Аудит фінансового стану підприємства

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“АУДИТ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА”

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

Вступ

1. Мета і  методи аудиту  фінансового стану  підприємства

2. Зміст і основні  процедури аналізу фінансово-господарської  діяльності  за даними бухгалтерської  звітності

3. Методика проведення аудиту  фінансового стану підприємств

3.1. Оцінка оборотності  майна підприємства

3.2. Оцінка виробничого  потенціалу

3.3. Оцінка фінансової  стабільності

3.4. Оцінка ліквідності  (платоспроможності) підприємства

3.5. Аналіз рентабельності

Висновки

Список використаної літератури

 

ВСТУП

Тема даної курсової роботи: “Аудит фінансового стану підприємства”.

Аудит фінансового стану передбачає оцінку облікової та іншої економічної  інформації через вивчення реально  існуючих зв'язків та взаємозв'язків між показниками.

Метою аудиту фінансового стану  клієнта є:

•   визначення суті та змісту ділової активності;

•   виявлення зон  можливих навмисних помилок у  звітності;

• оцінка фінансово-господарських  перспектив клієнта, його функціонування в майбутньому;

•   оцінка стану  бізнесу.

Аудит є незалежною експертизою  фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників.

Іншими словами, аудит  — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює  такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

Ринкова економіка висуває  нові завдання у сфері контролю, від правильного вирішення яких залежать його подальший розвиток і  удосконалення.

В даній роботі планую дослідити такі питання як:

• мета і методи аудиту  фінансового стану підприємства
• зміст і основні процедури аналізу фінансово-господарської діяльності  за даними бухгалтерської звітності
• методика проведення аудиту  фінансового стану підприємств
• оцінка оборотності майна підприємства
• оцінка виробничого потенціалу
• оцінка фінансової стабільності
• оцінка ліквідності (платоспроможності) підприємства
• аналіз рентабельності.

Дослідження цих питань, на нашу думку, дозволить якнайкраще розкрити основну тему курсової роботи.

При написанні роботи були використані  спеціалізовані літературні джерела, підручники, нормативно-правові матеріали  тощо.

 

1. Мета і методи аудиту 

фінансового стану  підприємства

Аудит фінансового стану передбачає оцінку облікової та іншої економічної інформації через вивчення реально існуючих зв'язків та взаємозв'язків між показниками.

Метою аудиту фінансового стану клієнта є:

•   визначення суті та змісту ділової активності;

•   виявлення зон  можливих навмисних помилок у звітності;

• оцінка фінансово-господарських  перспектив клієнта, його функціонування в майбутньому;

•   оцінка стану  бізнесу.

Перед безпосереднім  проведенням аналізу аудитор  повинен визначити його мету та завдання, а потім розробити програму аналізу:

• вибір методу аналізу, оптимального для досягнення поставлених завдань та цілей;

•   визначення інформаційної  бази аналізу;

•   встановлення критерію для прийняття рішення у разі виявлення незвичайних коливань.

Методи аналізу  фінансового стану

Розглянемо окремі методи аналізу, які використовуються в практиці аудиту, та дії аудитора щодо використання результатів аналізу.

Метод читання  зовнішньої звітності полягає у вивченні абсолютних значень показників зовнішньої звітності з метою визначення основних джерел коштів компанії (підприємства) та напрямів їх використання за минулий період, а також прибуткової та дивідендної політики. Особливу увагу звертають на наявність у звітності незвичайних показників і сум, а також на інформацію, що міститься у виносках та примітках.

Метод галузевого порівняльного аналізу застосовують для порівняння фінансових показників із середньогалузевими та використання їх як основи для проведення аудиту. Позитивними рисами галузевого порівняльного аналізу є те, що в результаті його проведення аудитор може глибше оцінити стійкість фінансових позицій підприємства, його плато- та кредитоспроможність.

Метод порівняльного  аналізу облікових і звітних  даних клієнта за кілька минулих  періодів часу передбачає вивчення аудитором відхилень (у абсолютному та відносному вираженні) обраних ним показників, а також процентних співвідношень між проміжними та звітними показниками звітності.

Метод порівняльного  аналізу фактичних даних клієнта  з розрахунками самого аудитора полягає в тому, що аудитор перелічує ті чи інші показники звітності, особливо розрахункові, та порівнює їх з результатами клієнта. Частіше це стосується процентів, амортизаційних відрахувань за об'єктами, витрат майбутніх періодів, індексації основних засобів та інших об'єктів обліку. При цьому аудитор критично оцінює інформацію, яку він перевіряє, щодо її достовірності та об'єктивності. Аудитор повинен визначити мінімальну й максимальну межу можливої різниці, наявність якої не потребує додаткового тестування. Вирішення цього завдання залежить від ступеня суттєвості (матеріальності) виявленої різниці щодо пов'язаних з нею показників всієї звітності в цілому. Якщо значення виявленої різниці неприпустиме, аудитор намагається знайти реальне пояснення чи провести додаткове тестування.

