Аудит в системі фінансово-господарського контролю

     Рішення у справі Сараго підтвердило, що аудитор  не відповідає перед компанією та її акціонерами як організацією в  цілому. Аудитор не несе відповідальності за результати перевірки перед індивідуальними акціонерами або іншими третіми особами, він несе відповідальність тільки перед тими людьми, з якими укладено договір, бо винагороду виплачує аудитору компанія, яка перебуває з ним у договірних стосунках.

     Аудиторські послуги широко використовують уряди, діловий світ і неприбуткові організації. Тепер у США працюють понад 45 тис. аудиторських фірм. Кількість зайнятих у фірмі людей коливається від одного до декількох тисяч чоловік. При цьому аудиторські фірми можна згрупувати в 4 категорії: Велика шістка, інші національні фірми, великі місцеві та регіональні фірми, малі місцеві фірми. Шість найкрупніших американських аудиторських фірм часто називають Великою шісткою, кожна з них має офіси в усіх великих містах США і в багатьох містах світу, дохід, що перевищує 500 млн дол. США і значно більший в інших країнах. Нью-йоркський персонал однієї з цих фірм нараховує понад тисячу спеціалістів.

     Фірми ведуть між собою конкурентну  боротьбу. Кожна з них має зв'язок із фірмами в інших країнах, а тому має міжнародний потенціал.

     До  організаційної ієрархії в типовій  аудиторській фірмі належать партнери, менеджери, контролери, старші або відповідальні  аудитори і помічники. Новий працівник (службовець) звичайно починає як помічник і працює впродовж двох-трьох років на кожному ступені, доки не одержить статусу партнера.

     Розпочинаючи  перевірку на підприємстві, незалежний аудитор отримує від його керівництва  фінансові та інші звіти, які містять  прогноз керівництва про економічні події. Аудитор розпочинає свою роботу з аналізу цих прогнозів. Завдання аналізу — підтвердити або спростувати дані.

     Зарубіжний  досвід показує, що аудит є обов'язковим  атрибутом ринкової економіки будь-якої країни. Розвиток аудиту в Україні  почався після прийняття Закону "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р. Відповідно до цього Закону, аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їхньої звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству й установленим нормативам. Однак, на жаль, аудит в Україні ще не набув широкого впровадження. Тому в період становлення ринкових відносин слід старанно аналізувати зарубіжний досвід і застосовувати його на практиці з урахуванням конкретних національних інтересів. Вивченню цієї проблеми має допомогти як зарубіжна, так і вітчизняна література, яка акумулює такий досвід західних і вітчизняних аудиторських фірм.

     Обов'язковий  аудит в Україні було проведено  за 1994, 1995 рр. всіма суб'єктами підприємницької  діяльності. Це певною мірою позитивно  вплинуло на вирішення проблеми адаптації  аудиторства в Україні. Однак, починаючи  з 1996 р., проведення обов'язкового аудиту було скасовано на більшості суб'єктів господарювання.

     Певний  досвід проведення аудиту у нас уже  накопичено. Це стосується насамперед підприємств, що приватизуються, а також  кор-поратизації, експертної оцінки майна  суб'єктів підприємницької діяльності, перевірок фінансового стану суб'єктів господарювання, що переходять на емісію цінних паперів або беруть банківські кредити тощо.

     Відповідно  до прийнятого у 1995 р. Закону України "Про  наукову та науково-технічну експертизу" аудитори повинні дати науково обґрунтовану оцінку результатів аудиторського дослідження та науково-технічної експертизи.

     До  проблемних питань аудиту слід віднести:

• недостатню кількість методичних розробок з  аудиторського контролю;

• брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

• недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси — і неосвоєний ринок аудиторських послуг;

• відсутність  типових форм документів з аудиту;

• відсутність  методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту тощо.

     Разом із тим впровадження аудиту в сферу підприємницької діяльності має в цілому для держави істотні переваги порівняно з іншими формами фінансово-господарського контролю, зокрема:

• значна економія державних коштів, які витрачаються на утримання контрольно-ревізійного  апарату;

• надходження додаткових коштів до бюджету за рахунок сплати аудиторськими фірмами (аудиторами-підприємцями) податків;

• незалежність, конкурентна боротьба, професіоналізм аудиторів, що сприяє підвищенню якості перевірок;

• можливість вибору аудитора замовником тощо.

     Аудит покликаний надавати допомогу представникам  страхових компаній, бірж, акціонерних  товариств, спільних підприємств, комерційних  банків, різних іноземних фірм. 

     Якщо  аудитор вважає, що подана звітність  необ'єктивна, або якщо не може зробити  якогось висновку (приміром, через брак зібраних даних), то він зобов'язаний повідомити про це користувачів у своєму висновку. Щоб правильно інтерпретувати значення інформації, одержаної в процесі аудиту, необхідно розуміти, що являє собою бізнес клієнта та які його галузеві особливості.

     Так, аудит підрядного будівництва не може бути виконано достатньо ретельно без розуміння особливостей цієї роботи. Неможливо уявити собі аудит  клієнта, який займається будівництвом житла, без знання особливостей будівельного виробництва, а також бухгалтерського обліку робіт за принципом відсоткового ступеня готовності. 

4. Види аудиту

     Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий. Добровільний (ініціативний) аудит  здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.

     Обов'язковий  аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської  діяльності. За Законом України "Про  аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.

