Бюджетна політика стимулювання економічного зростання та механізми її реалізації

• підвищення регулюючого потенціалу системи  оподаткування на основі запровадження  інноваційно-інвестиційних преференцій;

• врегулювання (виправлення) окремих норм податкового  законодавства з метою уникнення  неоднозначного тлумачення під час  їх застосування;

 • зближення податкового та бухгалтерського обліку;

• забезпечення проведення заходів щодо легалізації доходів та майна, одержаних з порушенням податкового законодавства.

 

Таким чином, зеалізація поставлених задач бюджетної політики на довгострокову перспективу повинна здійснюватися, за наступними основними напрямками щодо удосконалення бюджетної сфери: продовження реформ у податковій сфері, створення ефективної системи управління державним боргом, вдосконалення міжбюджетних відносин, оптимізації державних витрат, використання  програмно-цільового методу складання бюджету, посилення контролю за сплатою податків та використанням бюджетних коштів на всіх рівнях бюджетної системи, тощо. В свою чергу податкова реформа як основа для забезпечення економічного росту і розширення дохідної частини державного бюджету, має бути спрямована на:

- спрощення  податкової системи за рахунок скорочення загального числа податків і зборів, уніфікації діючих механізмів обчислення і сплати податків і зборів;

- посилення  принципу справедливості податкової системи за рахунок вирівнювання умов оподатковування для всіх платників податків, насамперед за рахунок скасування наявних необґрунтованих пільг і неефективних податків;

• трансформації механізму "транзитного" ПДВ;

- послаблення  загального податкового навантаження  на законослухняних платників  шляхом більш рівномірного його розподілу на всіх платників податків та подальшого зниження ставок з основних загальнодержавних податків і зменшення нарахувань на фонд оплати праці;

- посилення  стимулюючої функції податків  для забезпечення  розширеного відтворення  виробництва і підвищення інвестиційної активності;

- здійснення  дієвої податкової реформи в  рамках основних завдань Податкового кодексу України як комплексу положень щодо всіх елементів податків  з усуненням основних недоліків існуючої податкової системи.

Крім  заходів, зв'язаних з реформуванням податкової сфери, наповнення  доходної частини бюджету повинно все ж забезпечуватись шляхом збільшенням обсягів неподаткових надходжень бюджету, насамперед, за рахунок доходів від використання державної власності та транзитних платежів.

Модернізація спроженої системи оподаткування шляхом диференціації порогових величин господарських оборотів, які мають бути різими для виробничої, торгівельної діяльності та сфери послуг, а також інтелектуального виробництва та сільськогосподарських підприємств.

Що  ж стосується системи управління державним боргом, з метою підвищення її ефективності та забезпечення оптимізації структури боргу, необхідно щоб:

- діяльність  держави на фінансовому ринку  здійснювалась на умовах, найбільш прийнятних для бюджету (збільшення термінів запозичень, низька плата за позиками і т.д.);

- забезпечувалось  повне  виконання зобов'язань  по сплаті платежів з державного боргу;

- проводилась  політика по скороченню боргового  навантаження на бюджет.

 

 

3. Бюджетна політика стимулювання економічного зростання

та механізми її реалізації

 

Політика  діяльності держави на міжнародних  фінансових ринках повинна формуватися  з урахуванням пріоритетності необхідності погашення зовнішнього державного боргу, а не залучення нових запозичень. Усі види довгострокових позик органів державної влади, включаючи запозичення на ринку державних цінних паперів і єврооблігацій, повинні направлятися на збільшення інвестицій, тим самим має бути створена основа для повного і своєчасного обслуговування державного зовнішнього боргу. В свою чергу доцільно щоб розмір внутрішніх запозичень  визначався виходячи з оптимального варіанту запозичень на зовнішньому ринку і з урахуванням необхідності зменшення навантаження на внутрішній фінансовий ринок з метою спрямовування вільних коштів  суб'єктів господарювання в реальний сектор і створення умов для активізації інвестиційного процесу.

