Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Июня 2013 в 13:43, курсовая работа
Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію, необхідну для управління і контролю. Для визначення результатів діяльності підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.
Бухгалтерська звітність — це система узагальнення показників, що характеризують господарсько-фінансову діяльність підприємств за попередній період (місяць, квартал, рік).
Значення бухгалтерської звітності полягає в тому, що вона є джерелом інформації про результати господарсько-фінансової діяльності підприємства; за відповідними показниками підприємства аналізують свою діяльність, одержують інформацію для подальшого її планування в умовах ринкових відносин.
ТЕОРИТИЧНА ЧАСТИНА
1. Бухгалтерська звітність підприємства, її класифікація, вимоги та принципи
2. Характеристика законодавчої та нормативної бази з питань складання бухгалтерської звітності підприємств малого бізнесу
3. Особливості складання бухгалтерської звітності в зарубіжних країнах
4. Список використаних джерел
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА
Звіт про прибутки та збитки (звіт про прибутки, або звіт про фінансові результати) є обов’язковою формою фінансового звіту підприємства. Основна його мета — надати користувачам інформацію про формування фінансового результату підприємства (доходи, витрати та фінансові результати).
Як відомо, у фінансовому обліку фінансовий результат діяльності підприємства визначають порівнянням доходів і витрат звітного періоду. При цьому звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з двох розділів. Перший розділ — це перелік усіх доходів, отриманих підприємством за звітний період. Другий розділ — це перелік усіх витрат підприємства за звітний період. Різниця між загальною сумою доходів і загальною сумою витрат свідчитиме про фінансовий результат (прибуток чи збитки).
Звіт за багатоступеневим
форматом містить інформацію, яка
показує послідовний процес формування
кінцевого фінансового
Зазначмо, що в країнах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному масштабі та є єдиною для всіх підприємств. У таких країнах, як США, Англія, Канада та деяких інших, форма звіту довільна щодо переліку доходів, витрат, їх деталізації та групування. Звіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі фінансової звітності підприємств зарубіжних країн. Його зміст і методику складання регулює міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 7 «Звіт про рух грошових коштів».
Головне призначення звіту про рух грошових коштів — надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, за якими напрямами й на які цілі витрачалися гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період. При цьому рух грошових коштів відображають у звіті за трьома видами діяльності: поточна (основна), інвестиційна, фінансова (рис. 1.5). Це дає змогу оцінити раціональність використання коштів, визначити напрями діяльності підприємства, платоспроможність, а також скласти прогноз подальшогорозвитку.
Рис.1.5. Принципова схемазвіту про рух грошових коштів
У зарубіжній практиці звіт про рух грошових коштів (щодо основної діяльності) складають шляхом коригування, тобто трансформування звіту про прибутки та збитки. Відповідно до міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведуть за методом їх нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. Тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних грошових коштів.
Є два методи коригування звіту про прибутки: прямий і непрямий. Прямий метод передбачає коригування кожної статті звіту про прибутки, тобто виключення негрошових доходів і негрошових витрат. Непрямий метод не передбачає трансформування кожної статті звіту про прибутки та збитки. За цим методом коригування зазнає сума чистого прибутку — вона коригується в суму стану грошових коштів від поточної діяльності.
Звіт про зміни у власному капіталі призначений для надання користувачам інформації про зміни, що відбулись у складі та структурі власного капіталу за звітний період (рік). При цьому зміни розкриваються за складовими власного капіталу: Статутний капітал, Додатковий капітал, Резервний капітал, Нерозподілений прибуток та ін. Джерелом для складання цієї форми фінансової звітності є інформація бухгалтерських рахунків, на яких відображено складові власного капіталу.
Список використаних джерел:
1. Організація бухгалтерського обліку. Навч.посіб. /Ф.Ф.Бутинець, О.В.Олійник, М.М.Шигун, С.М.Шулепова. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до
фінансової звітності»,
3. Горицкая Я. Г. Новая финансовая отчетность.— К.: Техника, 2000.
4. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку / Під ред. М. В. Кужельного.
— К.: А.С.К., 2001.
5. Кузьмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку. -
К.: "Все про бухгалтерський облік", 2002.
6. Марочкіна А.М. Бухгалтерський облік за Національними стандартами. —
Харків: Торсінг, 2002.
7. Палий В.Ф., Соколов Е.В. Теория бухгалтерского учета. — М.: Финансы и
статистика, 2001.