Форми та системи оплати праці

 Основними  умовами застосування відрядної  оплати праці є наявність кількісних  показників роботи, що безпосередньо  залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршення якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

 Відрядна  форма оплати праці має системи: пряма відрядна, непряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, акордна.

 При прямій  відрядній системі оплата праці  здійснюється за кожну одиницю  виготовленої продукції (виконаних  робіт, послуг). Заробіток працівника (Зппв) розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції (Вп) та розцінки за одиницю продукції (Ро): 

Зппв = Вп х Ро 

 Розцінка  визначається діленням погодинної  тарифної ставки на норму виробітку  або множенням погодинної тарифної  ставки на норму часу (в годинах) на виготовлення одиниці продукції.

 Наприклад,  відрядна розцінка на виробництов  деталі складає 3 грн, а фактичний  обсяг вироблених деталей за  зміну – 8 штук. Таким чином,  денний заробіток робітника складе  – 24 грн (8 шт х 3 грн).

 За непрямої  відрядної системи заробіток  працівника залежить не від  його особистого виробітку, а  від результатів праці працівників,  що їх він обслуговує. Вона  застосовується для оплати тих  категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника (Зпнв) за цієї системи розраховується за формулою: 

Зпнв = О х  Квн  

 де, О –  кількість об'єктів (робочих, бригад), що обслуговуються по встановленій нормі допоміжниа робітником.;

kвн – середній  коефіцієнт виконання норм виробітку  всіма робітниками, що обслуговуються.

 Наприклад,  денна тарифна ставка допоміжного  працівника, що переведений на  непряму відрядну оплату праці, складає 25 грн. Допоміжний працівник обслуговує обладнання, на якому працює 5 основних працівників, кожний з яких виготовляє за зміну 10 деталей. Таким чином, середній диіеренційований коефіцієнт за 1 деталь Квн складе 0,5 грн (25 грн : (5 прац х 10 шт)). В такому випадку, якщо буде обслуговуватись обладнання для основного працівника, який виробив 8 деталей, заробітна плата допоміжного робітника складе 0,5 грн х 8 шт = 4 грн.

 Відрядно-преміальна  система передбачає, що робітникам, крім основного заробітку, нараховуються премії (за виконання норм виробітку, економію матеріалів, якість продукції тощо). Ця система стимулює покращення кількісних і якісних показників роботи, тому широко застосовується на підприємствах.

 Розмір премії, як правило, встановлюється в процентах до заробітку, визначеному по відрядних розцінках в залежності від особливостей виробництва та характеру робіт, що виконуються.

 При відрядно-прогресивній  системі виконані роботи оплачуються:  в межах норми за твердими  розцінками, понад норми за підвищеними прогресивно-зростаючими розцінками. Ця система має обмежене застосування (на найважливіших ділянках господарської діяльності), оскільки при її застосуванні темпи зростання заробітної плати можуть випереджати темпи росту продуктивності праці, що може призвести до перевитрати фонду оплати праці, підвищення собівартості продукції. Отже, заробіток (Зв прог) у цій системі визначається за формулою 

Зв прог = Ро вН + Р1 пН, 

 де, Р вН  оплата робіт, виконаних у межах  встановленої норми (вН) за звичайними відрядними розцінками Р, а Р1 пН оплата робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень (пН), – за підвищеними розцінками (Р1) залежно від ступеня виконання завдання.

 При акордній  системі оплати праці норма  і розцінка визначаються на  весь комплекс виконуваних робіт (ремонтних, будівельних тощо).

 Відмінність  акордної системи полягає в  тім, що працівникові або групі  працівників розцінки встановлюються  не за окремі операції, а за  весь комплекс робіт із визначенням  кінцевого строку його виконання.  Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується передовсім для усування наслідків аварій, за термінових ремонтів, будівельних робіт тощо. Треба враховувати необхідність суворого контролю якості, додержання правил безпеки праці за застосування цієї системи оплати. При акордній системі оплати праці в обов'язковому порядку встановлюються строки виконання робіт.    
 
 
 
 
 

Облік праці і розрахунків  з оплати праці 
 

Одним із важливих поточних зобов’язань, що систематично виникають у процесі господарської діяльності, є зобов’язання перед працюючими по заробітній платі. 

Заробітна плата  — це винагорода в грошовій формі  працівнику за затрачену працю. Вимірюються  затрати праці відпрацьованим часом (у разі погодинної оплати) або обсягом  виконаної роботи чи виготовленої продукції (в разі відрядної оплати). 

Основу організації  оплати праці становлять: тарифні  системи, системи преміювання, контрактна система, система трудових договорів  і державні нормативні акти. 

Тарифною системою встановлюється рівень оплати праці за одиницю робочого часу залежно від кваліфікації (розряду робітника і розряду роботи) і умов праці. 

Преміальними  системами встановлюються показники  і рівень премій. Контракти —  це письмові договори підприємства з  працюючим, яким також встановлюється обсяг, якість роботи, строк виконання та рівень оплати. Укладаються контракти, як правило, на тривалий час. Трудовий договір — це теж письмова угода підприємства з працюючим, що носить разовий характер. 

Державними нормативними актами встановлюється мінімальний рівень зарплати, оплату за невідпрацьований час, а також види та розміри утримань із заробітної плати. 

Господарський облік (фінансовий і управлінський) повинен забезпечити такий комплекс даних трудових факторів про: 

а) чисельність і склад працюючих,  

б) відпрацьований час кожним і усім колективом разом,  

в) виробіток  у кількості виготовленої продукції  або обсязі виконаної роботи, 

г) нараховану заробітну  плату кожному працівнику і по підприємству в цілому, 

д) стан розрахунків з оплати праці. 

