Казначейство

У цілому наявні технології й засоби збору, обробки  і транспортування фінансової інформації мають певні недоліки:

1. збір і обробка значної частини інформації дублюється різними відомствами й організаціями (Державною податковою адміністрацією, Державним митним комітетом України, позабюджетними фондами, регіональними і відомчими органами управління тощо);
2. відсутні централізовано затверджені нормативні документи, що визначають інформаційну взаємодію (з використанням електронних носіїв між економічними міністерствами і відомствами);
3. використовувані інформаційні технології та програмні продукти часто не відповідають сучасним потребам.

Удосконалення казначейського виконання бюджетів передбачає удосконалення функціонування АС "Казна", запровадження промислового програмного продукту — ERP, системи, яка має стати інструментом накопичення, систематизації будь-якої фінансової звітності, консолідації звітних даних, аналітичного опрацювання масиву облікової інформації стосовно виконання бюджетів, що сприятиме досягненню таких результатів:

1. скороченню паперового документообігу і обсягів неавтоматизованої праці при обробці інформації й одночасному збільшенню загального обсягу оброблюваної інформації, її повноти та достовірності;
2. підвищенню оперативності обробки інформації, що надходить на різні рівні фінансової системи;
3. стандартизації інформаційної бази (нормативно-довідкової і правової інформації, вхідних і вихідних документів, описів інформаційних об'єктів і правил подання реквізитів тощо) для забезпечення уніфікованої обробки фінансової інформації як єдиної і взаємопов'язаної системи;
4. підвищенню достовірності даних з обліку бюджетних коштів й ефективного контролю за їх отриманням і використанням;
5. підвищенню оперативності і повноти обміну інформацією із зовнішніми системами з органами державної влади й управління, банківською системою, фінансовими, податковими, митними органами;
6. підвищенню оперативності і повноти даних про доходи й видатки бюджетів; поглибленню аналізу динаміки дохідних і видаткових частин бюджетів на будь-яких рівнях системи виконання бюджету; оперативності передачі інформації щодо виконання бюджетів між різними рівнями ієрархії виконання бюджету.

Удосконалення єдиної автоматизованої інформаційної  системи дасть змогу на підставі чітко визначених обсягів реальних потреб проводити оптимізацію бюджетних потоків, зробити процес виконання бюджету достовірним і прозорим. Водночас фінансові інститути держави будуть позбавлені необхідності постійно звіряти свої звітні дані одне з одним, виявляти причини і характер можливих розбіжностей, зможуть використовувати єдині стандарти й правила ведення документообігу і вихідної інформації. Створення єдиних телекомунікаційних мереж дасть можливість здійснювати комплексний моніторинг й економічну діагностику бюджетної системи держави, ефективно вирішувати завдання, що стоять перед Державним казначейством України.

Вкрай важливими  у процесі казначейського виконання  бюджетів є питання удосконалення  управління бюджетними коштами. Нині відсутні ефективні механізми управління фінансовими ресурсами у процесі поточного касового виконання державного бюджету. Це призводить до необхідності здійснення нераціональних запозичень для покриття касових розривів, що виникають, і втрат від невикористання тимчасово вільних державних фінансових ресурсів. Тобто йдеться як про реальні збитки, так і про потенційну вигоду у процесі виконання державного бюджету. Нині органи Державного казначейства України залучені лише до процесу виконання бюджету і не беруть участі в інших етапах бюджетного процесу. Зважаючи на те, що органи ДКУ володіють широкою інформацією з усього спектра показників виконання державного бюджету, детально аналізують дані про виконання бюджету, доцільно було б передбачити участь казначейства, поряд з іншими виконавчими органами, на етапах планування доходів і видатків бюджету, прогнозування й оцінки ефективності державних цільових програм, фінансового аудиту.

Державне казначейство має також виконувати оптимізовану за критеріями соціально-економічної  ефективності функцію учасника інвестиційної діяльності і суб'єкта її регулювання. Це повною мірою відповідає об'єктивним ознакам бюджетних ресурсів, які спрямовуються в економіку країни через посередництво установ ДКУ. Причому ці ресурси, з одного боку, є джерелом значних державних інвестицій, а з іншого — матеріальною основою інвестиційного регулювання. Тому вони відіграють значну рушійно-стимулюючу роль як у відтворювальних процесах, так і в економічній діяльності економічних суб'єктів. Звідси й випливає та важлива функція, яку виконують установи ДКУ у процесах зростання національної економіки.

У цьому сенсі  казначейство повинно стати повністю інтегрованою системою управління державними фінансами.

Важливим напрямом удосконалення казначейської системи  виконання бюджету, як і бюджетного процесу в цілому, є удосконалення бухгалтерського обліку виконання бюджету, що грунтується на методі нарахування замість касового методу; створення інтегрованої системи рахунків, які об'єднують рахунки бухгалтерського обліку в бюджетних установах і бюджетну класифікацію; об'єднання бухгалтерського обліку виконання бюджету і обліку в бюджетних установах.

Касовий метод  обліку не створює можливості для  ефективного аналізу бюджетної  політики, моніторингу й оцінки впливу на економіку, заходів державної бюджетної політики, а також довгострокової стабільності цих заходів, оскільки касові операції не відображають адекватним чином ні момент здійснення операції, ні її вплив на економіку.

Крім того, необхідно  враховувати й зміни потреб до підзвітності органів державного управління, які стали включати відповідальність не лише за розумне управління фінансами, а й за ефективність бюджетної політики і досягнення результатів у рамках тимчасових обмежень та обмеження фінансових ресурсів.

Можна навести  доволі аргументів на користь переходу в секторі державного управління до обліку, що ґрунтується на методі нарахування.

По-перше, основа ринкової економіки — конкуренція. Але добросовісна конкуренція можлива  лише тоді, коли для всіх учасників  економічних відносин створено рівні конкурентні можливості. Оскільки держава перестала бути монополістом у наданні соціально орієнтованих послуг на ринку, то споживачам необхідно надати повну інформацію про реальну вартість тієї чи іншої послуги і як вона співвідноситься з вартістю аналогічної послуги, виробленої в реальному секторі економіки. Для цього треба створити систему бухгалтерського обліку у державному секторі, аналогічну системі обліку у приватному секторі.

По-друге, у країнах  з ринковою економікою і з демократичною  формою правління існує конкуренція не тільки за споживача відповідних послуг, а й за голоси виборців. Політикам треба знати обсяг фінансових зобов'язань, що тривають у майбутніх періодах, на виконання яких повинні виділятися кошти. У цьому зв'язку облік методом нарахування створить інформацію, яка відображає майбутні фінансові наслідки поточної фінансової політики (чи плани поточної політики щодо майбутніх ресурсів). Це створить передумови для продуманої й раціональної бюджетної політики, мінімізує ризики, пов'язані з прийняттям незабезпечених зобов'язань.

По-третє, держава, виступаючи позичальником на міжнародних  фінансових ринках, має довести свою платоспроможність. Кредиторів не цікавить (поточний) касовий профіцит (чи дефіцит) бюджету, вони повинні знати співвідношення усіх активів і зобов'язань позичальника, тобто його спроможність (не зараз, а в майбутньому) розрахуватися за боргами.

Можна навести  й інші аргументи на користь переходу до обліку в державному секторі методом  нарахувань, зокрема перехід до середньострокового бюджетування. Ця система є міцною основою для складання середньострокового бюджету.

У цьому зв'язку необхідно здійснити реформування бюджетної класифікації, виділити у  складі загального бюджету бюджет діючих зобов'язань і зобов'язань, що приймаються. Порушення цього питання для України є новим, але в інших країнах такий розподіл використовується уже тривалий час.

                                                   ВИСНОВКИ

Таким чином, головною метою діяльності Державного казначейства України є ефективне управління державними фінансовими ресурсами шляхом підвищення оборотності наявних грошових активів, здійснення фінансування витрат органів державної влади згідно із затвердженим державним бюджетом. Але оскільки планові показники, що лежать в основі сформованого бюджету, як правило, відрізняються від фактичного їх значення, казначейство має займатися секвестрацією (пропорційним зниженням державних витрат за всіма статтями бюджету протягом часу, що залишається до закінчення поточного бюджетного року). 

Сутність діяльності Держказначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових  платежів і проведення видатків державного бюджету через оплату рахунків суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів.

Державне казначейство України створено при Міністерстві фінансів. Його слід розглядати як самостійну організаційну одиницю, яка формує власну кадрову, господарську, інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

Залежно від  функцій, які виконує Держказначейство, і розмірів країни організаційна  структура казначейства може бути побудована таким чином:

1. центральний підрозділ чи відділ;
2. центральний підрозділ та мережа регіональних відділень, що несуть відповідальність за казначейські операції у відповідних регіонах.

                        СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Артус М. Бюджетна система України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Європейський ун-т. — К. : Видавництвво Європейського ун-ту, 2007. — 220с.
2. Булгакова С. Бюджетна система Україна: Навч. посіб. / Київський національний торговельно- економічний ун-т. — К. : КНТЕУ, 2003. — 287с.
3. Бюджетна система. Вишкіл студії / Тернопільська академія народного господарства; Інститут фінансів / С.І. Юрій (ред.), С.І. Юрій (підгот.), Й.М. Бескид (ред.). — К. : Таксон, 2002. — 256с.
4. Дерев'янко І. Бюджетна система України. — К., 2002. — 160с.
5. Загорський В. Бюджетна система та оподаткування в Україні: проблеми розвитку: монографія / Національна академія держ. управління при Президентові України; Львівський регіональний ін-т держ. управління. — Х. : ІНЖЕК, 2008. — 285с.
6. Омелянович Л. О., Чайковська О. В., Кавиршин О. Г., Левченко В. С., Свинаренко Т. І. Бюджетна система: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського / Л.О. Омелянович (наук.ред.). — Х. : ВД "Інжек", 2004. — 253с.
7. Опарін В. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — 2-е вид.,перероб.і доп. — К. : КНЕУ, 2002. — 336с.
8. Пасічник Ю. Бюджетна система України: навч. посіб.. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 670с.
9. Фещенко Л. Бюджетна система України: навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ІНЖЕК, 2007. — 292с.