Контрольна робота З дисципліни "Банковські операції"

Міністерство  освіти і науки  України

Запорізький національний технічний  університет 
 
 
 

Кафедра : фінанси та банківська справа

Залікова  книжка № 3.07.09.1.082 
 
 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

З дисципліни "Банковські операції"

Варіант 10 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала:

Студентка групи ФЕУз-199

Дери  ведмідь Світлана Вадимівна 

Перевірила:

Андросова Олена Федорівна 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Запоріжжя

2012р. 
 

Зміст 
 
 

Вступ 

1. Розвиток банківських послуг в Україні. 

2. Валютні ризики  та методи їх мінімізації.Валютна  позиція. 

Висновок  

Список літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Розвиток банківських послуг в Україні 

 Активний  розвиток та розширення сфер  діяльності банків вимагає окреслення  пріоритетних напрямків упровадження  нових послуг, на яких повинні  бути сконцентровані зусилля. 
      Серед них можна відзначити: трастові операції; послуги по збереженню цінностей; консультаційно-інформаційні послуги; гарантійні та посередницькі послуги; факторингові та лізингові операції. 
       В Україні серед перспективних напрямків функціонування комерційних банків особливе місце може належати трастовим операціям, які передбачають управління майном та виконання інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах його довіреної особи. При здійсненні трастових операцій банк на підставі укладеного договору або за заповітом набуває відповідних прав і виступає розпорядником певного майна на користь довірителя чи третьої особи. 
      У промислово розвинутих країнах трастові послуги вже давно посідають одне з провідних місць серед широкого набору операцій, які здійснюють комерційні банки. Розвиток цього виду послуг був зумовлений потребами підприємств та домашніх господарств у правильному розпорядженні їхніми коштами, передачі їх іншим особам, оптимальному управлінні ризиками при здійсненні різноманітних фінансових операцій, а також обставинами, що вимагають певного досвіду і професійних знань, необхідних для нормального управління майном. І хоча надання трастових послуг може здійснюватися спеціалізованими компаніями та страховими фірмами, однак комерційні банки, що мають значний досвід і широкі можливості з виконання таких функцій, як облік операцій, зберігання цінностей у сейфах, депозитні операції, фінансовий аналіз і прийняття рішень, займають, безумовно, лідируючі позиції у даному сегменті ринку. При цьому трастові послуги можуть надаватися як фізичним, так і юридичним особам. 
      Трастові операції банків для фізичних осіб включають: 
1) розпорядження спадщиною на підставі заповіту (виявлення і збір усіх активів спадщини, забезпечення їхнього збереження, сплата податків, боргів і адміністративних видатків, розподіл майна між спадкоємцями);  
2) управління майном клієнта за дорученням (зберігання довіреного майна і коштів, інвестування їх у різні види активів, розпорядження отриманими доходами і основною сумою на користь довірителя);  
3) агентські послуги (збереження цінностей, оренда сейфів, управління активами за вказівками клієнта);  
4) опікунство та забезпечення збереження майна недієздатних осіб, у тому числі неповнолітніх спадкоємців. 
  Важливе місце у трастовій діяльності комерційних банків розвинутих країн належить також обслуговуванню юридичних осіб, для яких банки можуть: по-перше, розпоряджатися активами (насамперед портфелями цінних паперів підприємств, заставленим майном, під яке випускаються облігації, а також коштами пенсійних фондів приватних компаній); по-друге, здійснювати агентські операції, що передбачають виплату дивідендів за акціями корпорацій, процентів за облігаціями, зберігання акцій з передовіреним правом голосу; по-третє, тимчасово управляти справами підприємства в разі його реорганізації або банкрутства. 
   В Україні розвиток трастових послуг комерційних банків за розглянутими напрямками поки що стримується через відсутність належної законодавчої бази, яка б регламентувала банківську діяльність у відповідних сферах. Наявні вади чинного законодавства, що має регулювати відносини довірчої власності, суттєво обмежують можливості банків у здійсненні трастових операцій, несприяючи активному розвиткові цього сегменту ринку банківських послуг. Тому на сьогодні як перспективний напрямок організації трастових послуг у нашій країні можна виділити операції з цінними паперами за дорученням клієнтів. Цей вид послуг може стати основою для подальшого розвитку інших типів трастових операцій в міру становлення ринкових відносин та створення належної правової бази для здійснення операцій з управління майном за дорученням. 
