Соціально-економічна сутність і призначення державного бюджету

Контролююча функція бюджету дозволяє дізнатися:

      наскільки своєчасно та повно фінансові ресурси потрапляють у розпорядження держави;

      чи відповідають розміри державних централізованих ресурсів її потребам;

      як фактично складаються пропорції у розподілі бюджетних коштів;

      чи ефективно використовуються бюджетні кошти.

Контролююча функція бюджету охоплює майже всіх учасників бюджетного процесу, відбиває економічні процеси, що відбуваються у всіх структурних ланках економіки, її об’єктом є рух бюджетних ресурсів, які відображаються у відповідних показ­никах бюджетних надходжень і витратних призначень.

Функція бюджету забезпечення існування держави дозволяє створити матеріально-фінансову базу існування держави на основі формування доходних статей бюджету.

1.3. Призначення та роль бюджету

Призначення бюджету в державі виявляється через систему економічних відносин між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансувань з бюджету; між державою і населенням у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту; між ланками бюджетної системи при бюджетному врегулюванні.

Призначення бюджету – забезпечити фінансовими ресурсами потреби економічного й соціального розвитку на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту в державі. Таке забезпечення має свої особливості. Фінансові ресурси, сконцентровані в бюджеті, не є основним джерелом розвитку економіки і соціальної сфери. На зазначені цілі спрямовуються насамперед власні ресурси й накопичення підприємницьких структур і населення. Кошти, сконцентровані в бюджеті, виступають як елемент регулювання, стимулювання і гарантії фінансової системи держави. Держава впливає на розвиток економіки шляхом прямої участі чи завдяки посередницькому регулюванню. Основними формами прямої участі є бюджетне фінансування конкретних загальнодержавних інвестиційних програм і кредитування за рахунок коштів бюджету.

Бюджет виступає в якості основного інструменту регулювання та впливу на розвиток економіки країни. Відповідно до Конституції України держава через бюджет має змогу зосередити фінансові ресурси на основних сферах та напрямах економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину фінансову політику на всій території.

Використовуючи фінансові важелі, держава може суттєво впливати на основні показники розвитку економіки.

Бюджет є важливим економічним важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в цілому. Органи державної влади мають можливість впливати через нього на фінансову діяльність місцевих органів влади, які формують бюджети адміністративно-територіальних одиниць. За допомогою бюджету діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані правову базу для залучення і витрачання грошових коштів. Вплив державного бюджету на економіку можна оцінити як кількісно, так і якісно. Кількісна оцінка визначається обсягом мобілізованих коштів, якісна – встановленням пропорцій розподілу ВВП і застосуванням різних інструментів цього розподілу. Значення бюджету держави відображено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Роль бюджету держави

Специфіка бюджетних відносин полягає в тому, що вони пов’язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів, які використовуються для забезпечення загальнодержавних потреб, та виникають у розподільчому процесі, учасником якого є держава в особі відповідальних органів влади.

Основним джерелом формування бюджету держави є ВВП. Держава як учасник розподільних процесів організовує розподіл і перерозподіл ВВП в інтересах усіх членів суспільства та суб’єктів суспільного відтворення. З одного боку, держава як власник засобів виробництва має право на певну частку ВВП на стадії його первинного розподілу. З іншого – держава виконує суспільні функції (управлінську, соціальну, економічну), конституційно закріплені за нею, які без необхідного обсягу грошових коштів виконати неможливо. Тому держава організовує перерозподільні процеси з метою централізації частини ВВП у відповідному бюджетному фонді, що по суті є платою суспільства за виконання державою своїх функцій.

У цілому суб’єктами бюджетних відносин виступають, з одного боку, держава, з іншого – юридичні і фізичні особи; об’єктом – ВВП і національне багатство. Отже, бюджетними відносинами охоплюються всі юридичні особи, кожен громадянин держави і кожна державна структура, при цьому відносини можуть мати двосторонній або односторонній характер. Характер і масштаби участі держави у розподільних процесах залежить від моделі фінансових відносин у суспільстві.

