Контрольная работа по "Бухгалтерскому учету и аудиту"

 

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра міжнародного туризму і управління 

 

 

  

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: « Бухгалтерський обіг і аудит турпідприємств « 

 

 

                                               

     

 

Виконала: Студентка  3  курсу групи МТУз – 110

Чинякова С.А.

Прийняла: к.е.н.,доц. Лозова О.А. 

 

 

  

 

 

 

 

 

м. Запоріжжя

2013 р.

Зміст

Вступ                                                                                                       3

1. Види податків                                                                        6
2. Рахунки бухгалтерського обліку. Їх призначення і будова    10

Висновки                                                                                                            15

Перелік літератури                                                                                 17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Напрямком розвитку української  економіки сьогодні є перехід  до ринку. Цей процес виявився надзвичайно  складним і навіть болісним. Все  ускладнили ще й прорахунки, допущені на початку реформи. Ілюзія саморегульованого  стихійного ринку займала панівне  місце в уявленнях нашого керівництва, в той час як країни з дійсно ринковими відносинами давно  вже навчилися регулювати економічні процеси, визначаючи їм потрібний напрямок.

Одним із головних інструментів державної політики є податки. Слід підкреслити, що західні країни також  не відразу дійшли цього висновку. Але там досить давно зрозуміли, що податки не повинні мати виключно фіскальний характер. Зменшення податкового  тягаря є заходом, спрямованим на розширення податкової бази з метою  покращання показників діяльності національного  господарства. Але скорочення податків інколи може й завдати збитків  економіці та суспільству. Це і доводить необхідність проведення дослідження з даної теми.

Актуальність теми. Наші знання у сфері податків є не досить широкими. Адже десятиріччями вважалося, що це архаїчна форма перерозподілу  створеного продукту, яка відмирає. Податки з юридичних осіб було замінено на індивідуальні відрахування до бюджету, податки з фізичних осіб стягувались майже виключно через  бухгалтерії підприємств і установ  при виплаті заробітної плати. Потім  всі ми водночас стали платниками податків, і, звичайно, виявилися непідготовленими до цього. Досить швидкими темпами було напрацьовано податкове законодавство, підготовлено фінансові кадри для  підприємств, створено потужну податкову  службу країни. Звичайно, це законодавство  поки що недосконале і має вади. Але це природно за умови відсутності  досвіду. Створення податкової системи  вимагало вивчення закордонного досвіду, який довгий час висвітлювався у  нас лише з негативної сторони. Поспішне його копіювання (у деяких випадках) також не дало позитивних результатів.

Таке складне економічне явище, як податки, слід розглядати з  історичної точки зору, узагальнюючи досвід інших держав. Тим більше, що під час творення податкової системи  постають проблеми, що притаманні економіці  будь-якої країни світу. Це - протиріччя між потребами в податкових доходах  і можливостями їх отримання. Вирішити цю проблему можна лише за умови  вивчення впливу податків на ефективність та обсяги виробництва. Гострота цього  питання сьогодні в Україні вимагає  його найшвидшого вирішення. Це й  обумовило вибір теми курсового  дослідження.

Система бухгалтерського  обліку, яка існувала до недавнього часу в нашій країні, була створена зусиллями багатьох поколінь вчених і практиків. Не можна сказати, що вона цілком себе виправдала, але на час свого існування вона досить непогано виконувала поставлені перед нею завдання.

 Проте в даний час  у залежності від організаційно-правової  форми власності на території  України діють різноманітні види  підприємств, що з’явилися в  процесі переходу економіки нашої  країни до ринкових відносин. Тому виникла необхідність адаптувати  бухгалтерський облік і звітність  до вимог перехідного періоду  і міжнародної інтеграції української  економіки. Такого роду необхідність  призвела до перетворення всього  обліку в більш оперативну, необтяжену  громіздкими регістрами, інформаційно-управлінську  і доступну в застосуванні систему.

 Істотним змінам піддаються  теоретичні і методологічні основи  теорії бухгалтерського обліку, як-от: зміст і визначення предмета  бухгалтерського обліку, його об’єкти,  основні задачі, вимоги і принципи.

 У таких умовах вивчення  правил, принципів та закономірностей  бухгалтерського обліку уявляється  надзвичайно важливим. І, природно, на перше місце виходить категорія,  без якої принципово неможливо  здійснювати будь-яку господарську діяльність — активи.

 У даній роботі приділено  увагу становленню та розвитку  поняття активів у світовій  бухгалтерській практиці. Розглянуто  основні напрями класифікації  господарських засобів підприємства  — за характером участі у  господарському процесі, за формами функціонування, за функціональною роллю у процесі відтворення та за ступенем ліквідності. Також викладено сучасну концепцію економічної сутності активів згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Види податків

Пода́тки — це встановлені вищим органом законодавчої влади обов'язкові платежі, які сплачують фізичні та юридичніособи до бюджету у розмірах і у терміни, передбачених законодавством.

Податок — обов'язковий, індивідуально безоплатний платіж, що стягується органами державної влади різних рівнів зюридичних осіб й фізичних осіб з метою фінансового забезпечення діяльності держави й (або) муніципальних утворень. Податки варто відрізняти від зборів ( мита), стягнення яких носить не безоплатний характер, а є умовою здійснення відносно їх платників певних дій.

