Соціологія - предмет і метод

Як відомо, XX ст. характеризується, з одного боку, подаль­шою диференціацією наукових знань, а з другого — їх інтегра­цією. Результатом цих процесів є виникнення нових, а також ба­гатьох суміжних наук. Історія становлення соціології свідчить, що від філософії спочатку відокремилась загальна соціологія, а потім від загальної соціології — галузеві соціології.

Маючи спільний з науками, від яких вона відокремилась, об'єкт дослідження (індивідів, їх життєдіяльність), соціологія обмежується вузькою предметною сферою, виробивши специфі­ку її сприйняття (теоретичного підходу), використовуючи своє­рідні понятійний апарат, процедури і методи наукового дослід­ження. Так, на відміну від філософії, що вивчає взаємозв'язок су­спільної діяльності та соціальної суті особи як цілісний процес взаємодії природи і суспільства, соціологія за допомогою влас­них методів досліджує закономірності соціальних взаємозв'язків у життєдіяльності суспільства.

Користується соціологія і методами інших наук (окрім суто соціологічних), що, безумовно, сприяє поглибленому вивченню її предмета. Проте тут дуже важливо дотримуватися вимог науко­вої методології. Практика свідчить, що коли соціологи занадто захоплюються методами дослідження, запозиченими з інших наук, це призводить до втрати власного предмета дослідження.

Щодо порівняння галузевих соціологій із загальною соціоло­гією, що акумулює основні соціологічні закономірності, то й тут слід мати на увазі передусім схожість, а не тотожність предметів вивчення цих наук.

Загальна соціологія вивчає взаємодію різних сфер життєдіяль­ності суспільства в цілому. Окремі підсистеми суспільства: пра­цю, побут, освіту, культуру, релігію, науку, медицину тощо — вивчають галузеві соціологічні науки. Зокрема, соціологія праці досліджує працю як самостійну сферу життєдіяльності суспільс­тва. Однак загальна соціологія та соціологія праці (як і будь-яка специфічна соціологічна наука) різняться за рівнем узагальнення. Загальна соціологія розглядає типове для всього суспільного роз­витку в цілому, а соціологія праці — реалізацію цього типового в трудовій сфері. Так, установлення зв'язку між характером суспі­льних виробничих відносин, рівнем розвитку продуктивних сил та ставленням людини до праці, її соціальною активністю, трудо­вою поведінкою належить до загальної соціології, а от вивчення форм вияву цього зв'язку, конкретних чинників та міри їхнього впливу — це вже рівень соціології праці.

На межі соціології з іншими науками виникають галузі, які вивчають ті чи ті аспекти життєдіяльності суспільства. Так з'явилась, наприклад, економічна соціологія — галузь соціоло­гії, що вивчає соціальні аспекти економічних процесів і еконо­мічної поведінки людей у суспільстві, форми соціальних органі­зацій, системи взаємозв'язаних ролей, моделі норм і цінностей, що регулюють економічну діяльність у конкретному суспільст­ві, взаємовідносини між економічними інститутами. Вона вивчає соціальний механізм розвитку економіки, під яким розу­міють стійку систему економічної поведінки великих соціаль­них груп (демографічних, професійних, кваліфікаційних та ін­ших), а також взаємодію цих груп між собою та з державою щодо виробництва, розподілу, споживання матеріальних благ і послуг. Економічна соціологія вивчає ціннісні орієнтації цих груп, їхні потреби, інтереси, поведінку у виробничій діяльності; простежує, як відбувається звільнення і працевлаштування пра­цівників, серед яких груп найбільше безробіття, як змінюється оцінка справедливої економічної винагороди в різних групах, сферах індивідуальної та колективної праці за різних форм влас­ності тощо.

Загальна соціологія є більш фундаментальною наукою порівняно з галузевими соціологіями. Останні входять до неї як скла­дові частини.

Галузеві соціології доповнюють одна одну на підставі взаємо-обміну науковими знаннями, результатами досліджень і у своїй сукупності формують загальну проблематику, спільний предмет дослідження, яким займається загальна соціологія.

Отже, галузеві соціології входять до предметної сфери за­гальної соціології. Водночас у кожній з них є специфічні пробле­ми, які неможливо пояснити на достатньому науковому рівні без знання галузевої соціології.

Метою вивчення соціології є не тільки здобуття системних знань про суспільство, закономірності та тенденції його розвитку, соціальну структуру, причини соціальних криз, а й заохочення до пошуку нових соціально вартісних цінностей, адекватного оці­нювання стану суспільства, шляхів його поліпшення, до вихо­вання наукового світогляду та національної свідомості.

Соціологія є фундаментальною наукою, покликаною формувати світоглядну, методологічну та ідеологічну культуру. Вона є також і ужитковою наукою, що має забезпечувати поінформованість насе­лення, органів державної влади та управління про суспільне життя, за допомогою засобів масової інформації формувати громадську думку. Західні вчені часто рівнем розвитку соціологічної освіченос­ті вимірюють рівень розвитку демократії в країні.

Реформувати суспільство не можна без соціологічного забезпе­чення та обґрунтування рішень, що їх приймає державна влада, без попереднього вивчення їх соціальної зумовленості, без прогнозуван­ня можливих наслідків та моделювання їх оптимальних варіантів.

Література

1.      Вебер М. Основные социологические понятия // Избр. произв — М 1990.

2.      Дюркгейм 3. О разделении общественного труда: Метод социологии. — М., 1990.

3.      Дюркгейм Е. Соціологія і соціальні науки // Філос. і соціол. думка. — 1992. — № 5.

4.      Заславская Т. И. Роль социологии в ускорении развития советского общества // Социс. — 1987. — № 2.

5.      Коллинз Р. Социология: наука или антинаука? // Теория общества / Под. ред. А. Филипова. — М., 1999.

6.      Краткий словарь по социологии. — М, 1989.

7.      Осипов Г. В. Социология. — М., 1990.

8.      Попова І. М. Соціологія: Пропедевтичний курс. — К., 1996.

9.      Руткевич М. Н. О предмете социологической науки: три методологических вопроса // Социс. — 1991. — № 7.

10. Смелзер Н. Социология. — М., 1994.

11. Современная западная социология: Словарь. — М, 1990.

12. Социология: наука об обществе. — Харьков, 1996.

13. Шаповал М. Загальна соціологія. — К., 1996.

14. Ядов В. А. Размышления о предмете социологии // Социс — 1990 № 2.