Еволюція бюджетних відносин в Англії

Організація бюджетного процесу в XIX ст. характеризується тим, що на місцях найбільш компетентні місцеві агенти оцінювали потреби і побажання місцевого населення і передавали відповідні цифрові дані в центральні органи. Центральні органи розглядали ці проекти, вносили зміни, доповнення, разом з конкретними міністерствами відсилали проект міністру фінансів. Міністр фінансів оцінював ці проекти бюджетів відповідних міністерств, приєднував до них особливі, не враховані в проектах бюджетів доходи та видатки і направляв їх на розгляд парламенту з пояснювальною запискою. Отримавши схвалені показники, організовував виконання і контроль за державними коштами [1, с.39].

Організацію роботи центрального фінансового органу — Бюро казначейства очолював перший лорд казначейства, зазвичай голова кабінету, який був, як правило, головою правлячої партії і здійснював загальне керівництво.

До складу Бюро входили також  три молодші лорди, два секретарі, які були членами міністерства, а  також один постійний секретар, який був поза політикою і стежив за дотриманням традицій і послідовністю ведення справ.

Казначейству в питаннях доходів і видатків були повністю підпорядковані всі цивільні міністерства та відомства, а також Головне управління доходів, управління національного боргу, карбування монет, відомство постачання, відомство позик для громадських робіт, відомство громадських робіт і будівель, Головне управління пошти, Адміністрація внутрішніх доходів, управління державною власністю. Підпорядковувалися казначейству у фінансових питаннях і військове та морське відомства, хоча і з широкими автономними повноваженнями.

Компетентні дії апарату  Бюро казначейства, жорсткий контроль за доходами та видатками знаходили  підтримку в населення Англії, що і зазначає Р. Штурм: "Громадська думка одностайно підтримує переваги, надані казначейству. Вона вбачає в цьому гарантію збереження порядку у фінансах, міцну перепону проти дорогих і невиправданих прагнень міністрів-марнотратів. Власне кажучи, громадськість вважає, що фінансове благополуччя — найбільш дорогоцінне суспільне благо, життєвий інтерес держави і що потрібно надати перше місце тим, на кого покладено обов'язок його оберігати" [1, с.39-40].

Професор Паризького університету Гастон Жез у книзі "Загальна теорія бюджету" відзначає  такі специфічні риси англійської бюджетної  системи початку XX ст.:

1) Юридичне оформлення бюджету. Не було друкованого документа, який би називався бюджетом і передбачав кошторис доходів та видатків; була лише доповідь в усній формі (budget statement), яку канцлер казначейства щорічно виголошував перед палатою громад. У цій доповіді подавався огляд усієї сукупності державних доходів і видатків. Після доповіді розпочиналася робота парламенту. Як зауважує Г. Жез, "із цього випливає, що в чинному англійському праві бюджет в найважливій його частині не має правового значення".

2) Видатки, які затверджуються парламентом. Таких видатків два види: одні затверджені парламентом і протягом років мають постійне значення — "charges on the consolidated fund", інші видатки — "supply services", розраховуються урядом і мають щорічно затверджуватись парламентом шляхом прийняття особливих законів — "Consolidated fund Acts" або "Ways and Mens Act" та "Appropriation Act".

3) Доходи, які затверджуються парламентом. За аналогією з видатками їх також два види: одні затверджені парламентом на постійній основі, інші — підлягають щорічному затвердженню. До доходів, що підлягають щорічному затвердженню, застосовується спеціальний закон — "Finance Act" [1, с.41].

Отже, розглянувши досить складний шлях розвитку бюджетних відносин в Англії від початку XIII ст. до першої половини XX ст., можна зробити висновок, що це був шлях безперервної боротьби між адміністративною владою та представниками народу — парламентом. Успіх у цій боротьбі залежав від прагнення народу відстоювати свої права всіма доступними способами — від збройної боротьби до стриманого виваженого врахування всіх обставин з метою досягнення прийнятного рішення. У результаті постійного поліпшення бюджетних відносин Англія вже наприкінці XIX ст. сформувала власну законодавчу базу, відповідні інституції розробили механізми збору бюджетних коштів та контролю за їх витрачанням.

2.Сучасна бюджетна  система Великої Британії

Державний бюджет є провідною ланкою фінансової системи Великої Британії, який відповідно до її державного устрою поділяється на власне держбюджет і численні місцеві бюджети (65 графств і 444 округи (містечка)). Причому останні не входять за своїми доходами і витратами до складу державного бюджету [2, с.202].

До бюджетних  відносин причетні прем'єр-міністр, міністерства, казначейство, парламент. Казначейство як головний урядовий орган з фінансових питань відає управлінням і регулюванням податків. Казначейство також розробляє і здійснює загальну економічну стратегію. Йому підпорядковуються Управління внутрішніх доходів та Управління мита й акцизів. Управління внутрішніх доходів має контори головного податкового інспектора в Лондоні, а також близько 700 контор по всій країні.

Про стабільний стан державних фінансів у Великій  Британії свідчать такі дані :

Таблиця 2.1. Економічні показники Великої Британії [3].

Можна сказати про те, що, хоча закони, які приймаються парламентом Великої Британії, в більшості випадків обов'язкові для виконання на всій території Великої Британії, проте частина законодавчих повноважень в окремих галузях і сферах передана окремим територіям (Англії, Шотландії, Північній Ірландії, Уельсу).

Бюджетний рік у Великій Британії триває з 1 квітня до 31 березня .

