Соціально-економічна сутність і призначення державного бюджету

На думку інших вчених, тільки пожвавлення економіки створює передумови для скорочення дефіциту державного бюджету, а не навпаки.

Для аналізу впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій тощо. На нетривалий період певний бюджетний дефіцит допустимий, якщо завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні програми, що забезпечить зростання продуктивності праці (нарощування результатів виробництва веде до скорочення бюджетного дефіциту).

Українські та закордонні фахівці визначають різні види бюджетного дефіциту, порівняльна характеристика яких подана в табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Порівняльна характеристика різних видів бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки.

3.2. Причини виникнення та джерела покриття бюджетного дефіциту

У теоретичному плані не все з’ясовано щодо причин виникнення бюджетного дефіциту. На думку деяких вчених, дефіцит бюджету виникає внаслідок багатьох об’єктивних і суб’єктивних причин. Найбільш розповсюдженим явищем стає обмеженість фінансових можливостей держави мобілізувати необхідні доходи. Проблема бюджетного дефіциту зводиться ними лише до одного боку – доходів – і зовсім ігнорується інший – витрати держави.

Згідно з іншою позицією дефіцит бюджету – наслідок неминучості дотацій, обмеженої бази оподаткування, державних доходів і неправильних орієнтирів фінансово-економічної політики. Ця думка певною мірою конкретизує деякі причини бюджетного дефіциту, але не вказує на їх глибинні коріння і носить універсальний характер, не конкретизуючи передумови його виникнення в конкретній країні.

Однією з найбільш істотних причин дефіциту бюджету в Україні є розрив господарсько-економічних зв’язків країн, що входять до складу СНД; розпад фінансово-кредитної системи, зумовлений виходом із рубльової зони. До глибинних причин бюджетного дефіциту в Україні слід віднести спад виробництва і зростання витрат на виготовлення продукції, а також невиважена політика витрат у відношенні до державних доходів.

Зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на народне господарство вимагає теоретичних досліджень (табл. 3.2).

Розуміння подолання бюджетного дефіциту нерозривно пов’язано з поняттям його фінансування. Джерелами фінансування дефіциту бюджету в Україні згідно з Бюджетним кодексом України є:

      державні внутрішні позики;

      державні зовнішні позики;

      внутрішні позики органів влади Автономної Республіки Крим;

      внутрішні та зовнішні позики органів місцевого самоврядування.

Таблиця 3.2.

Причини виникнення дефіциту бюджету

У разі фінансування дефіциту бюджету за рахунок внутрішніх позик шляхом випуску цінних паперів кількість товарів і послуг у народному господарстві не змінюється. Наслідки заборгованості залежать від економічної кон’юнктури, а також стану ринків праці і капіталу.

За наявності у населення вільних коштів і низького попиту на капітал з боку приватного сектора збільшення державних витрат, які фінансуються за рахунок внутрішніх позик, є чинником сприянню економічного росту країни. Якщо уряд України має можливість реалізації суб’єктам господарювання і населенню цінних паперів у розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних витрат відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл використання ВВП не становить небезпеки для економіки країни.

Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок зовнішніх позик означає можливість здійснення додаткових державних витрат без обмеження поточного споживання і реальної інвестиційної діяльності приватного сектора. Повернення боргу та його обслуговування будуть здійснюватися за рахунок майбутнього виробництва, а це потребує відповідного збільшення імпорту товарів і послуг. Важливо мати на увазі, що за умов кредитного фінансування державних витрат відбувається перерозподіл у часі бюджетних витрат, частину з яких доведеться відшкодовувати наступним поколінням.

Незважаючи на чітке визначення джерел фінансування дефіциту бюджету Бюджетним кодексом, пошук ресурсів для погашення бюджетного дефіциту має свої особливості: його фінансування з 2002 р. здійснювалось за рахунок внутрішніх, зовнішніх позик та коштів від приватизації державного майна. Надходження від приватизації були заплановані в обсязі, що перекриває витрати по обслуговуванню заборгованості за державними позиками минулих періодів (в 2002 р. – за зовнішніми позиками, в 2003 р. – за внутрішніми позиками). Використання коштів від приватизації державного майна як джерела фінансування дефіциту бюджету суперечить вимогам використання приватизаційних ресурсів виключно на розвиток виробництва та розширення народного господарства, але на даний момент це майже єдине реальне джерело.

Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) – це державні цінні папери, емітентом яких виступає Міністерство фінансів України, а уповноваженим з випуску, обслуговування і погашення – НБУ. Досвід використання ОВДП свідчить, що доходи, одержані від їх розміщення, традиційно спрямовуються на фінансування дефіциту бюджету. Крім того, ефективно функціонуючий механізм державного позичання є неодмінним атрибутом розвинутої економіки.

Бюджетні дефіцити пов’язують з високими процентними ставками у зв’язку з тим, що держава, пред’являючи масштабний попит на кредитні ресурси, сприяє зростанню цін на них.

