Банківська справа

Отже, платіж, здійснений за допомогою підтвердженого комерційного акредитива, має величезні переваги для експортера, оскільки він означає  сплату на час відправлення з практично відсутнім ризиком неплатежу за умови дотримання експортером умов акредитива. Але цей метод дуже незручний для імпортера, оскільки від нього буде вимагатись значний аванс, який вноситься в банк для оформлення акредитива. Через це імпортери намагаються купувати у тих експортерів, які пропонують більш м'які умови сплати. Отже, для того, щоб вистояти в конкурентній боротьбі, досвідчені експортери вимагають акредитив лише в тому випадку, коли є високий ризик невиконання зобов'язань або неконвертованості.

Переказний вексель (комерційна тратта) — це безумовний письмовий  наказ, адресований однією стороною (трасантом) іншій (трасату), що зобов'язує останнього заплатити певну суму грошей третій стороні (ремітентові) у  визначений час у майбутньому. Цей  метод платежу більш ризикований, ніж передоплата або акредитив, оскільки виконання платежу повністю залежить від імпортера (покупця). Імпортер може відмовитись від товару навіть за наявності векселя на пред'явника, і експортер буде змушений шукати іншого покупця на свій товар, зазнавши при цьому збитків.

Відкритий банківський рахунок  — метод платежу, за якого продавець  просто відправляє рахунок-фактуру  покупцеві, який має заплатити у  визначений час після її отримання. Хоча цей метод платежу найбільш поширений у внутрішніх розрахунках, у міжнародному бізнесі він звичайно обмежується розрахунками між експортером  та його власними філіями або відділеннями в інших країнах, а також внутрішньофірмовими  операціями багатонаціональних корпорацій. Він пропонує дуже незначний захист від невиконання зобов'язань покупцем чи неконвертованості валюти. У випадку  невиконання зобов'язань у експортера не залишається ніякого документального  підтвердження.

Консигнація — метод, який означає, що покупець не зобов'язаний оплачувати товар доти, поки його не продадуть. Він настільки невигідний для  продавця, що рідко застосовується в міжнародній торгівлі, як і у  випадку з методом відкритого рахунку; продаж товару з використанням  консигнації головним чином має місце при його відправці закордонним відділенням експортера.

Для здійснення валютних операцій суб'єкти господарської діяльності повинні мати банківський рахунок  в іноземній валюті. Для України  порядок відкриття рахунку в  іноземній валюті зафіксований у  загальній інструкції НБУ про  порядок відкриття рахунків в  установах банків. Рахунки в іноземній  валюті юридичним та фізичним особам, резидентам і нерезидентам відкриваються  в уповноважених банках, які отримали ліценцію НБУ на право здійснення операцій з іноземною валютою. Право  на відкриття рахунків в іноземній  валюті отримують юридичні особи, в  статуті яких окремим розділом передбачена  зовнішньоекономічна діяльність згідно з чинним законодавством. Право на відкриття рахунків в іноземній  валюті мають і приватні підприємці без створення юридичної особи  за умови надання копії реєстраційної  картки, в якій передбачена зовнішньоекономічна  діяльність.

Банківський розрахунковий  рахунок в іноземній валюті призначений  для розрахунків у безготівковій  та готівковій валюті при здійсненні поточних торговельних і неторговельних операцій.

Розрахунки підприємств  — резидентів України з іноземними партнерами мають здійснюватися  через систему кореспондентських  рахунків комерційних банків, відкритих  у зарубіжних банках. В окремих  випадках, коли цього вимагає специфіка  виробництва і реалізації продукції, НБУ надає суб'єктам господарської  діяльності індивідуальні ліцензії на відкриття резидентами рахунків в іноземному банку.

Необхідність відкриття  рахунку підприємства за кордоном зумовлюється, наприклад, виконанням за кордоном будівельних  робіт, наданням послуг іноземним партнерам, утриманням представництв тощо. У  таких випадках, щоб уникнути зустрічних переказів грошей, підприємствам  України відкриваються рахунки  в іноземних банках. На зазначені  рахунки зараховуються кошти  від виконаних робіт, наданих  послуг та інші кошти, отримані від іноземних партнерів. Із цих рахунків здійснюються необхідні витрати.

Як правило, підприємству відкривається рахунок в іноземному банку за неможливості здійснення розрахунків  через установи комерційних банків при відсутності їх кореспондентських  рахунків у банках відповідної країни або з інших поважних причин.

На здійснення валютних операцій НБУ видає господарським суб'єктам  індивідуальні та генеральні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним  банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються  резидентам і нерезидентам на здійснення разових валютних операцій на період, необхідний для здійснення таких  операцій.

Отримання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає  також дозвіл на її здійснення іншою  стороною або третьою особою, яка  має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачене умовами індивідуальної ліцензії.

Резиденти і нерезиденти  подають НБУ у встановлені  строки звітність про їхні валютні  операції.

НБУ може встановлювати валютний норматив — обсяг середньомісячних валютних надходжень, який обмежує  можливість отримання суб'єктами господарської  діяльності ліцензій на здійснення торгівлі та надання послуг з оплатою в  іноземній валюті. НБУ періодично проводить перереєстрацію валютних ліцензій.

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

Які будуть  крос-курси  євро і фунта стерлінгів до долара  США, якщо 1 євро = 1,0618 дол.., 1ф. ст. = 1,6147 дол.?

Рішення

Оскільки 1 ф. ст. = 1,6147 дол., то 1 дол.=1фунт/1,6147

      Зробивши підстановку, отримаємо:

        1 євро = 1,0618 ⋅(1ф.ст/ 1,6147)  =1,0618/1,6147 = 0,6576 ф. ст.

Так как 1 євро = 1,0618 долл., то 1 дол.  =1євро/1,0618=0,6576ф.ст                                            

Звіди:  1 ф. ст. = 1,6147 ⋅(1євро/1,0618)=1,5207

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Усоскин В.М."Современный коммерческий банк. Управление и операции.", М:ИПЦ "Вазар-Ферро", 1994.

2. Деньги. Кредит. Банки: учебник для ВУЗов/Е. Ф. Жуков, Л. М. Максимова, А. В. Печникова и др.;Под ред. Проф. Е. Ф. Жукова.- М.: ЮНИТИ, 2000.

3. Деньги. Кредит. Банки. Ценные бумаги. Учебное пособие для ВУЗов. Под ред. Проф. Е. Ф. Жукова.- М.: ЮНИТИ-ДАН, 2001.

4. Банковское дело: Учебник./ Под ред. проф. В. И. Колесникова, проф.Л. П. Кроливецкой.-М.: Финансы и статистика, 1996.

5. Гусалова Е. Организация трастового подразделения банка: зарубежный опыт // Банковское дело, 1998, №6.