Таким чином, бюджет держави як об’єктивна економічна категорія – сукупність грошових відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом ВВП і національного багатства, з метою формування і використання основного централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій.

2. Роль державного бюджету в соціально-економічному розвитку держави

Роль бюджету у державі визначається насамперед тим рівнем забезпечення фінансовими ресурсами, потреб економічного й соціального розвитку суспільства, який здійснюється на основі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. При цьому бюджет служить важливим засобом вирішення завдань, передбачених економічною політикою держави. Можливості використання бюджету як економічного засобу впливу на соціально-економічний розвиток суспільства зумовлені рядом факторів.

По-перше, бюджет як об’єктивна економічна категорія відображає розподільні відносини, що безпосередньо впливають на економічні інтереси усіх суб’єктів суспільства: держави, суб’єктів господарювання та населення. Саме розподільні відносини та інтенсивність їх цільового спрямування активно впливають на розвиток суспільного виробництва, сприяють зростанню його ефективності.

По-друге, бюджет як економічна категорія тісно пов’язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин. Рух грошових коштів і товарів, формування й використання фінансових ресурсів, ціноутворення, формування фондів споживання і нагромадження – все це економічні стосунки, які так чи інакше знаходять своє відображення у бюджеті. Звідси і адекватний вплив його на суспільне виробництво, оскільки бюджет впливає на нього не ізольовано від інших економічних категорій, а разом і одночасно з ними.

По-третє, оскільки бюджет тісно пов’язаний зі всією сферою товарно-грошових відносин, він не розчиняється у цій сфері, а займає особливе місце. Відображуючи економічні відносини між суб’єктами суспільства, бюджет є складовою частиною економічної політики держави. Він виступає важливим засобом, що активно впливає на соціально-економічний розвиток суспільства, на всі сторони суспільних відносин. Бюджет концентрує у собі економічний потенціал суспільства, є дійовим засобом зростання й удосконалення суспільного виробництва.

По-четверте, у бюджеті знаходять своє відображення результати однієї з головних функцій держави – управління економікою, що являє собою взаємопов’язану систему адміністративних і економічних методів, за допомогою яких держава цілеспрямовано визначає процес розширеного відтворення. Усі масштабні економічні заходи у суспільстві відбуваються за безпосереднього використання бюджету.

Бюджет значною мірою впливає на рівень ефективності суспільного відтворення, тому його результативність двояка: з одного боку, прямо, шляхом нееквівалентного перерозподілу засобів поза зв’язком із законом вартості, з другого – опосередковано, через різні форми вартісних відносин, впливаючи на економічні інтереси суб’єктів суспільства. За допомогою бюджету створюється такий режим функціонування суб’єктів суспільства, який економічно спонукає до підвищення ефективності їх діяльності.

Сучасні умови розвитку ринкової економіки в Україні характеризуються сприятливими можливостями для посилення тих сторін розподільної й контрольної функцій бюджету, які безпосередньо впливають на соціально-економічний розвиток суспільства. Водночас це лише потенційна можливість. Щоб перетворити її у реальну дійсність, необхідно постійно удосконалювати всю систему економічного управління. Зокрема, необхідно знайти точний математичний вираз для розрахунку поточних витрат, щоб рівномірно рознести їх тягар між поколіннями і у процесі життя кожного покоління. Такі заходи можуть забезпечити очікувані позитивні результати.

Ринковий механізм не завжди в змозі забезпечити гідний рівень життя людини. Це створює об’єктивні умови для діяльності держави у напрямку забезпечення та росту суспільного добробуту. У науковій літературі добробут суспільства розглядається як “основа стану соціальних груп та індивідуумів у соціально-економічній структурі суспільства”. Ринкова економіка не гарантує рівномірного розподілу соціальних благ стосовно отримання та використання доходів та послуг. Міра втручання держави в цей процес залишається об’єктом гострих дискусій, оскільки іноді воно заважає його оптимізації.