Метод коефіцієнтного аналізу ґрунтується на визначенні залежностей між окремими показниками звітності. Коефіцієнтний аналіз може здійснюватися як внутрішньогосподарський, так і зовнішній. Наприклад, з погляду акціонера чи потенційного інвестора велике значення має розрахунок коефіцієнтів прибутку на акцію, дивідендних виплат, дивідендної прибутковості, розподіл майна тощо.

Використовуючи різноманітні методики економічного аналізу, аудитор повинен орієнтуватися на застосування персональних комп'ютерів та прикладних спеціалізованих програм.

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності  виникла необхідність удосконалення  функцій управління процесом виробництва, що викликало потребу створення  госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

У світовій практиці аудит  набув значного поширення. Основною передумовою аудиту є взаємна  зацікавленість підприємства (фірми) в  особі його власників (акціонерів), держави в особі податкової адміністрації і самого аудитора в забезпеченні реальності та достовірності обліку і звітності.

Аудит є обов'язковою  частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже було недостатньо, адже він захищав лише інтереси держави. Це стало поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту (від. лат. ашііо — той, що вислуховує), тобто такого, що вислуховує звіти посадових осіб. Аудитори стали потрібні й незацікавленій стороні — суду, арбітражу, які відстоювали справедливість.

Розвиткові аудиту сприяло  також розмежування функцій та інтересів підприємців (менеджерів, адміністрації, управлінців), коли власник для керівництва своїми підприємствами почав наймати спеціальний апарат управління. Для попередження недоліків, зловживань, приховування витрат і доходів, неправильного розподілу прибутків, навмисного присвоєння їх найманими керуючими власники змушені вдаватись до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором [2].

Аудит є незалежною експертизою  фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

Аудит, крім того, охоплює  такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства.

За визначенням Роя  Доджа, "аудит — це захоплюючий  предмет; шкода тільки, що великий обсяг офіційних публікацій АРС* настільки його ускладнив... Аудитор не повинен бути детективом або заздалегідь бути упевненим, що щось неправильно. Він не відповідає за недбалість відповідального керівника, який передав йому інформацію за відсутності підозрілих обставин".

Видатний американський  вчений і практик Роберт Монтгомері одним із перших усвідомив необхідність видання практичних посібників і підручників з аудиту. У 1912 р. він опублікував першу в СИТА книгу з теорії і практики аудиту, яка витримала одинадцять видань.

Аудитор — надзвичайно  цікава і популярна професія. Відомо, що пальма першості з питань обліку належить Італії; а з аудиту —  Англії, де було створено інститут контролерів (аудиторів). Його основна мета — гарантування фінансової звітності.

Р. Адамс, автор книги "Основи аудиту", наводить класичне висловлення, що стосується аудиту. Воно неодноразово цитоване багатьма ученими, але заслуговує на те, щоб згадати його ще раз: "Без аудиту немає надійності рахунків. Без надійності рахунків немає контролю. А без контролю що вартує влада?".

Фірми ведуть між собою  конкурентну боротьбу. Кожна з  них має зв'язок із фірмами в  інших країнах, а тому має міжнародний  потенціал.

До організаційної ієрархії в типовій аудиторській фірмі належать партнери, менеджери, контролери, старші або відповідальні аудитори і помічники. Новий працівник (службовець) звичайно починає як помічник і працює впродовж двох-трьох років на кожному ступені, доки не одержить статусу партнера.

Розпочинаючи перевірку на підприємстві, незалежний аудитор отримує від його керівництва фінансові та інші звіти, які містять прогноз керівництва про економічні події. Аудитор розпочинає свою роботу з аналізу цих прогнозів. Завдання аналізу — підтвердити або спростувати дані.

Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом  ринкової економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні почався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Відповідно до цього Закону, аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й установленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів. Вивченню цієї проблеми має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.

Обов'язковий аудит  в Україні було проведено за 1994, 1995 рр. всіма суб'єктами підприємницької діяльності. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. Однак, починаючи з 1996 р., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.

Певний досвід проведення аудиту у нас уже накопичено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також кор-поратизації, експертної оцінки майна суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.

Відповідно до прийнятого у 1995 р. Закону України "Про наукову та науково-технічну експертизу" аудитори повинні дати науково обґрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної експертизи.

До проблемних питань аудиту слід віднести:

• недостатню кількість  методичних розробок з аудиторського  контролю;

• брак достатнього досвіду  аудиторської діяльності;

• недостатню кількість  кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси — і неосвоєний ринок аудиторських послуг;

• відсутність типових  форм документів з аудиту;

• відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту тощо.

Разом із тим впровадження аудиту в сферу підприємницької  діяльності має в цілому для держави  істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:

• значна економія державних  коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного апарату;

• надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

• незалежність, конкурентна  боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

• можливість вибору аудитора замовником тощо.

Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових  компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм [10].

Мета аудиту — сприяння ефективності роботи, раціональному  використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку.

Основними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності  здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;