Аккредитивная форма расчетов

У випадку  надання документів через банк-кореспондент банку-емітенту законність рекламації документів, що не відповідають акредитиву, згідно ст.16 УДПА, пов’язана з наступними передумовами:

• про повернення документів необхідно негайно повідомити особі, що подала документи;
• необхідно використовувати швидкі засоби комунікації;

У повідомленні необхідно назвати невідповідність  і дати довідку про те чи зберігаються документи в розпорядженні банку  чи відсилаються назад. У практиці міжнародних  розрахунків існую досить багато видів акредитивів. класифікація акредитивів  наводиться у таблиці №1.1.

Далі ми детально розглянемо кожен з видів акредитивів, які описані у вище згаданій таблиці.

 

1. За  способом використання акредитиви  поділяються на документарні (товарні)  та грошові (циркулярні):

• документарні (товарні) використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні обумовлених в акредитиві документів;
• грошові (циркулярні) – це такі акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням документів.

 

2. За  формою акредитиви поділяються  на документарні акредитиви та  акредитивні листи.

У більшості  країн терміни “документарний акредитив” та “комерційний акредитивний лист”  – синоніми. Але, наприклад, у США, Великобританії та Китаї, а також  у закордонних відділеннях найбільших банків Англії та США технологічні процеси та можливості акредитивних листі суттєво відрізняються від запропонованих документарними акредитивами.

 

Табл. №1.1. Види акредитивів та їх класифікація

 

	За способом використання	документарні (товарні); грошові (циркулярні);
	За формою	документарні акредитиви; акредитивні листи;
	За способом повідомлення бенефіціара про відкриття  акредитиву на його користь	прямо авізовані акредитиви; акредитиви авізовані через авізуючий банк; попередньо авізовані акредитиви;
	За ступенем гарантованості сплати сум, які мають  бути сплачені експортеру	відкличні; безвідкличні;
	За наявністю  або відсутністю підтвердження  за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку	підтверджений; непідтверджений;
	За валютою  платежу	у національній валюті бенефіціара; у національній валюті імпортера; у третій валюті;
	За характером платежу у зв’язку з можливістю / неможливістю здійснювати часткові поставки продукції	подільні; неподільні;
	За місцем та суб’єктом виконання	виконуються банком-емітентом у країні імпортера; виконуються авізуючим або підтверджуючим банком у країні бенефіціара; виконуються за участю третього банку;
	Залежно від  виду зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання	акредитиви на імпорт; а)транзитні  акредитиви акредитиви на експорт;
	За способом виконання	шляхом платежу за пред’явленням; шляхом акцепту; шляхом платежу з відстрочкою; шляхом негоціації; а) обмежені; б) необмежені;
	Залежно від  наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку	покриті; непокриті;
	Залежно від  наявності інших бенефіціарів	переказні (трансферабельні); непереказні;
	Спеціальні  форми акредитиву	компенсаційні акредитиви; зустрічні акредитиви; резервні акредитиви (стенд-бай) а) фінансова  модель; б) комерційна модель; відновлювані акредитиви; револьверні акредитиви; а) кумулятивні; б) некумулятивні; акредитиви з червоною смугою; а) чисті; б) документарні

Розрахунки  у формі акредитивних комерційних  листів повинні бути погоджені сторонами  у контракті купівлі-продажу.

Особливість акредитивних комерційних листів полягає у  тому, що вони направляються не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціару. При цьому банк у країні продавця може використовуватися лише як проміжна інстанція. Бенефіціар після відправлення товару та отримання усіх необхідних, передбачений у акредитивному листі, документів може або передати їх банку, обраному на свій розсуд, або направити для сплати безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.

Експортер, який погодився на розрахунки з використанням  акредитивних листів повинен прийняти до уваги, що йому не буде відмовлено у негоціації тратт банком його країни лише у тому випадку, якщо акредитивний лист виписаний солідним (першокласним) банком та його гарантія купити виставлені тратт вважатиметься іншими банками достатньою.

Суб’єктам господарської  діяльності України можна порекомендувати погоджуватися на розрахунки за акредитивними листами лише за умови, що акредитивні листи виписуватимуться банками-кореспондентами Національного банку України та іншими першокласними іноземними банками, платоспроможність яких не викликає сумніву, а також з урахуванням того, що така форма розрахунків здійснюватиметься обома сторонами на принципах взаємності. В іншому акредитивні листи відповідають документарним акредитивам. Вони можуть бути, як і акредитиви, відкличними, безвідкличними, підтвердженими, трансферабельними, передбачати право часткової виплати вказаної в акредитивному листі суми. Підтвердження акредитивного листа може бути здійснений тільки банком, який виписав цей лист, тобто підтвердження не має того змісту, який воно може мати при підтвердженні документарного акредитива банком країни-експортера або якимось іншим банком.