Бюджетне регулювання в економічній літературі визначається як “система перерозподілу коштів між бюджетами, що полягає в передачі частини фінансових ресурсів бюджетів вищих рівнів бюджетам нижчих рівнів із метою збалансування”. Останніми роками з’явився термін “регулювання міжбюджетних відносин”. Міжбюджетні відносини являють собою внутрішні бюджетні потоки, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами. Тому використання терміна “регулювання міжбюджетних відносин” є коректнішим для характеристики процесу регламентування відносин, які складаються між органами влади й управління різних рівнів у бюджетній системі.

Бюджетний механізм взаємопов’язаний з фінансовим механізмом суб’єктів господарювання в розрізі функціонування фінансових ресурсів у різних сферах і галузях народного господарства. Він упорядковує не тільки бюджетні потоки, а й оптимізує функціонування тих ресурсів, що перерозподіляються між різними економічними суб’єктами згідно з цілями реалізації єдиної фінансової політики, спрямованої на стабільний економічний розвиток держави і соціальний захист населення. Його ефективне функціонування сприяє оптимальному співвідношенню в процесі перерозподілу фінансових ресурсів між бюджетом і суб’єктами господарювання щодо створення централізованих і децентралізованих грошових фондів, від чого залежать кількісні та якісні параметри соціально-економічних явищ у суспільстві та кінцеві результати діяльності суб’єктів народного господарства. За допомогою бюджетного механізму формуються умови, сприятливі для розширеного відтворення фінансових ресурсів у всіх сферах економіки та досягнення стабільності й ефективності фінансової системи.

Реалізація соціально спрямованого бюджету об’єктивно потребує більшого фінансування з бюджетів областей відповідних видатків (наприклад, інтереси регіону, у якому переважають пенсіонери, відрізняються від інтересів регіону з високим процентом дітей). Суттєвими є відмінності у фінансових потребах адміністративно-територіальних одиниць різного рівня (наприклад, великі міста, які потребують значних поточних витрат на утримання об’єктів соціальної інфраструктури, та села, які мають потребу в інвестиціях і у створенні такої інфраструктури). Соціальна орієнтованість бюджету практично може бути реалізована за умови максимального наближення бюджетних послуг до громадян, тобто шляхом передачі права вирішувати відповідні питання тому рівню державної влади, на якому можна найкраще врахувати інтереси населення. Розширення самостійності місцевих органів влади є реальним шляхом зростання суспільного добробуту.

Добробут суспільства залежить також від правильного регулювання міжбюджетних відносин. Бюджетне регулювання – це процес збалансування доходів та видатків бюджетів різних рівнів, що входять до бюджетної системи. Для зростання суспільного добробуту необхідно оптимізувати розподіл фінансових ресурсів через бюджетний механізм при наданні суспільних благ і послуг. Ефективний бюджетний механізм забезпечить раціональний розподіл ресурсів для задоволення потреб суспільства.

Правове забезпечення бюджетного механізму ґрунтується на окремих статтях Конституції України, Бюджетному кодексі України, Законі України “Про систему оподаткування України”. Щорічним законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальнодержавні потреби, їхній розмір і цільове спрямування.

Бюджетна політика – сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. Розробляється бюджетна політика органами влади – законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців – науковців, практиків як вітчизняних, так і зарубіжних.

Бюджетна політика має реалізовуватися за допомогою двох органічних складових – бюджетної стратегії та бюджетної тактики. Бюджетна стратегія – це довгостроковий курс бюджетної політики, а бюджетна тактика – методи реалізації бюджетної політики на коротший термін.

Для практичної реалізації бюджетної політики в державі створюється бюджетний механізм, який відображає конкретну спрямованість бюджетних відносин у складній соціально-економічній системі держави. Потрібно зазначити, що бюджетна політика – це органічна складова фінансової політики держави і відповідно бюджетний механізм є складовою фінансового механізму.