Перехід на якісно новий рівень управління видатками державного бюджету передбачає підвищення ефективності витрат бюджетних коштів, оптимізацію бюджетних дотацій та субвенцій, підвищення соціальної спрямованості видатків. Тому бюджетна політика в області видатків повинна здійснюватися з урахуванням подальшої оптимізації бюджетних асигнувань. Обов'язковою є реалізація принципу пріоритетності напрямків соціально-економічного розвитку, тому державні ресурси повинні спрямовуватися у пріоритетні галузі, від яких залежить соціальна захищеність населення, національна безпека, реалізація структурних перетворень. Важливо при цьому, щоб державні інвестиції спрямовувалися  на підтримку перспективних напрямків, здатних забезпечити переорієнтацію вітчизняної промисловості із сировинної на високотехнологічну. За цих умов витрати бюджету в цілому сприятимуть реалізації структурних перетворень щодо:

- реформування соціальної сфери, яка включає проведення пенсійної реформи, модернізацію освіти, а також перетворення в системі охорони здоров'я та у сфері культури;

- реформування  армії і правоохоронних органів; 

- модернізації  економіки шляхом створення сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату, проведення стимулюючої економічне зростання макроекономічної політики, а також здійснення структурної перебудови економіки;

- формування  цивілізованого ринку нерухомості; 

- здійснення  реформи природних монополій.

Проведення  скоординованої економічної і фінансової політики Уряду і місцевих органів влади, а також посилення централізації в прийнятті рішень з  державних фінансів дозволить підвищити керованість і ефективність фінансових потоків, що перерозподілятимуться через зведений бюджет.

З огляду на це міжбюджетні  відносини будуватимуться в напрямку забезпечення єдиної, спрямованої на підвищення збалансованості бюджетів з урахуванням змін щодо адміністративно-територіального устрою державної бюджетної політики через:

- безумовне  дотримання положень законодавства,  виконання угод, що укладаються між державою і суб'єктами місцевого самоврядування;

- недопущення  нарощування бюджетної кредиторської  заборгованості;

- посилення  бюджетного адміністрування власних  доходів бюджетних установ;

- якісне  удосконалення казначейської системи  виконання бюджетів, передусім місцевого самоврядування.

Посилення ролі бюджетного планування відбуватиметься  шляхом розробки середньострокових бюджетних планів, узгоджених з завданнями державних цільових програм та стратегічних річних планів діяльності органів виконавчої влади за окремими напрямками.

Буде  упорядкована й оптимізована мережа бюджетних установ, здійснений поетапний перехід від фінансування бюджетних організацій до виділення коштів на конкурентних принципах для виконання державних  завдань із застосуванням механізму державного замовлення. Усі бюджетні програми повинні виконуватись в рамках бюджетних призначень головних розпорядників бюджетних коштів.

Посилення ролі державного фінансового контролю за повнотою надходження і цільовим характером витрат бюджетних коштів  передбачає  введення порядку обов'язкової публікації звітів про виконання бюджетів усіх рівнів і забезпечення відкритості процедур розміщення державних замовлень. Для реалізації поставленої задачі продовжиться розвиток органів Державного казначейства і контрольно-ревізійної служби України. Водночас має бути запроваджений жорсткий контроль державних фінансів, який відповідав би принципам і нормам фінансового контролю в країнах ЄС.

Для посилення державного регулювання бюджетної політики слід створити окремий закон який би регламентував засади формування єдиної бюджетної політики держави.

Застосування таких  засобів здійснюється відповідно до етапів формування бюджетної політики, що регламентуються Бюджетним кодексом. Технологія ж бюджетної політики повинна знайти своє відображення в окремому законодавчому документі на зразок закону і мати свої витоки в концепції економічного і соціального розвитку держави. Поки що такого комплексного документу, в якому б визначалась економічна стратегія України з урахуванням основних перспективних напрямків розвитку фінансових відносин в системі зведеного бюджету, як основної ланки державних фінансів, не розроблено. Існуючі в Україні програми, зокрема Програма до 2010 року та окремі соціально-економічні програми лише фрагментарно висвітлюють окремі аспекти бюджетної політики, які вже слід корегувати з урахуванням тих змін, що відбулися. Тому, урядовим структурам разом із розробленням Стратегії економічного і соціального розвитку України до 2011 року необхідно розпочати роботу з підготовки законопроекту щодо засад формування єдиної бюджетної політики в Україні.

Дослідження впливу динаміки макроекономічних показників на динаміку доходів і видатків було розпочате з визначення факторів, що впливають на показники бюджетів. Далі передбачено встановлення математичних залежностей між показниками бюджетів і факторами, що впливають на них.