Функції з обліку чисельності і складу працюючих  на великих підприємствах виконує  відділ кадрів або інспектор по кадрах, а в разі відсутності їх на малих  підприємствах — будь-який працівник, призначений наказом керівника. Функціями по обліку кадрів є: документальне оформлення зарахування на роботу, переміщення, надання відпустки та звільнення, а також облік наявності і руху працюючих та надання відповідних даних для звітності. 

Підставою для  зарахування на роботу служить наказ  керівника або записка про прийом на роботу, що оформляються на підставі заяви, поданої бажаючим працювати на вакантній посаді чи вільному робочому місці. 

Для зарахованого на роботу заводиться особова картка з обліку кадрів і оформляється трудова  книжка (виписується нова, якщо робітник чи службовець розпочинає трудову діяльність, або ж робиться запис про зарахування в подану трудову книжку). Трудові книжки зберігаються на підприємстві. Чисті бланки трудових книжок є документами суворої звітності та зберігаються в сейфі разом із грошовими документами. За цінами придбання бланки трудових книжок як об’єкт бухгалтерського обліку відображаються на рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті». Під час видачі трудової книжки працівнику, що тільки розпочинає трудову діяльність, вартість бланку відшкодовується надходженням готівки до каси. 

Переміщенням  вважається переведення на іншу роботу або присвоєння вищого кваліфікаційного розряду. Оформляється наказом керівника, а при присвоєнні вищого кваліфікаційного розряду до наказу додається рішення кваліфікаційної комісії. Дані про переміщення записуються до трудової книжки із затвердженням круглою печаткою підприємства. 

Наказом керівника  оформляється також надання відпустки  і звільнення. Протягом однієї доби після оформлення наказу на звільнення трудова книжка повертається працівникові, а бухгалтерія здійснює повний розрахунок заробітної плати. 

Чисельність працюючих  працівником, що виконує функції  з обліку кадрів, групується за категоріями, професіями, посадами, фаховим рівнем, стажем роботи, місцями роботи (цехами, відділами), а також за часом роботи (постійні, сезонні, тимчасові працівники). 

Залежно від  системи оплати праці (погодинна, відрядна, індивідуальна, бригадна) та врегульованих  взаємовідносин підприємства з працюючими застосовуються різні первинні документи, якими оформляються затрати праці і згідно з якими нараховується заробітна плата працюючим. 

Підставою для  нарахування заробітної плати при  погодинній оплаті служить табель обліку робочого часу, який є іменним списком працюючих, до якого щоденно записуються дані про відпрацьований час у годинах, а при неявках — причини. Табельного обліку достатньо для нарахування зарплати в разі погодинної оплати. 

Підставою для  нарахування заробітної плати робітникам у разі відрядної оплати служать різні документи: наряди, маршрутні листи, рапорти (відомості) виробітку та деякі інші. 

Наряди використовуються в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, будівництві, на ремонтному та інших виробництвах із нестабільним характером праці. Бувають вони індивідуальні і бригадні, разові і нагромаджуючі. 

Маршрутні листи  використовуються для оформлення затрат праці на поточних виробництвах. 

Рапорти або  відомості виробітку використовуються в масових виробництвах з одноманітним характером праці. 

У разі відхилень  від нормальних умов праці (заміні матеріалів, що обробляються, робота на іншому, ніж  передбачене технологією, устаткуванні тощо) складаються доплатні листки або відомості на доплату. 

Наприкінці місяця дані про виробіток і заробітну плату групуються і нагромаджуються: за особовими рахунками працюючих, видами продукції, що вироблялася чи робіт, що виконувалися, видами оплат. На підставі цих даних складаються розрахунково-платіжні або розрахункові і платіжні відомості, які виступають первинними документами для обліку розрахунків по оплаті праці, а часто і як регістри аналітичного обліку розрахунків по оплаті праці. 

Синтетичний облік  використання фонду оплати праці  і розрахунків з працюючими ведеться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», який має два субрахунки: 

661 «Розрахунки  за заробітною платою» 

662 «Розрахунки  з депонентами». 

Нарахована заробітна  плата, яка належить працюючим, обліковується  на рахунках: 

Д-т 23 «Виробництво» (робітників основного і допоміжного  виробництва за виготовлену продукцію або виконані роботи)  

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» (цеховому персоналу і робітникам по догляду за обладнанням)  

Д-т 92 «Адміністративні витрати» (адміністративному і обслуговуючому персоналу підприємства в цілому) 

Д-т 93 «Витрати на збут» (робітникам за пакування, навантаження готової продукції при відправці покупцям після здачі її на склад) 

Д-т 15 «Капітальні  інвестиції» (робітникам за роботи по капітальному будівництву і капітальному ремонту основних засобів та інших  роботах по створенню основних засобів, необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів) 

Д-т інших  рахунків залежно від характеру  затрат праці,  

К-т 661 «Розрахунки  за заробітною платою». 

За дебетом  рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» обліковуються операції: за утриманнями із заробітної плати, виплаті готівкою і депонуванні. 

Із нарахованих  зарплат проводяться обов’язкові  утримання, утримання для відшкодування  заподіяних підприємству збитків з  вини працюючих і добровільні  утримання. 

До обов’язкових відносяться: 

а) утримання  прибуткового податку: 

Д-т 661 «Розрахунки  за заробітною платою»  

К-т 64 «Розрахунки  з бюджетом» 

б) утримання  до пенсійного фонду: 

Д-т 661 «Розрахунки  за заробітною платою»  

К-т 651 «Розрахунки  за пенсійним забезпеченням»  

в) утримання  до страхового фонду: 

К-т 652 «Розрахунки  за соціальним страхуванням»  

г) утримання  до страхування на випадок безробіття: 

К-т 653 «Розрахунки  по страхуванню на випадок безробіття»