     Обов'язковий  аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими  і нормативними актами, в яких визначено  категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цінних паперів емітент, згідно з правилами Національного банку України, подає аудиторський висновокпро свій фінансовий стан тощо).

     Аудит поділяється на внутрішній і зовнішній.

     Внутрішній  аудит – незалежна  оцінка діяльності підприємства, визначення його платоспроможності та запобігання банкрутству. За внутрішній аудит відповідає саме підприємство або один з його відділів, тобто контрольний орган підприємства. Керівник такого контрольного органу (або внутрішній аудитор) підпорядкований керівництву підприємства. Внутрішній контрольний орган здійснює аудиторські перевірки на самому підприємстві або в його підрозділах.

     Будучи  на повному утриманні підприємства, цей контрольний орган (чи сам  внутрішній аудитор) повинен довести  необхідність свого існування, для  чого він покликаний сприяти підвищенню ефективності роботи підприємства, забезпеченню його рентабельності й зміцненню фінансового стану. Мета внутрішнього аудиту - удосконалення організації й управління виробництвом, виявлення і мобілізація резервів його зростання.

     Внутрішні аудитори надають своєму підприємству результати аналізу, рекомендації, поради. Вони працюють як у державному, так і в приватному секторі.

     Внутрішній  аудит здійснюється на попередній стадії виконання комерційної, технологічної  або фінансової угоди у процесі її проходження і після завершення. Він дає експертну науково обґгрунто-вану оцінку господарським операціям і процесам.

     Внутрішні аудитори здійснюють перевірку внутрішньої  звітності так само, як зовнішні аудитори перевіряють зовнішні фінансові  звіти. Тому в проведенні внутрішніх перевірок немає істотних відмінностей.

     Деякі види діяльності внутрішніх аудиторів  називаються операційним аудитом. Операційний аудит (аудит результатів, або управлінський аудит) - це вивчення аудиторами операцій компанії з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного аудиту - допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності компанії.

     Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.

     Внутрішньому  аудитору доцільно забезпечити співпрацю  з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень, інструкцій та інших нормативних актів, які регламентують діяльність підприємства.

     Завдання, принципи організації й основи проведення внутрішнього аудиту визначені такими нормативно-правовими актами: Законами України "Про аудиторську діяльність", "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Указами Президента України, постановами Верховної Ради, Кабінету Міністрів з питань обліку і контролю, Положенням (стандартами) бухгалтерського обліку, Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією щодо його застосування, рішенням Аудиторської палати України про затвердження Національних нормативів аудиту та Кодексу професійної етики аудиторів України, Інструкцією про порядок проведення інвентаризації, Положенням про ведення касових операцій тощо.

     Якщо  про внутрішній аудит в Україні  ведуться розмови тільки в теоретичному аспекті, то зовнішній набуває широкого впровадження. Зовнішній аудит переважно  проводиться аудиторською фірмою (аудитором-підприємцем) за договором із підприємством-замовником про виконання незалежної експертизи господарсько-фінансової діяльності й розробку пропозицій щодо фінансової стратегії та підвищення ефективності господарювання. Можливість використати результати внутрішнього аудиту сприяє зменшенню обсягу роботи зовнішнього аудитора з таких питань:

* перевірка  документації й оцінка роботи  системи обліку та контролю;

* перевірка  відповідності даних підприємства-замовника  і незалежного контролю.

     Якщо  внутрішньому аудиту виявлено довіру, то слід визначити, якою мірою можна на нього покластися, беручи до уваги:

* рівень  внутрішнього ризику аудиту щодо  тестованих позицій;

* необхідний  рівень висновку;

* кваліфікацію  аудиторського персоналу фірми,  яку перевіряють. 

     Зовнішній аудитор повинен переконатися, що робочі документи внутрішнього аудиту, дані якого він використовує, ведуться за прийнятною формою.

     Міжнародний норматив аудиту констатує, що функція  внутрішнього аудиту є частиною системи  управління підприємством і не може відповідати критерію незалежності, який є основним.  

5. Відмінність аудиту  від ревізії фінансово-господарської  діяльності

       Залежно від прийомів і способів  контролю і системи контрольних  процедур розрізняють аудит і  ревізію. Вони є складовими  елементами фінансово-господарського контролю. Аудит і ревізія розглядають один предмет (фінансово-господарську діяльність підприємства чи підприємця), а також використовують спільні методичні прийоми і процедури контролю, їх мета - виявлення негативних явищ у виробничій і фінансово-господарській діяльності суб'єктів господарювання, їх усунення і запобігання в майбутньому. Об'єктами контролю для них є однакові джерела інформації, законодавчі та нормативно-інструктивні акти з питань фінансово-господарського контролю, первинна облікова документація, реєстри бухгалтерського фінансового обліку, баланси і фінансова звітність суб'єктів підприємницької діяльності.

     Спільним  для них також є те, що вони обґрунтовують свої висновки документально  перевіреними доказами.

     Разом із тим, між аудитом і ревізією існують суттєві відмінності.

     Аудит - незалежна перевірка балансів і  фінансової звітності суб'єктів  господарювання з метою отримання  висновків. Висновки аудитора є виваженим  і обґрунтованим доказом під  час розв'язання майнових конфліктів у арбітражному і народному судах між власником та його контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефективності і розширення сфер впливу підприємницьких структур, розвиток маркетингу і комерційної діяльності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства. Аудиторське підтвердження про стійкий фінансовий стан підприємства обґгрунтовує потребу в кредитах і надає право на випуск акцій.