Методи аудиту та критерії оцінки аудитором фінансової звітності

МОНУ

ІФНТУНГ

 

Кафедра: обліку і аудиту

 

 

Реферат на тему:

Методи аудиту та критерії оцінки аудитором фінансової звітності

 

 

 

 

Виконала:

ст.гр. ФН-10-1

Майхрич Н.І.

Перевірила:

Долішня Т.І.

 

 

 

 

 

 

 

М.Івано- Франківськ

2013р.

 

План

1. Етапи проведення аудиту

2. Аудит облікових оцінок

3. Економічний аналіз аудиторських послуг

4. Події, які мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після дати складання фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку

5. Аудит фінансового стану підприємства

6. Аудит фінансових результатів

7. Особливості аудиту інвестиційної діяльності

 

1. Етапи проведення аудиту

Проведення аудиту, по суті, є конкретним практичним завданням  і жодного аудиту, подібного до іншого, не буває. Однак ряд загальних  етапів можна вказати: на початковому етапі здійснюється планування, реєстрація і контроль, аудитор досліджує і дає відповідну оцінку процедурам внутрішнього контролю на підприємстві. Оцінка бухгалтерського обліку й аудиторського ризику завдання другого етапу. На третьому етапі з'ясовуються шляхи пошуку аудиторських доказів; тестування працівників внутрішнього контролю здійснюється на четвертому етапі. Скорочена і глибока перевірка операцій та процедури дослідження на суттєвість, огляд фінансової звітності здійснюються на п'ятому етапі, на шостому - оформлюються матеріали аудиту і складається аудиторський висновок. Значна увага приділяється перевірці систем та інформації на виході, зокрема аудитор має впевнитись у функціонуванні системи реєстрації та обробки інформації та оцінити її адекватність як основи для складання фінансової звітності. Аудитор повинен також виконати аналіз фінансової звітності, який був би достатнім для формування думки щодо неї.

Важливо скласти програму роботи аудитора, детально відобразивши в ній всі етапи проведення аудиту з моменту укладення договору на проведення аудиту до складання та підписання аудиторського висновку.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) № 1 фінансова звітність визначається як бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан підприємства, результати його діяльності і рух коштів підприємства за звітний період. Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер підприємства, до неї відносять:

- Баланс - звіт про  фінансовий стан, що відбиває активи, зобов'язання і капітал підприємства на певну дату.

- Звіт про власний  капітал, що відображає зміни  в складі власного капіталу  протягом звітного періоду.

- Звіт про фінансові  результати, що відбиває доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

- Звіт про рух коштів, що відбиває надходження і  витрату коштів у звітному  періоді.

Примітки до фінансових звітів - сукупність показників фінансових звітів і розкриття іншої інформації, передбаченої положенням, включаючи  облікову політику підприємства.

 

2. Аудит облікових оцінок

Відповідно до Національного  нормативу "Аудит облікових оцінок" облікові оцінки - це розрахункові суми вартості показників обліку за відсутності  точного способу виміру. Наприклад, зменшення вартості інвентарю або залишків дебіторської заборгованості до визначення їх ринкової вартості (або відпускної ціни реалізації); нарахований прибуток; прибуток майбутніх періодів, страховий резерв під збитки від судових процесів; збитки за незавершеними будівельними контрактами; страховий резерв під обґрунтовані претензії. Керівництво клієнта відповідає за зроблені облікові оцінки, які є складовою фінансової звітності підприємства.

Під час аудиторської перевірки важливо упевнитися, чи є облікові оцінки прийнятими за конкретних обставин і чи дається вичерпне роз'яснення щодо використаних методів оцінки. Для цього застосовуються такі підходи: огляд і тестування процесу оцінювання, що здійснюється керівництвом, використання незалежних оцінок, огляд подій, які настають після підготовки фінансової звітності і які підтверджують зроблену оцінку. Оцінка точності і доцільності даних, використання котрих піддається обліковій оцінці, проводиться аудитом. Аудитор повинен знаходити докази правильності застосовуваних підходів до порядку облікової оцінки з альтернативних джерел, оцінити якість зробленого керівництвом аналізу даних і прогнозів Для формування основи зробленої ним облікової оцінки; визначити твердження, на котрі спирається оцінка, провести тести підрахунків, порівняти попередню оцінку з фактичними результатами; особисто визначити альтернативні оцінки і порівняти з обліковими оцінками, зробленими керівництвом клієнта, та оцінити правильність прийнятих оцінок, використовуючи свої знання бізнесу.

 

3. Економічний аналіз аудиторських послуг

Надаючи аудиторські послуги, як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, аудитори повинні спиратися на широкий  спектр прийомів і методів економічного аналізу. Під аналізом в економічній  літературі розуміють оцінку облікової  та іншої інформації за допомогою вивчення існуючих зв'язків і взаємозв'язків між показниками.

Метою економічного аналізу в аудиті є визначення суті і змісту ділової  активності клієнта, оцінка фінансово-господарських  перспектив його функціонування в майбутньому.

Аудитор знайомиться зі змістом діяльності клієнта і його взаємовідносинами з партнерами, аналізує застосування в аудиті облікових і звітних даних нинішнього року та перевірену інформацію минулих років. Оцінка фінансово-господарських перспектив замовником інколи виявляє деякі фінансові труднощі, які можуть виникнути під час проведення аудиту підприємства, зокрема, якщо коефіцієнт відношення довгострокового боргу до власного капіталу вищий, ніж звичайний, а коефіцієнт прибутку на загальну суму активів нижчий середнього, то це свідчить про високий ризик фінансової нестабільності в замовника-підприємства.