Інструменти залучення фінансових ресурсів повинні відповідати сутнісній характеристиці бюджетного дефіциту і мати строки погашення більше одного року. Інакше з’являться негативні наслідки щодо обслуговування державного боргу.

Фінансова криза 1998 р. змусила вітчизняний уряд привести свої фінансові інструменти у відповідність до їх призначення через продовження строків погашення державних облігацій і перегляд їх дохідності.

3.3. Регулювання бюджетного дефіциту

Незважаючи на певні успіхи нашої держави у фінансовій стабілізації економіки, залишається без змін на краще найважливіший фактор, що її визначає, – дефіцит державного бюджету. Заходи монетарної політики, якими законодавчі та виконавчі органи влади намагалися впливати на нього, не дали істотних результатів, оскільки не були пов’язані зі стимулюванням економіки.

Виникає необхідність встановлення взаємозв’язку між розміром бюджетного дефіциту, причинами, що його зумовлюють, і темпами економічного зростання. Це має стати основою для обґрунтування заходів грошової, кредитної та податкової політики, які повинні застосовуватися для скорочення бюджетного дефіциту.

У розвинутих країнах переважають неемісійні форми фінансування бюджетного дефіциту, які не призводять до інфляції: реалізація державних цінних паперів на фінансовому ринку; одержання міжнародних кредитів.

Масштабність бюджетного дефіциту і перехід до його фінансування за рахунок державних цінних паперів зумовлюють зростання державного внутрішнього боргу й вартості його обслуговування. Це обмежує можливості скорочення бюджетного дефіциту, підриває довіру до уряду і викликає необхідність підвищення процентів за державний кредит.

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави та рівень життя населення. Тому особливу актуальність набувають питання вивчення причин його виникнення і розробки напрямів зниження. Світовий досвід свідчить, що величина бюджетного дефіциту не повинна перевищувати 5% вартості ВВП. Наявність дефіциту, що перевищує максимально допустимі розміри, потребує здійснення заходів щодо його скорочення.

Основні заходи щодо зниження бюджетного дефіциту представлені на рис. 3.2.

Дефіцитність бюджету пов’язана з деякими видами податкових вилучень. Тому реформування податкової системи має базуватися на принципі фіскальної достатності – формуванні дохідної частини бюджету на рівні, достатньому для здійснення державних функцій, а також на принципах обов’язковості й рівномірної завантаженості при сплаті податків, недопущення проявів дискримінації окремих платників, неприпустимості масового надання податкових пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності. Аналіз оподаткування в історичній ретроспективі підтверджує закономірність: справляння податків за досить високими ставками супроводжується наданням різноманітних пільг, тоді як зниження податкових ставок у процесі податкових реформ – розширенням податкової бази за рахунок їх скасування.

Рис. 3.2. Основні заходи щодо зниження бюджетного дефіциту

Існує в Україні і проблема стягування ПДВ, що накопичувалася з 1997 р. Без поліпшення адміністрування цього податку надалі співвідношення між отриманими від нього і повернутими коштами збалансується, тобто нетто надходження будуть нульовими.

Для вирішення проблеми дефіцитності бюджету доцільно:

• поліпшити управління державним майном, що приведе до зменшення кількості дотаційних підприємств державної форми власності;

• здійснювати ефективну податкову політику, яка базується на принципах стабільності, прозорості та чіткості, а також поєднанні фіскальної і стимулюючої функцій податків;

• підвищити роль перспективного бюджетного планування;

• змінити ситуацію, за якої найбільш прибутковим є вкладення капіталу в торгово-посередницьку і фінансово-кредитну сфери;

• інвестувати бюджетні кошти у галузі народного господарства;

• зменшити витрати виробництва через використання нових технологій;

• заборонити НБУ надавати кредити урядовим структурам без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Стан бюджетної системи виступає важливим критерієм економічної ситуації в країні. Однією з головних функцій бюджету є регулювання економіки, оскільки закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціал вкладень, рівень соціального захисту населення, ступінь державної незалежності та обороноздатності, місце і роль країни в міжнародних економічних відносинах.

ВИСНОВКИ

Бюджет – складна економічна категорія, яка являє собою систему економічних відносин, що складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу, та використання централізованого грошового фонду країни, призначеного для задоволення суспільних потреб. Важливою є роль бюджету у розподілі сукупного суспільного продукту та національного доходу. В бюджеті країни акумулюється значна частина знов створеної вартості – національного доходу, розподілюваного і перерозподілюваного у відповідності з ринковими законами суспільного розвитку для забезпечення розширеного відтворення та задоволення загальнодержавних потреб.

З точки зору перспектив формування бюджету, основною закономірністю відтворення в умовах ринку повинна стати тенденція збільшення фонду нагромадження при розподіленні національного доходу України. Це дозволить здійснити більш ціленаправлену інвестиційну політику, укріпити матеріально-технічну базу виробництва і тим самим збільшити доходну частину державного бюджету України.