   Серед найприйнятніших видів трастових операцій банків з цінними паперами доцільно відзначити такі: 
1. Інвестиції у цінні папери та їх продаж за дорученням, від імені і за рахунок коштів клієнтів, що є власниками відповідних портфелів. При цьому комерційний банк залежно від умов укладеного договору може виступати або як агент свого клієнта, виконуючи його інструкції з купівлі-продажу цінних паперів, або як самостійний розпорядник інвестиційного портфеля, здійснюючи операції на власний розсуд, але в інтересах клієнта. 
2. Забезпечення посередництва в організації випуску та первинному розміщенні цінних паперів. У даному разі банк може готувати документацію та умови випуску цінних паперів, здійснювати реєстрацію емісії у державних органах, організовувати рекламні компанії, добирати інвесторів, створювати групи передплати з числа інших фінансових установ. 
3. Виконання агентських послуг з платежів за цінними паперами клієнта. Банк може, з одного боку, проводити виплати дивідендів за акціями, процентів за облігаціями, погашати боргові цінні папери при настанні строків їх погашення, а з іншого,- здійснювати інкасацію платежів, що належать за цінними паперами клієнта. 
4. Виконання функцій незалежного реєстратора цінних паперів. 
5. Реінвестування дивідендів, процентів та інших доходів, отриманих за цінними паперами. 
6. Зберігання, охорона, перевезення та пересилання цінних паперів за дорученням клієнта. 
7. Реалізація повноважень з голосування на щорічних зборах акціонерів у разі, якщо власник акцій, передаючи їх у довірче управління банку, одночасно доручає йому відповідне право голосу. 
8. Створення різного роду резервних фондів для страхування фінансових ризиків за операціями з цінними паперами клієнта. 
    Зазначеними послугами не вичерпується увесь спектр трастових операцій банків із цінними паперами, однак вони можуть скласти базовий набір для вітчизняних кредитних установ на початкових етапах формування ринку банківських послуг. 
     Окрім трастових послуг, заслуговує на увагу такий важливий напрямок банківської діяльності, як надання клієнтам кваліфікованих консультацій та інформації з різноманітних аспектів управління фінансами та організації господарської діяльності.    Досвідчені фахівці банку можуть надавати клієнтам роз'яснення, інформацію, консультації з різного роду банківських, правових і фінансових питань, проблем ведення бізнесу та особистого господарства. 
   У цьому виді банківських послуг до числа найперспективніших напрямків можна віднести: 
w консультації з питань застосування законодавчих, нормативних та інших актів, що регламентують господарську діяльність; 
w підготовку і правову експертизу господарських договорів, зовнішньоторговельних контрактів, установчих документів різних підприємств, документів на отримання ліцензій з певних видів діяльності; 
w консультації з організації і ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, фінансового планування і контролю, складання кошторисів, калькуляції собівартості продукції, питань ціноутворення, організації розрахунків з контрагентами; 
w консультації з питань діяльності на фондовому і валютному ринках, прогнозування динаміки валютних курсів і курсів цінних паперів, інвестування коштів, маркетингу, управління активами фірм, зовнішньоекономічної діяльності; 
w консультації із загальних питань ведення бізнесу - збільшення капіталу підприємства, реорганізації, злиття, придбання інших компаній; 
w консультації та рекомендації клієнтам - фізичним особам з питань купівлі і продажу цінних паперів, нерухомості та інших активів, управління доходами, а також оптимальних напрямків інвестування коштів; 
w збір, аналітичну обробку та надання клієнтам найрізноманітнішої інформації про тенденції розвитку економіки на макрорівні, фінансовий стан, особливості господарювання, місце контрагентів на ринку, обмінні курси іноземних валют, поточну, господарську кон'юнктуру, стан світових ринків різних товарів та інші дані. 
    Реальні перспективи розвитку в банківській практиці нашої країни можуть мати гарантійні та посередницькі послуги, реалізація яких вимагає від персоналу банків глибоких знань особливостей функціонування господарюючих суб'єктів різних галузей економіки. Такого роду послуги можуть надаватися як у рамках уже існуючих кредитно-розрахункових відносин банків з основним контингентом клієнтури, так і в окремому порядку, на договірних засадах, що сприяє залученню нових клієнтів. Cюди відносяться: 
● аудиторські послуги, що передбачають проведення комплексної перевірки банком усієї фінансово-господарської діяльності клієнта або окремих її аспектів; 
