Зміст, призначення та сфера застосування вибіркового методу

Зміст, призначення та сфера застосування вибіркового методу

Вибірковий метод –  це метод дослідження, який дозволяє робити висновки відповідно до характеру  розподілу ознак, що вивчаються, генеральної  сукупності. Генеральна сукупність –  це вся статистична сукупність об’єктів (явищ суспільного життя), одиниць відбору, яка вивчається і має загальні якісні ознаки чи кількісні перемінні на основі розгляду деякої її частини – вибіркової сукупності. Метод передбачає різноманітні засоби формування вибіркової сукупності, котра забезпечує можливість поширення висновків, отриманих у результаті її розгляду, на сукупності, що досліджуються.

Сьогодні ні одне масове соціологічне опитування не обходиться без застосування вибірки. Це особливо важливий етап розробки методичного розділу програми дослідження, від якого значною мірою залежить достовірність отриманої соціологічної інформації.

Таким чином, вибірка  має такі переваги: 1) економія часу і коштів у результаті скорочення обсягу роботи; якщо опитується 1-2% генеральної  сукупності, то обсяг роботи зменшується в 50-200 разів, що дуже знижує ціну дослідження; 2) зводиться до мінімуму негативний вплив на об’єкт соціологічного дослідження; 3) детально досліджується кожна одиниця спостереження при неможливості охоплення всіх одиниць (наприклад, вивчення бюджетів вільного часу сімей); 4) досягається найточніший результат обстеження завдяки зменшенню кількості помилок при реєстрації.

Вибіркова сукупність –  це зменшена копія генеральної сукупності або її мікромодель, відібрана за чітко заданими правилами, вона містить усі важливі її ознаки і характеристики як цілого.

Програма застосування вибіркового методу є складовою  частиною програми соціологічного дослідження.

Провідні завдання програми вибіркового дослідження:

– попередній збір інформації про сукупність, яка досліджується для створення основи вибірки, виділення одиниць відбору й аналізу;

– вибір і обґрунтування схеми вибірки;

– організація вилучення одиниць відбору з генеральної сукупності за обраною схемою відбору;

– розрахунок характеристик вибіркової сукупності;

– оцінка параметрів генеральної сукупності за результатами вимірювання ознак вибіркової сукупності.

Якщо генеральна сукупність являє собою чисельність об’єктів, котрі є предметом вивчення в  межах, окреслених програмою соціологічного дослідження територією та часом, то вибіркова сукупність – це модель генеральної сукупності, результат певним чином побудованого вилучення частини елементів генеральної сукупності, які виступають як об’єкти спостереження.

Важливо відзначити, що основу відбору складає перелік елементів генеральної сукупності, якщо він задовольняє вимогам повноти, точності, адекватності роботи, відсутності дублювання одиниць аналізу. Основою відбору в соціологічних дослідженнях можуть служити алфавітні списки співробіт-ників установи, домові книги, картотеки відділу кадрів. Найбільш повно задовольняють вимогам відбору соціальні карти організацій, регіонів. Соціальна карта – це широкий розподіл показників для певних організацій або регіонів. Вона включає в себе соціально-демографічні, соціально-економіч-ні, соціально-політичні та інші показники.

Генеральна сукупність – це велика кількість елементів, які є об’єктом соціологічного аналізу. Так, якщо об’єктом вивчення є працездатне  населення країни, то генеральна сукупність – усі жінки віком від 16 до 54 років і чоловіки віком від 16 до 59 років.

Одиниці вибору – елементи генеральної сукупності, які відбираються на кожному етапі вибірки.

Одиниці аналізу –  елементи сформованої вибіркової сукупності, які піддаються безпосередньому дослідженню.

Основа вибірки –  це список одиниць відбору, з якого  витягується вибірка або певний ступінь у ній. Якщо, наприклад, на першому ступені вибірки здійснюється відбір підприємств, то основа вибірки  – список підприємств. На другому  ступені основою вибірки може бути вже алфавітна картка робітників окремого підприємства. Поняття “одиниця спостереження” означає елемент генеральної сукупності, з якої безпосередньо ведеться відбір соціальної інформації. Зазвичай у вибірковому опитуванні одиницею спостереження є окрема людина. Слід відрізняти одиницю спостереження від одиниці аналізу. Одиницею аналізу може бути сім’я як цілісний соціальний об’єкт, а одиницею спостереження в цьому випадку буде голова сім’ї.

Дисперсія – розкид значень  ознак елементів генеральної або вибіркової сукупності (співвідношення чоловіків і жінок у колективі). При нульовій дисперсії усі одиниці вибору мали б однакові, рівні середньому значенню розподілу ознаки, і для вибірки достатньо було б однієї одиниці, щоб забезпечити репрезентативність даних. Чим більше дисперсія, тим більший обсяг вибіркової сукупності необхідний для подальшого дослідження.