3. За  способом повідомлення бенефіціара  про відкриття акредитиви поділяються на:

• прямо авізовані та авізовані через авізуючий банк;
• попередньо авізовані.

Прямо авізовані акредитиви банк емітент направляє безпосередньо бенефіціару без втручання іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен звернутися з вимогами до закордонного банку, що його обслуговує. Ця форма авізування має ряд недоліків, характерних при розрахунках. Перш за все бенефіціар не має необхідних умов для контролю справжності акредитиву, більше того, ще ускладнює процес з’ясування платоспроможності банку-емітента.

Акредитиви, які  направляються безпосередньо бенефіціару, тобто втручання іншого банку, використовуються підробниками документації навіть щодо банків, які є досить надійними та мають досконалу технічну базу. Експортер, котрий бажає захистити себе від подібної практики, повинен вимагати авізований акредитив або підтверджений банком у його власній країні.

Авізований  акредитив – це акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкриття акредитиву без будь-якого зобов’язання як із боку авізуючого банку, так і з боку банку-емітента.

4. За  ступенем гарантованості оплати  см, які мають бути сплачені  експортеру, акредитиви поділяються  на відкличні та безвідкличні.

Відкличний  акредитив – це акредитив, який може бути в будь-який час змінений, або відкликаний (анульований) банком-емітентом за дорученням імпортера, що доручив банку-емітенту відкрити цей акредитив, без обов’язкового повідомлення бенефіціара.

Оскільки відкличний акредитив не створює додаткових зобов’язань імпортера в частині  оплати куплених ним товарів, експортери не вважають його достатньою гарантією і у зовнішньоторговельних розрахунках він використовується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе ж таки дійдуть згоди щодо використання у міжнародних розрахунках відкличного акредитиву, останній може бути використаний як інструмент, який завдяки своїй простоті, точності та невеликій вартості порівняно з відкличним акредитивом забезпечить:

• платіж у встановлені терміни, роблячи зручнішим управління грошовими ресурсами продавця;
• контролювання банком розпоряджень продавця, що стосуються документів про відправку товару.

Юридичне зобов’язання банку-емітента, який відкрив безвідкличний  акредитив, не може переглядатися у  межах встановленого терміну  дії без згоди всіх зацікавлених сторін (покупця, його банку та продавця). Однак слід зазначити, що у цій конструкції відсутній прямий зв’язок між покупцем та продавцем. Справді, лише торговельний контракт пов’язує їх та накладає зобов’язання на експортера за поставку товару, а на імпортера – за оплату цього товару.

5. За  наявністю або відсутністю підтвердження  за акредитивом з боку авізуючого  або іншого банку акредитиви  поділяються на підтверджені  та непідтверджені.

Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціару  через інший банку без будь-якої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвідкличний акредитив за дорученням банку-емітента може бути підтверджений іншим банком (безвідкличний підтверджений акредитив). Банк, який підтвердив акредитив, зобов’язаний перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумовлені акредитивом платежі. Тому підтвердженим може бути тільки безвідкличний акредитив.

Таким чином, підтверджений  безвідкличний акредитив – це акредитив, за яким банк-емітент звертається  з проханням до іншого банку (досить часто – до авізуючого банку) взяти безпосередню участь у операції шляхом надання свого власного зобов’язання до безвідкличного зобов’язання банку-емітента. Підтверджуючий банк зв’язаний з банком-емітентом. Останній повинен здійснити рамбурс на банк, який робить підтвердження, якщо той здійснив платіж. Безвідкличний підтверджений акредитив дає експортеру ту перевагу, що перед ним відповідає не тільки банк-емітент, але й банк, який підтвердив акредитив. Якщо акредитив підтверджено іншим банком, експортер отримує додаткові гарантії від деяких ризиків, які не можуть бути забезпечені банком-емітентом (наприклад, ризиків, пов’язаних із забороною в країні імпортера виплати іноземної валюти за торговельним зобов’язанням).

