Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2013 в 18:30, реферат
Вплив Дюркгейма на західну соціологію в наш час загальновизнаний. Учений звернув увагу на фундаментальні проблеми соціологічної науки — і цим пояснюється його популярність у Франції кінця XIX — першої третини XX ст., розповсюдженість впливу його ідей в інших країнах Європи та Америки, а також цікавість до його вчення в наш час.
Вступ
1. “Соціологізм” як філософське обґрунтування соціології.
2. Принципи "соціологізму" як методологічне підґрунтя у
дослідженні самогубств.
3. Вчення Е.Дюркгейма про соціальні факти.
Висновок
Список використаної літератури.
Зародки соціологізму можна простежити вже у працях О.Конта, Г.Спенсера, Л.Гумпловича та інших мислителів. Проте тільки у Дюркгейма вона стає чітко вираженою. В цілому вона була продуктом поширеного наприкінці XIX століття прагнення до позначення своєрідності предмету соціології та звільнення її як науки від крайнощів позитивістського натуралізму. Останній намагався пояснити соціальні явища виключно на основі законів, відкритих природничими науками. На противагу цьому серед суспільствознавців того часу стала визрівати інша точка зору. Вона полягала в тому, що соціологія як самостійна наука не повинна шукати пояснення соціальним явищам поза власним предметом, їхні причини мають відшукуватися у самій соціальній реальності, серед інших соціальних явищ, а тому дана наука може обходитися без підтримки інших дисциплін і навіть у певних випадках сама сприяти їхньому розвиткові.
Соціологізм Дюркгейма
є комплексом досить строгих положень.
Одне з них стосується прагнення
чітко розмежувати явища
Водночас соціологія претендує на роль основної соціальної науки. Принайні у межах соціологізму проглядається тендеція, відповідно до якої усі інші наукові дисципліни , які займаються тими чи іншими аспектами соціальної дійсності, підпорядковуються соціології. Це обгрунтовується тим, що соціальні явища міцно пов'язані між собою, їх не можна зрозуміти ізольовано одне від одного, це є лише різні виявлення однієї і тієї ж дійсності — соціальної, що, хоча й вивчається всілякими науками, однак як ціле становить предмет тільки соціології. Тим самим соціологія проголошувалась наукою, що має ключ до усіх соціальних явищ.
Серед інших рис соціологізму треба вказати на його акти антиеволюціоністську спрямованість. Соціологізм концентрує увагу на сталих і повторюваних зв'язках поміж соціальними явищами, досліджує різноманітні соціальні типи. Що ж взагалі становить предмет соціології?
Висвітлення природи предмета, за Дюркгеймом, — фундаментальна проблема, від вирішення якої залежить її статус як самостійної науки. Основні ідеї з цієї проблеми французький соціолог виклав 1895 року в роботі "Правила соціологічного методу". Вихідним моментом стало прагнення вичленити як предмет соціології таку реальність, якою не займається жодна з інших наук. При цьому припускалось, що ця реальність має особливі, тільки їй притаманні властивості. Згідно з Дюркгеймом, такими є соціальні факти, які у суспільності складають соціальну реальність в цілому.
У роботі Е.Дюркгейм встановлює
основні вимоги до соціальних фактів,
котрі дозволили існувати соціології
як науці. Перше правило в тому,
що соціальні факти треба
а) соціальні факти є зовнішніми для підвидів;
б) соціальні факти можуть бути об'єктами з тієї точки зору, що вони матеріальні;
в) відносини причинності,
які встановлюються між двома
або багатьма соціальними фактами,
допомагають формулювати
Друге правило полягає в тому, щоб "систематично відмежовуватися від усіх вроджених ідей". Це значить:
а) соціологія передусім повинна відсторонитися від всякої ідеології;
б) вона також повинна звільнитися від всіх забобонів, котрими володіють індивіди по відношенню до соціальних фактів.
Третє правило у визнанні переваги цілісності над складовими її частинами. Це значить, що:
а) джерело соціальних фактів знаходиться в суспільстві, а не в мисленні та поведінці індивидів;
б) суспільство є автономною системою, яка керується своїми особистими законами.
Відмітна ознака соціальних фактів — їхнє незалежне від індивидів буття і здатність справляти на останніх примусовий вплив. Кожний індивід, зазначав французький філософ, при народженні застає соціальну реальність готовою, яка функціонує незалежно від нього. Індивід не створює мови, якою розмовляє, а навчається їй у ході своєї соціалізації; не винаходить методів праці, а набуває їх від соціального оточення; не вигадує власної релігії, а визнає одну з уже існуючих. Отже, свої способи мислення, почування та дії індивід повинен пристосувати до способів, які вже існують і визнані суспільством. Істотна риса останніх у тому, що вони існують поза індивідуальною свідомістю.
Висновок
Вплив Дюркгейма на західну соціологію в наш час загальновизнаний. Учений звернув увагу на фундаментальні проблеми соціологічної науки — і цим пояснюється його популярність у Франції кінця XIX — першої третини XX ст., розповсюдженість впливу його ідей в інших країнах Європи та Америки, а також цікавість до його вчення в наш час.
Природа суспільства, його інтегративний початок, його "здоровий" і патологічний стан, методи соціологічного дослідження і статус соціології як науки — всі ці проблеми, які вирішуються з позицій цілісної філософсько-соціологічної концепції, безперечно належать до числа найважливіших проблем теоретичної соціології. При наполегливих пошуках відповіді на питання про шляхи розвитку сучасного світу все частіше співставляються теорії Маркса, Дюркгейма, Вебера, Парето.
Будучи супротивником розчинення пізнавальних цінностей в інших, Дюркгейм одночасно був супротивником розчинення соціологічного підходу в підходах, властивих іншим наукам. Це ревниве прагнення обґрунтувати і відстояти самостійність соціології сполучалося в нього з рішучим неприйняттям дилетантизму в цій науці, що компрометировали її в очах вчених і широкої публіки: адже в той час, як, утім, і тепер, під чи рубрикою заголовком «соціологія» нерідко фігурувало усе, що завгодно. Соціологічна етика Дюркгейма - це етика чесного, неупередженого і компетентного дослідження.
Завершуючи огляд
Використана література
1. Соціологія: Навч. посіб./ За ред. С.О. Макеєва-С69 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, КОО, 2008-566с. – (Вища освіта ХХІ ст.), ст. 73-78.
2. Соціологія: Підручник
за рейтингово-модульною
3. Соціологія: Навч. посібник.-Вид. 2-ге, перероб. і доп.- К.: КНЕУ,2002.-472с.