Зміст та значення фінансової політики

- складання проекту фінансового плану на запланований рік;

- розгляд і затвердження фінансових планів;

-              виконання фінансових планів.

У процесі фінансового планування складаються різноманітні фінансові розрахунки, таблиці, у яких визначаються результати від продажу продукції, робіт і послуг, справляється розподіл оборотних активів та джерел їх покриття з капітальних вкладень тощо.

Заключним етапом фінансового планування є складання зведеної таблиці - фінансовий план (баланс доходів і витрат) підприємства.

Центральне місце в системі фінансових планів належить бюджетам (державному, органів місцевого самоврядування), у яких відображається кількісно створення та витрачання фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення завдань, функцій держави іі органів місцевого самоврядування.

Разом з бюджетами на державному та місцевому рівні можуть формуватися позабюджетні фонди. Рух грошових коштів у цих фондах відображається відповідно в кошторисах доходів і витрат. Ці кошториси є не що інше, як фінансові плани позабюджетних фондів.

На загальнодержавному і територіальному рівнях в систему фінансового планування включається розробка і реалізація перспективних фінансових планів, фінансових балансів, а також балансів руху доходів і витрат населення.

Перспективні фінансові плани розробляються на три роки, з яких перший рік - це рік, на який складається бюджет; наступні два роки - плановий період, на протязі якого простежуються реальні результати запланованої економічної політики.

Перспективний фінансовий план щорічно корегується з урахуванням показників уточненого середньострокового прогнозу соціально-економічного розвитку держави, її суб'єктів, при цьому плановий період переноситься на один рік уперед.

Баланс фінансових ресурсів - це сукупність всіх доходів і витрат держави, місцевих органів самоврядування і господарюючих суб'єктів на певній території. Баланс фінансових ресурсів складається на основі звітного балансу фінансових ресурсів за попередній рік відповідно до прогнозу соціально-економічного розвитку відповідної території і є основою для складання проектів бюджету.

Баланс грошових доходів і витрат населення використовується для планування наявного грошового обігу, роздрібного товарообороту, податкових надходжень, кредитних ресурсів. Він складається як на державному, так і на місцевому рівні. На державному рівні він розробляється Міністерством економіки з участю Міністерства фінансів, НБУ та інших фінансових органів.

Основними  напрямами  удосконалення  фінансового планування в сучасних умовах є:

- забезпечення стабільних умов господарювання, а отже, стабільного надходження податків та зборів до бюджету;

- підвищення ролі перспективного фінансового планування, яке останнім часом майже не використовується через наявність негативних тенденцій у розвитку економіки і неможливість точних розрахунків фінансових показників.

Разом з тим, як підприємства, так і регіони зацікавлені у фінансовому плануванні на перспективу, тому що багато економічних процесів виходять за межі одного року і потребують свого обґрунтування;

-           широке застосування економічних нормативів, економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки у фінансовому плануванні.

4.      Фінансовий контроль: сутність та види

Обов'язковою умовою функціонування фінансової системи є фінансовий контроль. Являючи собою елемент єдиного механізму державного контролю, він являється однією із форм управлінського процесу.

Фінансовий контроль як елемент управління має декілька аспектів:

-              контроль за фінансовою та господарською діяльністю господарюючих суб'єктів;

-              регламентована нормами права діяльність господарюючих суб'єктів, контролюючих суб'єктів, пов'язана з рухом централізованих та децентралізованих фондів;

- засіб забезпечення законності у фінансовій діяльності.

Фінансовий контроль являє собою спеціальний державний контроль, який здійснюється діяльністю фінансових органів та їх посадових осіб по забезпеченню законності, розподілу та використанні централізованих грошових фондів та пов'язаних з ними матеріальних засобів.

Фінансовий контроль є формою реалізації контрольної функції фінансів, що відображає та уточнює всі стадії кругообігу сукупного суспільного продукту, забезпечує раціональне співвідношення, пропорції між потребами у фінансах та наявністю грошових ресурсів. Основу контролюючої функції фінансів складає рух фінансових ресурсів у централізованій та децентралізованій формі. Саме за цим рухом і здійснюється публічний фінансовий контроль.

