Загальна характеристика фінансового управління міста Павлоград

 

 

Рис.2.4 Структура власних  та закріплених доходів загального фонду міського бюджету за 2011 рік

 

Порівняно с 2010 роком  за 2011 рік надходження (з офіційними трансфертами) до міського бюджету  збільшились на 39623,7 тис. грн., або на 14,3%

За 2012 рік до міського бюджету надійшло доходів у сумі 378434,8 тис.грн., або 94,3%. до плану на 2012 рік, з них до загального фонду бюджету 299985,0 тис.грн , або 95,2% до річного плану, в т.ч. :

- податкові та неподаткові надходження загального фонду -  100709,6 тис.грн., або 90,1% до річного плану (детальніше у таблиці 2.3);

- офіційні трансферти  загального фонду – 199275,4 тис.грн., або 97,9% до плану на 2012 рік.

До спеціального фонду  надійшло податків і зборів у сумі 78449,8 тис.грн., або 91,3% до плану на рік.

 

Рис. 2.5 Структура дохідної частини міського бюджету за 2011 рік

 

Порівняно с 2011 роком  за 2012 рік надходження (з офіційними трансфертами) до міського бюджету  збільшились на 94225,6 тис. грн., або на 33,2%.

 

 

 

 

Таблиця 2.3

Основні надходження  до міського бюджету (2012 рік)

Назва податку	Уточнений план на 2012 рік (тис. грн)	Фактичні надходження 2012 рік (тис. грн.)	Відсоток виконання плану (%)	Відхилення (+,-) до плану 2012 року
Податок з доходів фізичних осіб	75455,0	75889,8	100,6	434,8
Податок на прибуток підприємств	8677,0	1826,3	21,0	-6850,7
Плата за землю	24379,3	20168,7	82,7	-4210,6
Місцеві податки і збори	1166,0	1101,3	94,5	-64,7
Інші податки	0	0,2	-	0,2
Всього доходів загального фонду (без офіційних трансфертів)	111758,3	100709,6	90,1	-11048,7

 

 

Рис.2.6 Структура власних  та закріплених доходів загального фонду міського бюджету за 2012 рік

 

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ ВИКОНАННЯ ДОХІДНОЇ ЧАСТИНИ БЮДЖЕТУ м.ПАВЛОГРАД

 

Бюджет міста –  основа, на якій тримається майже усе  господарство населеного пункту, а  тому залежить від нього дійсно багато. Зокрема: фінансування різноманітних  міських програм, а також ремонти  об'єктів міської інфраструктури. Тому завчасно бюджет населеного пункту намагаються формульно розрахувати, аби дохідна частина перевищувала видаткову.

Якщо не виконується  бюджет – це, перш за все, вплине на фінансування виконання міських  програм, утримання житлово-комунального господарства і збільшить борги бюджету міського перед держбюджетом, тому що необхідно буде користуватися середньостроковою позичкою державного бюджету. А це означає, що цю позичку рано чи пізно доведеться погашати.

Щороку обговорюється  проблема незацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні власної дохідної бази, про що якраз і свідчить суттєве перевищення темпів зростання обсягів трансфертів вирівнювання, які передаються місцевим бюджетам, над темпами зростання самостійно залучених ними доходів. Але ця проблема і надалі залишається невирішеною, а масштаби фінансової забезпеченості місцевих бюджетів так і не змінилися. 

Так само спостерігається  стійка тенденція до посилення залежності органів місцевого самоврядування від рішень центральних органів влади щодо формування та виконання дохідної частини місцевих бюджетів. Щороку не забезпечується належним чином фінансування видатків, пов’язаних з виконанням самоврядних повноважень місцевої влади (щодо житлово-комунального господарства, житлового будівництва, утримання транспортної мережі).

Серед основних проблем  також слід відзначити: нестабільність джерел формування доходів місцевих бюджетів та відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних доходів. Більшість адміністративно-територіальних одиниць неспроможні самостійно забезпечувати навіть мінімальні соціальні потреби своїх жителів.

Усе це підтверджує факт значної залежності місцевих бюджетів від трансфертів з державного бюджету, що відіграє негативну роль у міжбюджетних відносинах. Міжбюджетні трансферти повинні не нівелювати, а пом’якшувати різницю в бюджетних доходах регіонів. 

З метою мотивації  органів місцевого самоврядування до розвитку економічного потенціалу адміністративно-територіальних одиниць  пропоную розраховувати субвенції місцевим бюджетам частково відповідно до кількості населення, а частково – відповідно до обсягів надходжень таких бюджетоутворюючих податків, як ПДВ та податок на прибуток, від конкретної адміністративно-територіальної одиниці, причому видатки на утримання органів місцевого самоврядування повинні прямо пропорційно залежати виключно від зазначених надходжень. Таким чином, органи місцевого самоврядування будуть зацікавлені у розвитку економіки на місцях, а при формуванні місцевих бюджетів поєднуватимуться принципи субсидіарності, обґрунтованості, справедливості і неупередженості, закріплені у Бюджетному кодексі України.