Репрезентативність –  риса вибіркової сукупності, яка дозволяє представляти параметри генеральної  сукупності, що мають значення з точки зору завдань дослідження. Репрезентативність відбору означає, що з деякою наперед заданою або вирахуваною погрішністю можна ототожнити встановлений на вибірковій сукупності розподіл ознак, які вивчаються, з їх дійсним розподілом у генеральній сукупності. Репрезента-тивність оцінюється на основі аналізу і розрахунку помилок: процедурних (допущених під час реєстрації ознак) і випадкових, які залежать від ступеня мінливості ознаки, яка вивчається.

Помилка вибірки є  мірою вибіркового розподілу  від генеральної сукупності, тобто визначає відхилення вибіркових оцінок ознак від їх значень у генеральній сукупності. Випадкова помилка вибірки – це статистична погрішність, що являє собою відхилення характеристик вибіркового розподілу від генеральної сукупності. А систематична помилка вибірки, на відміну від випадкової, носить невипадковий характер і витікає із неадекватності сформованої вибірки завданням дослідження; незнання розподілу в генеральній сукупності й застосування процедур відбору, які можуть спаплюжити ці розподіли, свідомого відбору найбільш значних і “виграшних” для розв’язання завдань дослідження елементів генеральної сукупності, які, однак, не представляють її у цілому і т.д.

Розглянемо два типи об’єктів репрезентації. До першого  віднесемо політико-адміністративні одиниці (країна, край, область, район, різні види населених пунктів, сільські ради та ін.), до другого – промислові підприємства (у тому числі сільські колективи і господарства), установи, навчальні заклади. На кожному проміжному ступені відбору процес виділення об’єктів репрезентації починається з їх угрупування за певними ознаками в типові групи, з яких потім виділяються визначеними засобами один чи декілька типових представників. Під способом районування виділених на проміжних ступенях відбору об’єктів репрезентації розуміємо алгоритми чи методи типологізації об’єктів репрезентації або одиниць спостереження в типові групи, з яких потім відбираються найбільш типові представники, характерні для даної групи.

Типологія вибіркового методу

Побудуємо складну класифікацію типів і видів відбору (тобто  відбір буде класифікуватися не за однією, а за декількома основами). Головним критерієм розподілу існуючих типів  відбору є спосіб виділення одиниць  відбору. Це дозволить виділити три  типи відбору: суцільний, випадковий і невипадковий (спрямований).

Під суцільним розуміється  відбір, у процесі якого всі  одиниці сукупності повинні бути дослідженими або всі одиниці  репрезентації переходять на наступний  ступінь відбору. Під випадковим відбором одиниць сукупності будемо розуміти такий, при якому кожна одиниця генеральної сукупності матиме рівну чи майже рівну вірогідність потрапити у вибіркову сукупність. Невипадковий (спрямований) відбір – це відбір, при якому одиниці вибіркової сукупності відібрані спрямовано. Випадкові й невипадкові типи відбору мають декілька видів і різновидів. Розглянемо кожний із них.

Районований відбір –  один із видів випадкового відбору. Теорія і практика вибіркового методу показує, що вірогіднісний метод  використовується порівняно рідко. Найбільш оптимальні результати отримуються в тих випадках, коли типові групи виділені таким чином, що одиниці в середині кожної з них мають найбільшу схожість; у той час як одиниці із різних районів помітно відрізняються, тому що помилка районованої вибірки обумовлена тільки варіацією в середині виділених типових груп. Як ознаки розшарування використовують тільки такі, які корелюють з характеристиками, що досліджуються. Відсоткове представництво таких ознак у генеральній сукупності відоме, і наявність чи відсутність їх у кож-ній одиниці сукупності вже до початку дослідження може бути чітко визначена.

Гніздовий відбір. Під  гніздом у соціології розуміють  той проміжний об’єкт дослідження, який вибирається на кожному ступені  і служить вихідною сукупністю для наступного відбору. Гніздами можуть служити різні одиниці відбору, починаючи з таких великих регіонів, як країна, місто, район і закінчуючи виробничими бригадами, сім’ями.

Використання гнізда суттєво ускладнює методику вибіркового  дослідження тому, що вивчення одиниць дослід-ження, які належать одному й тому ж гнізду, дає суттєво менше інформації, ніж вивчення тієї ж кількості одиниць, які розташовані в різних гніздах.

При розподілі генеральної  сукупності на гнізда необхідно звернути увагу на такі обставини: 1) кожний елемент генеральної сукупності належить тільки одному гнізду; 2) гнізда мають бути між собою по можливості однорідними за рядом показників; 3) саме гнізда (подібно генеральній сукупності) повинні мати неоднорідну структуру за цими ж показниками. Таким чином, гніздовий відбір – це пряма протилежність районованому, який потребує того, щоб виділені страти мали однорідний склад, але між собою значно відрізнялись.

