Зміст, призначення та сфера застосування вибіркового методу

Основними факторами, які  визначають природу стихійного відбору, є готовність дослідника мати справу з максимально доступними для  нього одиницями сукупності (фактор доступності) і його прагнення гарантувати  в умовах обмежених ресурсів вихід на ті одиниці сукупності, які володіють ознаками, котрі ми шукаємо (фактор цілеспрямованості). Перший фактор означає, що організатор дослідження готовий погодитися з тим, що рішення про включення у вибірку належить потенціальному респонденту.

Етапи й основні процедури вибіркового  методу

Етапи й основні процедури  вибіркового методу:

Підготовчий етап. Розробка програми вибору:

– побудова системи показників генеральної сукупності, яка виражає її якісні й кількісні характеристики;

– виділення значущих для дослідження ознак генеральної сукупності; забезпечення її повноти, точності, адек-ватності, зручності в роботі;

– попередня оцінка дисперсії ознак генеральної сукуп-ності з погляду дослідника;

– виділення одиниць відбору;

– визначення схеми, типу і обсягу відбору;

– складання плану та інструктаж з методики відбору елементів вибіркової сукупності;

– підготовка інструментарію (бланків) для проведення вибірки;

– експертиза проекту програми вибірки. Уточнення проекту, його затвердження.

Оперативний етап відбору елементів вибіркової сукупності:

– організація доступу до даних, необхідних для проведення відбору;

– підготовка технічних засобів для відбору;

– підготовка, інструктаж виконавців для проведення відбору;

– вилучення одиниць відбору з генеральної сукупності за заданою схемою та згідно з інструкціями;

– складання списку й метричних таблиць аналізу із зазначенням заданих ознак;

– збирання первинної інформації за методиками вибору, в яких передбачено складання попереднього списку відбору;

– контроль за процедурами відбору, збирання облікових документів, перевірка, уточнення даних.

Результуючий етап оцінки репрезентативності даних вибіркового  дослідження:

– первинна обробка даних з відбору елементів вибіркової сукупності;

– аналіз відповідності даних побудованої вибірки зав-данню;

– складання списку вибіркової сукупності й маршрутних листів для польових досліджень;

– збирання первинних даних з вибіркової сукупності за методиками збирання інформації, їх обробки та аналізу;

– побудова висновків про умови екстраполяції результатів відбіркового дослідження на генеральну сукупність;

– аналіз і оцінка ефективності застосування методики відбору.

Таким чином, процес відбору  засновано, по-перше, на взаємозв’язках і взаємообумовленості якісних  характеристик й ознак соціальних об’єктів, по-друге, на правомірності висновків про ціле на основі вивчення його частини за умови, що за своєю структурою вона є мікромоделлю цілого.

Список  використаної літератури

1. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. — К.: Наукова думка. — 1996. — С. 61-81.
2. Ядов В. ыКонтент Вворовваный А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. — М.: «Добросвет», «Книжный дом «Университет». — 1998.-С. 111-122.
3. Андреенков В.Г., Кабыща A.B. Структура и процесс социологического исследования // Срциология. -М.: Наука, 1996.
4. Батыгин Г.С. Лекции по методологии социологических исследований. -М.: Аспект-Пресс. — 1995. — 286 аКонтент ворорваыный с.
5. Капитонов Э А. Технология разработки программы социологического исследования (методический материал) // Социология XX века. История и технология. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1996.
6. Оперативные социологические исследования: методика и опыт организации / Под. ред. Д.Г. Ротмана, А.Н. Данилова, Л.Г. Новиковой. — Мн.: БГУ.-2001.-354 с.