Банки, які підтверджують  акредитиви, як правило, страхують себе від зазначених ризиків, вимагаючи при підтвердженні від банку-емітента негайного перерахування коштів у рахунок покриття прийдешніх платежів за акредитивом, а це призводить до заморожування коштів імпортера на період від відкриття акредитива до виплати коштів за ним. Враховуючи це, українським імпортерам доцільно уникати підтверджених акредитивів. За нормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається лише у тому випадку, якщо він не довіряє банку-емітенту.

Англійські  банки та банки деяких інших держав практикують відкриття у себе безвідкличних акредитивів з одночасним їх підтвердженням. При цьому мається на увазі, що експортер у даному випадку отримує додаткові гарантії, однак таке підтвердження не має нічого спільного з “Уніфікованими правилами” та практикою більшості країн. Відповідно до “Уніфікованих правил” безвідкличний акредитив, підтверджений банком-емітентом, може розглядатися просто як безвідкличний акредитив. Тому якщо український експортер хоче отримати додаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати в контракті, яким банком (своєї або третьої сторони) цей акредитив повинен бути підтверджений.

Якщо уповноважений  банк не є кореспондентом банку-емітента, в платіжних умовах контракту  доцільно вказувати рамбурсуючий банк, який розташований у країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При використанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про те, що рамбурс здійснюється згідно з “Уніфікованими правилами” для “Bank-to-bank” рамбурсів за документарними акредитивами, розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою, (публікація МТП №25). У деяких випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви банків кореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з якими вже є позитивний досвід співпраці у різних галузях банківських діяльності. Такі акредитиви можуть підтверджуватися у межах лімітів та правил, встановлених банком. При цьому під правилами підтвердження акредитивів мається на увазі дотримання таких умов:

• при акредитиві на експорт як виконуючий банк необхідно вказувати уповноважений український банк;
• рамбурсні інструкції повинні передбачати якнайшвидше надання уповноваженому банку покриття. Тобто банк-емітент при відкритті акредитива мусить надати право дебетувати свій рахунок в українському банку, якщо такий є, або право рамбурсу на один із банків-кореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід співробітництва), або повинен перерахувати попередньо валютне покриття;
• при акредитивах на імпорт (для оперативнішого виконання акредитивної операції) українським банкам, при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від зарубіжного банку-кореспондента, необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке регулює здійснення експортно-імпортних операцій.

Так, згідно з  практикою роботи ряду іноземних  банків (зокрема швейцарських та англійських) до надання їхнього підтвердження  необхідно не тільки депонувати кошти  за акредитивом у підтверджуючому  іноземному банку, але й підписати  заставну угоду. Ліберальнішим стосовно цього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з найнадійнішими українськими банками такі авторитетні німецькі банки, як “Дойчебанк”, “Коммерцбанк” у ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими українськими банками акредитивами навіть без грошового покриття.

Непідтверджений акредитив – це акредитив, який не містить зазначеного вище зобов’язання. У цьому випадку авізуючий банк обмежується тільки авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому випадку, коли банк-емітент перерахує йому відповідну суму.

6. За  валютою платежу акредитиви поділяються  на такі, що сплачуються:

• у національній валюті бенефіціара;
• у національній валюті імпортера;
• у третій валюті.

Якщо за акредитивом  платіж передбачено у іншій валюті, ніж валюта, в якій відкрито акредитив, у його умовах повинен чітко зазначатися курс перерахунку з валюти акредитива у валюту платежу, який необхідно використовувати при здійсненні виплат з акредитива.

7. За  характером платежу у зв’язку  з можливістю / неможливістю здійснювати часткові поставки продукції акредитиви поділяються на подільні та неподільні.

Подільним акредитивом  передбачається виплата експортеру відповідно до контракту сум після кожної часткової поставки.

Неподільним акредитивом передбачається, що уся сума, яка належить експортеру, буде сплачена після завершення поставок або після останньої часткової поставки. Такий акредитив використовується зазвичай при постачанні окремими партіями обладнання, технологічно тісно пов’язаного, тобто коли непоставка однієї або кількох партій робить неможливим використання обладнання, яке надійшло раніше. Неподільний акредитив, таким чином, захищає інтереси імпортера.

8. За  місцем та суб’єктом виконання  акредитиви поділяються на такі, що:

• виконуються банком емітентом у країні імпортера;
• виконуються авізуючим або підтверджуючим банком у країні бенефіціара;
• виконуються за участю третьої сторони.

У тих випадках, коли виконуючим банком є банк-емітент, строк дії акредитиву закінчується у країні банку-емітента, і акредитив сплачується тільки після отримання та перевірки документів, необхідних для розкриття акредитиву.