Предмет і метод антимонопольного регулювання підприємницької діяльності

 

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Придунайська філія

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни: Предмет і метод антимонопольного регулювання підприємницької діяльності

 

на тему: Предмет і метод  антимонопольного регулювання підприємницької  діяльності

 

 

Виконав студент 5 курсу

Групи Ф _241-3-11 С ₅ П

Авдєєв Юрій Юрійович

Викладач:

Стрілець Галина Олександрівна

 

м. Ізмаїл, 2011

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………………...3

 

1. Причини виникнення та економічні наслідки діяльності монополій в регулюванні економіки………………………………………………………………4
2. Антимонопольне регулювання в Україні…………………………………….9
3. Монопольне становище на Україні та діяльність антимонопольного комітету України…………………………………………………………………….12

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………20

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...21

 

ВСТУП

 

Темою, обраною для розгляду в даній роботі є антимонопольне регулювання підприємницької діяльності.

На сьогодні для економіки  України висвітлення даного аспекту  являється надзвичайно актуальним, оскільки країна переживає перехідний період, що уособлює в собі структурні перетворення, як на рівні пересічного  громадянина, так і на рівні української  економіки в цілому. В державі  відбувається процес переходу від командно-адміністративного  типу управління економікою до ринкових відносин між суб'єктами, що функціонують на ринку товарів та послуг. Ринкова  система регулювання економіки  передбачає створення багатьох ринкових підсистем, що функціонують одночасно. Так в одній країні можна спостерігати ринок вільної конкуренції, олігополії і монополістичний ринок.

Перед українською громадою постала низка питань, пов’язаних з антимонопольним регулюванням підприємницької діяльності, що потребують досконалого вивчення і впровадження заходів щодо їх поліпшення і відповідного регулювання. Оскільки діяльність монополій залишає свій відбиток не лише на економічній стабільності країни і можливості розвитку економіки в цілому, а і на житті пересічного громадянина. Це пояснюється наявністю таких явищ в українській економіці, як вживання заходів недоброякісної конкуренції, сформованих сприятливих умов для діяльності монополій в деяких галузях економіки. Зазначені питання вимагають вживання заходів для вдосконалення антимонопольного законодавства України та підвищення якості діяльності антимонопольного комітету. Державне регулювання монополізованих ринків необхідно для захисту інтересів споживачів в галузі виробництва масових товарів.

 

 

1. Причини виникнення та економічні наслідки діяльності монополій в регулюванні економіки

 

Регуляторами ринкової економіки  є відносини попиту та пропозиції на ринках товарів та послуг. Дані відносини  залежать від кількості продавців  і споживачів товарів, які вимірюються  від одиниць (монополізовані ринки) до безлічі тих й інших (ринок  вільної конкуренції). Монополія  виникає у разі коли на ринку складаються  сприятливі умови для існування  єдиного виробника продукції, в  якої немає близьких замінювачів. Дані умови складаються в разі коли в країні не врегульоване антимонопольне законодавство, неефективно діє  антимонопольний комітет, існують  відповідні бар'єри для існування  вільної конкуренції. Для того, щоб  однозначно відповісти на питання - чи є на ринку монополістичні формування, необхідно встановити, чи спостерігаються  характерні риси монополії [3]. Розглянемо їх докладніше:

-  на ринку функціонує один продавець, тобто одна фірма являється єдиним постачальником товарів чи послуг, відбувається поєднання понять фірма-виробник і галузь ринку на якому виступає з своєю пропозицією фірма;

-  не має близьких замінників продукту чи послуги. Отже, при збереженні даної умови виробник потрапляє в ситуацію коли він виробляє продукцію або надає послугу, яка є унікальною, а споживач не має вибору товару, отже він може приймати рішення лише щодо користування даним товаром чи послугою;

-  диктування ціни - в разі коли фірма є єдиним виробником товарів чи послуг, вона самостійно встановлює ціну, яка може бути досить завищеною, але ринковий механізм не в змозі врегулювати даний процес шляхом конкурентної боротьби, як це відбувається на ринку вільної конкуренції, оскільки остання відсутня;

-  заблокований вступ на ринок інших виробників аналогічних товарів.

