Власні та позичені кошти підприємства

Вирішити труднощі з отриманням коштів, поліпшити фінансовий стан, зміцнити економічну безпеку можна за допомогою сучасної форми кредитування – овердрафту.

Овердрафтна операція – це короткостроковий кредит, який надається на кілька днів. Від звичайної позики відрізняється тим, що кошти можна отримати без застави. При овердрафті на погашення заборгованості спрямовуються всі кошти, які зараховуються на поточний рахунок клієнта. А тому обсяг кредиту змінюється в міру надходження коштів.

Овердрафт не дуже зручний для капіталовкладень, як правило, це кредит під обігові кошти тільки платоспроможним позичальникам. Кредитування у формі овердрафту досить ризиковане для банку в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні. Однак, як свідчать опитування, майже половина кредитних операцій сьогодні відбувається в овердрафтній формі, і ця операція знаходиться на першій сходинці у рейтингу нових кредитних ресурсів.

Збільшити кредитні ресурси підприємство може не лише за рахунок кредитів банків чи інших кредитних установ, а ще й, як свідчить практика, значно більшою мірою за рахунок кредиторської заборгованості. Так, ця заборгованість у балансі пасиву промислового підприємства на початок 2000 року становила найбільшу питому вагу – 34,4%, у т.ч. 29,6% за товари, роботи і послуги.

Ця форма кредитування має свої переваги, однак вона не поліпшує фінансової стійкості й економічної безпеки підприємства. За невчасну оплату товарів, робіт чи послуг, податків, комунальних платежів підприємство платить штрафи, проценти. Так, за 1999 рік із загальної суми використаного прибутку, що залишився у розпорядженні підприємств, 50% пішло на “інші послуги”, у т.ч. на витрати, не пов’язані з основною діяльністю.

Із прибутку безповоротно втрачається значна частина коштів, а це, у свою чергу, послаблює економічну безпеку фірми. Невиплати або невчасна виплата заробітної плати погіршують психологічний клімат у колективі, знижують продуктивність праці й у кінцевому рахунку послаблюють фінансову стійкість фірми. Якщо на рахунку підприємства є платіжні засоби, а строк розрахунків із кредиторами й працівниками підприємства ще не настав (нарахування і видача зарплати, як правило, не збігаються). т ці кошти, якщо встигнути, можна "запустити" в оборот. У цій ситуації такий кредит поліпшує фінансову стійкість підприємства.

Вексель став зручними механізмом розрахунків між підприємствами, бо саме з його допомогою можна відстрочити виплату партнерові “живих” грошей. У практичній діяльності використовуються простий, перевідний і процентний векселі. За простим векселем векселедавець сам зобов’язується сплатити певну суму в певний строк векселедержателю. Покупець векселя отримує на свою користь частину вексельної суми, яка називається дисконтом, продавець – кошти в обіг, а отже, майбутню вигоду від цього обігу. така операція взаємовигідна і посилює економічну безпеку як фірми-кредитора, так і фірми-дебітора.

Використання перевідного векселя вирішує питання короткострокового фінансування і скорочує час розрахунків між фірмами. Для підвищення ліквідності вексель може забезпечуватися поручительством, як правило, банківським - банківською гарантією оплатити вексель у разі непогашення його фірмою, яка випустила вексель. Цим векселем клієнт може розраховуватися зі своїми партнерами, бо він забезпечений грошима. Таке кредитування може здійснюватися без застави. Так, у рейтингу нових кредитних ресурсів авалювання векселя знаходиться на другій сходинці після овердрафту.

Використання векселя має ряд переваг, а саме:

-         за відсутності обігових коштів можна виписати вексель;

-         вексель може бути заставою під час отримання кредиту;

-         вексель можна обліковувати в банку й отримати готівку;

-         під час розрахунку із постачальниками краще мати вексель, аніж дебіторську заборгованість;

-         вексель дає змогу кредиторові передавати своє право вимоги іншим особам;

-         вексель зменшує суму податок на прибуток.

Однак найголовнішим призначенням векселя є відстрочення платежу. Вексельні розрахунки сприяють зміцненню економічної безпеки фірми, але через нерозвиненість фондового ринку, великий ризик неплатежів вони в Україні перебувають на етапі становлення.

