Консультативна допомога за методом телефону довіри

 

Зміст

Вступ

1.Особливості та етапи  консультативної допомоги за методом телефону довіри

2. Суть соціально - психологічного телефонного діалогу

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

За останні двадцять років «Телефони  Довіри» стають все більш поширеним  явищем в соціально-психологічній  культурі нашої країни.

У сучасному суспільстві людина відчуває величезну кількість стресів. В умовах політичної, економічної  і духовної кризи цінності людини, як індивідуума, знаходяться під  загрозою. Навіть в оточенні безлічі  людей ми інколи відчуваємо себе самотніми  і переживаємо емоційні страждання. Міжособове спілкування часто настільки  поверхневе і короткочасне, що деяким людям стає важко знайти друзів і  в скрутні хвилини життя ні з ким поговорити, поділитися своїми проблемами і отримати підтримку. У  цій ситуації робота «Телефону Довіри»  набуває особливої актуальності, оскільки пропонує тимчасову, але миттєву  підтримку будь-якому, хто її потребує.

Телефон довіри - це служба, яка надає населенню екстрену психологічну допомогу по телефону. Вона вважається однією з форм психопрофілактичної  роботи, соціально-терапевтичної допомоги, адресованої особам, що знаходяться  в кризових станах.

Об’єктом роботи виступає технологія соціальної роботи.

Предметом роботи являється аналіз консультативної допомоги за методом телефону довіри .

Метою дослідження є здійснення аналізу консультативної допомоги за методом телефону довіри .

В цій роботі висвітлюються  такі завдання:

- охарактеризувати особливості консультативної допомоги за методом телефону довіри

- проаналізувати основні етапи консультативної допомоги за методом телефону довіри

- прояснити суть соціально - психологічного телефонного діалогу

- розробити практичні рекомендації щодо використання консультативної допомоги за методом телефону довіри

Таким чином, можна перейти  до викладення основних положень роботи.

 

Особливості та етапи  консультативної допомоги за методом телефону довіри

 

Широке розповсюдження телефонних служб по всьому світу обумовлене особливостями телефонного зв'язку як засобом спілкування. Серед особливостей телефонної комунікації фахівці  відзначають наступні: просторові і  тимчасові особливості; можливість перервати контакт; «ефект обмеженої  комунікації»; «ефект довіри» Розглянемо кожну з них докладніше.[1,с.138].

Просторові особливості. Консультант «Телефону Довіри» може діяти на того, хто звернувся, знаходячись на великій відстані. Сфера професійної діяльності розширюється далі за рамки кабінету, що підвищує моральну і професійну відповідальність за співбесідника, а разом з тим і психологічне навантаження, що випробовується консультантом.

Максимальна анонімність. При особистому зверненні до фахівця, навіть без пред'явлення документів, анонімність є неповною, оскільки консультант спілкується віч-на-віч з клієнтом і може згодом дізнатися його. Контакт по телефону забезпечує максимальну анонімність.

Можливість перервати контакт. Телефонний консультант надає можливість перервати бесіду у будь-який момент - для цього досить натиснути на важіль телефонного апарату. При очній консультації зробити це значно важче.

Ефект обмеженої  комунікації. Звернення по телефону здійснюється по єдиному акустичному каналу. Це приводить до звуження потоку інформації, яким обмінюються співрозмовники. За твердженням С.Д. Хачатуряна ефект обмеженої комунікації характеризується більшою послідовністю, внутрішньою організованістю, систематизацією психотерапевтичної бесіди, приводить до більш структурованого і логічного викладу проблем абонента. Крім того, є ще одна важлива особливість: за відсутності зорового сприйняття, абоненти, що звернулися часто ідеалізують телефонного консультанта, що підвищує ефективність взаємодії.

Ефект довіри. Хоча ті, що спілкуються по телефону можуть знаходитися на значній відстані один від одного, їх голоси звучать в безпосередній близькості, тобто абонент і консультант в певному значенні знаходяться поряд. Це властивість телефонного зв'язку сприяє швидкому формуванню довіри в бесіді, полегшує включення в обговорення глибоко особистих проблем. «Ефект довірливості» допомагає консультантові в роботі і сприяє її успішності.[4,с.75].

Таким чином, в спілкуванні по телефону поєднуються дві важливі властивості: особистий характер комунікації, властивий  традиційним формам зв'язку – довірливій бесіді, листу, записці - і негайність, невідкладність дії сучасних електронних  засобів комунікації.