● маркетингові послуги, пов'язані з пошуком нових ринків збуту для клієнта, організацією рекламної компанії, добором партнерів, зацікавлених у господарських стосунках із клієнтом; 
● гарантійні послуги, надання яких пов'язане з видачею банком зобов'язань за клієнта, виконання яких передбачає здійснення різних грошових виплат; 
● виконання окремих внутрішніх операцій клієнтів - таких, як ведення бухгалтерського обліку, касового господарства, управління фінансами, виплата заробітної плати, регулювання постачання і збуту та деякі інші функції внутрішнього управління компанією; 
● організація інженерно-економічних експертиз, що включають перевірку проектно-кошторисної документації на будівництво нового, розширення і модернізацію діючого виробництва, контроль за реалізацією проектів та відповідністю фактичних затрат кошторисній вартості, експертні роботи, пов'язані з фінансуванням проектів. 
   Важливе місце серед нетрадиційних банківських послуг займають факторингові та лізингові. 
    Факторинг - одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася у банківській практиці у 50-х роках 
   Факторинг - це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередницько-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк купує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов'язані з поставкою товарів чи наданням послуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. 
У факторингу беруть участь три сторони: 
w фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комерційного банку); 
w постачальник; 
w покупець. 
Розрізняють два види факторингу: 
1. Конвенційний, який є комплексною системою обслуговування клієнта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції; 
2. Конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням рахунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта полягають у тому, що він є більш незалежним від банку. 
      Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором. 
     У договорі може передбачатися: право регресу - право повернення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових документів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред'явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта). 
   Доходи фактора від здійснення факторингової операції складаються з двох частин: 
● комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1--2% загальної суми придбаних банком рахунків); 
● позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс. 
    Різновидом факторингової операції є форфейтинг — форма кредитування зовнішньоекономічних операцій купівлею комерційним банком векселів, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупця. Форфейтинг передбачає перехід усіх ризиків до покупця векселя  (банку), тому останній вимагає гарантій банку країни  імпортера. Перевагою форфейтинга є тверда ставка кредитування та простота оформлення переуступки векселів. 
   Лізингові послуги це відносно нові, нетрадиційні види банківських послуг. Лізинг виник у 50-ті роки паралельно з розвитком системи прискорених амортизаційних відрахувань. Це господарська операція, що передбачає передачу лізингодавцем права користування матеріальними цінностями іншим суб'єктам господарювання (лізингоодержувачу). Лізинг також можна розглядати як довгострокову оренду, в якій наявні елементи кредитних відносин, а грошові та матеріальні потоки злиті в єдиний комплекс грошово-майнових відносин. І хоча зовні лізинг схожий на довгострокову оренду, однак повернення майна до свого юридичного власника при ньому не є обов'язковою умовою.  
    Лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі і погашення якого здійснюється в розстрочку. 
   У лізинговій угоді беруть участь три сторони: 
w постачальник, який є виробником об'єкта лізингу; 
w лізингодавець, який оплачує об'єкт лізингу і здає його в лізинг; 
w лізингоодержувач, той, хто отримує і використовує об'єкт лізингу.  
    Найпростіша схема лізингової операції передбачає: 
w подачу заяви клієнтом, в якій зазначаються об'єкт лізингу, його характеристики, бажаний строк угоди тощо. Також надаються фінансові документи; 
w аналіз документів і прийняття рішення щодо підписання договору про лізинг; 
w передача об'єкта лізингу. 
    Лізингова послуга виникає таким чином: на прохання клієнта банк купує майно (обладнання, транспортні засоби, обчислювальну техніку та інше) і приймає на себе практично всі зобов'язання власника: відповідальність за зберігання майна, внесення страхових платежів, сплату майнових податків. Клієнт, на прохання якого було придбано майно, укладає з банком угоду про оренду, в якій визначаються, разом з іншими умовами, розмір та періодичність орендної плати. До складу лізингового платежу включаються амортизаційні відрахування, плата за ресурси, лізингова маржа, премія за ризик.увач, той, хто отримує і використовує об'єкт лізингу. 
    Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв'язку з незначним періодом користуванням авансом дохід банку від позичкового процента менший, ніж від комісійних платежів. 
    Розглянуті операції можуть загалом вигідно доповнити стандартний набір кредитно-розрахункових операцій комерційних банків, що є важливою перевагою у конкурентній боротьбі за залучення нових клієнтів та утримання наявних. Ширший асортимент послуг створює надійнішу основу для ефективного функціонування банку. 
    Водночас слід відзначити, що необхідною умовою утримання стійких позицій на ринку банківських послуг є не лише впровадження у чинну практику банків нових видів операцій, а й постійне вдосконалення традиційних напрямків обслуговування клієнтури. Насамперед це стосується розрахункових та депозитно-позичкових операцій. 
   Проведення комплексу заходів щодо широкомасштабної автоматизації й комп'ютеризації банківської діяльності, запровадження передових технологій та ефективних систем зв'язку сприяють суттєвому прискоренню розрахунків і підвищенню якості обслуговування клієнтури. Нині чинна в Україні система електронних міжбанківських платежів наближається до рівня відповідних систем розвинутих країн світу. 
   Перспективним напрямком розвитку ринку банківських послуг у цій сфері може стати розміщення електронних терміналів банків безпосередньо в офісах клієнтів та проведення розрахункових операцій через модемний зв'язок. Така форма взаємовідносин дає змогу значно економити витрати коштів і часу як клієнта, так і самого банку. Крім того, поширеним видом послуг у банківській практиці розвинутих країн є управління клієнтом своїм рахунком по телефону за допомогою узгодженого з банком паролю. 
    Зростання обсягів і подальше вдосконалення депозитних послуг може здійснюватися через автоматизацію вкладних операцій, пошук та запровадження нових форм взаємовигідного співробітництва банку з клієнтами. До таких форм можна віднести відкриття деяких нових видів депозитних рахунків, поширених у банківській практиці промислово розвинутих країн, наприклад: 
● рахунки з управлінням коштами, на яких клієнтам надається можливість зберігати певний мінімум, необхідний для забезпечення поточних розрахунків, а всі суми понад цей мінімум автоматично вкладаються у різні види ліквідних доходних активів, що забезпечують вищий процент, ніж звичайні рахунки до запитання. У разі потреби в коштах для поточних операцій банком забезпечується зворотне перерахування; 
● депозитні рахунки грошового ринку, що є, по суті, депозитами до запитання, рівень процентних ставок за якими регулярно (наприклад, щотижня) коригується відповідно до змін ринкової норми банківського процента або встановлюється згідно із середнім процентом за державними облігаціями. Ув'язування рівня процентних ставок за вкладами з доходністю державних цінних паперів може стати додатковим фактором довіри клієнтів до банку, спонукаючи їх розміщувати вільні ресурси на таких рахунках; 
● рахунки "зв'язаних послуг", операції за якими передбачають надання цілого комплексу послуг, включаючи дозвіл на виписування чеків понад залишок на рахунку, надання сейфу, кредитної картки, скорочення процентів за деякими видами кредитів. 
    Останній із переліку зазначених рахунків тісно пов'язаний з удосконаленням банківської діяльності щодо надання кредитних послуг. Подібне вдосконалення може ґрунтуватися на застосуванні таких форм і методів організації кредитних відносин банку з позичальниками, як овердрафт, револьверне кредитування, кредитні картки. 
   Овердрафт у межах узгодженого ліміту дає змогу клієнтові виписувати чеки або платіжні доручення на суми, що перевищують залишок коштів на його поточному рахунку. Такі кредити мають здебільшого короткостроковий характер і дають змогу покрити витрати, які тимчасово перевищують надходження коштів на рахунок. Вигідність овердрафту полягає в можливості позичальника користуватися кредитом лише в тих сумах, які йому необхідні. При цьому процент за овердрафтом нараховується щоденно на суму кредиту, що є важливим фактором раціонального використання клієнтами своїх коштів. 
   Револьверний кредит надається банком клієнту повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше використаних частин кредиту. Зручність для клієнта цієї форми кредитування пов'язана з тим, що дає змогу позичальникам постійно мати у своєму розпорядженні певну суму, яка відновлюється після повернення здійснених виплат. 
    Операції з кредитними картками є ефективним методом надання споживчого кредиту фізичним особам, бо дають їм змогу швидко розрахуватися з торговельними організаціями за товари і послуги. При цьому банк бере на себе оплату витрат позичальника в рамках відкритої на його ім'я кредитної лінії. 