Зменшити ризик неплатежів і появи боргових зобов’язань можна за допомогою факторингу – операції переуступки боргових прав підприємства іншому суб’єктові (фактору).

Фактор стає власником несплачених боргових вимог і бере на себе ризик їхньої несплати. У результаті факторингової операції клієнт підприємства-фактора дістає можливість швидше розрахуватися зі своїми боргами, запобігти появі сумнівних боргів, скоротити можливі витрати, що виникають через затримку платежів, та мати інші вигоди, за що він сплачує фактору певний процент. Договір факторингу, з одного боку, звільняє клієнта від збирання грошей зі своїх боржників, а з другою – розв’язує поточні проблеми його виробничої діяльності.

Кредитування за факторингом має двосторонній характер, адже боржник теж отримує кредит. Факторингове обслуговування найефективніше для малих і середніх підприємств, які традиційно зазнають труднощів через невчасне погашення боргів дебіторами й обмеженість доступних для низ джерел кредитування. Факторинг гарантує платіж, звільняє постачальника від необхідності брати додаткові дорогі кредити в банку. Все це має позитивний вплив на зміцнення фінансової безпеки підприємства.

3. Позики банків як основа кредитування господарської діяльності підприємства

              Банківські кредити даються підприємствам на підставі кредитного договору, кредит дається на умовах платності, терміновості, повернення під забезпечення: гарантії, заставу нерухомості, заставу інших активів підприємства.

Тому, перед тим, як банк підтвердить у виді договори-позички свою довіру позичальнику, провадиться перевірка заявки на кредит по таких
позиціях:

-          перевірка юридичної кредитоспроможності;

-          перевірка фінансової кредитоспроможності.

Якщо перевірка або аналіз дали позитивний результат і досягнута згода з приводу забезпечення майбутнього кредиту, клієнту робиться пропозиція про умови кредиту, прийняття якого веде до кредитної угоди.

Під кредитоспроможністю банківських клієнтів варто розуміти такий фінансово-господарський стан підприємства, що дає впевненість в ефективному використанні позикових засобів, спроможність і готовність позичальника повернути кредит відповідно до умов договору.  Вивчення банками різноманітних чинників, що можуть спричинити за собою неповернення кредитів, або, навпроти, забезпечують їхнє своєчасне повернення, складають зміст банківського аналізу кредитоспроможності. 

При аналізі кредитоспроможності (credit analysis) банки повинні вирішити наступні питання:

1.  Чи спроможний позичальник виконати свої зобов'язання в термін  і

2.  Чи готовий він їх виконати?                                                                          

На перше питання дає відповідь розбір фінансово-господарських сторін діяльності підприємств.  Друге питання має юридичний характер, а так само пов’язане з особистими якостями керівників підприємства.

Склад і зміст показників випливають із самого поняття кредитоспроможності.  Вони повинні відбити фінансово-господарський стан підприємств із погляду ефективності розміщення і використання позикових коштів і всіх коштів узагалі, оцінити спроможність і готовність позичальника робити платежі і погашати кредити в заздалегідь визначені терміни.  Спроможність своєчасно повертати кредит оцінюється шляхом аналізу балансу підприємства на ліквідність, ефективного використання кредиту й оборотних коштів, рівня рентабельності, а готовність визначається за допомогою вивчення дієздатності позичальника, перспектив його розвитку, ділових якостей керівників підприємств.

Розглядаючи кредитну заявку, службовці банку враховують багато факторів.  Протягом багатьох років службовці банку, відповідальні за видачу позичок виходили з наступних моментів:

- дієздатності Позичальника;

- його репутація;

- спроможності одержувати прибуток;

- володіння активами;

-         стани економічної кон'юнктури.

Основні технічні засоби зниження банківського ризику можна об'єднати в дві групи:

Забезпечення реальних гарантій повернення кредиту за рахунок:

-         одержання від клієнтів надійних гарантійних зобов'язань;

-         одержання від клієнтів у заставу майна й іншої власності;

-         страхування кредитних коштів.