Перш за все, консультант повинен  допомогти клієнтові висловити  питання, яке його займає, або проблемну  ситуацію, в якій він опинився. Цілеспрямованими питаннями треба добитися максимальної ясності в сприйнятті ситуації, освоюючи думки і відчуття співбесідника. Через якийсь час можна резюмувати отриману інформацію. Завдяки цьому, клієнт отримує доказ того, що його уважно слухали, і одночасно - можливість з більшою ясністю побачити свою проблему зі сторони.

Виділяють такі послідовні етапи консультування на «Телефоні Довіри»:

1)перший - установка контакту, перш за все емоційне ухвалення абонента.

 2)другий - інтелектуальне оволодіння ситуацією.

3)третій - планування дій, необхідних для подолання критичної ситуації.

4)четвертий - активна психологічна підтримка.[4,с.147].

Також існує більш розповсюджена  модель етапів консультування:

Перший етап консультування - встановлення відносин довіри. Його можна відзначати як виникнення рапорту, або взаємного почуття близості. Клієнт не може творчо функціонувати, якщо не відчуватиме атмосферу сердечного тепла й підтримки з боку консультанта. Психолог (психотерапевт), у свою чергу, без рапорту не зможе одержати не обхідну інформацію й бути ефективним у консультуванні. На цьому етапі психолог у ході вербального й невербального спілкування повинен бути зрозумілим для клієнта, іти йому назустріч. Цього можна добитися, виражаючи своє схвалення й заохочення, даючи ясні й змістовні відповіді на запитання клієнта. Для створення конструктивних робочих відносин необхідно в зрозумілій формі розповісти клієнтові про концепцію консультування, її зміст й мету. Як показує досвід, тимчасові кордони скоріше підбадьорюють клієнта, тому що в нього перед очами виявляється досяжна мета. Клієнтові слід також зрозуміти, що в ході консультації він буде активним партнером психолога. На першому щаблі консультування використовують техніки рапорту, які можна умовно розділити на вербальні й невербальні. Серед невербальних технік виділяють віддзеркалення. Віддзеркалення – процес повернення абонентові аспектів його особистої поведінки; це спосіб імітування реплік, які вимовляє клієнт, без проникнення в їхнє значення (для клієнта ж вони містять важливе несвідоме значення). Серед вербальних технік виділяють техніки активного слухання. Вони поділяються на: Зондування – це означає запитувати не заради того, щоб просто запитати, а для того щоб підштовхнути розмову вперед. Відкриті питання – будь-які питання, що не вимагають відповідей "так" - "ні. Вони сприяють тому, щоб мовець побільше розповів про свої почуття.

Прояснення - у випадку, коли дзвінок лише мимохіть стосується чогось важливого, вживають такі фрази як: ''могли б Ви зупинитися докладніше на…", або: "…здається, що це важливе для Вас питання…". Це допомагає абонентові самому розібратися з метою звернення. Мовчання - дуже потужний інструмент при вислуховуванні. Він дозволяє мовцеві задуматися про те, що він сказав і що сказати далі, а, крім того, допомагає йому краще вбирати якісь нові ідеї. Короткі підбадьорливі репліки - стимулюють необхідну відповідною реакцію абонента. Короткі слова типу "так-так", "продовжуйте", "зрозуміло", допомагають абонентові при розмові. Реагування – у випадках, коли абонентові необхідне співчуття й розуміння, такі фрази як: "…це мабуть дуже важко", "…вам дійсно дісталося" і т.д., допомагають, абонентові продовжити бесіду.

Другий етап консультування - збір інформації й виділення проблеми. Важливо абонентові можливість виразити особисту, суб'єктивну точку зору на проблему. На цьому етапі консультації здійснюється цілеспрямований аналіз факторів, що сприяють виникненню проблеми або, що заважають її рішенню. Аналіз проблеми дозволяє розкрити ті аспекти проблеми, які абонент сам не може впоратися, тому що вони викликають у нього страх або почуття сорому.

Третій етап консультування - формулювання бажаного результату. Уточнення мети клієнта й оброблення її дозволяють точно формулювати проблему клієнта. Ознаки добре сформульованої мети:

-Важлива для клієнта.

-Скоріше мала, чим велика.

-Має ознаки розв'язання проблеми, а не її відсутність.

-Конкретна, специфічна й вимірна.

-Реалістична й здійсненна в обставинах життя клієнта.

-З перших кроків демонструє ознаки успіху клієнта.

-Клієнт упевнений, що з його боку потрібна важка робота.

Четвертий етап консультування - вироблення альтернативних рішень. Даний етап може включати тривале дослідження  особистісної динаміки. Ця фаза інтерв'ю  може бути довгої тривалої. Визначаючи зміст роботи консультанта на цій  стадії, ряд авторів виходить із положення, що кінцевою метою консультанта є розвиток у клієнта:

-здатності знаходити максимальне число варіантів поведінки при спілкуванні із самим собою й іншими в контексті культури;

-здатності застосовувати максимально більшу кількість думок і вчинків для того, щоб спілкуватися з як можливо більшим числом людей і груп;

-здатності формулювати плани, діяти з врахуванням своїх можливостей.

П'ятий етап консультування - узагальнення. Буває, що клієнт швидко втрачає те, що придбав на консультації, тому потрібно вживати спеціальних заходів, щоб  конструктивні рішення, прийняті разом  з консультантом, не забулися абонентом. Є дуже простий метод - просто запитати клієнта: "Що Ви збираєтеся робити сьогодні?", "Які кроки Ви збираєтеся вживати  завтра, щоб реалізувати те, що Ви намітили?" Чим більш докладно консультант обговорить із клієнтом програму його дій, тим більше імовірно, що відбудеться якась зміна.

Наведена вище узагальнена модель прийняття рішень і загальна структура консультації можуть бути змінені залежно від обставин. Можна пропустити або об'єднати етапи бесіди залежно від особливостей підготовки консультанта, стану клієнта, мотивації абонента, умов, у яких він перебуває.

Існують і певні незручності  телефонної служби: перешкоди і шум  на лінії можуть утруднити контакт; консультант позбавлений невербальної інформації, що значно утрудняє роботу; можливість для абонента будь-якої хвилини перервати розмову ускладнює  роботу консультанта. Все це пред'являє  підвищені вимоги як до технічної  оснащеності служб «Телефонів Довіри», так і до кваліфікації її працівників.[5,с.304].

Від особи і здібностей клієнта (і психолога), а також від даної  проблеми залежить, скільки часу знадобиться  для проходження того або іншого ступеня.

В даний час «Телефон Довіри»  виконує велику кількість «кризових послуг», що зростає, і використовується особами, що переживають будь-який вид емоційної кризи: проблеми, пов'язані з сімейним життям, адаптацією до нових умов, вагітністю, абортами, шкільними конфліктами і т. д., і тому подібне. Його можна визначити як невідкладну психопрофілактичну допомогу, вживану у випадках, нестерпних ситуацій.

 

Суть соціально  - психологічного телефонного діалогу.

 

Надання психологічної допомоги в службі «Телефон довіри» здійснюється у формі бесіди з абонентом. Організована спеціальним чином, вона благотворно впливає на людину, що знаходиться у важкій життєвій ситуації. Спілкування, діалог є фундаментальним принципом організації людського буття. Феномен діалогу привертав увагу гуманітарно мислячих людей починаючи ще з «Діалогів» Платона. У філософській літературі XX ст. він стає одним з ключових мотивів творчого осмислення існування людини.[5,с.153]. Без перебільшення можна сказати, що у факті спілкування, діалогу, бесіди відображується соціальна природа людини. Без мовної взаємодії людина не могла б реалізуватися у суспільстві. І немає нічого дивовижного в тому, що, відчуваючи горе, страждання і печаль, люди шукають полегшення в спілкуванні.

В цілому при описі структури  бесіди фахівці телефонів довіри сходяться на думці, що діалог з абонентом  складається з ряду послідовних  етапів, кожен з яких підпорядкований  особливому завданню і будується  з опорою на певну психотерапевтичну  техніку.

Таким чином, Г. Хемблі при  описі телефонної бесіди виділяє  три основні стадії консультативного процесу:

1. встановити відносини  на основі довіри;

2. прояснити проблему  і відчуття абонента;

3. сприяти ухваленню рішення  про вихід з важкої життєвої  ситуації. [2,с.39].

У свою чергу Маховиков  для практичної користі виділяє наступні етапи телефонного діалогу:

Введення в діалог. Їм починається спілкування із клієнтом. Активне слухання на цьому етапі має найбільш вагоме значення і виявляється перш за все в розумінні, дбайливості і відвертості по відношенню до абонента.

Дослідження відчуттів і  проблем. Воно включає заохочення до з'ясування відчуттів і проблем, по можливості чітке їх визначення, обговорення і роздум над шляхами їх зміни або корекції. Як і на попередній стадії, зберігається дбайливе, відкрите і эмпатичне відношення до співрозмовника.