    Конкуренція у банківській галузі так загострилася, що постійний пошук і впровадження нових видів послуг стає для багатьох банків питанням не лише лідерства, але й виживання. Одна з інновацій полягає у створенні дебетової карточки, яка застосовується як при проведенні електронних комерційних операцій, так і у банкоматах. Поки що існуючі дебетові карточки не приймаються в якості електронного платежу, оскільки персональні комп'ютери при їх використанні не можуть забезпечити потрібної міри безпечності, як це можливо, наприклад, для кредитних чи оффлайнових дебетових карток, що емітуються банками - членами міжнародних асоціацій VISA i Master Card. 
       Операції з платіжними картками в Україні, за експертними оцінками складають 15-20% від загального обсягу грошових розрахунків. І це вважається досить непоганим показником, оскільки ринок платіжних карток у нас ще молодий, а клієнтська база недостатньо розвинута. 
    Помітно впливає на зацікавлений попит на карткові продукти в Україні рівень добробуту потенційних клієнтів. Ринок платіжних карток може оцінюватися з двох позицій: 1- рівень купівельної спроможності низький, отже переважна більшість людей навряд чи їх придбає; 2 - платоспроможні громадяни надають перевагу платіжній картці швидше як засобу розрахунку. Отже, зважаючи на фінансові можливості співвітчизників, попит на карткові продукти умовно можна назвати задоволеним. 
     Розширення обсягу ринку платіжних карток в Україні багато в чому залежить від банків, що впроваджують цей вид послуг, від проведеної ними рекламної компанії. Більшість потенційних клієнтів недостатньо знає про перевагу безготівкових розрахунків. Тому необхідно вдатися до продуманої стратегії маркетингу. 
    Сьогодні все більшу популярність у сфері банківських послуг одержують технології без проводів. За сучасних умов у банківській практиці почали впроваджуватися нові технології в банківському обслуговуванні клієнтів — система дистанційного банківського обслуговування. Комерційні банки надають клієнтам такі послуги, як проведення банківських операцій вдома ("home banking"), в офісі тощо, повсюди, де це зручно клієнту. На сьогодні виділяють чотири основних різновидності Віддаленого банкінгу: 
w телефонний банкінг, коли за допомогою телефону або "мобілки" можна виконати безліч банківських операцій; 
w відеобанкінг — це телеміст, який працює між клієнтами і банком, за допомогою спеціальних пристроїв, обладнаних телемоніторами, клієнт може поспілкуватися зі службовцем банку і здійснити необхідні операції; 
w Інтернет-банкінг — коли клієнти використовують цю систему для управління банківськими рахунками; 
w РС-баюсінг.-коли доступ до рахунка банку здійснюється за допомогою персонального комп'ютера. В Україні ця система відома як "Банк-клієнт", яка дає можливість банку продавати, а клієнту отримувати максимальний спектр банківських послуг. У перспективі таке обслуговування клієнтів банками стане основною формою банківських послуг. 
         Розглянуті напрямки розвитку ринку банківських послуг можуть сприяти розширенню сфери діяльності комерційних банків в Україні, їх адаптації до нових умов ринку і зростаючих потреб клієнтури у повноцінному комплексі послуг, адекватному вимогам сучасного стану економіки. 
      Важливими тенденціями у розвитку ринку банківських послуг розвинених країн є інституціоналізація, глобалізація та сек'юритизація. Активно розвиваються інвестиційні та консультаційні банківські послуги. Європейські комерційні банки прискореними темпами освоюють Інтернет, прагнучи догнати лідерів та захопити максимально-можливу частку ринку. Банки прагнуть розвивати свої інформаційні технології, щоб іти в ногу з новими тенденціями в світовому банківському секторі. Електронний банківський бізнес являє собою дешевий альтернативний канал для надання фінансових послуг порівняно з традиційними філіалами та банкоматами. 
      Серед проектів електронної комерції особливе місце посідає Інтернет-банкінг. Україна має певні позитивні чинники для розвитку системи Інтернет-комерції - систему електронних міжбанківських переказів НБУ, системи біржових торгів, корпоративні платіжні системи (в.т.ч. типу "банк-клієнт") ряду комерційних банків, досвід роботи з міжнародними платіжними системами VISA тощо. 
     Запровадження новітніх банківських технологій є запорукою сталого розвитку українського фінансового ринку, довіри населення до вітчизняних банків та широкого його залучення до розрахунків у безготівковій формі, і прискорення платежів і т.п.     
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Валютні ризики  та методи їх  мінімізації. Валютна  позиція. 