Метод основного масиву – один із видів невипадкового  відбору. Спостереженню підлягає така група одиниць генеральної сукупності, питома вага якої в усій сукупності “зовсім достатня” або “достатньо велика”, чи одиниці генеральної сукупності взяті довільно на основі “інтуіції і практичного чуття” дослідника. Позитивним моментом такого підходу є його економічність. Однак “цілеспрямовані” відбори, як і відбори, що проводяться за методом основного масиву, частіше за все довільні як у відношенні ознак, котрі, на думку укладачів таких схем, повинні якось впливати на явище, що вивчається, так і щодо інтерпретації даних, які отримуються. Метод основного масиву слід використовувати тільки в тому випадку, коли дослідник упевнений у тому, що частина сукупності, яка не підлягала спостереженню, не може вплинути на кінцеві висновки. Якщо такої впевненості немає, то його застосовувати не треба.

Систематичний відбір. Зазвичай у соціологічній і статистичній літературі систематична вибірка розглядається  як спрощений варіант імовірного відбору. В основу вибірки, як правило, покладені різні алфавітні списки, картотеки та ін. Відбір одиниць здійснюється через один і той же інтервал (крок) у вихідному алфавітному списку, при цьому перший номер у списку визначається випадково.

У подальшому систематичну вибірку будемо розглядати як псевдовипадкову  і трактувати як різновид випадкової, а не ймовірнісної вибірки. І хоча систематична вибірка не є строго ймовірнісною (вона – тільки один із видів випадкового відбору), при систематичній вибірці завжди використовуються розрахункові формули ймовірнісної вибірки. Це пояснюється тим, що середня помилка репрезентативності для систематичної вибірки (якщо не виключені можливості помилки, які залежать від періодичного характеру об’єкта, що вивчається) не перевищує помилку чи дорівнює їй для ймовірної вибірки.

Окрім систематичної часто використовується стратифікована вибірка, яка передбачає деякий попередній етап, дозволяє збільшити  ступінь її репрезентативності, тобто зменшити можливу помилку. Для помилки вибірки характерні такі ствердження: більша за обсягом вибірка веде до меншої помилки; більша однорідність генеральної сукупності веде до меншої помилки, ніж менша. На другому ствердженні побудована ідея стратифікованої вибірки, згідно з якою попередньо розділяють генеральну сукупність так, щоб її частини виявилися більш однорідними, ніж вихідна сукупність. У нестратифікованій виборці помилка вибірки за ознакою соціальної приналежності буде такою ж, як і за іншими перемінними, а у стратифікованій вона буде наближатися до нуля. Після розподілу сукупності на однорідні групи (страти) з кожної групи витягається вибірка будь-яким із відомих способів. Існує ціла низка конкретних стратегій стратифікаційного відбору. Найчастіше використовується підхід, при якому всі елементи генеральної сукупності розділяють на групи (страти) відносно до якоїсь перемінної. З кожної групи випадково або систематично відбирають елементи, кількість яких пропорційна обсягу групи в генеральній сукупності. Так, якщо в генеральній сукупності співвідношення чоловіків і жінок складає 46,5 і 53,5 %, то у стратифікованій виборці за цією перемінною доля чоловіків і жінок повинна бути такою ж.

Квотний відбір. Найбільш поширеним із числа спрямованих (невипадкових) методик формування вибіркової сукупності є квотний  відбір. Відбір за квотами відрізняється  від випадкових методик декількома ознаками і від імовірного (як одного із видів випадкового відбору), припускає наявність статистичних даних за рядом суттєвих чи корелюючих із ним характеристик генеральної сукупності. Згідно зі складом генеральної сукупності встановлюють квоти для визначення суттєвих ознак (в основному соціально-демографічних). Таким чином прагнуть досягти адекватності вибіркової і генеральної сукупності.

При цілеспрямованій  виборці – ще одному різновиду  невірогідносного відбору – з  генеральної сукупності вибираються типові елементи, щоб отримати її зменшену модель. Переваги цього типу вибірки у тому, що вона дозволяє відносно легко і економічно з’ясувати певні тенденції у генеральній сукупності. Вона дає можливість, наприклад, враховувати той факт, що соціальна група має “ядро” з усіма інваріантними якостями. Основний недолік цілеспрямованої вибірки полягає в тому, що вона здійснюється суб’єктивно і тому не дозволяє робити досить надійних висновків про кількісний розподіл ознак у генеральній сукупності.

Стихійний відбір є одним із видів невипадкового відбору. При побудові вибіркової сукупності методом стихійного відбору дослідник не має можливості забезпечити відповід-ність вибіркової і початкової сукупності за всіма ознаками, які характеризують одиницю спостереження чи об’єкт репрезентації.