Концепція побудови постіндустріального суспільства в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Соціологія»

Тема:

Феномен постіндустріального суспільства

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Сутність постіндустріального суспільства

Концепції постіндустріального суспільства

Концепція побудови постіндустріального суспільства в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

ВСТУП

 

В еру глобалізації, інформатизації - поєднання світових економік, все більш актуальним стає питання майбутнього розвитку. Постіндустріальне суспільство набуває реальних форм у промислово розвинутих країнах, таким воно має стати і для України.

Доба постмодерну - багатоманітне теоретичне відображення духовного розвитку в самосвідомості західної цивілізації. Це, апріорі, не послідовник доби модерну, а, навпаки, як емансипатор свідомості цивілізації від ідеалів-ідолів минулої епохи, які гальмували та обмежували процес самореалізації особистості. Оскільки цей процес набув загальносвітового масштабу, він потребує у детальному вивченні та дослідженні з боку таких галузей знань, як соціологія, філософія, культурологія, політика, економіка та ін.

Мета реферату - проаналізувати виникнення і розвиток концепції постіндустріального суспільства, навести його визначальні риси та визначити стратегічні напрямки побудови постіндустріального (інформаційного) суспільства в Україні.

Основою дослідження становили праці вітчизняних та зарубіжних вчених: Д. Белла, Дж. Гелбрейта, О. Тофлера, С. Хантингтона, В. Іноземцева, А. Чухно та ін.

Але все ж багато питань залишаються невирішеними, потребує подальшого дослідження та уточнення співвідношення понять «постіндустріальне («інформаційне») суспільство» та «постіндустріальна економіка».

 

 

СУТНІСТЬ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

 

Постіндустріальне суспільство - поняття, що знаходиться на стику декількох дисциплін: філософії, соціології, економіки, політиці, культурології та ін. Досі ведуться дискусії з приводу походження цього терміну та його значення.

Найбільш поширена думка, що вперше поняття було уведеним у науковий обіг А. Кумарасвамі, автором низки праць з до індустріального розвитку азіатських країн. Згодом, в роки Першої Світової війни,теоретик англійського ліберального соціалізму А. Пенті виносив його в заголовки своїх книг, позначаючи таким чином ідеальне суспільство, де принципи автономного виробництва відроджуються заради подолання конфліктів індустріальної системи.

Однак, основні положення теорії постіндустріального суспільства почали активно формуватися лише в середині 60-х рр. ХХ ст. у США. У 1959 році професор Гарвардського університету Д. Белл, виступаючи на міжнародному соціологічному семінарі в Зальцбурзі (Австрія), уперше використав поняття постіндустріального суспільства в широко визнаному тепер значенні - для позначення соціуму, у якому індустріальний сектор втрачає провідну роль внаслідок зростаючої технологізації, а основною продуктивною силою стає наука [1].

Ідея Д. Белла позначити новий історичний період розвитку як постіндустріальний мала великий успіх. Згодом її підтримало та розвивало у своїх працях велике коло науковців, будуючи на її основі свої концепції: «Нове індустріальне суспільство» Дж. Гелбрейта, «надіндустріальна цивілізація» О. Тофлера, «технотронне суспільство» З. Бжезинського й трохи пізніше - поняття «інформаційне суспільство» Я. Масуді, не кажучи вже про різні трактування поняття постіндустріалізму.

Причину виникнення теорії постіндустріалізму треба бачити в необхідності створення нових методів соціального прогнозування та виявлення на їх основі тенденцій та перспектив розвитку сучасного історичного процесу [2]. З іншого боку, потрібно підкреслити, що постмодернізм постав як реакція на нездатність провідних країн Західної Європи і США розв'язати нагальні проблеми буття людей в індивідуальному і суспільному вимірах [3].

Згідно з концепцією Белла, науково-технічна революція робить зайвою соціальну. Белл вважав, що різні сфери суспільства (технологія, соціальна структура, політика, культура) є самостійними і автономними. Визначальними факторами даного суспільства, на його думку, є теоретичні знання, що зумовлюють технологічне зростання та є організуючим джерелом соціального розвитку. Белл при цьому сформулював декілька основних висхідних компонентів прогностичної моделі майбутнього суспільства, а саме:

- перехід від виробництва товарів до виробництва послуг;

- перевага класу професійних спеціалістів та технологів;

- домінування теоретичного знання як джерела нововведень та визначення суспільної політики;

- контроль над технологією і технологічними оцінками діяльності;

- створення нової «інтелектуальної технології», пов'язаної з ЕОМ.