Під валютними  ризиками розуміється ймовірність  виникнення збитків від зміни  обмінних курсів у процесі зовнішньоекономічної діяльності, інвестиційної діяльності в інших країнах, а також при отриманні експортних кредитів.

Валютний, або курсовий ризик - це ймовірність того, що зміни курсів іноземних валют (долара, фунтів стерлінгів, франка, ієни і т. д.) призводять до появи у банку збитків внаслідок зміни ринкової вартості його активів і пасивів.

У 1970-80-х роках  спостерігалися набагато більш різкі  коливання обмінних курсів валют і процентних ставок, ніж у попередні періоди. Після краху Бреттон-Вудської валютної системи на початку 1970-х років, яка була замінена системою плаваючих валютних курсів, стали з'являтися перші спроби управління валютним ризиком. Амплітуда коливань валютних курсів у 1980-х роках збільшилася. Іншим серйозним ударом по економіці в цей період було зростання процентних ставок. Разом узяті: плаваючий валютний курс і змінюються процентні ставки привели економістів і банкірів до більш ретельного аналізу з управління валютного ризику.

Важливо встановити наявність валютного ризику при угоді і з'ясувати, як цей ризик може бути покритий. Валютна ставка може змінюватися як на користь продавця, так і на користь покупця, і це не можна ігнорувати.

Події на зовнішніх  валютних ринках як і раніше підтверджують тезу про неможливість дати точний прогноз руху валютних курсів.

Серед них розрізняють  операційний, трансляційний та економічний  ризики.

Класифікація  валютних ризиків:

Операційний валютний ризик можна визначити як можливість виникнення збитків або недоотримання прибутку в результаті зміни обмінного курсу і впливу його на очікувані доходи від продажу продукції. Зокрема, якщо іноземний інвестор вкладає кошти в будівництво об'єктів газової промисловості в Росії з метою продажу газу або продуктів його переробки російським споживачам, то він недоотримає прибуток в результаті зниження курсу російської валюти по відношенню до національної валюти країни інвестора. Якщо кошти вкладаються в проект, пов'язаний з експортом газу, то іноземний інвестор програє у разі пониження курсу країни-імпортера по відношенню до російської валюти.

Невизначеність  вартості експорту в національній валюті, коли ціна на товар визначається в  іноземній валюті, може стримувати експортно-орієнтовані проекти, так  як існують сумніви в тому, що експортовані товари можна буде реалізувати з прибутком. Невизначеність вартості імпорту в таких же умовах збільшує ризик втрат від імпорту, оскільки в перерахунку на національну валюту ціна може виявитися неконкурентною.

Якщо фірма  бере участь у тендері за контракт в іноземній валюті, то її успіх у тендері також пов'язаний з виникненням валютного ризику.