Однією з проблем  розвитку місцевого самоврядування в Україні є обмежений фінансовий ресурс, який не повною мірою забезпечує виконання повноважень, делегованих державою місцевим органам влади. Окрім необхідності перегляду податкової бази для збільшення власних доходів місцевих бюджетів, існує потреба у підвищенні ефективності та результативності використання тих бюджетних ресурсів, які існують на сьогодні. Зокрема, це стосується фінансування бюджетних установ. Метод планування бюджету на один рік, який використовують нині, стримує ефективне управління бюджетом та прийняття стратегічних рішень щодо розвитку міста.

 

ВИСНОВОК

 

В бюджетній системі кожної країни найбільш чисельною ланкою є місцеві бюджети. В даний час в нашій державі їх нараховується майже дванадцять тисяч. Згідно Конституції України, до них належать: міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети. За допомогою місцевих бюджетів щорічно перерозподіляється близько 15% валового внутрішнього продукту, в них зосереджується майже 35% бюджетних ресурсів.

Місцеві бюджети виконують  особливу роль в кожній унітарній  країні тому, що вони є фінансовою основою  місцевого самоврядування. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються найбільш значні заходи держави в галузі освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, т.б. всі ті витрати, які зачіпають інтереси широких верств населення.

Крім того, місцеві бюджети є одним з важелів за допомогою якого проводиться перерозподіл валового внутрішнього продукту, в першу чергу, серед окремих соціальних груп населення та територій. І тому, наскільки раціонально побудована система місцевих бюджетів, залежить ефективність функціонування усієї бюджетної системи, успішне здійснення фінансової політики.

Отже, судячи з аналізу, у 2011 році, відповідно до 2010 року, спостерігається  збільшення обсягу загального та спеціального фонду на 14,9% та 10,1% відповідно. Обсяг  офіційних державних трансфертів у 2011 році був збільшений на 14,1%.

Також спостерігається  збільшення надходжень за рахунок основного  джерела поповнення бюджету –  податку з доходу фізичних осіб на 23,7%.

Порівняно з 2010 роком  за 2011 рік надходження (з офіційними трансфертами) до міського бюджету збільшились на 39623,7 тис.грн., або на 14,3%.

Разом із субвенціями  із обласного та державного бюджетів, бюджетом розвитку доходи міського бюджету-2011 загалом складають 316018,7 тис.грн., або 97,9% до запланованих надходжень (322673,0 тис.грн.).

У 2012 році, відповідно до 2011 року, обсяг загального та спеціального фонду збільшився на 20,6% та 120,7% відповідно. Обсяг офіційних трансфертів  у 2012 році був збільшений на 28,3%.

Надходження за рахунок  основного джерела поповнення бюджету  – податку з доходу фізичних осіб, у 2012 році збільшилися на 19,3%.

Порівняно з 2011 роком  за 2012 рік надходження (з офіційними трансфертами) до міського бюджету  збільшились на 94225,6 тис.грн., або  на 33,2 %.

Разом із субвенціями  із обласного та державного бюджетів, бюджетом розвитку доходи міського бюджету-2012 загалом складають 378434,8 тис.грн., або 94,3% до запланованих надходжень (401171,1 тис.грн.).

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Бюджетний Кодекс України [Електроний ресурс]: Закон України від 08.07.2010 № 2456-VI. - Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17
2. Про міжбюджетні відносини між районним бюджетом та бюджетами територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань: Закон України//Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. - N 52. - ст.561
3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України//Відомості Верхновної Ради України (ВВР). – 2010. – N 34. – ст.486
4. Артус М. М. Бюджетна система України: Навч. посібн. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. – 219 с.
5. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник/ КНУ ім. Т. Г. Шевченка. – 4-те вид., доп. – К. : Ніос, 2003. – 416 с.
6. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України: Навч. посібн. – К.: Знання, 1999. – 487 с.
7. Ніконова Л.О. Значення бюджету для фінансової системи держави/ Ніконова Л.О. //Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.1. – с.322
8. Слісаренко С.В. Поняття і загальна характеристика державних фінансів України/ Слісаренко С.В //Вiсник – 1' – 2011
9. Чала Н.Д., Лазоренко Л.В. Бюджетна система: Навч. посіб. — К.: Знання, 2010. — 223 с.
10. Варшавський Р.Б. Сутність та роль місцевих бюджетів в соціально-економічних процесах регіону [Електроний ресурс] / Варшавський Р.Б. // - режим доступу: http://www.finsettings.com/statt/88-sutnst-ta-rol-mscevih-byudzhetv-v-socalno-ekonomchnih-procesah-regonu.html