Стягнення податків регулюється податковим законодавством. Сукупність установлених податків, а також принципів, форм й методів їхнього встановлення, зміни, скасування, стягнення й контролю утворюють податкову систему держави. Під податком розуміється примусове вилучення державними податковими структурами коштів з фізичних й юридичних осіб, необхідне для здійснення державою своїх функцій.

Всі податки підрозділяються на кілька видів:прямі та непрямі податки.

Загалом, податки діляться на прямі, тобто ті податки, які стягуються з економічних агентів за доходи від факторів виробництва й непрямі, тобто податки на товари й послуги, що складаються в самій ціні на предмети споживання. Прямими податками можна назвати такі, як податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток і подібні. До непрямих податків належать податок на додану вартість, акцизи й інші.

Значення цих термінів може вживатися  в різних контекстах, що може іноді  призводити до плутанини. Економічне визначення, дане Аткінсоном, говорить, що «… прямі податки можуть бути пристосовані до індивідуальних особливостей платника податків, у той час як непрямі податки стягуються за операціями, незалежно від обставин покупець або продавець». Юридичні визначення часто відрізняються від економічного.

В Україні:

• прямі — податки, що стягуються безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.
• непрямі — податки на товари й послуги, установлювані центральними й місцевими органами влади у вигляді надбавок до ціни товарів або тарифу на послуги й незалежні від доходів платників податків. Виробники й продавці виступають у ролі збирачів непрямих податків, уповноважених на те державою, а покупець стає платником непрямого податку. Найпоширеніші непрямі податки у вигляді акцизів, податку із продажів, мит, митних зборів.

У конституційному праві США  термін прямі податки відноситься  до податків від особи (англ. tax per head) і податків на власність (англ. property tax), які базуються просто на факті наявності або власності. Непрямі податки накладаються на події, права, привілеї та діяльність. Таким чином, податок на продаж майна буде вважатися непрямим податком, а податок на саме володіння власністю є прямим податком.

• Акордні й прибуткові

Також прийнято розрізняти акордні й прибуткові податки. Перші держава встановлює поза залежністю від рівня доходу економічного агента. Таким чином,

.

   Під останніми ж мають на увазі податки, що становлять якийсь певний відсоток від доходу (Y). Дану залежність показує або гранична ставка податку (t), що пояснює, наскільки збільшується податок при збільшенні доходу на одну грошову одиницю, або середня ставка податку (q): просте відношення суми податку, що стягує, до величини доходу^[2]. Тобто,

або

, де:

      

Прогресивні, регресивні або  пропорційні

Прибуткові податки самі діляться на три типи:

• прогресивні податки — податки, у яких середня податкова ставка підвищується зі збільшенням рівня доходу. Таким чином, якщо доход агента збільшується, то росте й податкова ставка. Якщо ж, навпаки, падає величина доходу, то ставка так само падає. (Див. Прогресивне оподатковування).
• Регресивні податки — податки, чия середня ставка податку знижується при збільшенні рівня доходу. Це означає, що при збільшенні доходів економічного агента, ставка падає, і, навпаки, росте, якщо доход зменшується .
• Пропорційні податки — податки, ставка яких не залежить від величини оподатковуваного доходу.

За формою оподаткування:

• прямі,
• непрямі.

За об'єктом:

• на доходи,
• на споживання,
• на майно.

За рівнем державних структур, що встановлюють податок:

• загальнодержавні,
• місцеві.

Залежно від напрямку використання:

• загальні,
• цільові.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Рахунки бухгалтерського обліку. Їх призначення і будова

Зафіксована в первинних документах інформація за технологією облікового процесу підлягає реєстрації та класифікації (групуванню) з метою її систематизації з тим, щоб у кінцевому підсумку стати окремою статтею балансу. Відображення господарських операцій безпосередньо в бухгалтерському  балансі практично недоцільне, оскільки після кожної операції довелося б  складати новий баланс (згадаймо чотири типи змін в балансі). Крім того, баланс як моментний показник складають на перше число місяця і він не містить узагальненої інформації про рух кожної групи засобів джерел. Відомо, що бухгалтерський баланс дає оцінку активів тільки в грошовому вимірнику, а облік, наприклад, матеріальних цінностей потребує ще й натуральних вимірників. Тому поточний облік стану і змін засобів та їхніх джерел, самих господарських процесів у діяльності підприємства забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки – це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів підприємництва і їхніх джерел та господарських процесів.

Кожній групі активів, джерел їх формування та господарських процесів відкривають рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається  рахунок „Основні засоби”, для обліку товарів – „Товари”, для обліку процесу виробництва – „Виробництво” тощо.

Отже, рахунок є способом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських процесів і контролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності підприємств.

Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об’єктами, що обліковуються, і завданнями обліку.

У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збільшуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення рахунку  відображається окремо. Тому рахунки  бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді двосторонньої таблиці, ліву сторону якої позначають умовним терміномдебет, а праву – кредит. Назву рахунка пишуть посередині таблиці.

Термін „дебет” походить від лат. Debet , що означає „він винен”, а „кредит” – від лат. Credit, що означає „він вірить”. Тепер дебет і кредит – це умовні технічні позначення сторін рахунка. Таку форму застосовують і розуміють однаково бухгалтерами усього світу. Кожна сторона призначається для роздільного відображення збільшення або зменшення сум. Систематично рахунок має таку форму (рис 1).