Трансляційний валютний ризик (його називають також балансовими) виникає при наявності у головної компанії дочірніх компаній або філій за кордоном. Його джерелом є можливу невідповідність між активами та пасивами компанії, перерахованими у валютах різних країн. Зниження обмінного курсу країни місцезнаходження філії (або дочірньої компанії) по відношенню до валюти країни місцезнаходження материнської компанії викликає позірна зменшення його (або її) прибутку. Якщо компанія має консолідований баланс, то перерахунок активів і пасивів філії дочірньої компанії у валюту країни материнської компанії приведе до удаваним збитків у разі зниження обмінного курсу.

Таким чином, трансляційний валютний ризик виникає у наступних випадках:

• необхідність спільної оцінки ефективності компанії, включаючи філії в інших країнах;

• потреба у  складанні консолідованого балансу;

• перерахунок  податків у валюті країни місцезнаходження материнської компанії.

Економічний валютний ризик визначається як імовірність несприятливого впливу змін обмінного курсу наекономічне становище компанії. Він виникає, наприклад, в результаті зміни обсягу товарообігу в країні або цін на засоби виробництва або на готову продукцію, а також внаслідок зміни конкурентоспроможності фірми у порівнянні з іншими виробниками аналогічних товарів. Його вплив може мати і інші джерела, наприклад урядові заходи, викликані падінням курсу національної валюти:

штучне стримування зростання заробітної плати, обмеження на ходіння іноземних валют, обмін грошей та ін

Економічний валютний ризик найсильніше проявляється в країнах, залежних від імпорту  товарів. Якщо, наприклад, виробництво  товарів залежить від імпортних  компонентів, то зростання іноземних валют по відношенню до національної збільшує вартість продукції та зменшує конкурентоспроможність фірми у порівнянні з виробниками аналогічної продукції з вітчизняної сировини. Зростання курсу іноземних валют стимулює експортно-орієнтовані виробництва і пригнічує залежні від імпорту.

В якості прикладу слід відзначити значний вплив валютних ризиків на діяльність підприємств  газової галузі.Росія є одним  з найбільших експортерів газу в  світі. Загальний обсяг експорту російського газу в 1996 р . склав 194 млрд. м 3. Крім того, в галузі використовується досить велика кількість імпортного технологічного устаткування. Все це зумовлює залежність розвитку газової промисловості від зміни обмінного курсу російської валюти по відношенню до основних закордонним валют.

Валютні ризики можуть мати таку структуру:

а) комерційні, т. тобто пов'язані з небажанням або неможливістю боржника (гаранта) розрахуватися за своїми зобов'язаннями;

б) операційні, т. е. ризики валютних збитків по конкретним операціям. Цей ризик можна визначити як можливість недоодержати прибуток чи понести збитки в результаті безпосереднього впливу змін обмінного курсу на очікувані потоки грошових коштів. Експортер, який отримав іноземну валюту за проданий товар, програє від зниження курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти, тоді як імпортер, що здійснює оплату в іноземній валюті, програє від підвищення курсу іноземної валюти по відношенню до національної. Задача визначення операційного ризику може зажадати оцінки ситуації, коли ціна угоди встановлена в одній валюті, а оплата буде проводитися в інший.

Найпоширенішими методами зниження операційних  валютних ризиків  є:

- Хеджування - це процес зменшення ризику можливих втрат, тобто створення компенсуючої валютної позиції для кожної ризикової угоди. Банк може прийняти рішення хеджувати всі ризики, не хеджувати нічого або хеджувати що-небудь вибірково. Якщо експортер хоче уникнути подібного ризику, він може застрахуватися за рахунок втрат. Здійснюючи хеджування за допомогою фінансового ф'ючерсу, він спробує гарантувати собі обмінний курс, по якому він буде купувати інвалюту. Хеджео переносить свій ризик на іншого учасника валютних операцій. Якщо він купує ф'ючерси, хтось інший повинен продати їх; тобто придбання і одночасно права і зобов'язання купити валюту у встановлений термін у майбутньому за ціною, погодженою в цьому-Зафіксувавши поточний курс, обидві сторони гарантують як збитки, так і прибутку. Одна сторона уникає непередбачених збитків, а інша відмовляється від непередбаченої прибутку. Важливо, однак, що обидві сторони зменшили ризик втрат від можливої зміни курсу в несприятливому для них напрямку. Відсутність хеджуванняможе мати дві причини. По-перше, банк може не знати про ризики або можливості зменшення цих ризиків. По-друге, банк може вважати, що обмінні курси або процентні ставки будуть залишатися незмінними або змінюватися на їх користь. У результаті банк буде спекулювати: якщо її очікування виявляться правильними, він виграє, якщо ні - він понесе збитки.

Хеджування всіх ризиків - єдиний спосіб мінімізувати їх;

- Валютний своп, який має два різновиди. Перша нагадує оформлення паралельних кредитів, коли дві сторони в двох різних країнах надають рівновеликі кредити з однаковими строками та способами погашення, але виражені в різних валютах. Другий варіант - угода між двома банками купити або надати валюту за ставкою «спот» і звернути угоду в заздалегідь обумовлену дату (у майбутньому) за визначеною ставкою «слот».

У контексті  міжнародних фінансів термін своп має три різних, хоча і взаємопов'язаних, значення:

1) купівля і одночасна форвардна продаж валюти;

2) одночасно надаються кредити у двох валютах;

3) обмін зобов'язаннями, вираженими в одній валюті, на зобов'язання, виражені в іншій.

Валютний своп може укладатись шляхом прямих переговорів між двома сторонами або через банк, який виступає посередником і становиться другою стороною для кожного учасника (рис. 1)

 

Рис. 1. Валютний своп за посередництва  банку 

Банк виступає як посередник для них обох, тому ні А, ні В не потрібно знати один одного. Банк приймає на себе ризик збитків у разі несплати боргу однієї зі сторін. Якщо, наприклад, долар «посилиться» щодо фунта стерлінгів, то банк буде вигравати від угод з В.

Процентні споти робляться для того, щоб змінити вид ставки, яка використовується для сплати відсотків за зобов'язаннями, наприклад, плаваючу процентну ставку замінити на фіксовану. Сторони своп-контракту можуть перемкнутися з фіксованих процентних ставок на плаваючі або навпаки і досягти більш точного сполученнятермінів погашення своїх активів і пасивів. За допомогою свопів можна домогтися, щоб потоки готівки, що проходять через банк, найближче відповідали тому ідеалу, до якого прагне керівництво банку. До томі же банк, організуючий своп для своїх клієнтів, отримує дохід у вигляді комісійних за посередництво і може заробити додатковий дохід, якщо погоджується гарантувати виконання своп-контракту;

в) трансляційні (бухгалтерські) ризики, які виникають при переоцінці активів і пасивів балансу і рахунку «Прибутки та збитки» зарубіжних філій і контрагентів. Його джерелом є можливість невідповідності між активами і пасивами, вираженими у валютах різних країн. Наприклад, банк узяв кредит у швейцарських франках, тому що у Швейцарії були низькі процентні ставки, а потім обміняв франки на долари США для фінансування проекту в Америці. Балансовий звіт показує збільшення вартості пасивів у доларах США у випадку, якщо курс швейцарського франка по відношенню до долара США зросте. Ці ризики в свою чергу залежать від вибору валюти перерахунку, її стійкості. Перерахунок може здійснюватися за методом трансляції (за поточним курсом на дату перерахунку) або по історичному методу (за курсом на дату здійснення конкретної операції).

У стратегічному плані захист від валютного ризику тісно пов'язана з активною ціновою політикою, видами та вартістю страхування. Крім того, майже всі великі банки намагаються формувати портфель своїх валютних операцій, балансуючи активи і пасиви за видами валют та строками. В основному всі зовнішні методи управління валютними ризиками орієнтовані на їх диверсифікацію. Для цієї мети найбільш широко використовуються такі термінові валютні операції, як форвардні, ф'ючерсні, опціонні. Валюта продається на умовах "спот" (з негайним або дводенним розрахунком), «своп» (спот / форвард, спот між різними банками) або «форвард» («аутрайт» між банком і клієнтом);