При аналізі змісту фінансового контролю необхідно звернути увагу па деякі його особливості:

-  це спеціальний державний контроль, який здійснюється спеціальними суб'єктами, які наділені державою саме в області фінансового контролю та здійснюється відносно спеціального об'єкта - централізованих та децентралізованих фондів;

-  включає контроль за фінансовою дисципліною;

- характеризується чіткою цілеспрямованістю;

-              пов'язаний не лише з грошовими, але й матеріальними засобами. Отже, можна сформулювати основні задачі фінансового контролю:

1) перевірка виконання фінансових зобов'язань суб'єктів перед державою;

2) перевірка правильності та цілеспрямованості використання грошових ресурсів;

3) перевірка вірності здійснення фінансових операцій, підтримки та забезпечення фінансової дисципліни;

4) ліквідація та попередження правопорушень у фінансовій діяльності, виявлення винних та притягнення їх до відповідальності.

Предметом фінансового контролю виступають різноманітні фінансові показники: доходи і витрати бюджетів різних рівнів; розміри податкових платежів; доходи господарюючих суб'єктів; їх витрати обігу; собівартість та прибуток, а також доходи і витрати домогосподарств і т.п. Багато з контрольованих показників є розрахунковими, що обумовлює необхідність перевірки достовірності і правильності їх розрахунку відповідно до діючих нормативних документів. Сферою фінансового контролю є всі операції не тільки грошового обігу, але іі бартерні операції та різні форми взаємозаліків.

Існуючі форми фінансового контролю, які реально застосовуються па практиці, можна класифікувати відповідно до таких ознаках:

-       регламентом здійснення: обов'язковий, ініціативний, зовнішній і внутрішній контроль;

-       часом проведення - попередній, поточний і наступний контроль;

- суб'єкти контролю - державний (зокрема, президентський, органів законодавчої іі виконавчої влади), органів місцевого самоврядування, фінансово-кредитних органів, відомчий, внутрішньогосподарський, незалежний (аудиторський) контроль;

-              об'єкти контролю - бюджетний, податковий, кредитний, страховий, інвестиційний, валютний контроль.

Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його здійснення. Формами фінансового контролю є попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Розглянемо сутність кожної з форм на макрорівні (рівні держави) і мікрорівні (рівні підприємств).

На макрорівні попередній контроль проводиться до здійснення операцій по утворенню, розподілу та використанню фондів грошових коштів, тобто на стадії прогнозних розрахунків. Він забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів і т. н. Являється найефективнішою формою фінансового контролю, оскільки вона дає змогу запобігти виникненню недоліків, перевитрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства.

Попередній контроль на мікрорівні здійснюється до початку руху грошових потоків. Його мета - перевірити доцільність і надійність даної фінансової операції, виявити рівень фінансового ризику, що пов'язаний з нею, та передбачити конкретні способи його хеджування, з'ясувати відповідність даної операції чинному фінансовому законодавству, інтересам підприємства чи фізичної особи. Важливим напрямком цього контролю є перевірка контрагента - утримувача коштів: його юридичного статусу, фінансового стану, ділових рис, партнерської відповідальності тощо.

На макрорівні поточний (оперативний) контроль здійснюється під час виконання фінансових планів, фінансових зобов'язань перед державою, отримання та використання грошових коштів для адміністративно - господарських видатків, капітального будівництва, проведення грошових операцій, реалізації матеріальних цінностей. Він допомагає своєчасно виявити недоліки і порушення в процесі фінансово - господарської діяльності й своєчасно їх ліквідувати.

Поточний контроль на рівні підприємства здійснюється в процесі руху грошових потоків. Його мета - забезпечити реальність проходження грошових потоків, реалізацію їх адресності й цільового призначення та дотримання встановлених термінів проведення фінансових операцій.

Наступний контроль на загальнодержавному рівні полягає в перевірці відповідності проведених видатків та розглянутих результатів щодо асигнованих сум; заключній оцінці проведених видатків за поточний бюджетний рік; затвердженню фінансових звітів. Він проводиться шляхом вивчення даних обліку і звітності, планової, нормативної документації, контролю підлягають і фактичний стан справ.

На мікрорівні наступний контроль проводиться після здійснення фінансових операцій та за підсумками фінансової діяльності за певний період. Його мета - перевірка реалізації стратегії і тактики фінансової діяльності того чи іншого суб'єкта, а в масштабах суспільства - процесу реалізації фінансової політики. Наступний контроль дає повну й вичерпну інформацію про фінансову діяльність як кожного суб'єкта, такі суспільства в цілому.

Тільки застосування всіх указаних форм в їх єдності й взаємозв'язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.