Отже однією з основних причин виникнення монополій спостерігаються  бар'єри для вступу на ринок конкурентних фірм. Вони можуть бути економічними, технічними, юридичними [1].

Для ефективної діяльності ринкового механізму необхідно, щоб в процесі його функціонування спостерігалась конкуренція між  суб'єктами, що вступають в ринкові  відносини. Оскільки конкуренція є  стимулюючим засобом для поліпшення, вдосконалення, розширення товарного  асортименту і надання послуг. Монополістичні формування є основною перешкодою діяльності цього необхідного  ринкового атрибуту.

На ринку відбувається взаємодія між попитом та пропозицією, тобто обмін між продавцями й  покупцями (виробниками і споживачами). Очевидно, що рішення продавців (покупців) про ціну й обсяг виробництва (закупівлі) товару будуть істотно розрізнятися для різних типів ринкових структур. Залежно від цілей економічного дослідження може бути запропоновано кілька різних класифікацій типів ринкових структур. Розглянемо просту й найбільш важливу в економічній теорії класифікацію ринків. Ознакою, покладеною в основу цієї класифікації, є ступінь впливу окремого продавця (покупця) на ринкову ціну, отже визначається ступінь монополізації ринкової галузі. У разі, коли ринкова структура характеризується досконалою конкуренцією, якщо жоден із продавців (покупців) не здатний вплинути на ціну товару. Якщо дана умова не дотримується, то конкуренція є недосконалою. Отже, конкуренція пов'язана з різкими стрибками цін, а монополія (держава) характеризується твердими цінами.

Для досконалого визначення поняття монополістичних формувань  наведемо наступну класифікацію ринкових структур, що характеризуються недосконалою конкуренцією:

1.  Монополія (чиста монополія). У галузі є тільки один виробник, що повністю контролює обсяг пропозиції товару й дуже сильно впливає на ціни. Чинність монополіста тим більше, чим вище вхідні бар'єри в галузь і чим менше товарів-замінників у даного товару. Монополія на стороні попиту (на ринку виступає один покупець) називається монопсонією. Ринкова структура, у якій єдиному продавцеві протистоїть єдиний покупець, називається двосторонньою монополією.

2.  Олігополія. У галузі є незначна кількість виробників. У цій ситуації виробники можуть поводитися різними способами:

-  не враховувати поводження інших виробників, як і при досконалій конкуренції;

-  намагатися передбачати поводження інших виробників;

-  вступати в змову з іншими виробниками.

Окремий випадок олігополії - дуополія (два продавці). Ринкова  структура з декількома покупцями  називається олігопсонією.

3.  Монополістична конкуренція з диференціацією продукту. У галузі може бути багато продавців, але пропоновані ними товари неоднорідні з погляду покупців [8].

Що стосується причин виникнення монополій, то виділяють три основні  причини існування монополій: природна монополія, володіння важливими ресурсами, державна політика. Якщо виробництво довільного обсягу продукції одній фірмі обходиться дешевше, ніж його виробництво двома або більше фірмами, то говорять, що галузь є природною монополією.

Другою причиною існування  монополій є те, що одна єдина  фірма може володіти контролем над  деякими рідкісними і надзвичайно  важливими ресурсами у вигляді  сировини або знань, захищених патентом.

Третя причина існування  монополій полягає в державному обмеженні притоку нових фірм в галузь.

Перелічені причини тісно  пов'язані між собою. Наприклад  уряд може надати права у тому випадку, коли є економія від масштабу тощо.

Конкуренція викликає стимули  до підвищення ефективності виробництва  збільшенню прибутку, що є двигуном розвитку економіки. У свою чергу, для підвищення конкурентоздатності товарів і послуг товаровиробники активізують інноваційні та інвестиційні процеси. Монополізація ринків веде до встановлення монопольно високої ціни й прибутку, знижує стимули до технічного розвитку, зниженню витрат виробництва й сповільнює відтворювальні процеси, скорочує інвестиції.