У зарубіжній практиці під час аудиту використовують такі методи аналізу: прочитування зовнішньої звітності; галузевий порівняльний аналіз; порівняльний аналіз облікових  і звітних даних за кілька періодів; обчислення індексів; балансове пов'язування; порівняльний аналіз фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора; коефіцієнтний аналіз та ін.

Під час проведення аудиту особливу увагу слід звертати на два показники - собівартість продукції (робіт, послуг) і прибуток. Однак при цьому варто зауважити: аудитор може так багато уваги приділити економічному аналізу, що завдання, яке стоїть перед ним, відійде на другий план, тому аудитор вибирає будь-який напрямок, залежно від поставленої мети та завдань.

 

4. Події, які мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після дати складання фінансової звітності підприємства та аудиторського висновку

Національний норматив 20 установлює відповідальність аудитора за наслідки подій, які виникають після дати складання фінансової звітності клієнтом до підписання аудиторського висновку, або за наслідки подій, які виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства. Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок, для чого слід виконати процедури перевірки для отримання доказів того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, котрі мали потрапити у звітність підприємства, були своєчасно виявлені і проаналізовані. Аудитор повинен провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс.

 

5. Аудит фінансового стану підприємства

Аудит фінансового стану  підприємства важливо починати з  визначення платоспроможності і  ліквідності.

Джерелами визначення показників фінансового стану можуть бути:

- баланс (форма № 1);

- звіт про фінансові  результати та їх використання (форма № 2);

- звіт про фінансово-майновий  стан (форма № 3);

- дані статистичних  органів;

- дані оперативного  обліку підприємства;

- додаткова інформація.

Аудитор (аудиторська  фірма) може самостійно вибирати найбільш придатні показники для аналізу фінансового стану підприємства. Результати аналізу повинні базуватися на інформації бухгалтерської звітності, достовірність якої підтверджена.

Виділяють такі основні  групи показників фінансового стану  підприємства:

- показники ліквідності  та платоспроможності;

- фінансової стійкості;

- ділової активності;

- рентабельності та  ін.

Набір економічних показників, що характеризують фінансовий стан і  активність підприємства, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: фінансової стійкості, платоспроможності, ділової активності, рентабельності.

Методика аналізу така:

- попередньо ознайомитись  з результатами роботи підприємства;

- розрахувати основні  показники;

- порівняти розраховані значення  з нормативними;

- віднести підприємства до певного  класу за фінансовим станом.

Джерела платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих  показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов'язання.

Показники ділової активності характеризують, наскільки ефективно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні показники оборотності.

Показники рентабельності характеризують прибутковість діяльності підприємства, розраховується як відношення отримуваного балансового чистого прибутку до витрачених коштів.

Одним з найважливіших показників підприємства є показник (коефіцієнт) ліквідності.

Грошові кошти + Короткострокові фінансові  вкладення =Короткострокові зобов'язання

Аудитор установлює ліквідність підприємства виходячи із загальної суми поточних активів. Проте на ліквідність підприємства можуть впливати надзвичайні обставини. У цих випадках аудитор має скласти розрахунок показника ліквідності, який визначає термінову можливість повернути короткострокові борги. Це визначається на підставі співвідношення легкореалізованих активів коштів і дебіторської заборгованості та короткострокових зобов'язань.

Оборотний капітал може складатись з власних та залучених коштів, співвідношення яких визначає його структуру. Фінансовий ризик зростає у тих випадках, коли зменшується частка власних коштів (капіталу).

Вивчення структури джерел коштів підприємства дає змогу аудитору одержати інформацію про розширення чи звуження діяльності підприємства. Зменшення короткострокових кредитів і збільшення власного капіталу може бути доказом згортання діяльності підприємства.

У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгованість і запаси. Від того, наскільки  швидко вони перетворюються у готівку, залежить фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. З метою визначення цієї ситуації на підприємстві обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у готівку.

Організація розрахунків з покупцями  досліджується аудиторами особливо ретельно, оскільки вона значною мірою  визначає обсяг реалізації товарів  та стан дебіторської заборгованості. Поповнення готівки на підприємстві залежить від обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, який розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічних запасів. Чим вищий показник оборогу, тим швидше запаси перетворюються у готівку. Аудитору такий розрахунок слід робити у динаміці за кілька звітних періодів.

З метою ефективного ведення  виробництва і збуту продукції  запаси мають бути оптимальними. Наявність  менших за розміром, але мобільних  запасів означає, що менша сума готівки підприємства перебуває у запасах. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємства щодо виробництва і реалізації продукції.

Отже, аудит фінансового стану  підприємства досліджує не лише фактичну ситуацію на підприємстві, його платоспроможність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення ефективності господарювання.

Підсумковою стадією аналізу фінансового  стану є систематизація і групування результатів перевірки, одержаних  у процесі аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу доходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники виконання фінансового плану підприємства.

Аудитор, узагальнюючи зроблені розрахунки, повинен дати інтегральну оцінку фінансової стабільності і платоспроможності підприємства. Зокрема, він має визначити у своєму висновку такі показники: