До синтезу теорії й емпірії в соціологічному дослідженні

патологічний  стан, методи соціологічного дослідження  і статус соціології як

науки — всі ці проблеми, які вирішуються з позицій цілісної філософсько-

соціологічної концепції, безперечно належать до числа  найважливіших проблем

теоретичної соціології. При наполегливих пошуках відповіді  на питання про

шляхи розвитку сучасного світу все частіше  співставляються теорії Маркса,

Дюркгейма, Вебера, Парето.

Завершуючи огляд  соціологічної концепції Дюркгейма, слід ще раз сказати, що

його теоретична спадщина і сьогодні знаходиться  в центрі гострих дискусій.

Мабуть, одна з  причин цього полягає у тому, що мислитель, окрім

безпосередньої  теоретичної роботи за різноманітніми напрямками, суб'єктивно

дуже чуйно  ставився до статуту соціології й  активно остоював її

методологічний  та фаховий суверенітет. Як справедливо  зауважив Р.Нісбет:

"Дюркгейм  більш аніж хтось інший в історії соціології зумів втілити в собі

те, що було найтиповіше  у цій дисципліні і найпродуктивніше для гуманітарних

наук, а тому його можна назвати соціологом у  найповнішому розумінні цього

слова" [5, с. 323].

                      Список використаної літератури                     

1.     Радугін А.А., Радугін К.А. Курс  лекцій. — М.: Владос, 1995.

2. Погорілий  О.І. Соціологічна думка XX століття. — К.: Либідь, 1996.

3. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної  соціології. — К.: Наукова

думка, 1995.

4.     Дюркгейм Е. Самогубство. Соціологічний  етюд. 1912

5. Захарченко  М.В., Погорілий О.І. Історія соціології. Від античності до

початку XX ст. К.: Либідь, 1995.

6. Історія соціології  в Західній Європі та США:  Підручник для вузів.

Відповідальний редактор — академік РАН Г.В.Осіпов. — М.: Видавнича група

Норма-Інфра, 1999.