Контрольная работа по "Бухгалтерскому учету и аудиту"

	Рахунок (назва рахунка)
Дебет	Кредит

Рис. 1 Схема рахунка бухгалтерського обліку

Оскільки об’єкт бухгалтерського  обліку характеризується певним станом, тобто наявністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей  стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо. Слово „сальдо” походить від італ. Що означає „розрахунок”. Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів і їх джерел. При цьому збільшення об’єкта обліку записують на одній стороні рахунка, а зменшення – на протилежній. Маючи інформацію про початкове сольдо об’єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сольдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об’єкта обліку, відображено за дебетом і кредитом, називається оборотом.

Підсумки записів за дебетом  рахунка називають дебетовим  оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка – кредитовим оборотом.

Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки  поділяють на активні і пасивні.

Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів і відкриваються для статей балансу(„Основні засоби”, „Нематеріальні активи”, „Виробничі запаси”, „Товари”, „Каса”, „Рахунки в банках”, „Розрахунки з покупцями та замовниками” тощо).

Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу („Статутний капітал”, „Резервний капітал”, „Нерозподілені прибутки”, „Довгострокові позики”, „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”, „Розрахунки з оплати праці” тощо).

При відкритті рахунків у них  записують початкові сальдо на підставі статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в лівій стороні  балансу – активні, то і сальдо в активних рахунків записують зліва  в дебеті рахунка. Так як джерела  господарських засобів відображають у балансі з правої сторони, то і сальдо в пасивних рахунках записують  справа у кредиті рахунка. Отже активні  рахунки завжди мають дебетове сальдо, а пасивні рахунки – кредитове, що засвідчує тісний взаємозв’язок  між балансом і рахунками. Можна  сказати, що баланс складають за даними рахунків. При чому сума всіх дебетових  залишків (сальдо) активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів  і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно, сума всіх кредитових залишків (сальдо) пасивних рахунків відображає загальний обсяг джерел засобів  і дорівнює підсумку балансу.

На тій стороні рахунка, де показується  залишок, відображається його збільшення, а на протилежній – зменшення. В активних рахунках, де залишок  завжди дебетовий, 0збільшення коштів відображається за дебетом, а зменшення  – за кредитом. У пасивних рахунках, де залишок завжди кредитовий, збільшення джерел відображають за кредитом, а  зменшення – за дебетом.

Побудову активних і пасивних рахунків зображено на рис. 2.

Для визначення залишку (сальдо) на кінець місяця на активному рахунку необхідно: до початкового дебетового залишку (сальдо) додати дебетовий оборот і  відняти кредитовий оборот.

Активний рахунок
Д-т	К-т
Початковий залишок (сальдо) + збільшення	- зменшення
Оборот+	Оборот-
Кінцевий залишок (сальдо)

У пасивних рахунках для визначення залишку (сольдо) на кінець місяця необхідно  до початкового кредитового сальдо додати кредитовий оборот і відняти  дебетовий оборот.

Пасивні рахунки
Д-т	К-т
- зменшення	Початковий залишок (сальдо) + збільшення
Оборот+	Оборот-
	Кінцевий залишок (сальдо)

Ознайомлення з будовою рахунків показало, що дебет і кредит активних і пасивних рахунків мають різне  значення. Це випливає із суті господарських  засобів і джерел їх утворення. Активні рахунки мають залишок (сальдо) завждидебетовий (оскільки не можна витратити більше ніж є в наявності і надійшло); пасивні рахунки – тільки кредитовий (оскільки джерела засобів обмежуються наявними господарськими засобами ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Податки - це відношення власності, а оскільки саме проблеми власності  викликають у даний час найбільше  протистояння між галузями законодавчої і виконавчої влади і тим більше немає єдності думок і в  складі самого уряду і парламенту, то до вирішення чисто економічних  проблем домішуються і політичні  інтереси. Вирішення економікою політичних протиріч вимагає тривалого часу і зусиль усіх зацікавлених осіб. Усе  це свідчить про те, що в даний  час не можуть бути створені податкові  відносини, що відповідають світовим стандартам. Більш того, вони не можуть бути ідентичні  цим стандартам, оскільки кожній країні присущи свої індивідуальні особливості політичного й економічного розвитку.

Усе вищесказане обумовлює  об'єктивну необхідність пильної  уваги до сучасного стану оподатковування. Необхідний і методологічний, і методичний перегляд основ оподатковування  з метою виведення податкової системи на оптимальний рівень. Податки  повинні стати не тільки знаряддям  забезпечення збалансованого бюджету, але і могутнім стимулом розвитку народного господарства країни. Вони повинні сприяти структурно-технічному удосконалюванню виробництва, збалансуванню  на паритетних засадах усіх форм власності.

Таким чином, удосконалювання  оподатковування нерозривно зв'язано  зі створенням міцного економічного базису і стабільних політичних умов суспільного розвитку. Від того, як незабаром це буде створено, залежить формування стійких передумов для  поступового перетворення системи  оподатковування у фактор економічного росту.

Необхідність переходу на Національні стандарти бухгалтерського  обліку, які не суперечать міжнародним  стандартам, в тому числі і по обліку активів господарюючих суб’єктів, продиктовано тим, що старі положення  бухгалтерського обліку, які базувалися, в основному на правилах Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не давали реального уявлення про активи, що, в свою чергу, утруднювало:

– прийняття управлінських рішень;

– складання бізнес планів;

– отримання інвестицій, у тому числі від іноземних партнерів.

 Таким чином, НСБО  привели значення активів до  їх справедливої вартості, що  дає реальне уявлення про їх  величину і дає можливість  користувачам звітності (інвесторам, акціонерам, засновникам тощо) оцінити  ситуацію для прийняття управлінських рішень.

 Так, виходячи з  норм П(С)БО 9 “Запаси”, бухгалтери  зрозуміють, що уся вартість малоцінних  та швидкозношуваних пердметів (термін служби яких до одного року), які передані (передаються) в експлуатацію, розглядається як витрати підприємства, тобто в балансі і на рахунках не може бути показника про вартість малоцінних предметів в експлуатації, про нарахування зносу по ним. Крім того, частина малоцінних та швидкозношуваних предметів (зі строком служби більше одного року) з 2000 року включається до складу основних засобів.

 Отже, після впровадження  Національних стандартів розуміння  активів змінилося, в першу  чергу, змінилася їх економічна  сутність. Активи почали розумітися, як ресурси підприємства, здатні  приносити вигоду, дохід своєму  власнику, тобто почав враховуватись  критерій корисності. Крім того, активи почали обліковуватись  виходячи з принципу обачності,  який передбачає незавищення вартості активів — облік за справедливою вартістю

 

 

 

 

Перелік літератури

1. Бутинець Ф. Бухгалтерський облік: Облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність: Навчальний посібник/ Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Малюга,; М-во освіти і науки України; Житомир. інж.-технол. ін-т. - 3-тє вид., перероб. і доп.. - Житомир: ПП "Рута", 2001.
2. Косміна Р. Бухгалтерський облік: Навч. посіб./ Римма Косміна,. - К.: Вища шк., 2003.
3. Кундря-Висоцька О. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник/ Оксана Кундря-Висоцька,; М-во освіти і науки України, НБУ, ЛБУ. - К.: Алерта, 2004.
4. Лишиленко О. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник/ О.В. Лишиленко,. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.
5. Стельмащук А. М. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів/ А. М. Стельмащук, П. С. Смоленюк; Мін-во освіти і науки України, Хмельницький економічний ун-т. - К.: Центр навчальної літератури, 2007.