Функції казначейства Великої Британії. Найвпливовішим департаментом у британській системі управління державними видатками є казначейство, яке поєднує функції Міністерства фінансів і Міністерства економіки. У казначействі працюють близько 1000 співробітників. У структурі казначейства шість управлінь: макроеконо-мічної політики і міжнародних фінансів; бюджету і державних фінансів; державних послуг; фінансової звітності та аудиту; фінансового регулювання і промисловості; кадрів, капітального будівництва та інформації. Разом з тим у казначействі є виконавче агентство — Управління Сполученого Королівства з обслуговування державного боргу.

Діяльність казначейства можна поділити на чотири сектори: громадські видатки; фінанси; економіка (народне  господарство); державна громадська служба.

Громадські видатки. Традиційною функцією казначейства Великої Британії є контроль за громадськими грошовими фондами, тобто за видатками відомств та служб уряду. Жоден із департаментів (відомств) не може звернутися за коштами до парламенту без попереднього погодження з казначейством. Разом з тим казначейство відповідає не лише за видатки уряду, а й за весь суспільний сектор, включаючи громадські корпорації (в основному націоналізовані) і місцеву владу.

Фінанси. Фінансовий бік діяльності казначейства стосується фіскальної політики (спільно з Департаментом доходів і надходжень) і фінансових угод, ринків та установ настільки, наскільки це стосується урядової політики. З одного боку, діяльність казначейства охоплює управління грошовим забезпеченням (грошова пропозиція), відсотковими ставками, обмінними курсами, урядовим боргом. Ці напрями діяльності казначейства тісно пов'язані з діяльністю Банку Англії. З іншого боку, діяльність казначейства — це допомога, експорт, комерційна політика, угоди уряду із зарубіжними країнами. У цій сфері казначейство співпрацює зі Службою закордонних справ співтовариства, а також з Банком Англії.

Економіка. Сектор економіки (народного господарства) займається коротко- і середньостроковим прогнозуванням і аналізом. Ця діяльність тісно пов'язана з усіма іншими аспектами діяльності казначейства. Багато економістів казначейства зайнято у відділеннях економічної політики і стратегії.

Державна громадська служба. казначейство відповідає за справи у сфері трудових ресурсів, заробітної плати та пенсійних виплат [2, с.203-208].

Державне казначейство наділене надзвичайно широкими функціями, основними з яких є такі:

• розробка, складання і виконання державного бюджету;
• розробка та здійснення фіскальної політики держави;
• керівництво діяльністю Департаменту внутрішніх податків та Департаменту мита та акцизів;
• фінансово-економічне прогнозування;
• планування та контроль за громадськими витратами, підтримка балансу бюджету, вчасна та ефективна координація бюджету, складання проекту фінансового та бюджетного звіту і подання його на розгляд парламенту, осіннього звіту і декларації про громадські витрати;
• розробка монетарної політики держави, яку реалізує банк Англії;
• моніторинг та аналіз тенденції валютно-кредитної системи; продаж державних зобов'язань громадянам, компаніям та фінансовим закладам як усередині країни, так і за кордоном;
• міжнародна фінансова політика, питання позик, боргів, резервів, закордонної валюти;
• експортна політика, фінансування експорту, гарантія на випадок "політичних ризиків";
• реалізація політики з Європейським Співтовариством;
• політика надання субсидій сільському господарству, торгівлі, інфраструктурі промисловості, допомоги не досить розвинутим регіонам, що входять до ЄС, та регулювання конкуренції;
• визначення політики зв'язків із МВФ та Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку, Організацією з питань економічного співробітництва, яку реалізує Банк Англії;
• забезпечення економічного прогнозування та макроеко-номічного аналізу (коротко- та середньострокового).

Державне казначейство Великої Британії тричі на рік  проводить огляди провідних напрямів економіки (попит, виробництво, прибуток, витрати, споживання, інвестиції, імпорт, експорт, інфляція, заробітна плата, зайнятість, безробіття, відсоткові ставки, торговий баланс тощо), прогнозуючи ці показники на 18 місяців[2, с.208-209].

На основі цих прогнозів розробляється політика в галузі валютних операцій, обмінних курсів, відсоткових ставок, державних позик, яка переглядається протягом перших трьох місяців кожного року й узгоджується з річним бюджетом навесні. У рамках середньострокового прогнозування розробляються прогнози на 3—4 роки.

Структура державного бюджету Великої Британії. Державний бюджет Великої Британії поділяється на бюджет поточних доходів і витрат держави та капітальний бюджет. Основними доходами поточного бюджету Великої Британії е податки, причому серед них переважають прямі податки (36,2 % дохідної частини бюджету). Також до доходів поточного бюджету належать платежі із соціального страхування. За рахунок коштів поточного бюджету фінансуються так звані цивільні статті (промисловість, сільське господарство, охорона здоров'я та ін.), витрати на оборону і державне управління. Доходи капітального бюджету формуються за рахунок надходжень відсотків від державних корпорацій та органів влади за надання державних кредитів, від повернення довгострокових кредитів казначейства, від прибутків емісійного департаменту Банку Англії.

Витрати капітального бюджету  включають відсотки за державним  боргом і управління ним, довгострокові  кредити на капітальні вкладення  корпораціями й органами державної влади (табл. 2.2).

Починаючи з 2000/2001 бюджетного року розпис доходів і видатків здійснюється згідно з національними рахунками на основі Європейської системи рахунків 1995 р. (ESA 95) [2, с.210].

Таблиця 2.2. Структура доходів і витрат державного бюджету, %