Теорія постіндустріального суспільства в подальшому знайшла своє органічне продовження в теорії інформаційного суспільства. Винайдення самого терміну «інформаційне суспільство» приписується Ю. Хаяші, професору Токійського технологічного інституту. Показовим є той факт, що дослідники, які сформулювали теорію постіндустріального суспільства (наприклад вже згаданий Д. Белл) наразі відстоюють концепцію інформаційного суспільства. Для самого Белла концепція інформаційного суспільства стала своєрідним новим етапом розвитку концепції постіндустріального суспільства. Він зазначає, що «революція в організації і обробці інформації та знань, в якій важливу роль відіграє комп'ютер, розвивається в контексті того, що я назвав постіндустріальним суспільством».

Як вже було сказано, постіндустріальне, тобто інформаційне, суспільство не є сліпим нащадком цінностей модерну. Навпаки, за постмодерну відбувається радикальне переосмислення існуючих систем, їх інституційних елементів, існуючих законів розвитку (Таблиця 1.1)

 

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика індустріального, інформаційного суспільства [4]

Компоненти	Індустріальне суспільство	Інформаційне суспільство
Засади соціально-економічної системи	Приватна власність на капітал; принципи вільної конкуренції та максимального прибутку.	Громадянське суспільство; суспільний та індивідуальний капітал; соціальна структура за принципом громадської користі.
Соціальний лад	Централізована влада та ієрархія класів	Багатоцентрове громадянське суспільство з автономією
Політична система суспільства	Парламентська система і мажоритарне правління	Демократія участі громадян; політика автономного управління громадянами за принципами поваги до думки меншості.
Три головні типи соціальних проблем	Безробіття і падіння виробництва, війни і міжнародні конфлікти; диктатура фашизму	Футурошоки у зв'язку із постійним, інтенсивними соціальними трансформаціями; дії терористів; зазіхання на індивідуальну самотність та криза підконтрольності.
Духовний ідеал	Дух відродження людської свободи; повага до прав	Дух глобалізму; гармонія людини і природи; самодисципліна і суспільний внесок.

 

Ще одну спробою визначити основні характеристики інформаційного, постіндустріального суспільства здійснив Мартін за такими критеріями:

1. Технологічний фактор: інформаційні технології, які широко застосовуються у виробництві, установах, системі освіти і в побуті.

2. Соціальний фактор: інформація виступає в якості важливого стимулятора зміни якості життя, формується і утверджується інформаційна свідомість при широкому доступі до інформації.

3. Економічний: інформація складає ключовий фактор в економіці в якості ресурсу, послуг, товару, джерела додаткової вартості і зайнятості.

4. Політичний: свобода інформації, яка веде до політичного процесу, що характеризується зростаючою участю і консенсусом між різноманітними класами і соціальними прошарками населення.

5. Культурний: визнання культурної цінності інформації, утвердження інформаційних цінностей в інтересах розвитку окремого індивіда і суспільства в цілому.

Таким чином, в наукових колах дійшли спільного висновку, що найхарактернішою ознакою постіндустріального суспільства є експансія виробництва послуг та інформації. Однак, мабуть, найважливішою ознакою доби постмодернізму є докорінна зміна цінностей, що визначає поведінку людини, зміна суспільної свідомості майже в усіх сферах життя. Як доречно каже Інглєгарт, «змінилося все: стимули, що спонукають людину до роботи, суперечності, що стають причинами політичних конфліктів, релігійні переконання людей, їх ставлення до розлучень, абортів, гомосексуалізму, значення, яке надає людина створенню родини… змінилось навіть те, чого люди хочуть від життя…» [5].

постіндустріалізм інформаційний суспільство україна

КОНЦЕПЦІЇ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА

 

Фордизм та постфордизм. Термін «фордизм» був введений в обіг італійським марксистом Антоніо Грамши та бельгійським соціалістом Генріхом де Манном для визначення техніко-організаційних перетворень, що були проведені Г. Фордом. В своїх творах Форд підкреслював важливість 2-х аспектів його підприємницької діяльності: 1) комплексна механізація та науковий менеджмент; 2) висока з/п робітників. Результатом поєднання цих 2-х факторів мало стати укріплення соціальних зв'язків та накопичення соціального капіталу.

Ідеї, що отримали назву постфордизм, виникли як реакція на критику основних положень кейнсіанства. Згідно цим ідеям ріст економіки базується на технологічних досягненнях, що слугують передумовою к реорганізації виробничих процесів та ринків збуту. Основу нової течії поклали не стільки технологічні досягнення, скільки їх вплив на суспільний устрій та методи регулювання в економіці. Однак, постфордизм за своєю суттю асоціюється з такими атрибутами виробництва, як переважання складної праці, висока кваліфікація робітників, орієнтація на типи споживачів, а не на соціальні верстви и т.п.