Визначення надійної для банку форми платіжних-кредитних операцій:

-         оплата рахунків постачальників із спеціального  позичкового рахунку;

-         виставляння за рахунок банківської позички цільового акредитива з жорсткими умовами розкриття;

-          одержання авансів покупців товару на їх цільові депозитні рахунки в банку-кредиторі.

Аналіз сформованої практиці кредитування свідчить про необхідність обов'язкового зберігання принципу строго цільового характеру позички при її видачі.  Вона повинна даватися або у виді оплати платіжних документів із позичкового рахунку, або шляхом виставляння за рахунок кредиту цільового банківського акредитива на банк постачальника.

Небажано припускати пряме перерахування коштів банку на розрахунковий рахунок клієнта або використання коштів банку для передоплати, авансових платежів, оплати послуг тощо.

Таким чином, у цих угодах в основному повинна застосовуватися  принципова схема: оплата кредитними ресурсами проти товару.

Варто уникати виставляння за рахунок позички банку значних сум у виді акредитива на невеличкі комерційні банки, тому що деякі з них нерідко йдуть на операції, що прямо порушують правила розрахунків і кредитування, наносячи тим самим шкода своїм партнером.

Одним із надійних засобів забезпечення реальності повернення виданим банком кредитів на високорентабельні комерційні операції є така форма розрахунків, при якій  покупці оплачують товар авансом або повною передоплатою, або перераховують кошти у вигляді цільового депозиту на спеціально що відкриваються на їхнє ім'я рахунку в банку, що видає кредит основному покупцю.

У тих випадках, коли кредит видається позичальнику, що має розрахунковий рахунок в іншому банку, у кредитному договорі варто передбачити (як одне з умов видачі кредиту) розміщення вищевказаних коштів саме в банку-кредиторі.  Це одночасно є і гарантією погашення позички, і кредитним ресурсом банка на час їх збереження.

Висновки

Під позичковим капіталом слід розуміти частину коштів, що сформована за рахунок залучених джерел, не є власністю підприємства і через певний строк має бути відшкодована власникові в обумовленій формі. Найчастіше залучення позичкового капіталу можливе лише на платній основі. Джерелами позичкового капіталу можуть виступати різного виду кредити та позички, інвестиційні внески працівників та облігаційні позики, оренда майна і т.д. Використання позичкового капіталу може інколи мати свої переваги: на відміну від дивідендів, які є розподілом прибутку, проценти за користування кредитами вважаються затратами, отже, не оподатковуються; крім того, заборгованість вигідна у період підвищення темпів інфляції, оскільки виплати за борговими зобов’язаннями здійснюється коштами меншої купівельної спроможності. Мінусами позичкового капіталу є те, що із збільшенням його питомої ваги підвищуються суми сплати процентів, а це зменшує прибутковість його використання. Неважко зрозуміти, що чим більшою є частка позичкових коштів у загальній структурі капіталу підприємства, тим більшими є суми платежів з фіксованими строками і ймовірність неспроможності сплати процентів та основної суми боргу. Крім того, за високої питомої ваги позичкового капіталу підприємство може втратити фінансову еластичність, тобто спроможність швидко збільшити свої кошти за рахунок кредитів.

Банківські кредити даються підприємствам на підставі кредитного договору, кредит дається на умовах платності, терміновості, повернення під забезпечення: гарантії, заставу нерухомості, заставу інших активів підприємства.

Тому, перед тим, як банк підтвердить у виді договори-позички свою довіру позичальнику, провадиться перевірка заявки на кредит по таких
позиціях:

-          перевірка юридичної кредитоспроможності;

-          перевірка фінансової кредитоспроможності.

Якщо перевірка або аналіз дали позитивний результат і досягнута згода з приводу забезпечення майбутнього кредиту, клієнту робиться пропозиція про умови кредиту, прийняття якого веде до кредитної угоди.

Під кредитоспроможністю банківських клієнтів варто розуміти такий фінансово-господарський стан підприємства, що дає впевненість в ефективному використанні позикових засобів, спроможність і готовність позичальника повернути кредит відповідно до умов договору.  Вивчення банками різноманітних чинників, що можуть спричинити за собою неповернення кредитів, або, навпроти, забезпечують їхнє своєчасне повернення, складають зміст банківського аналізу кредитоспроможності.