Підвищення ціни на продукцію, реалізовану на монополізованих  ринках, приводить до зниження купівельної  спроможності споживачів і до розбіжності  інтересів виробників і споживачів. Відбувається скорочення обсягів продажів до необхідного мінімуму. У свою чергу це приводить до зниження ВВП і надходжень у бюджет.

Процеси монополізації ринків пов'язані з її об'єктивною економічною  доцільністю. Створення надзвичайного  стану на ринках приводить до максимізації прибутку. Одночасно виникають можливості збільшення інвестицій, які можуть і не бути реалізованими через  відсутність стимулів до розвитку. Додаткові доходи будуть формувати  монопольно високий прибуток. Монополізація  здійснюється в інтересах великого капіталу, які розходяться з інтересами масового споживача [4, c.219].

З економічної точки зору наслідки діяльності монополій відображаються на: ціні, об'ємі виробництва і  розподілу ресурсів, порівнянні витрат між конкуруючими і монопольними фірмами, науково-технічним прогресом, розподілом прибутків.

Інший вплив на економічний  розвиток країни монополії оказують з боку розвитку науково - технічного прогресу.

Таким чином оцінка економічних  наслідків діяльності монополій  призводить до висновку, що при однакових витратах чисто монопольна фірма встановить більш високу ціну, виготовляючи при цьому менший об'єм продукції і буде сприяти розподілу економічних ресурсів, гіршому ніж фірми в умовах чистої конкуренції. Отже, монополії на сучасному етапі - це переважно великі підприємства з максимальною ефективністю й мінімальними витратами. Монополії, реалізуючи переваги великого виробництва, забезпечують економію суспільних витрат виробництва.

З іншого боку, кількість  негативних факторів існування монополій  значно більше й перший з них - практика утворення монопольних цін. Монопольні ціни відхиляються від ринкових, створюють  додаткові прибутки монополістам й  одночасно обкладають споживача своєрідною «даниною» у свою користь. Покупці змушені купувати товари за цінами, які вище, ніж в умовах конкурентного ринку. При цьому ріст цін спостерігається в основному на внутрішньому ринку, і створюється така ситуація, коли ціни на внутрішньому ринку вищі, ніж на зовнішньому.

Ще одним негативним фактором наявності монополій є гальмування  ними розвитку науково-технічного прогресу. Послабляючи конкуренцію, монополія  створює економічні передумови для  обмеження введення у виробництво  інновацій. Монопольне положення й вигоди, що випливають із нього, зводять нанівець стимули постійного вдосконалення виробництва, збільшення ефективності. Можливість обійти конкуренцію приводить до вповільнення економічного розвитку.

Монополізація також приводить  до деформації господарських відносин і процесів. Створюється структура, що відповідає цілям монополії - оптимізації  монопольних прибутків. У цьому  випадку виникає також неправильний розподіл доходів (на користь монополіста), у результаті чого здійснюється неправильне  розміщення ресурсів. Крім того, монопольні угоди типу картельних можуть сприяти збереженню економічно «кволих» підприємств, виділяючи їм відповідні пільги й встановлюючи ціни на високому рівні [5].

 

 

 

 

 

2. Антимонопольне регулювання в Україні

 

На сьогодні зроблено вагомі кроки на шляху формування антимонопольного законодавства України. Так 18 лютого 1992 р. прийнято Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності», який визначає правові основи обмеження і попередження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.

26 листопада 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Антимонопольний комітет України», доручивши водночас підготувати і подати на розгляд Верховної Ради проект Антимонопольного процесуального кодексу України. Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України і його територіальними відділеннями справ про порушення антимонопольного законодавства визначається в даний час Правилами розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затвердженими розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. (зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року) [2].

Антимонопольне законодавство визначає поняття монопольного становища, під яким розуміється домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Згідно із законодавством України монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. Разом з тим, рішенням Антимонопольного комітету може визначатися монопольним становище підприємця, частка якого на ринку певного товару менше 35 відсотків.

Саме по собі монопольне становище того або іншого підприємця не визначається порушенням антимонопольного законодавства. Таким порушенням Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» визнає зловживання монопольним становищем на ринку. Відповідно до статті 4 зазначеного закону зловживанням монопольним становищем вважаються: