Індивідуальна робота по «Соціально-економічна безпека»

Соціальна безпека — це такий стан розвитку національної економіки, за якого держава  здатна забезпечити гідний і якісний  рівень життя населення незалежно  від впливу внутрішніх та зовнішніх  загроз.

Демографічна безпека — це такий стан захищеності національної економіки, суспільства та ринку праці від демографічних загроз, за якого забезпечується розвиток України з урахуванням сукупності збалансованих демографічних інтересів держави, суспільства й особистості відповідно до конституційних прав громадян України.

Продовольча безпека — це такий рівень продовольчого  забезпечення населення, який гарантує соціально-економічну та політичну  стабільність в суспільстві, стійкий  та якісний розвиток нації, сім'ї, особи, а також сталий економічний розвиток держави.

Виробнича безпека — це такий рівень розвитку промислового комплексу країни, що здатний забезпечити зростання  економіки та її розширене відтворення.

1.3 Проблеми  економічної безпеки

Серед першочергових проблем забезпечення економічної безпеки є відстеження й оцінка рівня загроз пріоритетним національним інтересам, а отже їх взаємозалежність: розрахунок сумарного потенціалу, розкриття закономірності в системі «пріоритети національних інтересів — загрози».

Загрозами економічній безпеці України слід вважати фактори, що безпосередньо чи у перспективі унеможливлюють або ускладнюють реалізацію національних економічних інтересів, створюючи перешкоди на шляху нормального розвитку економіки і небезпеку незалежному державному існуванню та добробуту народу.

Загрози економічній безпеці України  набули, на жаль, перманентного характеру  і провокують її критичний стан за цілим рядом основних критеріїв. Тому завдання усіх суб'єктів національної економіки зараз полягає у  створенні надійної системи блокування і упередження економічних загроз, яка б забезпечувала її стабільність та розвиток.

Виходячи  з ситуації в українській економіці, а також з тенденцій, які спостерігаються  в процесі її реформування, можна  виділити стрижньові внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці України.

Загрози економічній безпеці у перспективі  породжують стратегічні та національні  ризики. Кожній загрозі відповідає певний ступінь ризику. Необхідність визначення ступенів ризику значною  мірою зумовлена питанням визначення прийнятного рівня безпеки. Кількісний вимір різних видів загроз за рахунок визначення рівня ризиків дає можливість порівнювати ці види загроз між собою і, відповідно, визначати рівень безпеки — ступінь їх захищеності.

Національні ризики — це імовірність втрати державою частини своїх ресурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення певної діяльності в умовах невизначеності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Практична частина

В матеріалі  проаналізовані тенденції структурної  перебудови економіки України, досліджений вплив іноземного каптіалу на реформування національної економіки та запропановані заходи щодо спрямування процесу структурної перебудови української економіки у русло її інноваційно-технологічного розвитку.

 Аналіз структури валової доданої вартості за галузями економіки та видами економічної діяльності у 1990-2003рр. свідчить про зміну співвідношення сфер матеріального виробництва та послуг. Якщо у 1990 р. це співвідношення становило відповідно 70% та 30%, то у 2003 р. – 46,8% та 53,2%.

Зміна співвідношення відбулася в результаті скорочення доданої вартості по складових  матеріального виробництва. Суттєвих змін у бік зменшення зазнали  сільське господарство та будівництво. Серед галузей та видів економічної  діяльності сфери послуг, де відбулося найбільше зростання часток у структурі доданої вартості, слід відмітити транспорт та зв'язок (зростання у 1,9 рази), оптову і роздрібну торгівлю (2,9 рази), фінансову діяльність (6,5 рази). Зростання часток спостерігалося в охороні здоров'я (1,6 рази) та освіті (1,7 рази).

Тенденції у промисловості, що мали місце протягом 1990-2003рр., за відсутності даних щодо структури валової доданої вартості за видами промислової діяльності, доцільно розглянути через призму змін у розподілі обсягів продукції промислового виробництва як за окремими галузями (1990р.), так й за окремими видами діяльності (2000 та 2003 роки). Аналіз наявних тенденцій у розподілі обсягів промислової продукції свідчить, що найбільших втрат зазнали машинобудування та легка промисловість - частка продукції цих галузей в обсязі промислової продукції скоротилася більше ніж у 2 рази та 8 разів відповідно (табл).

Водночас  частка продукції металургійного комплексу  зросла майже у 2 рази і у 2003р становила 22,2% від загального обсягу продукції промисловості. Зростання часток відбулося в хімічній та нафтохімічній, а також в паливній промисловості. Практично на одному рівні залишилася частка харчової промисловості.

Таким чином можна констатувати, що наявний  структурний зсув в українській економіці за часів незалежності держави у бік сфери послуг свідчить не про початок постіндустріального розвитку українського суспільства, а про суттєвий спад виробництва у реальному секторі української економіки на тлі появи й поступового розвитку інфраструктури послуг (банківська сфера, сфера торгівлі, транспорт та зв'язок тощо). Адже, як свідчать розрахунки, ВВП України у 2004р. становив лише 61,0% від рівня 1990р (в цінах 2004р.), а обсяг промислового виробництва - 92% відповідно. 
 

Розподіл  продукції промисловості України за окремими галузями та видами діяльності у 1990—2003 рр. **

(у  % до загального  обсягу продукції)

Тому  основний вектор структурної перебудови української економіки на сучасному  етапі має бути спрямовано на реіндустріалізацію країни на базі використання сучасних досягнень науки і техніки. 

Крім  того, як показує аналіз, структурні деформації, притаманні українській  економіці часів командно-адміністративної системи, за роки новітньої історії  України не тільки залишилися, а  й мали тенденцію до поглиблення. Так, у структурі промислового виробництва зросла питома вага виробництв з низькою доданою вартістю, енерго- та матеріаломістких, а також екологічно небезпечних виробництв (добувна промисловість, хімічна та нафтохімічна промисловість, паливна промисловість, чорна та кольорова металургія). Водночас питома вага галузей, що визначають інноваційно-технологічний розвиток країни (машино - та приладобудування) навпаки, скоротилася. 

Деякий  оптимізм щодо зміни структури промислового виробництва на краще надихає наявна тенденція стосовно зростання протягом 2000-2003рр. в обсязі продукції промисловості частки машинобудування (на 2,1пп.) з одночасним зменшенням часток добувної промисловості (на 3,0 пп.) та металургійного комплексу (на 0,8 пп.). У 2004р. ця тенденція отримала своє продовження - річні темпи приросту продукції машинобудування порівняно з 2003р. були найвищими серед видів промислової діяльності і склали 28,0%. 

Як відомо, основним фактором, що безпосередньо  впливає на структурні зміни національної економіки, є інвестиції. Для визначення ступеню впливу на структурну перебудову економіки України національного та іноземного капіталу розглянемо тенденції у розподілі в економіці інвестицій в основний капітал (ІОК) протягом 1990-2004рр. та прямих іноземних інвестицій (ПІІ) протягом 2001-2004рр. При цьому виходимо з припущення, що ІОК у повному обсязі є інвестиціями резидентів, хоча в дійсності незначну їх частку становлять кошти іноземних інвесторів. Наприклад, у 2001р. ця частка складала 4,3% від загального обсягу ІОК, у 2002р. - 5,6%, у 2003р. - 5,5%, у 2004р. - 3,6%. 

Розрахунки  показують, що протягом 1990-2000рр. на тлі  загального падіння рівня інвестування національної економіки майже у 4 рази тенденції щодо надходження  ІОК в розрізі галузей економіки та промисловості були різними. Зокрема зростання часток ІОК в загальному їх обсязі відбулося у таких галузях економіки та промисловості, як промисловість (на 8,8п.п. 1990р.), транспорт і зв'язок (більш, ніж у 2 рази), металургія (більш, ніж у 2 рази), харчова промисловість (більш, ніж у 2 рази), електроенергетика (більш, ніж у 2 рази), нафтодобувна промисловість (більш, ніж у 3 рази), газова промисловість (більш, ніж у 2 рази) (табл.3). Зменшення цього показника спостерігалося у сільському та лісовому господарстві (більш, ніж у 5 разів), освіті (більш, ніж у 2 рази)., науці та науковому обслуговуванні (майже у 10 разів), машинобудуванні (у 3 рази), легкій промисловості (більш, ніж у 2 рази).

Аналіз  структури ІОК за видами економічної  та промислової діяльності протягом 2001-2004рр. свідчить про суттєве зростання часток ІОК в загальному їх обсязі в будівництві (майже у два рази), в оптовій та роздрібній торгівлі (майже у два рази) та поступове зменшення цього показника в промисловості (на 4,7п.п.), у транспорті і зв'язку (на 3,1п.п.), сільському та лісовому господарстві (на 0,5п.п.), добувній промисловості (у 1,5 рази) (табл.4). Практично на одному рівні цей показник зберігався в машинобудуванні (на рівні 3,0%), металургії та обробленні металу (на рівні 4,3%), у легкій (на рівні 0,5%) та харчовій промисловості (на рівні 6,6%). 

Пріоритетними напрямами інвестування серед видів  економічної та промислової діяльності для національних інвесторів протягом 2001-2004рр. можна вважати транспорт  і зв'язок (19,8% від загального обсягу інвестицій), операції з нерухомістю (14,8%), добувна промисловість (8,4%), оптова та роздрібна торгівля (7,0%), виробництво та розподілення . 

Структура інвестиції в основний капітал за галузями економіки та промисловості  у 1990-2000рр.*

Література 

1. Базилевич  В. Д., Базилевич К. С. Ринкова  економіка: Основні поняття і  категорії: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. — 263 с. 

2. Базілінська  О. Я. Макроекономіка: Навч. посіб.  — К.: ЦНЛ, 2005 — 442 с. 

3. Предборський В. А. Економічна безпека держави: Монографія. — К.: Кондор, 2005. — 391 с. 

4. Отрошко  О. В. Основи економічної теорії: Макроекономічний аспект: Навч. посіб.  — К.: Знання, 2006. — 222 с. 

5. Круш  П. В. Макроекономіка: Навч. посіб.  — К.: ЦНЛ, 2005. — 400 с. 

6. Савченко  А. Г. і ін. Макроекономіка: Підручник.  — К.: Либідь, 1999. — 288 с. 

7. Національна  економіка: Підручник / За ред.  П. В. Круша. — К.: Каравела; Піча  Ю. В., 2008. — 416 с. 

8. Єщенко  П. С. Сучасна економіка: Навч. посіб. — К.: Вища школа, 2005. — 325 с. 

9. Макроекономіка  та макроекономічна політика: Навч. посіб. / А. Ф. Мельник і ін. —  К.: Знання 2008. — 699 с. 

10. Панчишин  Степан. Макроекономіка: Навч. посіб.  — К.: Либідь, 2001. — 616 с. 

11. Заболоцький  Б. Ф. Перехідна економіка: Посібник. — К.: ВД "Академія", 2004. — 512 с. 

12. Башнянин  Г. І. Макроекономічна теорія: Навч. посіб. — Львів: "Новий  Світ — 2000", 2005. — 552 с. 

13. Перехідна  економіка: Підручник. / В. М. Геєць  і ін. — К.: Вища школа, 2003. —  591 с. 

14. Мунтіян  В. І. Економічна безпека України. — К.: КВІЦ, 1999. — 462 с.