Фінансова криза на підприємстві

     Фундаментальна  діагностика банкрутства підприємств  характеризує систему оцінки параметрів кризового фінансового розвитку підприємства, яка здійснюється на основі методів факторного аналізу  та прогнозування.

     Основними цілями фундаментальної діагностики банкрутства є:

     - поглиблення результатів оцінки  кризових параметрів фінансового  розвитку підприємства, отриманих  у процесі експрес-діагностики  банкрутства;

     -  підтвердження  отриманої попередньої  оцінки масштабів кризового фінансового  стану підприємства;

     - прогнозування розвитку окремих  факторів, що спричиняють загрозу  банкрутства підприємства, та їхніх  негативних наслідків;

     - оцінка та прогнозування здатності  підприємства до нейтралізації  загрози банкрутства за рахунок  внутрішнього фінансового потенціалу [2].

     В процесі здійснення фундаментального аналізу використовуються наступні методи:

     -  алгоритм інтегральної оцінки  загрози банкрутства підприємства, що ґрунтується на використанні  закордонних методик прогнозування  ймовірності банкрутства;

     - кореляційний аналіз. Цей метод використовується для визначення ступеня впливу окремих факторів на характер кризового фінансового розвитку підприємства. Кількісно ступінь цього впливу може бути виміряний за допомогою одно- або багатофакторних моделей кореляції. За результатами такої оцінки проводиться упорядкування окремих факторів за ступенем їхнього негативного впливу на фінансовий розвиток підприємства;

     - СВОТ-аналіз (SWOT-analysis) [2]. 
 

Економічна  сутність санації  підприємств

     Найдієвішим засобом запобігання банкрутства підприємства є фінансова санація.

           Термін “санація”  походить від латинського “sanаre”  – оздоровлення, видужання. Економічний  словник тлумачить це поняття  як систему заходів, здійснюваних для  запобігання банкрутств промислових, торгових, банківських монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке знаходиться на межі банкрутства, з могутньою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства. [5 ]

      Законодавство визначає санацію як сукупність усіх можливих методів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

     Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення, відновлення або збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення заходів санації фінансового і організаційно-технічного характеру [3].

     Виділяють такі форми санації підприємства:

1. Санація підприємства спрямована на рефінансування боргу, передбачає такі варіанти:

• мобілізацію внутрішніх фінансових резервів;

• зміну розміру статутного фонду шляхом додаткової емісії акції

• перетворення короткострокової кредиторської заборгованості в довгострокову;

• списання санатором-кредитором частини боргу;

• державну допомогу санованому підприємству;

• переведення боргу на іншу юридичну особу;

• цільовий банківський кредит;

• учать робітників у оздоровленні підприємства;

• відстрочку погашення облігацій підприємства;

• трансформацію боргу у власність.

2. Санація підприємства спрямована на його реорганізацію має такі форми:

• об’єднання;

• поділ;

• перетворення;

• передача в оренду;

• приватизація;

• продаж цілісного комплексу.

      Санаційні заходи можуть оформлятися у вигляді  плану або програми, які різняться цілями, структурою, часовими характеристиками та складом виконавців [10].

                                                                  Таблиця 1

      Типовий план санації підприємства  

[8].

Розробка  плану санації

Введення. У ньому наводяться:

      • мета й завдання плану санації;

      • замовник плану санації;

      • обґрунтування заходів щодо відновлення платоспроможності;

      • повні відомості про підприємство: повне і скорочене найменування підприємства, його юридична адреса, організаційно-правова форма, форма власності, організаційна структура, коротка історія створення й т.д.

Розділ 1. Аналіз поточного стану. Містить  аналіз зовнішніх умов функціонування, характеристику фінансового й техніко-економічного стану підприємства, оцінка причин неплатоспроможності й наявного у підприємства потенціалу.

      Аналіз  зовнішніх умов функціонування підприємства включає оцінку загальних політико-економічних тенденцій, галузі й ринку.

      Аналіз  фінансового й техніко-економічного стану підприємства включає аналіз коефіцієнтів:

      • ліквідності;

      • фінансової стабільності;

      • ділової активності;

      • прибутковості підприємства;

      При аналізі необхідно більше уваги  приділити аналізу якісних характеристик, які можуть оздоровити фінансове становище підприємства.

      Аналіз  причин неплатоспроможності має на меті виявити фактори кризи й виключити їхній вплив  на діяльність підприємства.

      Наявний потенціал у підприємства оцінюється таким факторами: можливістю залучення  додаткового капіталу, наявністю  кваліфікованого персоналу, надійних джерел поставки сировини, ринків збуту, виробничим потенціалом, якістю менеджменту й організаційної структури.

      Розділ 2. Стратегія санації. Містить стратегічні  цілі санації, цільові орієнтири, безпосередньо  розробку стратегії, а також програму покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності й ліквідності.

      Розділ 3. План санаційних заходів. Складається  з наступальних частин, які можуть бути виділені в самостійні розділі плану санації.

        План маркетингу. Мета – розробка комплексу заходів  впливу на ринок і ситуацію на ньому для збільшення обсягів збуту продукції. У зв’язку з цим оцінюються:

        • попит і можливості ринку;

        • конкурентність;

        • місткість ринку;

        • ринкові можливості підприємства;

        • можливості і шляхи  розширення ринків збуту.

  Виробничий  план. Мета – оптимізація виробничих процесів у частині поставок сировини й матеріалів, технологічного просу, виробничих потужностей, контролю якості. На цьому етапі оцінюється потреба в інвестиціях.

  Організаційний  план. Мета – створення ефективної організаційної структури підприємства, виявлення необхідності реорганізації або реструктуризації, підвищення мотивації й умов праці працівників.

  Фінансовий  план. Мета – розробка системи показників, що відображають очікувані фінансові  результати діяльності підприємства:

  • прогноз обсягів реалізації;

  • баланс грошових доходів і витрат;

  • прогнозований баланс активів і  пасивів після проведення санації;

  • шляхи досягнення беззбитковості;

  • джерела й форми мобілізації  фінансових ресурсів і їхня окупність.

  Розмір  потреби у фінансових ресурсах із зовнішніх джерел визначається різницею між загальною потребою підприємства у фінансових ресурсах і прогнозованому виручка від реалізації окремих об’єктів активів, продаж яких передбачено планом санації.

  Розділ 4. Ефективність санації й графік заходів щодо реалізації плану. Включає аналіз очікуваних результатів, можливих ризиків і строків ви конання. [3]. 

     Методика  проведення фінансової санації підприємства

     Санація що ініціюється самим підприємством  представляє складний і у багатьох відношеннях хворобливий для нього процес, що вимагає ефективного фінансового управління на всіх стадіях його здійснення.

     Таке  управління здійснюється на підприємстві по наступних основних етапах:

     1.Визначення  доцільності і можливості проведення  санації.

     2. Обґрунтування концепції санації.

     3. Визначення напряму здійснення  санації. 

     4. Вибір форми санації. Форма  санації безпосередньо характеризує  той механізм, за допомогою якого  досягається її основна мета.