Е. Тофлер: постіндустріальне суспільство як «третя хвиля». Всесвітньо відомий публіцист набув популярності завдяки своєї відомій праці «Шок майбутнього», основна ідея якої полягає в тому, що прискорення соціальних та технологічних змін створює все більше складностей для адаптації і виявляє шокову дію на суспільство і на особу. Вивчаючи змінив житті сучасного суспільства, Тофлер констатує крах всіх соціальних інститутів і прагне виявити тенденції, котрі свідчать про те, що елементи всіх сфер суспільного життя так чи інакше ведуть до диференціації в існуванні та незалежності, до багатогранного «приватного» життя в нових своєрідних общинах. Кризу, яку переживає сучасне суспільство, вчений пояснює переходом до нової цивілізації - «третьої хвилі» (після перших двох: «аграрної» та «індустріальної»). Аналіз майбутнього Тофлер здійснював на основі «інформаційного реакціонізму» - переходу від індустріалізму до нової «постіндустріальної цивілізації» з перевагою інформаційних технологій і на основі комп'ютерної революції. Він повинен супроводжуватися інноваційними способами виробництва, способу життя та культури, що вирішують основні глобальні проблеми. До так званих контурів «нової цивілізації» Тофлер відносив:

- інформаційні технології;

- позакласове суспільство;

- «прогресивну» демократію із залученням громадян до формування моделей власного майбутнього;

- нові транснаціональні інститути, що здатні вирішувати глобальні проблеми людства в кругообігу ідей, товарів, культури та ін.

Інформаційний капіталізм М. Кастельса. Можливо, найбільш розвинену концепцію «інформаційного суспільства» запропонував М. Кастельс в своїй праці «Інформаційна ера», що мала надзвичайний вплив на сучасне суспільствознавство. Подібно до Бела і Тофлера, Кастельс ділить історію людства на 3 цивілізації: аграрну, індустріальну та інформаційну. Але відмінні характеристики цих типів суспільств у Кательса інші. Якщо в аграрній цивілізації основна риса - кількісний ріст трудових зусиль та добуток ресурсів, то для індустріальної епохи - ведення нових енергетичних джерел, а для інформаційного - технологія генерування знань та обробка інформації.

В своїй праці Кастельс надає перевагу судженням не про інформаційне суспільство, а про інформаційний капіталізм, тобто конкуренція та приватна власність. Крім того, настання інформаційного суспільства (капіталізму) він пов'язує з глобалізацією, тобто перетворенням планети у єдиний світовий ринок товарів, робочої сили та капіталу.

Одним з стержнів концепції Костельса є поняття "мережи". За його думкою, сучасний капіталізм організований як Інтернет - всесвітніх інформаційних систем, що охоплюють всі без виключення країни. Базовою структурною моделлю соціальної взаємодії в цьому суспільстві стає проект мережі, що створюється частинами мережі. Як результат цього - простір перестає грати свою важливу роль в економіці. Мережева організація в першу чергу розвивається в ТНК, тому що забезпечує їм високий ступінь адаптивності до постійно мінливих умов ринків.

В характеристиці занятості Кастельс підкреслює, що на робітничих місцях в суспільстві інформаційного капіталізму переважають «білі комірчики». Але для нього це лише компонент інформаційного капіталізму, а не його індикатор. Цей компонент він називає «інформаційною працею», пояснюючи, що мова йде лише про висококваліфікованих аналітиків, координаторів, що здатні до стратегічного мислення. Інформаційна праця є єднальною ланкою між різними структурами «інформаційного капіталізму».

 

КОНЦЕПЦІЯ ПОБУДОВИ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

 

Сучасний глобальний розвиток суспільства ставить перед нашою державою вимоги побудови такого суспільства, яке не буде відставати від інших.

Перший крок вже зроблений. Прийнято ряд законодавчих і підзаконних НПА, які визначають основні принципи впровадження стандартів інформаційного (постіндустріального) суспільства в Україні, серед них найважливішим, на нашу думку, слід вважати Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007‒2015 роки». У ньому зазначено: «...основним завдання розвитку інформаційного суспільства в Україні є сприяння кожній людині на засадах широкого використання сучасних інформаційно ‒ комунікаційних технологій можливостей створювати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги, повною мірою реалізовувати свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни на основі цілей і принципів, проголошених ООН в Декларації принципів та плану дій, напрацьованих на всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 року; Туніс, листопад 2005 року) та Постанови Верховної Ради України від 01 грудня 2005 року «Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні».