  зумовлена тим, що фінансові операції не завжди супроводжуються переходом  вартості від одного суб'єкта до іншого. Це, зокрема, відносини внутрішньо- господарського розподілу. В процесі розподілу не відбувається зміна власності. Цим фінанси відрізняються від інших розподільних категорій, де розподіл відбувається із застосуванням інших розподільних категорій (кредит, ціна, зарплата), і має місце зміна форми власності.

      Отже, під розподільною функцією фінансів слід розуміти прояв їх внутрішніх властивостей у процесі розподілу  валового внутрішнього продукту у формі  утворення фондів (потоків) грошових коштів, їх розміщення та використання за цільовим призначенням. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.2. Контрольна функція  фінансів

      Із  сутності фінансів як розподільної категорії  випливає контрольна функція. З її допомогою  виявляються кількісні та якісні сторони діяльності.

      З допомогою контрольної функції фінансів надається інформація про склад кількісних показників розподілу; пропорції та співвідношення фондів нагромадження і споживання; джерела формування фондів, їх економне і цільове використання.

      Фінансовий  стан господарських суб'єктів та інших підрозділів суспільства аналізується через систему фінансових показників. Вони носять узагальнюючий характер і комплексно відображають різні сфери і сторони діяльності суб'єктів господарювання. Такі показники, як прибуток і рентабельність, формуються під впливом численних елементів. Але в цілому вони комплексно відображають фінансові результати діяльності суб'єктів господарювання. Саме фінансові показники дозволяють виявити не лише певний бік діяльності, а всебічно розгля­дати і оцінювати їх діяльність.

      В умовах ринкової економіки діє ряд  економічних законів розподілу, і кожен з них повинен бути підконтрольним. За допомогою контролю можна спрямовувати розподільний процес у необхідному напрямку і своєчасно  ліквідувати будь-які порушення  і диспропорції. Оскільки фінансам належить головна роль у вартісному розподілі валового внутрішнього продукту, то фінансовий контроль виступає основною формою грошового контролю.

      Контрольна  функція є внутрішньою властивістю  фінансів як розподільної категорії. Але за формою виявлення вона відображає властивості самостійного характеру функціонування.

      Контрольна  функція фінансів реалізується у  всіх сферах фінансових відносин. Вона проявляється у процесі переміщення  вартості від одного власника до іншого, а також при визначенні цільового спрямування коштів у межах одного господарського суб'єкта. У розподільному процесі контрольна функція фінансів може відбуватися раніше від розподільного процесу, одночасно з ним, а також після розподільного процесу. Це створює уяву відриву контрольної функції фінансів від розподільної.

      Отже, контрольна функція фінансів являє  собою прояв об'єктивної властивості  контролю розподілу валового внутрішнього продукту за відповідними фондами, їх розміщенням і використанням  та цільовим призначенням.

      Із  наведеного визначення контрольної  функції фінансів випливає, що вони у цій функції не можуть автоматично  здійснювати контроль і видавати необхідну інформацію. Тут йдеться  лише про внутрішню властивість  фінансів, їх здатність здійснювати  контрольну діяльність. Фінанси, як і будь-яка інша економічна категорія, не функціонує без участі людей. Водночас не можна ототожнювати поняття контрольної функції фінансів і фінансового контролю. Фінансовий контроль є практичним використанням контрольної функції фінансів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.3. Дискусійні питання функцій фінансів

      Вітчизняні  фінансисти сходяться на думці, що фінанси  на мак-роекономічному рівні виконують  дві функції: розподільну і контрольну15. За допомогою розподільної функції відбувається розподіл виробленого валового внутрішнього продукту, а за допомогою контрольної функції фінанси виступають засобом контролю за правильністю і своєчасністю проведення розподілу.

      Виходячи  з позиції єдності природи  і суті фінансів на макроеко-номічному  і мікроекономічному рівнях, виводяться і єдині функції, тим самим спрощується проблема. Так, у навчальному посібнику "Фінанси підприємств" наголошується: "Фінанси підприємств, що випливає з їх економічної природи, виконують такі ж функції, як і державні фінанси: розподільчу і контрольну". В іншому навчальному посібнику підкреслюється: "Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія у процесі відтворення виявляються через дві головні функції: розподільчу і контрольну". Методологічні вади такої концепції полягають в ототожнені сутності самої категорії і проблеми механізму її дії. До того ж прихильники цієї концепції не зважають, що відсутність різниці у функціях різних сфер фінансової системи України позбавляє економічного змісту їх поділ. Вони не допускають думки, що сутність функціонування фінансів може бути спільною, а їх функції - різні. В межах єдиної сутності функціонування фінансів розбіжності між окремими елементами проявляються в тому, що для фінансів на мак-роекономічному рівні важливішими є одні, а для фінансів на мікроекономічному рівні - інші функції.

      Обмеження ролі функціонування фінансів підприємств  лише розподільною і контрольною  функціями недостатньо повно  характеризує активну роль фінансів у процесі відтворення. Розглядаючи  механізм дії контрольної функції, яка займає побічну позицію щодо виробничого процесу, а розподільча функція починає свою дію після завершення акту виробництва продукції, виходить, що фінанси не беруть участі у процесі виробництва.  Водночас, на нашу думку, участь фінансів у виробничому процесі виражається у забезпеченні процесу виробництва фінансовими ресурсами, що створює умови для здійснення виробництва.

      Проф.Д.А.Аллахвердян, проф.Д.С.Моляков, Н.В.Гаретовський і  багато інших авторів виділяють  лише дві функції фінансів (розподільчу і контрольну). Проте не менша кількість учених економістів дотримуються думки про те, що фінансам властиві такі три функції (проф.Н.Г.Сичов, проф.Е.А.Вознесенський та інші):

-   формування   фінансових  ресурсів   у  процесі   виробничо-

господарської діяльності;

-  розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпе­

чення операційної фінансової та інвестиційної  діяльності, для вико­

нання   своїх   фінансових   зобов'язань   перед   бюджетом,   банками,

суб'єктами господарювання;

- контроль за формуванням та використанням фінансових ре­

сурсів  у процесі відтворення".

      Фінанси грають важливу роль в суспільному  відтворенні, з їхньою допомогою  може стимулюватися ефективне використання факторів виробництва, регулюватися вартісні пропорції, забезпечуватися умови для проведення режиму економії  і т.д. Однак ототожнювати ці результати ,що досягаються завдяки функціонуванню фінансів, з їхніми функціями неправомірно.

      Деякі автори не визнають розподільчої  функції  фінансів, рахувавши, що вона не висловлює їхню специфіку, оскільки процеси вартісного розподілу обслуговуються різними економічними категоріями . Але прибічники розподільчої функції зовсім не рахують , що вона породжена самим фактом функціонування фінансів на другій стадії відтворювального процесу, а навпаки, вони зв’язують її з специфічним суспільним призначенням фінансів, підкреслюючи, що жодна інша категорія, діюча на стадії вартісного розподілу, не є настільки «розподільчою», як фінанси.

      Деякі ж економісти вважають, що фінансам притаманні три функції: формування грошових фондів (доходів), використання грошових фондів (доходів) і контрольна. Однак, перші дві хоча реально існують але вони більше нагадують механізм реалізації розподільої функції, ніж самостійний засіб чинності категорії фінансів.

      Наступна  характеристика функцій фінансів підприємств  у наведеному вище підручнику "Фінанси  підприємств" об'єднує перших дві функції в одну. Зокрема: "...поняття "формування" та "розподіл" доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві".